Розділ 352 — Перевантаження (Часть 2).
- Ну, мені більше нічого сказати, крім те, що противник був паршивим. Саймон Магус - монстр, який не по зубах навіть Гордіне з розблокованою 6-ою печаткою. Ось чому Лень не сприйняла у нього особливих проблем.
«... Паршивий?»
- Спочатку Лень розширювався би до нескінченності, але Прометей уклав з нею контракт, залишивши її в центрі болота на багато тисяч років. Підстави для трансцендентних тіні — це максимум, на що вона здатна без своєї вічної темряви.
На щастя, Теодор та інші змогли витримати останню атаку Лені. Врешті-решт, один з Семи гріхів був позбавлений можливості як продовжувати бій, так і бігти, а тому потрапив під вплив Просте Вигнання Саймона Магуса. На жаль для Лені, навіть їй нічого не було протиставити примусової депортації в інший простір.
— Здається, на цьому моя робота закінчена, — сказав Саймон Магус.
- Дякую за хорошу роботу, бо Тео нічого не знав про чоловіка, який раптом з'явився перед ним.
- Припини говорити свої дурні подяки. Скільки б я не прикидався людиною, Саймоном Маґус, якого ти бачиш - всього лиш фрагмент з гримуару, —холом проговорив чарівник, - Ти, трохи менш тупий хлопець, ніж був п'ять хвилин тому... Не думаю, що у тебе вистачить мізків щоб зрозуміти мене, але я скажу тобі ще кілька слів.
Почувши це, Теодор відразу підняв голову і послухався.
- Ти уклав контракт з цією проклятою мовою і коли-небудь досягнеш перехрещення.
- Якого...
- Заткнись і просто слухай. Ти зрозумів, що 8-й Коло - це межа, яку може досягти смертний. Тоді яка межа 9-го Круса і яка стіна встане у тебе на шляху?
Це було далеко не те питання, відповідь на яке знав Теодор Міллер, тільки-тільки пробуджував свої здібності. Проте Саймон Магус не сподівався почути відповідь, а тому відкрив рот, щоб продовжити говорити, але... Але з його уст так нічого й не було сказано.
Помітивши це, Саймон змінив погляд на ліву руку Теодора і сказав:
– Ты...
- Я не дозволю тобі продовжити говорити на цю тему, Саймон Магус.
- Ха, і що ж ти зробиш? Вдалиш мою душу? Або закриєш мене, як минулого разу?
- Я обіцяю, що цей спосіб буде куди менш приємним.
Несподівано атмосфера стала напруженою, але Теодор міг лише з округлими очима спостерігати за результатами протистояння. За весь цей час, крім Саймона, йому довелося викликати кілька десятків інших магів. Але Тео вперше бачив, щоб об'єкт і Обжерство поводилися так, ніби один одного знали, та до того ж виявляли явну ворожість.
Саймон Магус хотів дати Теодору кілька підказок, але Обжерство стверджує, що не допустить цього...?
Однак, перемога і поразка в цій сватці від самого початку були визначені.
- Ц-ц, ну і чорт з тобою. Я повернуся і продовжу спати вічно, як звичайна мертва людина.
Хай за життя Саймон Магус і був трансцендентною людиною, тепер він був всього лиш фрагментом душі в шлунку Обжерства. Хоча він мав набагато більшу силу, ніж інші душі, Саймон Магус все одно не міг протистояти гримуару, завдяки якому і отримав можливість на деякий час повернутися в цей світ.
Принаймні, він не міг зробити нічого поодинці.
- Ви теж так кажете... — Несвідомо пробурмотів Теодор, — можу я дізнатися чому?
У відповідь Саймон Магус вперше посміхнувся. Можливо, запитання Теодора викликало в нього якісь почуття.
- Твоє припущення правильне... Я один з чарівників, які укладали контракт з Обжерством. На відміну від тебе, я був генієм, який досяг 9-го Круга самостійно. Але тепер я думаю, що ще більший невдаха.
Слухаючи ці загадкові слова, Теодор затамував подих. Обжерство існувало протягом багатьох століть і укладало договори з багатьма людьми. Крім того, в Епоху міфів магі 9-го Коло були куди більш поширеним явищем. І найсильнішим серед них, поза всяким сумнівом, був Саймон Магус. Ось чому слово "невдаха" було тут абсолютно неприпустимим, але...
- Я знаю, що у тебе до мене багато запитань. Але ця чортова мова стримує мене, а тому я не можу більше говорити про це. Ти повинен все зрозуміти своїм розумом.
— Так, — відповів Теодор і висловив свою щиру вдячність старшому магу, який вивів його на вищий рівень. Я дуже вдячний Вам.
– ...
Безсердечний вираз обличчя Саймона Магуса знову змінився усмішкою.
- Твоя особистість залишається такою, як вона навіть прокидається? Тепер я розумію, чому Прометей вибрав саме тебе.
- А? Що це знає...
- Я не можу цього сказати. Решта тобі розкажуть інші. А тепер мені час повертатися, — відповів Саймон і миттєво розчинився в просторі.
Найкращий чарівник "Похи міфів" Його дії були такими ж різкими, як і його мова. Він міг змусити нервувати будь-якого свого учня, і Теодор, подумавши про це, просто не сміявся.
***
- Так все і сталося, — проговорив Тео, коротко описавши трьом поверненням драконів події минулих 10 хвилин.
« Це був важкий бій».
Лорд-дракон виглядав більш-менш нормально, але ось інші два ... Сліди, що залишилися на їх тілах, чітко давали зрозуміти наскільки інтенсивною і безкомпромісною була битва. Брасматі втратив одне око і руку, тоді як Ерукус був з ніг до голови вкритий ранами, деякі з яких були достатньо глибокими, щоб показати обголені кістки. Їхня сила все ще над навколишнім простором, але загальна кількість енергії між двома драконами значно зменшилась. Доведися їм битися, нинішній Теодор, мабуть, зміг би впоратися з ними обома.
- Зрозуміло. Ви досягли успіху, Теодор Міллер. Як представник драконів, я глибоко вдячний Вам за це,- Поклонившись, виголосив Клепеус.
- Не варто подяки. Я просто зробив те, що повинен був зробити, — махнувши рукою, відповів Тео.
- Яка б не була висока потреба, значення дії все одно залишається незмінним... А тепер, думаю, настав час передати естафету.
– А-а?
Невже мода говорити загадками поширилася і на лорда-дракону? Спочатку обжерство, потім Саймон Магус і ось ... Тепер Теодор перестав розуміти і золотого дракона.
- Коли прийде час, Ви обов'язково все дізнаєтеся. Коли-небудь ви отримаєте ключ до цього матеріального світу, і я сподіваюся, що Ви поведете його в правильному напрямку,- З усмішкою вимовив лорд-дракон.
- Я мало що розумію, але добре, — кивнув Тео.
Потім лорд-дракон з абсолютно безхітростним обличчям перейшов на іншу тему:
- Ви не могли б перед тим, як я піду, дати мені свою руку? Це не займе багато часу.
- Мою руку?
– Да.
Це було дивне прохання, але Теодор не вагаючись простягнув йому праву руку. Навряд чи Кліпеус збирався напасти на нього. Крім того, мовчала і його над чутливість, яка з отриманням трансцендентності розвинулася до вищого рівня.
- Іменем Кліпеуса, - вимовив золотий дракон, поклавши свою руку поверх Теодорової, - Я роблю його наступником старої, але великої місії.
- Це...!
Теодор був остаточно збитий з пантелику, але руку не відтягнув. « Не що», які існували в тілі Кліпеуса, вже було переміщено у його руку і змішане з його магічною силою. А ще через мить на правій руці Теодора було виграно золотий візерунок.
- Тепер воно у тебе, - посміхнувшись і прибравши руку, вимовив Клепеус.
– ... Це важкий тягар, — тихо пробурмотів Теодор.
- У майбутньому цьому матеріалістичному світі буде диктувати людство. І тільки ти, Теодор Міллер, останній трансцендентний чоловік, можеш претендувати на те, щоб очолити його.
Кліпеус, лорд-дракон, передав йому велику половину « контролю » над цим матеріальним світом. Тепер він міг використовувати всі ресурси і навіть тимчасово відміняти деякі закони природи. Тео зрозумівши всі доступні йому можливості, тільки тепер розумів наскільки сильна була дитина перед ним.
«... Адже це може навіть скасувати силу тяжіння всієї планети..."
Як і згадувалося раніше, Кілеус був остаточною зброєю фізичного світу в буквальному розумінні цього слова. Він існував лише для однієї мети: знищувати будь-яких « ненависників» цього світу. І ось, зараз лорд-дракон відмовлявся від самої причини свого існування.
Тим не менш, у Теодора не було іншого вибору, крім як відповісти наступним чином:
- Я зроблю все можливе.
На щастя, Клепеус лише посміхнувся і повернувся до малого живого дракона.
- Наш час закінчився. У майбутньому ми не потребуватимемо цього світу. Отже, давайте доживемо своє століття так, як цього хочемо.
– ... Я розумію, лорде, - з гірким обличчям вимовив Брасмати.
- Листя, що зіграли свою роль, завжди опадають, ха-ха, — сказав Ерукус, ніби справжній лісовий мудрець.
Тим часом Аквіло, все ще не розуміє що відбувається, почергово дивилася те на Кліпеуса, то на інших.
- Аквіло.
- Так! Слухаю, мій лорд!
- Ти плануєш йти за ним?
Незважаючи на це несподіване запитання, Аквіло рішуче кивнула. Вона прибула в це болото виключно за викликом золотого дракона. Якби вона була такою, то залишилася б десь поблизу Теодора.
- Так, якщо хлопчик дозволить.
- Ум-м...- Усміхнувся Кліпеус, видавши дивний звук, – Добре, добре.
– А-а...?
- Тепер доля нашого виду буде залежати повністю і цілком тільки від тебе.
- Чому такий вантаж повинен лежати на моїх крихких плечах ... - Пробурмотила збентежена і порядку занепала Аквіло.
Тим часом Кліпеус знову змінив погляд на Теодора, після чого закликав свою силу і ...
Фшух!
Це було просторове переміщення, яке функціонувало інакше ніж магія. І ось, коли світло зникло, на місці дракона не залишилося ровного зарахунку нікого.
- Що відбувається? у тебе є якісь здогадки?
- Ні. Я теж мало що розумію.
- І чому доля мого виду тепер повністю на мені? - поставила ще одне питання Аквіло, на обличчі якої було абсолютно неприсутне панічне вираження, від чого Титані та Рендольф просто не могли розсміятися. Навряд чи щось подібне можна було зустріти в якомусь іншому місці на континенті. Зрештою, ніхто з них не знав, щоб існувала друга така група, яка складалася із майстра меча, високого ельфа і дракона.
"Что ж, настав час повертатися?"
Проблема південного болота була залагоджена, а Теодор не мав жодної причини проводити тут свої дослідження. Отже, він вирішив повернутися в Мелтор.
— Не рухайтеся, — звернувся Теодор.
Він ніколи раніше цього не пробував і ніколи не думав, що це взагалі буде можливо. Рухатися з болота, розташованого найпівденнішій частині континенту в Мана-вільі, що посеред півночі... Навіть Орта не мріяла подолати таку відстань. Тим не менш, під ногами своїх товаришів в мить ока з'явився гігантський магічне коло.
« Я можу це зробити»
Теодор був у цьому абсолютно впевнений. Тепер це було нескладно. Поклавши руку перед собою, він відчув силу матеріального світу, що рухається по його волі.
Кінцевий пункт призначення, пов'язаний з магічним колом, містився в його секретній лабораторії у Мана-вілі. Ця дистанція забирала в собі понад тисячу кілометрів і кілька захисних шарів магії, але з'єднання з кінцевою точкою було легким.
- Відкрити.
АБРАКАДАБРУ.
Це слово мало зробити те, що й позначало.
... І це було зроблено.