Розділ 308 — Останній день Лайрона (Часть 3).
Бу-ру-ду-ду-да!
Посередині міста пролунав гучний рів, і дзвіниця з синьою блискавкою впала на землю.
Крім того, у цій статуї з’явилися видатні скульптори континенту і молебний зал, де люди слухали слово божі. Щоразу, коли ударяла блискавка, все навколо обсипалося уламками будівель.
Щоб протистояти такому безжалісному руйнуванню, потрібна була сила. Однак у місті не було нікого, хто б міг протистояти загарбникам. Вони з'явилися без попередження і почали обкладати на місто потоки вогню та блискавиць, похоронивши місцевих жителів під руїнами будівель. Ця могутня сила мала вибухову силу, подібно до природних лих, які люди не могли витримати, як мурашки перед бурею.
Однак усі ці жахи так і не спричинили жодної жертви серед цивільного населення. Магі не могли вбити тих, хто вже був мертвий.
– Чёрт. Навіть якщо так, це все одно погано - пробурмотів Теодор з гіркотою дивлячись вниз, на землю.
Не так давно всі ці зомбі і упирі були звичайними людьми. І Тео поховав їх під тоннами уламків і землі... Земля, на якій вони колись жили. Він знав, що це необхідно, але все одно не міг позбутися жалю і злості, які бурили в його серці.
Бу-ду-дих!
Трохи далі відбувся подібний вибух, і декілька будинків впали на землю, а язики полум’я кинулися до неба. Через кілька секунд чоловік, який спричинив цю вогненну бурю, швидко полетів у напрямку Теодора. У червоному мантії і з яскраво-рижим волоссям Вероніка зупинилася біля свого супутника.
- Уф, це вже 13-ий? Ти теж закінчив?
– ... Всі великі гілки я відсёк. Нежити більше не буде поширюватися в цьому регіоні, отже другий зачистку можна залишити іншим — сухо промовив Теодор, — величезне магічне коло між Лайроном... Згідно з церквами, які займають кожну назву, ця зараза поширюється по королівстві неначе павутиння. Звичайно, ідея і структура просто геніальні. Але оскільки магічне коло надто велике, його важко захистити.
Минуло чотири дні відтоді, як Теодор і Вероніка покинули Королівство Солдун і вторглися в повітряний простір Лайрона. Якби вони летіли по прямій траєкторії, їх шлях зайняв би менше доби. Однак вони вирішили не вирушати відразу до королівського палацу, а відвідати прикордонні міста.
Це було пов'язано з великою кількістю магічної сили, яку використовувала левитація на високій швидкості і зі усвідомленням одного факту, який відкрився їм після перетинання кордону Лайрона.
Джерем використовував ритуальне заклинання, Дворец Плутона. Згідно з інформацією, що залишилася в голові Теодора, ця магія планувала встановити конкретну область, де всі живі істоти мали б стати неживими. Згідно з історичними записами, це було широкомасштабне заклинання, радіус дії якого варіював від кількох десятків квадратних метрів до декількох сотень квадратів у залежності від здібностей Заклятька.
« Здається, я дещо зрозумів. Лайрон, ложний бог... Магічне коло просто-напросто змінив віру всіх цих людей."
Теодор все ще не був у цьому впевнений, але вважав, що його припущення недалеко від істини.
Зрештою, він був магом, який знав про Епоха міфів куди більше, ніж будь-хто інший, а також мав контракт з стародавнім духом. Все це призвело до того, що Теодор мав дуже розвинену інтуїцію.
« Останки світла — це, очевидно, мертвий бог. Вираз, який позначає божественність, що втратила свого господаря."
Самі по собі божественність без господаря була невинною, але все змінилося коли вона ставала під владою іншої істоти. Іншими словами, церкви при кожній суміші в Лайроні були свого роду колодязіми, тоді як божественність була джерелом води у ці криниці.
Отже, якщо Джерем став паном цієї божественності, Лайрон перетворився на демона, що обов’язково означало отруєння всіх існуючих джерел.
Ті, хто шукав благословення від свого бога, зазнали смертельного прокляття.
- Що ж, ця система теж не позбавлена слабких місць. Навіть якщо ми не можемо вирвати коріння, ніщо не заважає нам обрізати гілки. Після того як Вероніка зруйнувала ключові точки магічного кола, які є вузлами, ми трохи виправимо ситуацію.
- Але це все одно не вирішення проблеми. Щоб повністю розібратися з нею, нам потрібно потрапити в королівський палац.
Обрізання гілок перешкоджало росту листків і нирок, але доки коріння не викорчене, дерево знову й знову даватиме нові пагони. Хоч би як там було, вони повинні були знищити серцевину магічного кола — Палутона.
Було очевидно, що головна частина цього магічного кола розташована в центрі країни — божество королівської палацу, яке було символом церкви Лайрона.
Місце, де зберігалися « останки світла» про які згадувалось у прогнозі Гіткліфа, очевидно, було там же.
– ... Вероніка, як ти себе почуваєш?
– А-а? - Здивована перепитала Вероніка, почувши таке несподіване питання.
- З цього моменту я збираюся збільшити швидкість. Якщо можливо, я б хотів потрапити в божественний королівський палац до заходу сонця. Ти як?
Теодору не потрібно було так поспішати, але існувала невелика ймовірність, що вночі величезний магічний коло буде знищити куди важче. Ні, адже він вважає, що втручання Мелтора принесе йому захист.
- Ха! Ти хоч розумієш, про що питаєш? - Вип'ючи груди, фиркала Майстер Червоної Вежі.
Сонячне світло надавав її мантії особливого чудового відтінку, що ще більше підкреслювало вигини тіла. Тео не знав, чи встиг Вероніка помітити його злегка почервоніле обличчя, але її усмішка явно свідчила про те, що Майстер Червоної Вежі цілком впевнена в собі.
- Я Вероніка. Нехай це і сталося, коли я була молодшою, але одного разу я перетнула весь континент за допомогою магії левітації. Відстань до палацу становить двісті кілометрів? Я можу дістатися до нього всього за годину і як і раніше мати достатнім кількістю мани для ведення бою.
- Це заспокоює, — кивнув Теодор і ледве відірвав погляд від якогось іншого місця.
Він був магом 8-го кола, що дало йому змогу не відставати від Вероніки. У зв'язку з цим йому нічого було перебувати в чиїхсь руках, які віднесли б його до пункту призначення. Однак... Саме в них він і опинився.
- Вероніка...?
Вероніка тихо прошепотіла йому на вухо:
- До речі, Тео, хочеш, я дещо тебе навчу?
- Що?
- Жінки дуже чутливі до чоловічих поглядів. У деяких випадках це схоже на те, що хтось гладить мою шкіру ... Однак більшість реакцій поділяють на два типи.
Якщо об'єкт впливу не подобався жінці, це викликало серйозну дискомфорт. Інакше...
- Ти випробував моє терпіння?
Якщо ми любимо одне одного, то атмосфера неминуче нагрівається. Тепер у Вероніках, як і розтоплений чугун, з’явилися золотисті очі. Червоне драконове кров означало, що воно легко піддавалася своїм емоціям, а пристрасть так і кипіла в її тілі.
- Я можу погодитися в будь-який час, але сам Тео ще не готовий. Отже, тобі слід бути обережним, ага?
– ... Зрозумів.
- А це як покарання, — додала Вероніка, за спиною якої відразу ж з'явилися палаючі крила. Ти будеш знаходитися в такому стані, поки ми не дістанемося до королівського палацу.
Теодор не мав іншого вибору, окрім кивнути. Його відповідь все одно нічого б не змінив.
***
Щоб дістатися до божества Королівського палацу, потрібно було точно годину. Навіть добре навченим вершником на просування 200 кілометрів пішло б не менше чотирьох годин, тоді як у гіпогрифів, відомих своєю швидкістю, літак відняв би приблизно дві години. Однак за допомогою палахкотючих крил Вероніки вони неслися зі швидкістю, яка стала можливою лише завдяки відродженню природної енергії вогню і величезної імпульси.
- Здається, ми на місці.
Вероніка забарилась, дивлячись на королівський божественний палац, що розтягнувся перед ними. Потім вона випустила Теодора, і той, трохи шкодуючи про зміну оточення, вимовив:
- Значить, ось столиця Лайрона...
Він ніколи раніше її не бачив. У книгах вона описувалася як місто, збудоване з чистого білого мармуру і сяючий божественним золотим світлом. Багатьом людям не подобалася церква Лайрона і все, що було з нею пов'язано, але вони просто не могли захоплюватися красою та розкішшю її споруд.
- Ніби якийсь казковий палац, наполовину жартуючи і напівправдоподібно сказав Тео. Проте його почуття вже зафіксували таємничу енергію, що з палацу підіймається прямо в небо. Гладкі білі стіни і блискучі брами залишилися непошкодженими, але замість звичайної сторожі тепер їх охороняла нежити. Земля стала червоною від пролитої крові, а над нею клубився чорний туман... Колись славетний палац перетворився на оселю смерті.
Це був справжній замок мертвих, який заперечує все живе. Концентрація чорної магії була нескладно вищим у порівнянні з іншими територіями, на яких побували Вероніка і Теодор. Рослинність, яка колись простягалася кілька кілометрів навколо палацу, висохла і почорніла, а дикі тварини перетворилися на смердючі трупи.
- Тео, скільки ворогів ти знайшов?
– ... Я не бачу жодних ознак присутності Джерема і чотирьох вершників. Однак, тут не менше ніж 100,000 мертвців, з яких близько тисячі середнього рангу, що дорівнює сотням бойових підрозділів.
Теодор використав здатність Мітри і Х’южини, щоб з максимальною точністю визначити кількість неживих у палаці. Окрім величезної кількості зомбі, тут було 13 одиниць похилого віку, які могли функціонувати як командири.
Колісництво зібране тут не було достатньо, щоб знищити одну чи дві малі держави.
- І що нам робити?
– Хм...
Якийсь час Тео думав, після чого відповів:
- Ну, не думаю, що це проблема.
- Згодна.
Це були незрозумілі слова. Два чарівники обернулися розумними поглядами і спокійно просунулись вперед. Стоячи пліч - о - пліч, вони повністю домінували над мамою, яка була присутня в околиці.
І ось, як тільки два маги 8-го Круга ступили на прокляту землю, чорний туман був відпущений назад, наче нешкідлива димка.
Вшу-у-ву-Ух!
Зміна навколишнього середовища швидко привернула увагу нежиті, охороняючі палаци. Скелети-крадії схопилися за отруйні стріли, а личі почали створювати вогняні кулі. Вони збиралися знищити ворога ще до того, як він проникне на територію палацу.
А потім два маги зупинилися.
- Спочатку я? Чи ти?
- Давай разом. Стіни виглядають досить міцними.
- Мені здається, що це занадто, але так.
Теодор подивився у тому ж напрямку, що і Вероніка, привівши в дію свої вісім кіл. Так чи інакше, живих всередині вже не було. Крім того, після такого тотального руйнування у Королівства Лайрон вже не було шансів відродитися, а тому Тео повинен був знищити ворогів з максимальною можливою ефективністю.
"Запоминання"
« Відкрити три слоту».
Цього було достатньо. Теодор збирався зачистити стіни королівського палацу, використовуючи свою руйнівну силу. Вероніка також діяла, коли активувала унікальну магію під назвою "Клінок".
- Копію Молній, Кераунос! - Мовчав Теодор, і біля нього відразу з'явилася величезна списоподібна блискавка, названа на честь зброї стародавнього бога.
Вжу-жах! Жух! Жу-жух!
В одному-єдиному списі були стиснути десятки електричних розрядів.
Через магію блискавки, діапазон її дії був не особливо великий в порівнянні з вибухним Кліном Веронікою. Однак інтенсивність і сила, зосереджена на одному місці, були набагато більш гнітючими, ніж магія вогню.
Навіть титановий щит не зміг би зупинити удар такими списами. Це була магія, яка не могла протистояти божественній силі муру.
- Ось чому я сказала, що це занадто, — проворчала Вероніка і вибудувала три палаючі мечі.
Всього було створено відразу шість атакуючих заклинань. Мечі з полум’я націлилися в бік палацу. Як результат, земля розташувалась і повітря нагрілося до величезних величин, окутав обох магів мутною димкою.
- Вперед! Сгоріть! - Майже одночасно вигукували заклиначі.
Тьху-ух!
Блискавка перетворилася на промені світла і прокотилася по землі, що викликало ударну хвилю. Вони перетворювали все, що торкалися і піднімали хмари пилу. Це жахливе явище було просто нескладне з звичайною магічною атакою.
Шість променів світла спалахнули один за одним... І це був єдиний попередник наступного удару, який впав на королівський палац.
- ------!!
Роздався оглушливий рів, і стіни, які століттями охороняли серце королівства були просто зметені. Зламані камені випарувалися, не встигаючи впасти на землю, а потім відбивати напад відважно.
Це був удар, який поклав кінець Королівству Лайрон — державі, яка запозичила силу бога і не знала, що за цим криється.