Розділ 303 — Угода про закінчення війни (Часть 1).
Крауд — не було нікого, хто б не знав цього імені.
Очі присутніх наповнилися подивом і сумнівами. Прізвище була очевидною, але його характер був очевидним. Це був перший меч Імперії Андрас, її найсильніший мечник.
Присутні не знали, як саме це сталося, але Крауд фон Рассел став 19-им імпером Андрасу.
– ... Не пам'ятаю, щоб я бачив його тіло в горах Надун.
- Так, але щоб провести коронацію всього за кілька днів ...?
- Це просто смішно.
- Якщо він використав силу, це цілком можливо. Тепер, коли майже всі сім мечників мертві, в Андрасі немає сили зупинити його — пролунав тихий голос Орти крізь загальну гул.
Все було так, як і сказав Майстер Білої Вежі. Мечник на ім'я Крауд був найкращим у сьогоднішній епосі, і тому він міг взяти трон силою. Він би і бровю не повів, навіть якби проти нього вийшла вся армія Белфорта.
Крауд був найсильнішою людиною в Андрасі. А в державі, яка була побудована на основі законів найсильнішого, постановлення Крауда імператором було дуже сумнівною подією.
- Я теж згоден зі словами Майстра Вежі.
Той, хто сидів на троні Курт III, повністю поділяв думку Орти.
- До цих пір під маскою імператора переховувався монстр на ім'я Зависть, а тому Креуд не мав можливості кинути йому виклик. Але тепер, коли Зависть зникла, всі перешкоди на шляху до Крауда зникли.
- Крім того, національні ідеали Імперії Андрасу припускають, що повинен панувати сильний, а тому ніякого повстання не буде.
- Верно. З цього моменту ми повинні визнати його Імператором Андрасу і відреагувати на його листи, грунтуючись на відповідних стандартах.
Позиція 1-го мечника серед інших семи була просто неперевершеною, але вона була незрівнянно з владою імператора. Ось і вага листів, написаних Краудом фон Расселом та Креудом фон Андрасом, була схожа на різницю між небом і землею.
— Крауд, Імператор Андраса, попросив припинити вогонь для обговорення всіх подальших умов, дивлячись на лист у своїй руці і проговорив Курт.
- Припинити вогонь... Щоб покласти край війні?
Порушення вогню і припинення війни... Ці слова були подібні до тих, хто в той же час мав неабияку різницю.
У відповідь на запитання Орти Курт ствердно кивнув головою.
- Очевидно, йдеться про попередні переговори. Він знає, що якщо ми продовжуватимемо війну — Імперія Андраса приречена.
Імперія вже була переможена, і все це добре розуміли.
- Нехай Крауд і вижив, але без Семи мечників у Імперії немає жодних шансів. Ферзь став королем... Але він не в тому стані, щоб діяти відповідно до своїх побажань. Він більше не козир і не має можливості змінити ситуацію.
- Справедливе зауваження.
Імператор був найсильнішим майстром меча, але в той же час він мусив нести тягар правителя.
Можливо у Андраса був би якийсь шанс, якби в живих залишилося хоча б кілька з Семи мечників Імперії. Однак коли король знехтував ладаном, коням і слонем, він став майже безозброєним. Але Крауд і сам чудово розумів, що Імперія Андрасу повалено.
Таким чином, він попросив швидке припинення воєнних дій з метою обговорити деякі умови.
- Що ж, тепер я зачитаю вміст.
Нарешті зустріч підійшла до свого кульмінаційного моменту.
– « Я сподіваюся, що Андрас і Мелтор відведуть свої війська й зможуть знайти можливість обговорити повне закінчення війни в північній Сипотській порожньоші, яка є прикордонною зоною між нашими королівами. Крауд. Крім того, я хочу визнати нашу поразку в цій війні і зробити кілька наступних заяв.".
Курт зробив маленький паузу, після чого продовжив:
- « Первое. Імперія Андррас обіцяє відмовитися від статусу імперії. Відтепер ця держава стане автономним регіоном, де зможуть жити люди етнічних меншин, які хочуть свободи і спокою.
Другий. Імперія Андрас передасть 30% територій, що межують з Королівством Мелтор, і назавжди відмовиться від права претендувати на них. Вибір території надається самому Мелтору.
Третє. Я хочу підписати півсторінковий договір про ненапад між Андрасом і Мелтором, а також вибрати безпечну зону де ми зможемо торгувати. Я сподіваюся, що між нашими країнами з'являться дружні стосунки і добросусідські відносини, у зв"язку із чим протягом наступних десяти років Андрас обяскується взяти на себе сплату всіх митних та торгових зборів на товари, які проходять через позначений район».
...
– ... Тепер ми можемо обговорити ці умови.
Після того як Курт закінчив читати листа, вираз особи на засіданні сильно змінився.
- Умови непогані. Ні, робити щось більше майже неможливо. Андрас домінував на північному континенті завдяки своїй території та населенню. Тепер вони відмовляються від того й іншого. По суті, вони мають намір припинити північний конфлікт так ніби він оголосив Орта.
Дехто хотів би продовжити війну до абсолютної перемоги, але люди там не були дурними. Навіть якщо вони продовжуватимуть військові дії і зможуть підкорити Імперію Андрас, то не матимуть ресурсів для контролю над такою великою землею. Але все складалося зовсім інакше, якщо Королівству Мелтор добровільно передадуть 30% земель. Цього вистачить для того, щоб компенсувати втрати Мелтора під час минулої війни.
Андрас повинен був стати автономним державою і зосередитися на торгівлі ... Це була сама річ, що не має віконної декларації про капітуляцію, яка вказує на позбавлення себе всіх тягарів. Імперія Андррас переживе кінець війни, але вона більше ніколи не випередить Мелтор. Ось чому на обличчях присутніх засоромило такий здивований вираз.
- До речі, є ще одна умова, — додав Курт, повернувшись до Теодора - Імператор Крауд вимагав, щоб у переговорах прийняв участь Теодор Міллер. Незалежно від того, чи ви є лідером або просто членом делегації, він хоче поділитися з вами історією. Можливо, це якось пов'язано з колишнім імператором Андрасу. Вибір за тобою.
– Я...
Тео на мить замислився.
Йому справді було цікаво, яку інформацію хотів йому повідомити Крауд. Також було цілком очевидно, що ця розмова буде якимось чином торкатися Зависті.
Разом з цим, якщо б Зависть дійсно хотіла вбити його, то Крауд би гарантовано загинув ще в горах Надун. Тому треба було зрозуміти, як саме він став імператором.
- Я готовий виступати в ролі члена делегації.
- Ваша Величність, щоб бути в безпеці, піднявши руку і проголосивши Вероніка.
У цьому дійсно був сенс. Крауд, можливо, став імператором, але все одно залишався шанс, що він хоче помститися Теодору Міллеру. Тим не менш, він нічого б не зміг зробити відразу двом магам 8-го кола.
— Так, будь ласка, — погодився Курт. — Нова угода буде підписано саме через два тижні. Теодор і Вероніка призначені керівниками групи. Майстер Білої Вежі, будь ласка, допоможіть їм провести всі необхідні приготування. А поки що можете розслабитися і відпочити.
- Так, Ваша Величносте.
- Сподіваюся, ця угода принесе північному континенту довгоочікуваний світ. Мені соромно знову покладатися на тебе, так що після того як все закінчиться я гарантую відповідну компенсацію.
На цьому зібранні так само несподівано закінчилася ця подія, як і почалася.
***
Два тижні... Це було як багато, так і мало, але для Теодора був цінним кожен спокійний день. Спершу він втік з палацу і телепортувався в околиці столиці. Він уже давно планував відвідати місце призначення. Вартові були здивовані несподіваним гостем, але коли побачили мантію новоприбулих — їхні очі й зовсім полізли на лоб.
- Ви хто? Кхек, ця мантія...
- Ох, невже це Ви, прай Теодоре, ні, Маркіз Міллер?
У відповідь не було жодної потреби. Теодор кивнув, і охоронці негайно відзивали йому. Це була нормальна реакція. Як герой Мелтора, Теодор був людиною, ім'я якого було на слуху в будь-якому жвавому регіоні королівства. Він цього не знав, але популярність Теодора вже давно обійшла короля.
– О, боже. Невже це ти?
Коли Тео увійшов до вітальні, його відразу обняли жіночі руки. Теодора швидко роззброїв гарячий і знайомий запах. Тепер вона могла використовувати парфумерію і косметику, оскільки Міллери отримали найвищий двір. Але його мати залишилася такою ж.
- Дорогой! Лео! Тео повернувся! - Не розтискуючи обіймів, прокричала мама Теодора.
– Кто! Що?
- Братик! Це справді брат!
За минулий час його батько трохи полисел, в той же час як молодший брат Теодора Леонардо, порядок підріс. Сім’я Тео швидко зібралася навколо нього. Після довгої розлуки йому було трохи ніяково, але його батьки і братик розмовляли з ним так, ніби ніколи й не розлучалися.
Після цього почались дискусії про досягнення Тео та останні новини. Теодор був здивований, коли довідався, що Леонардо мав добрі задатки до свого меча.
- Справді?
– Да. Щодня він грає на подвір’ї зі своїм дерев’яним мечем. Що сказав лицар, який його навчав? Точно, він сказав, що хоче, щоб Лео був його учнем.
– Ого. Лео, може у тебе дійсно є хороші здібності? - запитав Тео, поплескавши по голові свого молодшого братика, від чого той збентежений замахував.
Очевидно, що він отримав похвалу від свого старшого брата.
Теодор, побачивши Лео, подумав, що потрібно перевірити достовірність цієї розповіді. Якщо все це виявиться правдою, і його брат справді матиме талант, тоді Тео порекомендує для нього придатного вчителя.
- Невже у тебе є хтось на прикметі?
- Так, причому цілих два варіанти.
Звичайно, ними були Рендольф і Ребека. Один з них був майстерним мечем, тоді як інший проходив від муру до царів. Вони обидва стали б відповідними вчителями для Леонардо. Проте Рендольф добре довів, що є на війні. Тому його можуть усиновити високоморські титули. Така людина не могла стати наставником для маленького хлопчика.
"Думаю, варто попросити про це Ребекку"
Можливо, все було б по-іншому, якби вона вже стала майстром, як і її брат, але з його сучасними здібностями вона просто не могла супроводжувати Теодора. Таким чином, куди ефективніше було зробити її вчителем Леонардо і доручити їй захист його сім'ї.
На цьому всі його тривоги закінчилися, і Тео нарешті зміг насолодитися вільним часом разом зі своєю сім'єю.
А потім настав наступний день. Поснідавши зі своїми рідними, Теодор повернувся до Мана-вільської лікарні і почав шукати табличку з певним ім'ям. Хоча Теодор міг дізнатися всю необхідну інформацію від секретаря, він не хотів привертати до себе надмірної уваги.
[Винс Гайдель]
Незабаром Теодор знайшов те, що шукав.
– ... Я заходжу, - сказав він і зайшов, не чекаючи відповіді.
Його вчитель, якого він не бачив вже кілька місяців, лежав на ліжку. Вінс Хайдель, ветеран-боєвий маг, виглядав виснаженим, але Теодора привітався з рідкісною для нього широкою посмішкою.
- Ага, а я все віщував, хто це настільки неосвічений. Я чув про твої подвиги. Ти відмінно попрацював.
- Вчитель.
- Тільки не думай жаліти мене. Я бився на полі бою, а тому цей результат цілком законний. Натомість я пишаюся тим, що пережив цю війну.
Він говорив правду. Те, що він вижив після нападу Зависті та кількох ремісників меча, вже було чудом.
- Що зроблено, те робиться. Від тепер Вінс Гайдель буде жити як звичайний чарівник, а не бойовий маг. Можливо, я зміг би якось компенсувати цей недолік, але мені ніколи не подобалося битися. Мені буде досить маленької бібліотечної кімнати, пера і пергаменту. А твої розповіді повністю замінять мені будь-які авантюри, — бадьоро сказав Вінс, кивком голови вказуючи на свою відсутву ліву ногу.
Передаючи глибоке дослідження стародавніх мов і переосмислення буття давніх цивілізацій, Вінс розсміявся, наче був щасливий. Його обличчя було щирим і показувало, що його не турбує втрата ноги. Зрештою Тео теж посміхнувся. Еліксир в його кишені був просто нестерпним. Але навіть якщо він віддав Вінсу, той би просто махав рукою і порадив використовувати цю цінну річ для набагато важливіших ситуацій. Теодор Міллер вже давно зрозумів, що його вчитель Вінс Гайдель був саме такою людиною.
"Навіть не знаю, хто про кого більше турбувався весь цей час."
Теодор зняв мантію і сів на стілець поруч з ліжком. Він забув про всі похмурі історії і завів зі своїм учителем найсмішнішу розмову. Він прийшов до Винса опівдні і пішов лише тоді, коли сонце вже було за горизонтом.
Перед тим як Тео позначився, він зустрівся з іншими людьми.
Він відвідав поранених ельфів і потішив Сильвію, засмучену смертю дідуся. Він також поділився радістю перемоги зі своїми колегами і поговорив з старійшинами Магічного товариства.
А потім настав той день.