Розділ 285 — Послідовники кінця (Часть 4).
– -----!
Фермут не міг навіть кричати.
Його серце, легені та ребра були миттєво знищені, що призвело до багатьох смертельних ран. Сила трансцендентної життєвої сили ремісника меча та його аура були ледве впізнані. У такому стані його не врятував би навіть кардинал.
Орта з полегшенням зрозумів, що цей бій був легшим за його думку.
« Його вбило затуманливий погляд зарозумілості і глупоти, не дозволяючи йому використовувати свій талант."
У наслідного принца Імперії Андрас був природженим талантом, спотворюючи простір. Фермуту ще не виповнилося й тридцяти років, але він вже був головним претендентом в черзі на імператорський трон. Таким чином, ніхто на його місці не зміг би утримати свою пихатість під контролем.
Де ще можна було знайти таку ж людину, яка ризикнула б двічі проти досвідченого ветерана з тими самими прийомами? Фермут був сильним мечником, але, незважаючи на всю його силу, у принца було занадто багато недоліків.
Таким чином, для Орти це була цілком заслужена перемога.
Лише за кілька секунд кров, яка витікала з рота Фермута, утворила цілий лужу. Принц втратив щонайменше кілька літрів крові, від чого звичайна людина вже б давно померла.
Фермут не міг продовжувати бій, тому Орте потрібно було просто почекати, поки його противник помре остаточно.
Тим не менш, Орта не збирався затягувати цей процес.
- Що ж, оплакувати я тебе не буду так що спокійся з миром.
Простірий клинок метнувся акурат до шиї Фермута...
Дз-зинь!
І відскочив. Орта, не довіряючи своїм очам, схопився за зламаний вказівний палець правої руки. Фермут, який повинен був ось-ось рухнути на землю, відобразив його удар.
« Це неможливо. Контратати в такому стані..."
А потім Орта побачив "це".
– Г-г... Кху.... Ку-ха-а!
Кровоносні посудини на обличчі і тілі принца опухли, а круглі діри, які замінила собою серце Фермута, почали заповнюватися шматками тіла.
Ні, назвати це "це" людським серцем у Орти навіть язик не повертався. Чорна кров текла, як смола, а очі Фермута потемніли і ніяк не могли зосередитися. Невідома аура заповнила мертве тіло наслідкового принца. Це була сила, яка від самого початку є ворожою в усьому житті!
А коли Орта нарешті визначив причину цього явища, його очі полізли на лоб:
- Тільки не кажіть мені... Стародавній магічний меч?
Він був на абсолютно іншому рівні порівняно з зачарованими клинками, які часто можна було знайти на аукціонах. Орта відчував, як меч Фермут наповнюється позаземною силою і настільки похмуре, що від неї волосся на голові вставали. Це був магічний меч, який вносив силу демонів.
На відміну від Божого меча, цей примірник не був призначений для безпосереднього використання демонів. Його метою було вигублення й знищення інших рас. Спочатку він просто черпав свою силу, але тепер меч домінував над своїм господарем. Такі артефакти були настільки грізними, що в цьому світі все ще вистачало ідіотів, які намагалися отримати магічні мечі з Епохи міфів.
Але чому цей магічний меч носив сам наслідний принц Андраса?
- Хм-ф, я не збираюся просто дивитися на це!
Якщо Орта залишиться осторонь, то Фермут повністю відродиться. Зрозумівши, чим все може закінчитися, Орта з сліпучою швидкістю помахнув руками і сформував у цілому 13 магічних куль. На відміну від його звичайної магії, це був цілий набір заклинань для миттєвого знищення.
Сфера Ліквідації.
Зниження Маси.
Клин Руин.
Чорний згусток енергії, який колись зруйнував ворота однієї з твердинь, виник у вигляді декількох великих сфер. Це була особлива магія, яка знищувала матерію відразу ж, як тільки вступала з нею у контакт. І Орта без зволікання завалив її на тринадцять незахищених життєво важливих точок Фермуту!
– Ка-хра-а-А- а-ак! – заорал Фермут.
Він заблокував кілька магічних сфер, але начисто втратив ліву руку і праву ногу. У животі з’явилися три отвори, а серце знову зникло. Але Орта не відчув полегшення.
« Він зосередився на захисті голови. Отже, мозок є єдиною частиною яку неможливо відновити? Крім того, сила магічного меча зросла..."
Можливо, цей клинок зціляв тіло власника за його силу. До того моменту, як Орта дійшов до цього висновку, чорні очі Фермута знову стали білими. Величезна сила стародавнього клинка відновила його розсудливість.
– К-хро-о-ох... Скоро ти побачиш...!
Використовуючи свою здатність і силу клинка, Фермут відкинув своє тіло на кілька сотень метрів назад. Орта міг легко покрити цю дистанцію, але...
– ... Кгм.
Замість того, щоб переслідувати його, Майстер Білої башти підняв руку. Він не збирався залишати цю проблему на майбутнє, але міг подивитися на стан успадкованого принца поза межами простору. Незважаючи на відстань, яка розділяла їх, його очі добре бачили кожну частину тіла Фермута.
- Він виглядає так, ніби вже мертвий.
Фермут все ще стояв на ногах, але він двічі втратив своє серце і велику кількість крові, яка містила його ауру. Така втрата не могла відвернутися, і жодні магічні мечі та божественна сила не могли змінити цього. Крім того, підтримуючи своє тіло демонським мечем, принц сильно страждав від побічних ефектів.
Навряд чи він залишиться повноцінним майстром меча, і йому дуже пощастить, якщо він взагалі коли-небудь зможе повернутися на поле бою. В Імперії Андрас, де слабкому було не місце, престиж принца Фермута обов'язково впаде. А раз так, куди пріоритетніше було підтримувати свою власну армію і домогтися нищівної перемоги, ніж ганятися за наслідним принцем.
- Наказ від заступника командира!
Завдяки спеціальному артефакту, голос Орти часто посилився на справжній резонанс.
- Вражий командир, принц Фермут, зазнав поразки і втік з поля бою! З цього моменту всім зосередитися на знищенні військ Імперії Андрас!
Орта навмисне використав магію для підсилення свого голосу. Метою цього повідомлення було підняти дух армії Мелтера і опустити мораль Андрасу.
Принц Фермут, який мав стати наступним імператором, зазнав поразки! Будь-яка поразка майстра сприйнялася іншими солдатами дуже болісно, але це було ще й фіаско головнокоманалуючого цілої армії. Войско Імперії Андрасу відразу ж усвідомили серйозність ситуації.
Орте вимагав лише годину, щоб закінчити битву.
Кількість ворожої армії зменшилась від 30,000 до 2,000, що означало справді великі втрати. Тим часом, сторона Королівства Мелтор втратила лише 20% від свого особистого складу.
Це була односторонній перемог. Як і думав Орта, принц Фермут більше ніколи не з’являвся на полі бою. І навіть майстер Білої Вежі не міг сказати, що сталося з ним після повернення додому.
***
Чва-а-ак. Хра-а-сь.
Для людського вуха це був по-справжньому жахливий звук, але ось для голодних звірів це було свято. Після того як ворогуючі сторони покинули гирли річки, до нього негайно злетіли стерв’ятники, втікали вовки та багато інших диких тварин.
Мелтор, британський лідер у боротьбі за виживання, забрав тіла своїх загиблих тоді як залишок розгромленої Імперії Андрасу було просто колись цим займатися. Все це призвело до того, що в окрузі було розкинуто близько 30,000 трупів.
- У-ху-ху, який хороший запах, — підмітив чоловік, переступаючи через яму, що видихає сморід і заповнена чиїмись відірваними кінцівками, - Що може бути краще повітря, насиченого кров'ю та смертю? Я вже й забув, коли востаннє бачив стільки крові.
Його вогненне-рижке волосся і червоні очі були настільки неприродного кольору, що будь-який насоругнувся, ледь заздривши їх. Вони разюче відрізнялися від природної краси Вероніки. Саме тіло цієї людини було темно-червоного кольору, наче засувлена кров. Навіть тварини, які прихопили сюди запахом крові, відчули якесь зловісне передчуття і поспішили залишити це місце.
Його називали Красним Рыцарем Війни. Як і Гіпатія, він був одним з чотирьох вершників, які мріють покінчити зі світом через ту саму війну та бійню. На перший погляд його ввічливий тон і стильний одяг різко контрастували з характером.
Очі червоного лицаря спалахнули від радості, і він широко розвів руки, між якими замели зловісні вогні. І ось кров, що тече по землі, почала звиватися, наче жива.
Фу-лю... Тьху-лю.
У середньому кожне тіло, яке було вбито, проливало лише кілька літрів крові. Але кількість крові, отриманої з 30,000 трупів, була настільки великою, що нагадувала велику червону річку хоча частина її вже встигла засохнути.
І ось уся ця маса крові була втягнута в тіло червоного лицаря.
- У-ху-ху! Добре, дуже добре. Просто відмінно! Це чудовий бенкет. Як і сказала Гіпатія, цей маг дійсно наш володар!
Теодор використовував це як виправдання, але чорнокнижники тримались подалі від поля бою і чекали слушного шансу перетворити кров та душі загиблих на свою силу.
Під час війни багато вбитих було звичайним явищем, а навіть більш масштабним за те, що вони приносили в жертву мешканців села. Червоний лицар хотів взяти цю силу, поки кров ще була теплою, а тіла перебували в доброму стані... Однак Мелторові військо було занадто сильним, і двом вершникам довелося чекати часу, поки Майстер Білої Вежі та його армія не опустить цю ділянку.
- Не квапся, червоний, - докорив його літній чоловік, який спирався на палицю, — як і сказала Гіпатія, деякі незрозумілі моменти все одно залишилися. Якщо він дійсно наш володар, ми повинні з'ясувати чому він знаходиться в Мелторі і чому його пам"ять неповна. І пам’ятай, що ми не повинні контактувати з ним.
– Само собою, чорний.
Літній чоловік, який, на перший погляд, ось-ось мав поїхати до того світла, дійсно був ще одним з чотирьох вершників, які прибули сюди, щоб переконатися в воскресінні свого короля. Це був чорний Рицар Голоду.
Старець вдарив своєю палицею об землю, і мертві почали бунтуватися. Вони відновлювалися у вигляді злих духів — безтілесних істот, які не мали спокою. Чорний лицар кивнув, поковтнувши їх душі, після чого досить сказав:
- Мені тут теж подобається.
З часу останньої війни вони були змушені ховатися. Центральний континент давно припинив війну, і тому вони мусили полювати за кров’ю та смертю в інших місцях. Це могло бути трохи перебільшенням, але кількість жертв за останнє століття набагато менша від того, що вони отримали за один сьогоднішній день.
- Я ще не впевнений, але в цьому немає жодних сумнівів.
Згідно з записами, « це повинно було статися через тисячу років, а також їхні пильні почуття не викликали занепокоєння.
Чорний лицар не думав, що настане новий прихід свого володаря, але Гіпатія була переконана майже на 100%. Червоний дотримувався цієї самої позиції, а останній навіть не був людиною. Серед усіх чотирьох вершників чорний лицар був найгальніший, тому його призначили відповідальним за це завдання.
Бувши чорним магом, який прожив на цьому світі вже понад 200 років, чорний лицар пустий поглядом дивився вдале.
- Ця земля незвичайна.
Північні держави, які підтримують неприродну конфронтацію і Імперію, яка відмовилася від правильної нації...
Чорний лицар подивився в сторону Імперії Андррас, Белфорта, і сковтнув.
« Імперія мечів... Це просто смішно."
Можливо, « це» було доступно лише зору чорного мага? Водопровід енергії, що злітає в небо далекого горизонту.
"Я б назвав її Імперією Зла Енергії."
А поки двоє темношкірих стояли біля гирла в крові, війна продовжувалася. Мелтор отримав відчутний привілей і змусив Імперію Андррас відступити до свого кордону. Втрата більшості з Семи мечників і кількох прихованих карт означала, що Імперія втратила половину своєї могутності. У цей момент можна було з упевненістю сказати, що перемога Мелтора практично гарантована.
Але чарівники всім своїм нутром відчували... Ця війна так просто не закінчиться. Тільки - но смерть почала збирати свій кривавий урожай. І ось ситуація різко змінилася, наче бажаючи підтвердити інтуїцію Чорноморського Ріцаря.
На полі бою ступив Імператор Андраса. І водночас війна об'єднання прийняла напрямок, який ніхто собі не міг навіть уявити.