Розділ 284 — Послідовники кінця (Часть 3).
Приблизно через місяць після битви на Карулських рівнинах війська двох північних держав зустрілися біля гирла річки Нагми.
На відміну від попереднього бою, ця область не була достатньо просторою для ведення цілковитої війни. У зв'язку з цим командири обох армій висунули по 20,000-3 000 солдат відповідно.
Звіри, що мирно пролежали на землї, і птахи, які сиділи на гілках дерев: усть Нагми покинули все розсудливе створіння. Ніхто не хотів бути на дорозі, коли тисячі солдатів хиталися один за одним і трясли землю своїми кроками, а повітря — криками.
Бу-дум! Бу-дум! Бу-ду-дум!
Проміжок копит часто роздавався барабанний дріб, тоді як на сонці яскраво поблискували клинки і шоломи.
Ці воїни справді були справжніми представниками Імперії мечників.
Однак Мелторова армія, яка протистояла їм, також була серйозною загрозою. Перемога, завойована в замку Дофрун їх героєм, зміцнила дух війська, яке тепер прямо-таки рвався у бій.
— Непогано, — подумав Орта, рухаючись вздовж переднього краю верхи на своєму коні, завдяки Теодору кількість щитів значно зменшилась. Звичайно, ми не можемо дозволити собі встановлювати тактичний магічний круг у такому місці, але знову відступати теж немає ніякого сенсу.
Армія Андрраса втратила кілька титанових щитів, які значно зменшили руйнівну силу магів і стали майже головним роздратувальником всього війська. Отже, в захисті ворога з'явилася колода.
Якщо Мелтор успішно атакуватиме, то він зможе зменшити кількість своїх противників на принаймні 5,000 чоловік.
Коли відстань між двома арміями зменшилась більше ніж на половину, Орта зупинився. Він швидко розрахувався і дійшов висновку, що рицарю треба подолати близько 30 секунд.
І ось два командири ворогуючих сторін вкинули вгору свої руки, голосно оголосивши:
- Перша шеренга, приготуватися до бою!
- Підняти прапор! Знищити ворога!
Рицарі кинулися в атаку, і до них відразу ж прилетіли вогняні кулі з блискавками. Але вже було запізно зупиняти коней. Проте, лицарі і не збиралися цього робити, окутавши свої тіла ауроою та приштовхуючи коней ще сильніше.
Лицарський штурм знову став проти полум’я магів.
Ту-ту-ту!
Звук підків ставав все ближче і ближчим. А потім з неба впав вогняна куля, спепеливши одну з коней і лицарів у доспіхах. Тіло лицаря, який не встиг навіть викрикнути, було перетворено на вугільне димляче вугілля.
Така вогняна міць не витримала навіть загартована сталь, а це було найпростіше магічне закляття, активоване чарівником 5-го Круса.
А через мить ще сотні кавалерістів перетворилися на шматки деревного вугілля. Блискавки паралізували лицарів, а вогняні кулі випарювали їх на місці.
Тьху-шух!
Тим не менш, більшість лицарів продовжували нестися вперед. Їхня шкіра почорніла, а легені вигоріли, але вони продовжували відчайдушно скорочувати дистанцію.
- Укх!
Вони з останніх сил падали на коней, які помирали, помахуючи своїми смертоносними клинками. Їх тіла вже були наполовину мертві, але душі лицарів все ще залишалися всередині них. Тому аура відповідала на це останнє прохання.
Їхня відданість своїй справі була на краю божевілля. Кліньки в руках лицарів вибухнули, від чого солдати Мелтера мимовільно посварилися.
Чва-а-ак! Ха-ва-а-ак!
Кілька тіл було обезголовлено. З неба пішов кривавий дощ, і лицарі продовжили продавати оборону Мелтора.
Бу-дух!
Але потім їх все-таки зупинило запеклий опір магічних солдатів.
- Не відступайте!
- Тримати стрій! Ми повинні протриматися ще хвилину! Ні, хоча б тридцять секунд!
Магічні солдати дійшли висновку, що їм слід пожертвувати власними життями і зупинити ворога. Вони билися не для того, щоб перемогти куди сильніші лицарі. Їхня головна мета полягала в стримуванні. І магічним солдатам це виявилося в силі.
Але справжнє випробування почалося лише тоді, коли підспівав 2-ий ешелон лицарів. З цього моменту система командування на лінії фронту стала абсолютно марною. На голові воїнів нависала руйнівна магія, тоді як сп’янілі лицарями без розбору вбивали всіх тих, хто з'являвся у них на шляху.
Вони кидали закляття, рубали мечами та списами доти, доки не виявляли безсердечності в калюжах власної крові.
Таким чином поле бою — це місце, де людське життя втягалося у багно, наче бур’яни.
І серед усього цього пекла один навпроти одного стояли дві людини.
- Ось ми і зустрілися знову, щура. Хіба минулого разу ти не втік, підтиснувши хвіст ...? Ні, твоя парафія не є хоробрістю. Але я мушу подякувати тобі за те, що ти приніс мені свою шкуру - сказав третій меч Імперії, принц Фермут.
Він був екипірований у розкішне озброєння і озброєний чудовим клинком, що мерехтять червоним світлом. Було б очевидно, що це не звичайне обмундирування. Орта відчув, як лезо меча стирає невідому енергію і зосередився ще сильніше.
З моменту їхньої попередньої зустрічі ворожі відносини між ними зовсім не змінилися. Також слід було взяти до уваги той факт, що аури завжди вважалися потужнішими за подібних чар у мага. Якщо Орта хоч на мить втратить концентрацію, його життя закінчиться.
- Я думав, що в тебе гострий розум, але тепер бачу, це просто слух.
– ... Хо-хо, - посміхнувся Майстер Білої Вежі, почувши цю провокацію, — навіть не знаю, що і відповісти тобі, далекий принц. Ти називаєш Мелтор своїм ворогом, але при цьому абсолютно не розумієш, що таке маг.
- Втеча з поля бою при першій же небезпеці?
- Ні, ми вчимося у невідомого. Та несподівана атака була проведена просто чудово. Якби не союзник, я б і справді позбувся життя.
Здатність аури, Преломлення, була природним ворогом Орти. Воно відкинуло будь - які напади і блокувало всі унікальні маневри. Це було подібне до того, як би лицарі закинули на полі бою з відрубаними кінцівками і без зброї.
Фермут був далеко не тим противником, якого Орта міг перемогти в бою один на один. Але сьогодні все було інакше.
— Ти повинен був убити мене минулого разу, — сказав Майстер Білої Вежі, широко розтягнувши руки і почав збирати магічну силу.
- Не хвилюйся. Сьогодні я виправлю це упущення.
Після декількох коротких репліків запанувала недовга тиша, а потім...
Фьу-ух!
Простір, який розділяє їх, був викривлений. Фермут помахав мечем лише тричі, але Орта встиг зробити відразу 36 ударів.
Не можна було захиститися від заклинань, використовуючи звичайну аури, але Фермут відрізнявся. Його аура спотворила тривимірний простір, зробивши вигляд, що Майстра Біла Вежі буде впорядковувати його фізично. Здатність принца була корисною як у атакі, так і в захисті.
- І це все, на що ти здатний, щура! - Поверніться до Орта і залиште позаду себе криваво-червоний хвіст аури.
Принцип дії аури Фермута був подібний до того, яким користувався Зест.
В той час як 2-й меч розрубав простір, Фермут його перекрутив. У певному розумінні здатність принца була близько до Шукучіхо.
Стиль Фермута: Переламаний меч.
Спляча місяць.
Руйнування швів простору.
Поймати Орту, який без кінця використовує телепорти, було практично неможливо. Однак він не використовував цього заклинання... Аура Фермута обкутала все навколишнє простір, і з'єднавши можливість вибратися за його межі через просторову магію.
- А тепер спочинь, пацюка! — Фермут закричав, сповнений палкого бажання вбити свого противника.
Стиль Фермута: Переламаний меч.
Кругове обезголовлення.
Меч зігнувся, оточуючи шию мага смертельним кільцем. Сам простір навколо орти почав стискатися, не дозволяючи йому вибратися з цієї пастки. Телепортація також була заблокована, а про те, щоб відбити цю атаку за допомогою фізичної сили, навіть мови не йшло... Орта ще ніколи не бачив цю техніку в дії, а тому не міг знати, як їй протистояти.
Але він знав.
— Спотворення, — ледь чутно проговорив майстер Білої Вежі.
Фьух!
Лише в одному дюймі від шиї мага, яка наближається аура змінила свою форму, і Орта уник цієї смертельної петлі.
Для Фермута, який був повністю впевнений у своїй перемозі, це було справжнім шоком.
- Але як?
— Оратний удар, — сказав Орта, і в незахищене аурою тіло Фермута врізалася хвиля.
Фермут не міг використати свою здатність переломлення, але закашлював кров’ю. Його внутрішні органи явно були пошкоджені.
- Кхак, ах ти ж, щура...!
Тим часом Орта знову розірвав дистанцію і глузливо сказав:
- Тепер ти розумієш, що живим тобі звідси не втекти?
- Не будь таким зарозумілим через одну влучну контратаки!
Цей спростування заслуговував на життя, оскільки майстер меча не мав великого значення. Біль у тілі Фермута втихомирився, а щільність аури зросла. Місце, де закінчувалося його клинок, перекосилося і стало воротом хаосу. Його меч перетворився на смертоносну спіраль, яка розривала все, що стосувалось.
- Тобі кінець! - Сказав Фермут і кинувся вперед.
Він помилився в тому, що залишив себе без захисту але на цей раз його меч безумовно відрубає цьому щурі голову. Ярність принца змусила його клинок стати ще гострішим. Простір іскру не затримувався, а меч рухався по ідеальній траєкторії.
З тих пір, як він отримав здатність "Преломлення", Фермут ще ніколи не був настільки зосереджений. Чому ж меч не досяг успіху?
Бу-ду-дих!
Він зіткнувся з другою ударною хвилею, сердитим криком:
– .... Ты! Що за трюки ти використовуєш, боягуз?
- Ти називаєш мудрість боягузтвом? Проте, твоїм скромним розумом цього все одно не зрозуміти.
Фермут уважно слухав, незважаючи на безглузді обра́зи Орти та власний гнів і болісний шок. Можливо, ця щура виявила в його здатності якесь вразливе місце? Що ж, він все дізнається, а потім перетворить цього набридливого мага в криваве місиво.
Фермута на руках виявилися великими кров’яними судинами, оскільки він з усіх сил намагався придушити свій гнів.
І Орта, нарешті, все-таки заговорив:
- Але це вже неважливо. Твоя здатність аури полягає в тому, щоб « ломляти » простір. Але вона не руйнує і не розрубує його. Спираючись на свої спостереження, я вирахував показник переломлення і відповідно змінив магічну формулу.
- Що? — Не витримав, закричав Фермут, - Не сміши мене! Ти, маг і не знаєш основних принципів магії? Частота перелому постійно змінюється. Ти не можеш зчитувати його в режимі реального часу і використовувати магію, щоб відповідати йому!
- Схоже, ти не настільки дурний, як я думав. Все вірно. Для звичайних магів це неможливо, — відповів Майстер Білої Вежі, одночасно і підтвердивши, відкинувши аргументи принца.
І ось, поки Фермут напрягав у почуте, Орта повільно зняв з обличчя свою маску, після чого вимовив:
- Але не для мене.
Його обличчя були досить привабливими. Морщини надали йому гідності, а шрами, що викрикували його щоки, доводили, ніби він справжній ветеран. Проте його пара очей була унікальною частиною.
– ... Що це таке? - Забувши про свій гнів, недоумкуватим пробурмотів Фермут.
Орта не мала очей інших. У них не було ні зіниць, ані протеїну.
Очі Орти були потоплені у своїх очних очах, втілюючи концепцію « опустелювання ». І будь-хто, хто її впізнав, не міг би утриматися від щирого захоплення. Це були очі, які прагнув отримати будь-який маг Епохи міфів.
І називали їх Пустими Міїстичними очима.
- Ну, я й сам не знаю.
Коли Орта відповіла на запитання, то пригальмував своє око.
- Проте, ясно одне. Я народився сліпим з очима, які не могли бачити. З дитинства я вивчав форми речей, використовуючи лише свої вуха. На щастя, з’ясувалося, що в мене є талант до магії.
Орта явно применшував свої досягнення. Він був справжнім генієм. Він вчився, вирішував складні формули у своїй голові і проводив аналіз магічних заклинань використовуючи лише слух та дотик.
Через деякий час він зіткнувся зі стіною 7-го кола. Однак він не втратив впевненості в собі, що підтримує його за відсутності очей і з усіх сил боровся проти своєї долі.
- Я витратив на це 10 років свого життя.
Його відповідь була остаточною відповіддю на те, що пара цих незнищенних очей стала неіснуючою.
- Я зрозумів це вперше, коли побачив світ.
Насправді, його метою було не брати до уваги 7-го Круга. Він просто хотів побачити цей світ: його життя і його фарби, які були недоступні для Орти з самого народження.
- Мої очі проникають крізь « світ ». Я бачу через тривимірні стіни і відчуваю невимовний феномен.
- Це просто смішно!
- Побачивши твоє переломлення простору, я теж його зрозумів.
Коли Фермут зрозумів, що це означає, його тіло мимовільно затремтіло. Якщо все це було правдою, значить він більше нічого не міг зробити в присутності Майстра Білої башти. Не дивно, чому Орта так впевнено себе вів.
На відміну від першого несподіваного нападу на Майстра Білої Вежі, нинішній Орта зрозумів здатність Фермута, тому бачив її наскрізь. Як би швидко 3-й меч не змінював показники розлому, він все одно буде залишатися повільніше, ніж Орта.
- Причина твоєї поразки проста. Ти зловживав цією силою, — констатував Майстер Білої Вежі.
У відповідь на це холодною заявою Фермут вилив усю свою ауру в меч і закричав:
- Щось ти розболтався, дурний чарівник!
Фермут, який народився наступником надзвичайної імперії на континенті, ніколи не розчаровувався. Заява Орти була для нього справжньою образою. Терпеливість Фермута закінчилась, і він використовував таємну техніку, яку раніше тримав у запасі.
- Я не залишу від тебе навіть мокрого місця!
Меч спалахнув темно-червоним кольором.
Стиль Фермута: Переламаний меч.
Фінальна таємна техніка.
Кінець світу.
Вся область навколо Фермута спотворилась, знищивши все, що потрапило в діапазон цього впливу. Навіть 2-ий меч, Зест Шпійм, визнав цю техніку справді чудовою. Жоден маг не зміг би вибратися з цих обіймів смерті.
... Ні, все-таки один шлях був.
- Ти нічому не вчишся. Хіба я не сказав, що це марно? - Орта, пройшовши крізь вихору аури, після чого додав, — це кінець.
Потім Майстер Білої Вежі всунув руку, і ...
Фу-дух!
У грудях Фермута виявилася велика діра.