Розділ 200 — Сліди міфів (Часть 3).
Хоча Теодор вважав себе підготовленим до такого роду випробувань, все виявилося не так просто.
Звичайно, акт викладання знань безпосередньо йому в мозок був Теодору знайомий. Вишукані символи допомагали з фактичною розумінням книги, а « поглинання» збільшувало його поточне значення, в зв'язку з чим процес досягнення результату не дуже відрізнявся.
Проблема крилася в об'ємі інформації.
Хр-рось.
Голова Теодора погрожувала ось-ось розколотися. Вона пульсувала, тремтіла і поколювала, але Тео зтиснув зуби й продовжував приймати ці знання. Йому потрібно було прочитати 36 символів. 1,800 сторінок Книги Феї.
Це був скарб, написаний алхіміком з Епохи міфів, що припадало на величезну складність матеріалу. На додаток, була ще одна змінна, якою Теодор був зовсім не радий.
- Чим складніший вміст, тим сильніше головний біль ...?
Обжерливість зрозуміла, що мав на увазі Теодор, і відповіла:
- Звичайно. Чим складніше знання, тим більше навантаження на мозок користувача. Якби ти не знав Мірдаля, то більше половини цієї книжки б ніколи не прочитали.
- Мирдаль? Ага, мабуть це через те, що обидві книги пов'язані зі стихією?
- Ні, бо цей хлопець ---- ...
Раптом обжерливості здійнявся голос.
- Хм-м, це все ще не пропускається? Здається, на 4-ому етапі я не можу розкрити цю інформацію.
- Потрібно зняти ще одну печатку?
- Верно. Я думав, що деяка інформація буде пропускатися після того, як ти переходиш на майстерню рівень, але, схоже, без знімання наступної друку нічого не вийде.
Теодор ненадовго занурився у свої старі спогади. Перша зустріч з Гордовинею врятувала його виключно рішення самого обжерливості. Отже, Тео не міг сперечатися з подібним рішенням гримуара. Він зможе дізнатися про Мирдала, як тільки зніме наступну печатку.
Потім Теодор зосередився на наступному символі. Якщо він правильно все підрахував, йому залишилося провести ще п'ятнадцять раундів протистояння з головним болем. Потім Тео зрозумів, що це означає, і ненавмисно пробурмотів:
- Я вже прочитав 1,05 сторінок...
Для того щоб прочитати такий обсяг інформації, у випадку якщо вона не торкалася магії, часто потрібно було кілька днів. Тут йшлося про алхімію, яка вимагала розуміння нюансів різних сфер магії. Отже, з огляду на складність книжки Парацельсом потрібно було б принаймні двох місяців прочитати 1,800 сторінок. А на її повне поняття міг піти навіть цілий рік.
Проте Теодор вітав велику половину книг Феї всього за дві години. І ця абсурдна ефективність була викликана "виразливими символами".
Отже, Тео знову почав читати книгу Феї, не знаючи, що в цей момент Обжерство пильно спостерігає за його тягою до знань.
Грімуар спостерігав за Теодором Міллером, паралельно розмовляючи сам з собою.
- Так, це риса для мого користувача.
Саме тому Обжерство обрало Теодора своїм власником.
- У довгостроковій перспективі твій мозок продовжуватиме розвиватися. До того ж, якщо ти будеш виконувати багато різних завдань і вивчати складну інформацію, це допоможе тобі розвинутися. Це одночасно і удача, і причина для всіх проблем ... Теодор Міллер, ти найбільш відповідний користувач, щоб бути відповідальним за мій останній ... - Дивлячись на Тео своїм холодним поглядом, пробурмоло обжерливість, після чого додала: — І я сподіваюся, що ти будеш таким же послідовним до самого кінця.
***
Коли зорі почали тьмяніти, а місяць схилявся до горизонту, Теодор Міллер досягнув бажаної мети.
Ваше розуміння книги дуже високе (99,9%).
Теодор впав на ліжко, ледве зумівши прочитати інформаційне вікно. Окрім головного болю, що пронизує його череп, горіло і тіло. Це була ціна за читання книги Феї Парацельса всього за одну ніч.
– Мне... Мені здається, я зараз помру...
Це не була фізична втома, але розумова. У романах завжди на цей рахунок говорилося, що головний герой не мав сили навіть шеврувати пальцем. Проте Теодор Міллер не міг розслабитись.
Йому ледве вдалося піднести свою ліву руку до ліжка. Якби він пролежав без рухів ще кілька секунд, то просто б заснув.
– Е-ешь.
— Добре, — спокійно відповіла Обжерливість і дала свій язик.
Ви поглинули « Книгу Феї ».
Ваше розуміння книги дуже високе.
Ваше розуміння "чотирих елементів" значно зросло.
Значно виріс рівень Вашої взаємодії з елементами.
Поглинута оригінальна книга.
Перевіряється можливість Синхронізації з об'єктом "Парацельс"... Спроба провалилася.
Парацельс відмовився від Синхронізації з користувачем.
Ви не можете провести примусову Синхронізацію з об'єктом без його дозволу, оскільки друга сторона має божественність.
Очевидний провал Синхронізації!
Однак це не було чимось дивним, адже Парацельс мав божественність. Його створив Меркурій. Коротко кажучи, цей алхімік явно не був нормальною людиною.
Теодор знав, що так вийде, а тому з напруженим обличчям став чекати наступного повідомлення.
Об'єкт на ім'я "Парацельс" зацікавився користувачем і просить проведення розмови.
Хочете його прийняти?
Як і минулого разу, система запитала його дозволу.
– Х-хочу.
Після підтвердження намірів користувача буде викликаний об' єкт "Парацельс".
Перевірка встановлення зв’ язку... Успішно.
Об'єкт "Парацельс" схвалив двосторонній зв'язок. Він буде тимчасово синхронізовано з свідомістьм користувача.
У той же час все навколо охопила знайома темрява. Ця подія повністю нагадувала мені зустріч з Абє-но Семеєм. Це було місце, куди дозволялися тільки Теодор і автор.
Перед магом з’явилися знайомі частинки світла. Потім блискуча маса світла поступово почала формуватися в людей.
"Фигурою він схожий на мене"
Зріст людини складався приблизно 180 сантиметрів, а його загальна фізична форма була досить непоганою. У нього не було такої опуклої маси м’язів, як у Бланделла, але крізь мантію чітко виднілися контури мускулатури.
У чоловіка було біле борода і білі волосся. Його мантія була зіткнена з невідомого матеріалу, а покривачі її прикраси виглядали елегантно і правильно.
Хоча навколо нього була могутня магічна сила, Теодор не міг зрозуміти її походження.
Це був найбільший алхімік усіх епох, Парацельс.
- Хр-м-му...
Коли він був старшою людиною, його шкіра була обвітрена і покрита зморшками, нагадуючи деревоподібну кору. Але саме цей чоловік був втіленням одного з найсильніших магів.
Тео спробував було щось сказати, але відчув, що його рот заблокований невідомим тиском.
Золотисто-карі очі Парацельса прокололи його наскрізь. Його погляд, здавалося, ошукав Теодора з ніг до голови, починаючи від шкіри, закінчуючи кістками і внутрішніми органами. Найбільший алхімік Епохи міфів мало чого не знав про людське тіло.
І ось, через кілька хвилин Парацельс похитав головою і пробурмотів:
- Не знаю, хто ти, але в тебе хороші навички.
- Дякую.
- Як для твого віку. Ти повинен продовжувати працювати над собою.
Якби ця порада почула однолітки Теодора, то вони б з рота завалилися. Теодор Міллер став майстром ще до досягнення тридцятилітніх років; і загалом, за всю історію існування Мелтора людей з подібними темпами росту можна було перерахувати по трьох пальцях однієї руки, незалежно від їх первісних талантів.
Але Парацельс сказав, що Теодор був лише добрим « як для свого віку»? Почувши таких ровесників, вони відкусили б собі мови і померли.
Але на цьому не закінчилися погані новини від Парацельса.
- Ти ще не здатний прийняти мої вчення.
Теодор відкинув усі непотрібні думки і почав звертати увагу на кожне слово Парацельса.
- Ти не розробив свої власні чари, і не виявляєш особливого інтерес до алхімії, хоча прийшов у мою лабораторію. Ні, судячи з меча Азота, ти напевно просто супроводжуєш Парагранума. Тим не менш, ти є власником Обжерливості. Я знав, що вони сповнені рішучості, але навіть я не очікував, щоб їхня активність виявиться настільки високою...
– ...
- Використовували книгу Феї як засоби повідомлення. Якщо це не для постилення алхімії, то чи може бути тому, що вона пов'язана з елементами? Я відчуваю зв'язок зі світом духів... Це ж давній елементль, так? Атрибут — земля чи ліс?
Слухаючи Парацельса, по спині Теодора пробігли мурашки.
На відміну від Синхронізації, яка дозволила одній стороні поглянути на спогади та думки іншої, це була всього лише зустріч. Іншими словами, Парацельс визначив усі ці речі шляхом звичайного спостереження.
Теодор почувався голим на морозі, а також у снігу.
- Все, як Ви і кажете, — побори тремтіння в тілі, погодився Тео.
- Викликай його.
Зрозумівши, про що йде мова, Тео тихо прошепотів:
– Мітра.
Йому не потрібно було ані використовувати магію, ні голосно вигукувати слова заклинання. Це був не матеріальний світ, а дух. Мітра була пов'язана з його душею, а тому він міг викликати її в будь-який момент. На долоні Теодора з’явилася маленька дівчинка.
- Хо-о-он... Део?
Маленька дівчинка з квіткою на голові не встигла подивитися на Теодора, як відразу стала свідком бурхливої реакції Парацельсу.
- Деметра!
Це було друге ім'я Дмітри, прототипу Мітри.
- Ви її знаєте? - Теодор запитав.
- Ще б я її не знав! Бог Олімпу, зв'язаний з самим Гермесом! Велика і прекрасна Мати-Земля... Подумати тільки, я знову тебе побачив... - Засмучений заговорив Парацельс, і з сумним обличчям подивився на Мітру.
Теодор чув, що в минулому вона була стародавнім богом. Очевидно, Парацельс пам'ятав її і нудьгував за нею. Після того як Парацельс заспокоїться, Теодор запитав його про Мітрі. Це був бутон, який проріс у неї на голові.
- Насіння світового дерева?
- Так, все вірно.
- Це насіння проросло і стало бутоном...
Парацельс нарешті справився зі своїм сумом, або ж, можливо, в ньому заграло його цікавість, як вченого, і він почав розглядати Мітру з різних сторін. Фрагмент Матери-Землі, насіння світового дерева і сутність стародавнього духу...
Ідентифікувати ці три речі було складно навіть найкращим чарівникам. Проте після сміхотворного короткого періоду часу Парацельс вже дійшов до висновку і абсолютно спокійно про це розповів:
- Боженість диференційується.
- Диференціює?
- Причина, чому вона – Мати-Земля, проста. Вона має божественну силу землі. Бог лісів, бог скель та інших... Всі вони лише підлеглі Матері-Земли. Один з богів, що знаходяться поза владою Матері-Землі - це боги моря та неба, пояснив Парацельс і погладив Мітру по голові і продовжив -- Іншими словами, матеріальний світ розподілений між трьома вищими богами. Чи може це маленьке тіло витримати таку божественність? Стародавній дух, який є не богом у повному розумінні цього слова, а лише його фрагментом...
– ... Це неможливо.
- Так, надмірна сила може знищити носія. Те саме стосується і цього стародавнього духу. Надлишок божественних сил може призвести до руйнування її тіла і его. Тому стародавній дух знайшов спосіб диференційувати божественність.
Щоб Мітра залишалася Метроєю, насіння світового дерева проросло її божественність у декілька інших напрямах.
Після того як Теодор вислухавши пояснення Парацельса, він подивився на свій дух.
Мітра дивилася на нього ясними і невинними очима, не знаючи про що щойно була ця розмова.
Потім Парацельс вирішив покласти край цій темі.
- Стародавній дух може змінитися у відповідь на ріст свого підрядчика. Оскільки ти досяг 7-го кола, вона може уникнути залежності від божественної сили землі і проростити ще одну божественність.
- І що з нею буде? - Теодор запитав.
- Відповідь на це питання не повинна походити від мене, — відповів великий алхімік Парацельс, потім трохи помовчавши, додав, - Коли ти досягнеш границі смертного, знову вирушай до світового дерева. Там ти і отримаєш відповідь на своє питання!