Розділ 115 — Таїнність (Часть 1).
"Мірдаль Герсейм!"
Від таких несподіваних слів очі Тео поповзли вгору. Однак не дивно, що ельфи вважали Мірдаль мудрецем. У світі, де вищі ельфи не могли викликати правителів елементами без застосування сили світового дерева, Мірдаль зробив це лише за допомогою своєї власної сили.
Цей феноменальний подвиг був більш ніж достатньою підставою для того, щоб Ельфхайм визнав його своїм шанованим гостем.
— Розумник Мірдаль сказав щось подібне, — спокійно почала говорити Елленя, не зважаючи на замішання Теодора. Через багато років він відкриє очі шостій танцівниці, а від глибокого сну прокинуться забуті істоти. Дві держави будуть суперничати між собою, що викличе невимовну катастрофу. Але не треба боятися. Гість, що прийшла здалеку, може відвернути її. Як тільки це станеться, будь ласка, направте цього гостя сюди.
– ... Це пророцтво?
– Да.
Усе це здавалося якимось загадковим мозаїкою, від чого по тілу Теодора пробігли мурашки.
Принаймні сто років тому, а можливо й більше, Мірдаль відвідав цю хатину і виголосив пророцтво. Він передрік події, які почалися від народження шостої танцівниці Еллени і з’явився Леветайна та гість.
Теодор був вражений божевільною ідеєю, яка прийшла йому в голову: « Неможливо... Навіть якщо він уклав контракт з правителем елементів, то чи може людина жити так довго? "
Він зустрічався з людьми, які жили за межами звичайних стандартів життя. Вони могли розрубувати гори своїми клинками або магами 8-го Круга, що змогли протистояти навіть стихійним лихам. Слід було також згадати хоронителів Ельфхайма, які могли змінити ситуацію на полі бою за допомогою лише однієї стріли.
Проте Тео не відчував благоговіння і жаху, коли зустрічався з ними. Світдаль Герсейм був зовсім інакшим, ніж художники цього століття.
А в наступний момент шматок мозаїки, що плаває навколо нього, став на своє місце.
Поглинана оригінална копія.
Перевіряється можливість з' єднання з Мірдала Герсеймом... Мирдаль Герсейм прийняв з'єднання.
З' єднання почалося.
Він згадав, як це було. "Свідчення" було феноменом, який він відчув тільки тоді, коли потрапив у « Впровадження духів».
- Ох...! - Тео негайно вирвалося.
У нього не було доказів, які б підтверджували його припущення, але він підказував йому, що інтуїція була правдою.
Згідно записів Магічного товариства, Мірдаль Герсейм був великим магом, який ще 300 років тому розумів елементів більше ніж будь-хто ...
І він був ще живий. Можливо, Тео уклав контракт з Мітроєм. Мирдаль міг влаштувати щось на зразок цього, щоб привести його в це місце.
Тим часом, поки він намагався зрозуміти це, Елена продовжувала пояснювати і незабаром наближалася до кінця.
– ... Це все, що я хотіла тобі сказати.
Хоч Теодор і слухав її впівуха, але, на щастя, все запам'ятав. Людина могла тільки раз увійти всередину, і тому вона детально пояснила, як використовувати Фонтан мудрості. Теодор негайно розклав вказівки по підлозі у своїй голові.
Закінчивши пояснення, Еленоя відкрила двері. Зсередини їх привітала непроникна темрява.
« Ще одна просторова двері»
Прохід, очевидно, повинен був привести його в абсолютно інше місце, так що, хоч хатина і виглядала потріпаною, з ту сторону дверей все могло бути зовсім інакше. Тео зробив один крок, після чого повернувся до Еллениного і сказав:
- Я скоро повернуся. Почекай трохи.
– Ах...
Вона моргнула, наче здивована білка, дивлячись на те, як Тео повністю зник в темряві проходу.
У той же час пошарпані двері зачинилися, і Елленоя залишилася сама. Однак, незважаючи на самотність, вона не почувалася погано. Тео попросив її почекати і сказав, що скоро повернеться.
— Так, я почекаю, — з запізненням відповіла Еллена.
Дівчина опустила своє почервоніле обличчя, при цьому її вуха стирчали з волосся, наче у кролика.
***
Після звичного запаморочення від космічних подорожей Тео відкрив очі і подивився перед собою.
Перед ним був Фонтан мудрості - спадщина ельфів, справжня назва якого було давним-давно забуто.
Коли він зрозумів, що все це реально, з його уст мимовільно вискочив вигук:
- Це все правда! Ось чому він називається Фонтаном мудрості!
Фонтан мудрості був фонтаном у буквальному значенні цього слова.
Фонтан був достатньо прозорим, щоб можна було бачити дно, а сама вода сяяла блакитним світлом.
Згідно з поясненням Еллени, мудрість нагромаджувалась у цій весняній вітрі. Вона виглядала як пологова вода, але це було не так. Крім того, її неможливо було зачерпнути, якщо не використовувалися пляшка з світового дерева.
Тео хотів вивчити магічні принципи цього місця, але це зайняло б більше дня або двох. Оскільки термін перебування в цьому місці становив 30 хвилин, він мав визначити пріоритети.
Спочатку Тео взяв пляшку, що стоїть на краю фонтану. Він був зроблений з насіння світового дерева і нагадував собою порожнисту гарбузову, хоча й більш світлу.
« Все один раз»
Фьу-у.
Блакитна батьківщинна вода заповнила гарбуз. Тести Тео намагався опустити палець у воду, але все, що він відчув - було повітрям. Так само було б, якби Теодор вирішив стрибнути до фонтану — це виглядало би так, ніби він впав у глибоку яму.
У будь - якому разі, Фонтан мудрості викликав би у кожного мага неабияку цікавість.
Теодор доторкнувся губами до пляшки.
- Випий води з фонтану і подумай про мудрість, яку хочеш пізнати. Тоді ти отримаєш відповідь на це запитання.
Синя пологова вода потекла вниз. Вона потрапляла на його губи, потім мовою, в рот і вниз по горлу. Однак Тео цього не відчував. Окрім смаку, він не відчував, що п'є якусь рідину. За словами Еллени, ця процедура була лише ритуалом, який мав влити дух фонтану.
"Мірдаль Херсейм"
Потім Тео задумався про гірське пасма, очей схожих на море... Про старого з білим волоссям і бородою.
Тео згадав той день, коли стояв перед ним, не в змозі підняти навіть палець. І ось, коли пляшка спорожніла...
Тьфу-у-ву...
Блакитна поверхня води покрилася брижами. Вода засяяла білим світлом, після чого почала рухатися вперед-назад, немов під час припливу і відпливу.
Але це не було водою. Посередині фонтану з'явилося зображення, подібне до людини. Воно кілька разів зникло, але зрештою стало остаточним.
Це був старий, на якого не можна було дивитися без захоплення, Мірдаль Герсейм.
- Го-хо, гість, якого я чекав, нарешті прийшов.
– ... Мирдаль Герсейм.
Хоч вони вже колись зустрічалися, Тео ледве міг вичавити з себе невелике вітання. Це була просто форма, яку відкрив Фонтан мудрості, але навіть така присутність Мірдаля була гнітючою. Теодор здригнувся, коли відчув великий тиск на його плечі.
Тим не менш, Тео був вже не таким як раніше. Він виріс і як людина, та як маг. Отже, Тео міг стояти непохитно і не прогинаючись перед лицем Мирдаля.
Старий, м'яко посміхнувся і сказав:
- А ти підріс. Ти все ще незрілий, але вже став краще. Воно може бути неповним, але початкове полум’я вже горить. Якщо ти не заперечуєш, я, Мірдаль, хочу почути твоє ім'я.
- Теодор Міллер.
- Теодор. Це кумедне ім'я для чарівника.
Мирдаль знайшов це забавним ...? Але перш ніж Тео запитав, що це означає, Мирдаль вразив його словами.
- Давно не бачилися, жадібність. Або я повинен зараз називати тебе Обжерством?
Старий говорив безпосередньо з лівою рукою Тео.
Тео не знав як, але Мірдаль Герсейм напевно знав про присутність Обжерства. Отже, вражений Теодор дивився на свою ліву руку, на якій з'явився рот, після чого пролунав голос:
– ... Ага, це ти, — вимовив Обжерливість з злегка нервовим голосом, до мене звертається фрагмент пам’яті. Багато ж ти про себе замикав.
– Ху-ху, прости мене. Я передбачав твій візит, але зараз я не можу рухатися. Тому я змушений вітати тебе і твого підрядчика саме таким чином.
- Гарні виправдання...
Можливо тому, що Обжерство було некомфортно, воно змінило тему без будь-яких подальших суперечок.
Насправді, більш нейтральне ставлення до обжерливості відрізнялося від звичайного. Іншими словами, цей чоловік, званий Мірдалем Герсеймом, був тим, з ким обжерство явно не було в ладах.
Тео продовжував уважно слухати їхню розмову.
- Я дивуюся, як ти досі живий. Поясни, чому ти чекав мене в сенсі мого користувача. Якщо відповідь буде не прийнятна, з цього моменту я буду вважати тебе ворогом, — першим заговорило Обжерство.
- Ти все ще занадто жорсткий. Я той, хто дозволив твоєму користувачеві підписати контракт з елементом. Чи ж не варто тобі бути уважнішим?
Однак обжерливість нічого не відказала. Це був мовчазний протест, який означав, що він не хоче відповідати на дурні запитання. Обжерливість вперше за весь час діяла настільки обережно по відношенню до когось іншого, тому Тео з подивом дивився на цю тривалу конфронтацію.
Врешті-решт, Мірдаль підняв руки і цілком м'яко проговорив:
- Це тому, що твої думки занадто відрізняються.
- Мої?
- Так, Обжерство. На відміну від інших шести, ви не приділяєте особливої уваги долі цього світу. Гординя, яка хоче все з'їсти, дехто, хто бажає покласти кінець світу...
- Досить! - Обжерливість різко закричала.
Світдаль закрив рот, наче цього і чекав. Тео не знав, що відбувається, але йому було зрозуміло, чому Мірдаль сказав щось, яке зачепило обжерство.
Мабуть, це було щось дуже погане, раз майже безстрашне обжерство довелося кричати.
Теодор вирішив проаналізувати кілька слів, які він зрозумів: « Містераль згадав Гордіню. Якщо так, то остання інформація, яку він збирався мені надати ...." Вона стосувалася семи смертельних гріхів.
Неначе підтверджена думка Тео, Обжерство звернулося до світу низьким голосом і не приховуючи свого гніву:
- Ти намагаєшся погрожувати мені? Залишок міфів.
- Я ввічливо прошу дозволу.
– ... Складно говориш.
Тео не розумів, про що йдеться. Єдине, про що він міг здогадатися - це те, що вони про щось домовилися. Мирдаль хотів щось розповісти Тео, але Обжерство зупинило його.
Зрештою, обжерство змахнуло білим прапором і роздратовано вимовило:
- Мого терпіння вистачить лише на один раз.
- Дякую за щедрість.