Розділ 114 — Награда світового дерева (Часть 3).
Через деякий час атмосфера в бенкетному залі стала набагато розслабленішою. Спочатку магам було трохи незручно розмовляти, але невдовзі під дією алкоголю їхні роти почали відкриватися самі по собі. А найвищі ельфи зацікавились почутим.
Алукард зацікавився історією мага з жовтої вежі про вирощування грибів, тоді як Люмія слухала розмову двох чарівників із Червоної Вежі. Найя, як і завжди, під час відпочинку іноді з’єднувалася до тем, які її цікавлять.
Серед усіх вищих ельфів найзавзятішою була Аліса.
- Гей, а чому ви і сьогодні в масці? Ви очікували бал-маскарад або щось в цьому дусі? Чи причина криється в чомусь іншому?
- Це з особистих причин.
- Розумію. Тоді ви можете зняти її для мене? Або скажіть мені чому! Моя допитлива натура не відстане від Вас, поки я не дізнаюся!
- Схоже на те.
- Ік.
Здавалося, вона зацікавилася Ортою і продовжувала без умолкування про все, що приходило їй в голову. У певному розумінні до них обох було важко знайти підхід, тому більше ніхто не втручався в цей дивний діалог.
Крім того, магам було про що поговорити з вищими ельфами і головний герой цього банку сидів в іншому місці. Теодор, молодий чоловік, який очолив місію по знищення легендарного монстра Леветайна і створив саму можливість прибуття цієї делегації в Ельфхайм... Він заслужив право сидіти по центру столу.
«... А це що ще таке?" - подумки проворчав Теодор, який опинився в несподіваній ситуації.
Ліворуч від нього була Елленоя...
- Теодор! Ось плід, який називається заоян, і він просто вражаючий. Цей рідкісний фрукт з північного лісу є відомим делікатесом Ельфхайму, тому ти просто зобов'язаний його спробувати.
- Дякую.
А справа від нього була Сильвія...
- Тео, укуси ось це. Я додала зверху деякі спеції, так що повинно бути набагато смачніше.
- Ой, почекай хвилинку.
- Що? О, це через шкірку. Зараз я його почищу. Якщо я приставлю ніж ось сюди ...!
Теодор віщував над тим, як це зупинити. Він не знав, хто це почав, але з кожною хвилиною конкуренція ставала все запеклішою, оскільки він не міг відмовитися від того, щоб спробувати запропоновану йому їжу. Оскільки Теодор не міг ігнорувати погляди цих двох пар очей, він просто пережовував їжу.
Перед трьома компаньйонами вибудовувалися порожні тарілки, і тягар в його шлунку ставав все небезпечнішим.
« Скільки ще треба з'їсти? » — Теодор відчайдушно шукав вирішення цієї ситуації: « Небеса відвернулися від мене.
На щастя, поруч сидів Вінс, який мерзенно потягував щось зі свого келиха. У той момент, коли він відчув на собі погляд Теодора і збирався запитати, чим йому допомогти...
Через його спини пролунав чийсь голос:
- О, це у Вас вино, вірно?
Люмія, яка раніше слухала розмову інших чарівників, підійшла до Вінса. Вона була найвищим ельфом, представником міфічної раси, істотою, яка заслуговувала зустріти не всіх людей. Як маг і один з делегатів, у нього просто не було іншого вибору, окрім відповіді на слова Люмії та залишити учня наодинці зі своїми проблемами.
– О, да. У нього трохи дивний, але смачний аромат.
- Рада чути. Вино було виготовлено з винограду, який росте в моєму племені і дуже цінує свій аромат та смак. Хочете спробувати дещо інше?
- Ох, це було б честю.
- Хі-хі, це я повинна говорити, що для мене честь пригостити Вас нашими напоями. Ідіть сюди.
Вінс, не подумавши, встав зі свого місця і кинув на Тео вибачення. У той же час Люмія повернулася і послала Теодору дивну усмішку.
« Це до чого? » — подумав Тео.
Потім через Рататоскр в його голову увійшов чийсь голос. Це Люмія.
« Ну, спробуй розібратися з цим сам»
"А-а?"
Вона більше нічого не вимовила і забрала з собою Вінса.
На цьому рятувальні двері для Тео зачинилися. Перед ним вже стояло дві тарілки, наповнені великою кількістю їжі, яка в нього просто не лізла.
Можливо, він зміг би справитися з цим, якби використав Пісні Боя для пришвидшення свого метаболізму?
Потім у голові з’явилася безглузда ідея: «... Алкоголь ".
Він не був особливим любителем алкогольних напоїв, але на його очі потрапила закрита пляшка якогось вина. Серед усіх інших делікатесів Ельфхайма було вино, яке неможливо було зробити в будь-якому іншому місці.
Елена першою помітила, що Тео дивиться на пляшку.
- О, ти хочеш випити? Я не знаю, як воно на смак, але це вино добре відомо в нашому лісі. Можливо, Теодору він сподобається.
– Гм. Ну, якщо ти так говориш ...
— Так, тоді давай вип’ємо, — кивнула вона і відкупорила пляшку з горлячка якої відразу ж з'явився приємний аромат.
Елленя наповнила келих Теодора, а потім і свій, після чого відклала пляшку в сторону. Сильвія ж, яка залишилася ні з чим, тихо пробурмотала:
- А чому Ви не налили мені нічого?
Елленя підняла голову і відповіла:
- Якщо ви спираєтесь на стандарти людської раси, то чи не заборонено вам пити поки Ви не пройшли через церемонію досягнення повноліття?
- У мене вже була церемонія повноліття! Цього року!
Сильвія виглядала справді молодшою. І ось, пильно подивившись на Еллену, вона взяла пляшку і поповнила келих. Вона трохи поспішала, так що вино ледь не виплезнулося через край.
Після цього, не чекаючи на тоста, вона випила вино.
Хлюп-хлюпом.
Сильвія швидко спустошила келих і веселіше повернулася до двох своїх компаньйонів.
– ... Ху-а...
А потім впала обличчям на стіл.
***
Як правило, тіло мага було стійкіше від звичайних людей і тому вони були більш опірні до таких шкідливих речовин, як алкоголь. Хоча результати та закономірності не було аналізовано, це природно, бо в їхньому тілі циркулювала мана.
Тому Тео не міг здивуватися, коли Сильвія відключилася всього від одного келиха.
- Уф, я радий, що замість цього вирішив пити воду... - Зітхнувши, тихо пробурмотів він.
- Аха-ха, - почувши його слова, незручно розсміялася Елленю.
Вона теж не сподівалася, що так станеться. Отже, тепер вони залишилися тільки вдвох. Оскільки Сільвія, найбільша перешкода, самовираження, вона могла досягти своєї мети без втручання сторонніх людей і відразу ж стала приводом для прогулянки з Тео наодинці.
Вирішивши не забивати собі голову такими речами, як мета цієї прогулянки, Тео подивився собі під ноги і вигукнув:
- До речі, це просто дивовижно. Я і не думав, що банкет буде проходити на такій висоті.
- Так? Що ж, моя реакція була схожою, коли я вперше сюди потрапила. У моєму рідному місті також росло велике дерево, але йому далеко до світового дерева.
- Ніколи не думав, що зможу доторкнутися хмари...
Проводячи по ньому кінчиками пальців Тео відчував, як пар обкутав їх, наче розорвана павутина, залишаючи після себе відчуття вологості. Тео був схожий на здивованої дитини, від чого Елленоя подивилася на нього тісним поглядом. Вони збиралися в те місце, де неможливо було потрапити без здібностей вищого ельфа.
— Будь ласка, йди за мною в трьох кроках позаду, — сказала Елленя і повільно рушила вперед.
Чим вищі ельфи були до світового дерева, тим більша їхня сила була близько сили їхніх предків. Вони могли відкрити просторові двері або подолати деяку відстань, не використовуючи спеціальні проходи в дуплах. Основа цього явища відрізнялася від магії, але результат був аналогічний.
Невдовзі Тео помітив зміну в його гострих почуттях.
– Ах.
Це було схоже на техніку Шукучіхо, яку використовував Майстер Білої Вежі. Він зробив всього кілька кроків слідом за Еленією, але їх місці раптово змінилося.
Тео продовжував стежити за змінами. Це було не так складно, якщо дивитися на висоту хмар, на пейзаж і щільність мани. Проблема полягала в тому, що зміни відбулися не раз, і не два.
« Банкетний зал на 350 метрів нижче... Ні, тепер вже 500. А тепер ми опустилися на 100 метрів ..."
Це було швидше, ніж швидко! Тео вражало те, що зміни відбулися і незабаром розсипалися на частини картки його голови. Вони так часто піднімалися й опускались, що він повністю втратив себе.
Після п’яти хвилин ходьби Елена привела їх до місця призначення. Коли Теодор побачив цей об'єкт, то обережно запитав:
- Це...?
Вони стояли перед пошарпаною хижкою. Дерев’яний дах був настільки прогнав, що колоди так постаралися, щоб Тео не здивувався, коли б ця хатина впала прямо в нього на очах. Вона була занадто жалюгідною в порівнянні з пишним світовим деревом.
Проте Еллена дивилася на Тео з певною урочистістю.
- Це місце, в яке неможливо увійти або вийти з нього, якщо у тебе немає згоди такого високого ельфа, як я.
Якщо бути точнішим, то для того щоб дозволити людині увійти в неї, потрібна згода більшості вищих ельфів.
Тоді Еллена пояснила, що ця хатина є оселею. Як виявилося, її функціональність істотно відрізнялася від її непривабливого вигляду.
Злегка знизивши голос, Елена сказала, що в ній міститься історія і мудрість, яку ельфи накопичували протягом тисячоліть.
Потім вона з серйозним виразом обличчя подивилася на Теодора, поблескуючи своїми яскраво-золотичними очима, контрастуючи з блідо-зеленим волоссям.
- Теодоре, ти мав привілей відвідати Фонтан мудрості. Таке трапляється лише вдруге за всю історію ельфів.
– Це хижина... Фонтан мудрості?
– Да. У стародавні часи він носив іншу назву, але тепер це вже спадщина забутої епохи. Ми знаємо, що в історії людської раси є кілька згадок про нього за часів Епохи міфів.
Тео зковтнув, усвідомлюючи цінність цієї пошарпаної хатини.
Епоха міфів захопила часи, коли люди ще не були власниками континенту. Вона закінчилася тисячі років тому, коли по світу все ще блукали боги, демони, дракони та інші стародавні раси.
Мелтор - королівство, яке з куди великим ентузіазмом збирала артефакти і реліквії, ніж будь-хто інший, але навіть його представники не змогли знайти жодних слідів тієї епохи.
Якщо в цій хатині була лише одна книга або сувій, то з її віком вона могла коштувати десятка найбільших бібліотек.
Однак ще більше дивувало людей.
- Я привела Теодора в цю хатину, бо один мудрець передрік твій прихід.
Тео замер на місці, почувши ці слова. Хто ж міг бути названий « мудрецем» ельфів, і як він передбачив цю ситуацію?
Поява легендарного гримуара, Леветайна, а також сил Андрраса і Мелтора... Це сталося в результаті багатьох причинно-слідкових зв'язків. Тео не мав іншого вибору, окрім того, що був би вражений таким поворотом подій.
Потім Елленя завдав ще одного сильного удару.
— Мудрий чоловік, який передбачав візит Теодора, був першою людиною, якій вдалося укласти контракт з правителем елементами.
"Це не може бути."
Почувши це, Тео витріщився на Елленю.
- Мирдаль Герсейм, великий елементіст, сказав, що він залишив щось для тебе в Фонтані мудрості.