Глава 80 — Срібна медаль за заслуги (Часть 2).
З боку могло здаватися, що Теодор втратив свідомість і спокійно спав. Але весь цей час він перебував у небезпеці. Навіть якщо в ньому був лише фрагмент Альфреда Белонтеса, його назвали героєм війни і сила його душі була вища за границю Теодора. Якби Тео намагався опанувати цю силу, то його особистість була б розбита на осколки.
Тео інтуїтивно це зрозумів і вибрав більш безпечний варіант. Можливо, йому доведеться відмовитися від успадкуваної сили, але це обов’язково допоможе його душу.
У світі свого розуму Тео почав помічати, що до нього повертаються його почуття. Це засвідчило, що його розум і тіло видужали.
« Невпевнені, що настав час прокинутися? Слава богу, ніби все вийшло" - зітхнув Тео.
Недавно він стояв на кордоні між Альфредом і Теодором, але не міг сказати, хто він. Тео повернувся лише кілька годин тому. Йому ледве вдалося виграти, пройшовши по канату під яким була справжня прірва.
Хоча Альфред Белонтес передчасно закінчив своє життя, Теодор був молодим чоловіком всього 20 років від свого роду. Отже, якби Альфред став досвідченішим і не підробляв собі життя, то це було б для нього просто нез’ясованим.
Нарешті, його свідомість зашемніло, а повіки здригнулися.
« Гм... Все затекло...»
Після того, як він не прокидався більше двох тижнів, його почуття були дуже цікавими. Його м'язи затікали, а суглоби просто-таки поскрипували.
Незважаючи на те, що все необхідне йому було забезпечено самою королівською сім'єю, два тижні були занадто довгим терміном. Боло все, включаючи навіть м'язи грудей і хребта. Зрештою Тео відмовився від спроб встати і спокійно ліг на ліжко.
« Чорт, скільки часу я пролежав? Якщо все настільки затекло, то я пролежав не менше тижня."
Він хотів було піднятися, але зрозумів, що серйозно постраждає, якщо почне рухатися в такому стані.
За допомогою досвіду Лі Юнсуна Тео провів діагностику свого тіла і з полегшенням зітхнув. Можливо, йому доведеться відпочити ще кілька днів, щоб повністю відновитися. Однак Тео хотів знати, де він знаходиться і що сталося з його вчителем.
Єдина потіха була якісь нові відчуття, отримані після того інциденту.
« Це...? Це відчуття Альфреда?», - здригнувся Тео, відчувши щось нове.
На відміну від його п'яти відчуттів, це щось не було прив"язане до тіла. Його свідомість лоскотала невимовну словами інформацію.
Це відрізнялося від сенсорного сприйняття Тео, яке, простіше кажучи, до крайності посилювало всі його п'ять відчуттів. Цей талант Альфреда, очевидно, міг побачити близьке майбутнє. Це була вроджена здатність Альфреда Беллонтеса, яку можна було охрестити шостим відчуттям і яка розцвіла на полі бою. Саме вона була однією з причин, чому він став героєм війни всього лише зі зброєю в Магічній Ракети.
Однак це не означало, що шосте почуття Теодора досяг такого ж рівня, як і Альфред.
«... Це важко. Потрібно трохи часу, щоб звикнути до цього" - закривши очі, зосередився Тео, після чого похитав головою.
Це був подарунок, який він отримав від Альфреда Беллонтеса і нагадали про раптове придбання зябра. А зазвичай звичайні люди не знали, чи вміє хтось інший дихати під водою. Тео здобув свою здібність, але мусив витратити багато часу та сил, щоб повністю заволодіти нею.
Але це було можливо, і Тео посміхнувся.
« Принц Альфред зник, але його слід залишився. Я добре пам’ятаю почуття, які ми поділяли у боротьбі. Якщо я піду за ними, то рано чи пізно доберуся до його рівня."
Через те, що він об'єднався з Альфредом Тео став досить сильним, щоб протистояти жахливому Гордіні.
Але метою Тео було стати достатньо сильним для її знищення. Тепер, якщо він колись зустрінеться з нею, то явно не уникне конфронтації.
« Наступного разу я завжди виграю, — пообіцяв собі Теодор і здався.
– ... Тео...
Почувши голос з нізвідки, Тео замер.
"Ч-що? У цій кімнаті, крім мене, є хтось ще? "
Він не знав про це, оскільки його почуття ще не працювали належним чином.
Де вони?
Тео подумав про свої емоції, які могли побачити сторонні люди, і хотів закопатися в землю. Однак цей чоловік лише раз пробурмотів його ім’я і після цього замовк.
Тео був багато цього здивований і обережно підняв голову. А потім він когось побачив.
- Тео-о... Умер... Нет... - Біля нього в кріслі спала Сильвія, бурмочучи при цьому зловісні речі з ниткою слини у кутці рота.
Це нагадало йому про те, що вони вже дуже давно не бачилися. Коли він повернувся з королівства Міллерів, то ніяк не зв’язався із нею. Через те, що вона була ученицею Майстра Бланделла, їй було важко покидати межі Синей Вежі з приватних причин. Тео сам займався тренуванням з Веронікою, а потім новим завданням.
Саме тому Сильвія прийшла відвідати його.
"Я в лазареті Мана-віля?"
Очевидно, після перемоги над Гордовинею Вероніка відвезла його і Елленю назад в Мана-віль. Тео з усмішкою відкинувся на подушку. Йому було трохи не по собі, але дивитися на обличчя сплячої Сильвії було досить приємно.
Потім він відчув, що його огорнув у лівій руці сильний дискомфорт.
– ... Ти прокинувся, користувач.
"Обжорство".
Він також зазнав душевного болю.
- Зараз неможливо отримати ті ж привілеї, що і минулого разу. Я не зможу використовувати свою автономну функцію до тих пір, поки не буде розблоковано наступний друк.
"Ти не зможеш використовувати свою автономну функцію?"
- Я є частиною гримуара, а тому мені наказує певна система. Вона може накласти тимчасовою заборону на мене після того, як я розблокував 4-й друк через такий незвичайний спосіб.
Справді, незалежно від того, чого він хотів, Обжерливість не могла розблокувати свої печатки.
- Тоді поспішай, наступний друк...
Тео кивнув, і Обжерство знову заснуло. Під час боротьби з Гордовинею, очевидно, теж довелося зносити випробування. Можливо, до того часу, коли буде знято наступний друк, він навіть не зможе нормально спілкуватися, як раніше.
Коли в лазареті знову стало спокійно, Тео закрив очі. Він збирався відпочити, поки його тіло не поправиться остаточно. Однак ця тиша тривала недовго.
- Тео! Ти прокинувся!
На Теодора з радісним виразом обличчя дивився той, хто прийшов до нього в гості маг середніх років Вінс.
***
Якщо розум Тео все ще перебував у трохи небезпечному стані, то його тіло вже повністю вилікувалося.
Елленя докладала максимум зусиль, щоб вилікувати його, а тому, якби він не отримав психічну травму, то прийшов би в свідомість вже наступного дня після того, як його втратив.
Завдяки цьому Тео міг розповісти Вінсу про те, що сталося.
– ... Так, старший Германн помер — сумно пробурмотів Вінс, почувши, що сталося з конвоєм. Герман, чарівник попереднього покоління, вже був досвідченим магом тоді, коли Вінс був лише учнем.
Герман славився своїм талантом і здатністю піклуватися про молодят Червоної Вежі, тому він по праву вважався її духовним стовпом. Навіть після того як він пішов на пенсію, то продовжував вкладати вклад у Королівство Мелтор.
Той факт, що він помер, викликав біль у серце Вінса. Але невдовзі Вінс посіяв смуток і його колір обличчя повернувся до свого початкового стану. Як бойовий маг-ветеран, він вже звик втрачати своїх товаришів на полі бою.
Він був просто вдячний за те, що його старший колега виконав свою місію до кінця і безпечно повернув йому учня.
- Що ж, тепер моя черга.
За той час, коли він лежав без свідомості, Тео зовсім не знав, що відбувалося поза його тіла. Завдяки Сильвії він дізнався, що знаходиться в лазареті Мана-віля, але на цьому було все.
У палаці був проведений таємний збір, і кілька наступних днів ми обговорювали справу з конвойовим ельфом. На даний момент Теодора можна було назвати справжньою знаменитістю Королівства Мелтор.
Йому не було відомо, що люди так багато цікавляться ним і він відразу нахмурився.
Очі Сильвії, яка теж слухала розповідь Вінса, засяяли, і вона вигукнула:
- Вау! Це ж прекрасно, Тео! Ти, мабуть, єдиний, хто став настільки відомим у такому віці!
— Так, слова Сільвії правдиві, — лукаво вимовив Вінс. — Учень простою академікою виграв у учня Майстра Вежі, і через кілька днів переміг старого Лича. Незабаром після цього він врятував найвищий ельфа. Це може бути початок появи справжнього героя.
- Н-но професор теж був зі мною...
- Це не важливо. Королівська сім'я вже почала роботу по просування тебе, як героя.
Потім Вінс дістав газету і показав її вміст Теодорові.
Коли Тео лежав на ліжку, його очі затремтіли. Коли прочитала її, то зовсім втратив дар мови.
Це було оголошення національного масштабу.
– Ц-церемонія награння медалью? Крім того, придворний бал?
Придворний бал був соціальним заходом, що проводиться кілька разів на рік в будь-якому іншому королівстві, але не мав особливого значення тут, у Мелторі.
Король Мелтора, Курт III, ненавидів безшвидкісну розкіш. Всі знали його характер, він терпіти не міг надмірності, що було пристосовано і до балів. Як відомо, в Мелторі не влаштовувалися балети придворних.
Отже, те, що було написано в газеті, просто суперечило здоровій логіці.
- Це все через мене...?
- Верно. Можливо, вони хочуть прикрасити твоїм ім'ям те, що сталося з конвойвим високим ельфом. Щоб приховати трагедію, завжди вдаються до комедії, — підтвердив Вінс, почувши переповнений недовірою голос свого учня.
- Але хіба варто йти на такі речі ...?
- Звичайно. Хоча, якби вони просто збиралися використати твоє ім'я, ти б не отримав медаль.
"Медаль, медаль..."
Тео подивився на малюнок у газеті.
« Срібна медаль за заслуги?»
Він прочитав багато книжок у бібліотеці академії, але про це знав дуже мало. Тео не цікавився речами, пов'язаними з дворянством, а натомість його енциклопедією про монстрів.
"Ця медаль щось означає?"
Коли Тео подивився на свого вчителя, Вінс задоволений голосом пояснив:
- Так, це срібна медаль за заслуги! Минуло вже 30 років з тих пір, як хтось востаннє отримував її. І я ніколи не думав, що це буде мій учень!
– ... Професор?
- Що, не віриться? Ну, це і не дивно. Ця медаль еквівалентна титулу Вікінта.
Медаль, еквівалентна титулу віконта...? У цій країні існували такі безглузді порівняння? Але якщо це все і було, то цінність медалі не могла навіть виражатися в грошах.
І ось, незабаром з уст Вінса прозвучала остання частина пояснення:
- Срібна медаль за заслуги рівносильна національному скарбу. Думаю, на церемонії нагородження ти його і отримаєш! Тобі варто було б зробити здивований і щасливий вид!
«... Національний скарб? "
Через один, два удари серця, Теодор відвиснув щелепу.