Глава 50 - Ем-м, це їстівно? (Часть 2).
Тоді як Обжерство дістався справжнього джек-пот, сили Сильвії та Рендольфа повільно підходили до кінця. Ця невдача мала величезну силу і недарма кликала Старшого Лічем.
- Вбивця...!
У всіх напрямках, коли чорні чари почали поширюватися і перетворювати гнилі речі в ті, з чим вони торкалися, незалежно від того, була це органічною речовина чи ні. Земля перетворилася на компост, а повітря стало отруйним поромом, який руйнував легені. Навіть ті, хто ціле своє життя практикувався в аурі, не могли перенести такого забруднення.
Також було завершено закляття 6-го кола, Поглинання життя. Ліч, старший у світі, був безсмертний. І застосовувати проти нього магію 5-го кола було просто безглуздо.
Відчайдушно ривнувши в сторону, Сильвії вдалося зреагувати на цю атаку:
– Заморозка!
Повітря і земля застигли, зупинивши забруднення. Високошвидкісна заморозка була викликана артефактом « Посох Мозного Джеку ». Проте, якби не її дивовижна чутливість, то пошкодження було б уникнути.
Інші маги вже досягли б своїх обмежень, але у неї залишилося ще 3% магічної сили.
- Ух...! Ух...!
Її волосся прилипло до змочої особи, створюючи тим самим потворний вигляд.
Розлючена Сильвія витерла з обличчя піт і подивилася на білі кістки, що плавали перед нею.
Можливості її опонента були в кілька разів вищі за неї власних. Кількість магічної сили і швидкість активації заклинань також не відставали. У добавок безсмертя. Іншими словами, Сільвія просто не могла перемогти його.
Подібна ситуація склалася і в Рендольфа, який бився поруч.
Дзинь-дзень!
Пара клинків зіткнулась з іншими двома мечами, спричиняючи цим сноп іскри.
Леза мечів рухалась швидше за швидкість звуку. Лівий клинок Рендольфа рубав у плече противника, тоді як лицар-скелет залишив рану на шиї найманця. Через безперервні ударів навколо двох мечників зросла справжня в'язка з піску і пилу.
Рицар був всього лише скелетом, а тому, після того, як він став неживою, його фехтування почало випробовувати недоліки в гнучкості, ніж не перейняв скористатися Рендольф. Але це не змінило того факту, що лицар-скелет був жорстоким противником.
- Проклятий мішок з кістками! - Вирубався найманець, заблокувавши відразу три удари лицаря-скелета.
Дун-Нь!
Під сильним тиском мечів Рендольф був змушений відступити на кілька кроків. Це була ідеальна контратака, гідна занесення в підручники з фехтування. Якщо б його ворог не був тут, Рендольф втратив би свою голову десять разів.
« Так само, як і... Я знайшов одну колоду, якою можна скористатися."
Скендольф використав стиль, винайдений понад 100 років тому. Тому він одразу ж підмітав навіть найпростіші лазівки, які можна було б використати.
- Молода леді, — почувся Рендольфа.
Він використав особливий прийом, завдяки якому його голос був чутний лише їй самій.
- Використай найпотужнішу техніку, яка у тебе є...
Рендольф зосередився на двох мечах, не чекаючи реакції Сільвія. І ось, вперше за цю битву скелет був відпущений назад через одну лише чисту силу. У короткий період часу сила, з якою атакував Рендольф, докорінно змінилася.
"Хіба я колись робив щось подібне?"
Якщо 100 років тому якась техніка була втрачена, то через сто років її можна було вважати новою. У той момент, коли його нога змінилася, а осанка прийняла незвичайне становище, тіло розкрилось. Це була помилка, яку Рендольф ні за що не дозволив би, будь його противник живим істотам. Він використав прийом, який його сім'я не практикувала вже більше століття.
« Зараз!»
Два меча Рендольфа були схожі на два клинки, які домагалися своєї здобичі!
Гру-нуру!
За лезами його клинків, прискорених до своєї максимальної швидкості, пройшли тріщини, з яких почав витікати світло. Так само як блискавка ударяла з неба, два мечі врізалися у верхню частину черепа лицаря. Удар викликав потужнішу ударну хвилю, яка відкинула лицаря-скелета пряміком у Старшого Лича.
- Що це...?
Побачивши такий несподіваний поворот подій, ліч завмер і перестав читати слова свого заклинання.
Якщо він закінчить його, то своїми руками знищить коштовний труп. Прямо зараз це був просто лицар-скелет, але в той же час він представляв собою цінний матеріал, який коли-небудь міг бути перетворений на рицаря смерті.
Коли лич вагався, холод посилився.
- Майстер холоду, Імір! Взяю до тебе...!
Це було останнє заклинання, яке Сільвія використала в фінальному матчі турніру, але його повнота і сила значно зросли. Старший Ліч з запізненням помітив рух магічної сили, але лицар-скелет, який врізався у нього, перешкодив йому уникнути цієї атаки. У цей же момент магія Сильвії була закінчена.
- Мала Сила. Вьюга.
Два мерці були поглинуті страшним вихором!
Вжу-вожу, вводжу!
Не тільки земля застигла, але й волога в повітрі. Навіть чорна магія не могла протистояти цьому похмурому холоду. Рицарь-скелет перетворився на статую, яка розмахує мечами, а череп Старшого Лича почав покривати напівпрозорою коркою льоду.
В певному розумінні це була найкраща атака за весь бій. Але судина життя не була знищена, а значить старший Ліч все ще був у безпеці. Якщо так, то використання крижаної магії, яка обмежувала свободу його переміщення, було найефективнішим рішенням. У мить ока посеред кімнати виросла величезна стіна льоду.
– ... Вражає. Твоє вміння дійсно чудові, дівчина з Синей Вежі.
Однак це закляття не могло злякатися.
Хоча некромант опинився в крижаній пастці, він все ще виглядав більш ніж спокійно. Не було жодного способу знищити його безсмертя. Результат бою був передречений з самого його початку, і ця битва була всього лише способом його досягнення.
- Але ти не уникнеш смерті. У той момент, коли твоя магічна сила вичерпається, і цей лід розчиниться, вам обом прийде кінець!
- Ох, скільки можна гавкати? - Пробурмотів Рендольф, опустивши свої мечі. Він знав, що це битва, в якій не можна перемогти. І результат був би тим же, навіть якщо б тут була присутня Трійця в повному складі.
У той час як у своїй посудині життя було безпечно, то це була лише безглузда боротьба. І ось магія Сильвії, яка підтримує лід, досягла своєї межі.
Хр-хр...
Крижана стіна, що скливала двох мерців, почала тріскатися.
Коли магічна сила Сильвії вичерпалась, холодне повітря почало тепліти. Маленькі тріщини поширилися все ширше і розширювалися, і незабаром крижана пастка розсипалася, звільнивши двох скелетів.
- Це кінець... З цього моменту ви станете слугами і будете вічно служити великій смерті...!
Сільвія та Рендольф не могли ні протистояти своєму противнику, ані втекти. Двоє людей просто стояли на своїх місцях, дивлячись як чорна магія Старшого Лича викликала хвилю туману. Ця неприродна сила могла миттєво поглинути життя будь - якої людини.
Лише кілька секунд і Рендольф повинен був стати ще одним лицарем-скелетом, а Сильвія - баньгою.
Але в цей момент десь здалека пролунав неприємний звук.
Чавк.
Туман зупинився, а з черепа вирвався здивований звук.
- Угм-м? Що це...?
Звук супроводжувався дивним почуттям втрати. Здавалося, щось зникло з його тіла, а голову защекотіла незрозуміла порожнеча. Душа господаря гримуара, чоловіка на ім'я Джованні, опинилася в чиємусь шлунку.
Ліч мучився недовго.
- ...!
Він безшумно звивався, від кожної долі секунди не перевертаючись назад у свою душу. Кістки впали на підлогу, а їхня магічна сила розвіялась.
Сільвія та Рендольф дивилися на те, як безсмертна істота перетворилась у попіл. Це був трагічний кінець старого Лича, Джованні.
Ш-шр-шир...
Зацілі люди не могли спокійно спостерігати за кучкою попелу. Питання "Перемога або поразка" було вирішене в тому місці, про яке вони навіть не здогадувались. У шлунку гримуара.
***
Підземелля, яке втратило своє ядро, мало зникнути. І, відповідно до цього принципу, підземель, створений Старим Лічем, почав повертатися до своєї первісної форми. Це була маленька печера, завширшки кілька метрів і декілька сотень метрів завглибшки.
Центральна кімната, в яку був поміщений Теодор, також не була винятком.
Гру-гру-гру-гу!
Земля здригнулася, і все повернулося у свій початковий стан. Додаткові стіни, химерні скульптури та ґрунт — забруднений чорною магією — відновили свою первинну життєздатність. Центральна кімната також повернула свої обриси. Тепер вона виглядала як кам'яний зал.
Теодор відразу зрозумів цей факт.
— Це та кімната, про яку йшлося у звіті, — кивнув Тео на антикваріат і клаптики пергаменту. За словами Джованні, він знайшов кімнату з усіма скарбами, у тому числі реліквії Рендольфа.
- Але тут немає нічого схожого на мечі... Можливо, вони десь ще?
Після того як з’явилися ці предмети, їх було знищено. Тео швидко сховав антикваріат в просторий кишені, після чого вийшов з кімнати, бажаючи приєднатися до решти.
Ні, точніше було сказати, що він намагався вийти.
Ву-ву-ух!
Тео автоматично стрибнув уперед, розриваючи дистанцію. Він виявився всього в крокі від чогось жахливого, який прагне поглинути його душу. Тео швидко оглянувся і побачив книжку, оповиту темрявою.
І ця книга тягнула до нього свої чорні ланцюжки!
– Гримуар! - Закрикнув шокований Тео, як відразу в його долоні відкрилася діра.
- Ху-ху, ти знайшов його! А тепер уяви це мені, користувач!
Голос обжерства, який, як правило, був начисто позбавлений емоцій, тепер же був сповнений якоюсь жорстокою радістю. Мова куль вилетів вперед, схопив чорний гримуар і стукнув його про землю.
- Свеженький попався!
- -------!
Обжерливість знехтувала моторошним криком від гримуара і продовжувала бити книжку. Гримуар був схожий на муху, зловлену жабою. Іноді з книжки просочувалася темрява, але язик обжерливості нехтував усіма неприємними відчуттями і продовжував ливати гримуар про землю.
- ---...--!
А от обжерливість виявилася ефективною, і темрява поступово зникла. Це було схоже на те, як якщо б якась людина був побитий головою об асфальт. Тео, який був невольним свідком цієї сцени, було навіть шкода гримуар.
Гримуару дістало приблизно 30 ударів, і він знехтував землю.
- Який наглец! Захотів взяти під свій контроль мого користувача ... Краще б ви влились у гобліну, першого поплескуючого гобліна і втік подалі від неї — посміхнулися Обжерство, очевидно доситье собою.
Спираючись на його жарту, чорний гримуар, здавалося, збирався вкрасти тіло Тео і використовувати його у якості нової оболонки.
Гримуар визнав поразку і, підтасовуючий до обжерливості, став схожим на шматок їжі.
Так само як звір ставив лапу на здобич, обжерливість розміщала язик. У той же час в голові Тео спалахнула інформація про гримуар.
Поклоніння смерті.
Цей гримуар містить душу легендарного чорнокнижника Джерема. Як некромантом 9-го Круга, який став на бік демонів і пішов війною на все людство, Джерем вкраде тіло будь-якої істоти, яка прочитає гримуар, і перетворить його до життя.
Він прагне цілковитого воскресіння, бо його душа мучиться в безодні.
* Клас предмета: легендарний.
* Якщо ви поглинете предмет з низькою ймовірністю, то 50-100% здібностей, які мав чорнокнижник Джерем. "Від'ємне Вимірювання" і нежити, підконтрольна Джерему також будуть належати Вам.
Якщо предмет поглине, то з високою ймовірністю нігера Джерем знищить ваше тіло. Щоб запобігти цьому, розблокуйте одну з печаток Обжерства або збільшуйте свої досягнення.
– ... Дев'ятий Коло? - Здивований, Тео побачив цю цифру.
Чарівники 9-го кола, досягнувши вершини магії, зникли з континенту майже тисячу років тому.
Навіть 8-го кола досягли лише Майстра Синеїв Віжі та Майстер Красної башти, що вже ставило їх вище будь-якої іншої людини. Вони також були причиною того, що Королівство Мелтор міг конкурувати з величезною Імперією Андреас, яка перевершувала їх за розміром і силою.
Але ж 9-ий Крук? Якби знову з'явився маг 9-го кола, він би сам міг керувати всім континентом.
Але, на жаль, порада, написана в поясненні до « остороги » і піддала його жадібності.
– ... Ей, ти не можеш їсти його зараз.
- Може, перевіримо? Це дуже рідкісний випадок. Хіба можливість стати магом 9-го кола не коштує цілої життя?
- Не кажи дурниць.
Завдяки отриманій інформації Тео зрозумів, що якби обжерство не мало жодних гарантів укласти з Джерема, то він би і не попереджав про це тео. Можливо, у нього був якийсь особливий спосіб поглинути цю книгу або придушити її. Ця думка змусила Тео відкрити рот і запитати:
– Ты... У тебе є спосіб впоратися з цим гримуаром?
- І так, і ні.
Це була досить заплутана відповідь, але і його було достатньо.
Концентрація Тео досягла піку, і він швидко знайшов відповідь: нагодувати його просторим кишенею та роздрукувати приховану функцію. Саме тому Обжерство дало Тео підказку, не попросивши за це нічого взамін.
- Прихована функція. Верно?
Тео міг лише уявити собі це наяву, але рот Обжерства в цей момент, здавалося, сміявся.
- Я більше не можу відповідати. І ще, я можу тримати цю книгу лише п'ять хвилин. Це просто додаткова інформація, так що не хвилюйся.
- От же прокляте створіння...!
Це був диявольський, але водночас спокуслива відповідь. Якщо Тео не розблокує приховану функцію, то не зможе придушити її. А як тільки вийде, гримуар вирветься з борців обжерства і знайде собі іншого господаря.
А це призведе до появи нового Старого Лича, і можливо навіть ще потужнішого, що викличе безпрецедентну катастрофу. Отже, чорний гримуар був джерелом такої небезпеки, що у нього просто не було часу турбуватися про цінність простору в кишені.
Зрештою, права рука Тео потягнулася за пазуху.