Глава 28 - Столиця Мана-віль (Чакість 3).
- Схопачка?
- Верно.
Лорен, маг середніх категорій з Синей Вежі, йшов попереду них і все детально пояснював.
На відміну від його підозрілого виразу обличчя, яке у нього було на зібранні, його пояснення видавалось детальним і вкрай привітним. Завдяки цьому Теодор, який нічого не знав про Турніру учнів, зрозумів усі деталі.
- Учасники отримали запрошення і, в той же час, один з символічних жотонів. Тебе звуть Теодор, вірно? Ти теж повинен був отримати його на реєстраційній стійкі.
– Ах...!
Тео витягнув дещо.
Це була золота медаль, яка була схожа на монету, але закріплена на канаті, в зв'язку з чим її можна було повісити на шию. На ній було виграно 132, що означало реєстраційний номер Теодора Міллера.
Побачивши її, Лорен кинув.
- Так, учасники демонструють свою перевагу не даючи забрати його супернику. Той, хто програється, буде позбавлений всіх жетонів, і кількість колишніх жоночків стане офіційним рекордом.
- У минулому подібного методу не використовували, — зазначив Вінс.
- Ну, відбулися деякі зміни.
Вінсу дивно було все це чути, хоч він і покинув Мана-віль сім років тому. Хоча він час від часу чув новини від своїх друзів у столиці, але Вінс ніколи не йшов за учнями Турніре.
Лорен помітив, що його співрозмовник зацікавився цим фактом і швидко проговорив:
- Основна причина полягає в тому, що забагато учасників.
Саме так все і було. З збільшенням кількості учасників, які хотіли взяти участь у магічному конкурсі, виникли певні проблеми. Збільшилося число магів, і кількість їхніх учнів зросла.
Для високопоставлених магів прямі дуелі були надто обтяжливими, тому суперництво несприйнятливо переходило також на Турнір учнів. Крім того, ще пуще полум'я надихнуло наявність призів з самого Дворца Мелтор.
- Як ви, мабуть, знаєте, спочатку конкурс був круговим турніром, але ця система занадто затягувала час його проведення. Конкурс учнів повинен бути закінчений до початку основного магічного конкурсу.
– ... Отже, це стало схиблення.
- Є люди, які вважають цю систему варварською, але я не думаю, що такі вже погані. Ви можете кинути виклик противнику і програти в першому ж раунді, тому що вам просто не пощастило.
Його слова не були безпідставними. Такий формат було затверджено лише наприкінці довгого й раціонального обговорення. У порівнянні з колом, він мав переваги і мало недоліків.
Компетентний гравець міг швидко піднятися в рейтинг, вибиваючи інших президіїв з великою кількістю жетонів, тоді як недостатньо компетентні учасники повинні були вилетіти першими. Очевидно, такі « малі закони» були утверджені, тому що вони цілком відповідали неписаним законам магії.
Але Вінс не упустив деяких лазів в правилах такого формату.
- А що станеться, якщо людина атакує втомленого противника або учасник отримає потрібну кількість жетонів, а потім просто уникатиме боїв? Що ж тоді робити?
- О, це Ви помітили, — захопився Лорен магом з Червоної вежі.
Він ніколи раніше не бачив Уїнса, а тому вирішив, що маг у червоному - приїзді з якоїсь провінції. Лорен ніколи б не подумав, що його співрозмовник досить відомий у Червоній Башні. Але було вже надто пізно. Посміючись, він вказав на стадіон, до якого вони прибули.
- Дозвольте мені дещо пояснити. Цього року Турнір учнів проходить на мульти-стадіоні Пентаріум. Він складається з п’яти незалежних стадіонів, і головне місце відкриється лише у фіналі.
- Хм, виглядає більш-менш міцним.
- Ха-ха-хо! Та навіть якщо б ми обидва використовували всю нашу силу, то не змогли б подряпати навіть зовнішню обшивку стадіону!
Без належного рівня міцності глядачам загрожувала б небезпека. Магі 4-го Круса мали сильні атакуючих заклинаннями, які торкалися широких регіонів. Як і сказав Лорен, Пентаріум був не менш сильним, ніж брами великого міста.
Звичайно, Вінс не погодився з його словами.
- Ну, на цьому моє пояснення закінчується. Не знаю, наскільки воно вам допомогло... – знову заговорив Лорен, дивлячись на Вінса і Тео.
- Воно було дуже доречним. Дякую.
Роз’яснення Лоріна було дуже інформативним. Вінсу довелося відмовитися від усіх стратегій, які він запланував для кругового змагання. Лорен був дуже привітний.
Як і очікувалося, це питання було розв’язане зовсім несподівано.
- Хе-хе-хе, не варто подяки. Тепер ваша черга допомогти мені, — усміхнувся Лорен і опустив очі.
Потім він вказав на хлопця, який стояв поруч, пояснюючи причину того, чому витратив стільки свого часу. Все це було тісно пов'язано з лазівками, які пару хвилин раніше підкреслив Вінс.
- Знайомтесь, це мій учень і син вікента Галлока, Філіп Ґеллок.
- Приємно познайомитися.
Але Вінс мовчав.
Лорен соромився, а потім прокашлявся і сказав:
- Кхм, кхх. Минулого року було помічено, що деякі учасники не поспішають воювати. Отже, цього року було впроваджено кілька інновацій для пришвидшення процесу.
- Надто багато слів. Короче.
- Так, так ось ... Чи людина, яка має лише один жетон, може відхилити виклик іншої особи? - поставив риторичне запитання Лорен і повернувся до свого учня, який посміхнувся і відразу подав заявку на матч з Тео.
Якщо це правило дійсно існувало, то не було жодного способу уникнути бою. Лорен привів Теодора до стадіону як обід для свого учня. Це був боягузливий трюк, який використовує лазівки в правилах.
- Ух-ху-хо, не думайте, що це боягузливо. Хіба чарівники з Червоної Вежі самі так не роблять? Ви самі винні у тому, що прозирали це.
Але замість того, щоб розстроюватися, Вінс просто поцокав мовою. Лорен, який ще нічого не розумів у проникливість, ймовірно тільки нещодавно досяг середнього статусу. Таким чином, він намагався підняти свою кар'єру за допомогою свого учня.
- Синя Башта все ще користується такими дріб'язковими трюками? Ви робите це, хоча знаєте про вплив таких речей на репутацію?
– Ч-що?
Теодоре? Я думаю, що час матчу треба вибирати людині, якій кинули виклик, — звернувся Вінс до Тео і повністю ігноруючи Лорена.
Але Тео не збирався уникати цієї битви. Учень цього дурня не здавався таким вже грізним, і, перш за все, він і сам не любив відкладати на потім настільки дратівливі речі.
- Професоре, а сьогодні ще щось заплановано? - запитав Тео Вінса.
- Ух... Я замовив вечерю в ресторані на сьогоднішній вечір.
Очі Теодора засяяли, коли він почув ці слова. В останні роки він набивав шлунок найпростішою їжею з їдальні академії. Їжа в Академії Бергену була непоганою, але її не можна було порівнювати з рестораном Мана-віля.
Тео відчув приплив мотивації і з ентузіазмом кивнув.
- Я закінчу це якнайшвидше.
Саме так склалися обставини, що призвели до першого турнірного бою Теодора.
***
Можливо, тому, що змагання ще не почалися, в Пентаріумі, де було відкрито чотири стадіони, матч Тео і Филипа почався негайно.
Кожен з двох учасників отримав від організаторів халат із трьома підвісними кристалами. Згідно з поясненням судді, ці кристали могли блокувати закляття 4-го кола і нижче.
Це було щось на зразок здоров'я учасника.
Коли всі три кристали будуть знищені, їх вважатимуть переможеними.
- Хіба це не надто дорогі артефакти? - поставив запитання Тео судді.
- Вони одноразові, а тому не так дороги. Їх ціна коливається в районі кількох золотих.
- Не багато золотих... - Заїкаючись пробурмотів Тео.
- Як і очікувалося від селюки. Тільки кілька золотих, а ти вже так розхвилювався, — посміхнувся Філіпп.
- Готовий посперечатися, ти ніколи не заробив жодної золотої монети.
– ... А ти, здається, навіть у школі не вчився.
Атмосфера між двома учасниками почала накочуватися, але тут підійшов суддя і підштовхнув кожного з них до протилежного боку входу на арену стадіону.
Готові в будь-який час вистрілити заготовленим закляттям, вони глянули у бік зорових місць, які були захищені прозорим щитом. Тео і Пилип були ніким, тому людей на трибунах не було. Тільки Вінс і Лорен сиділи один навпроти одного.
Оскільки вони не чекали, можна було починати прямо зараз.
Суддя зрозумів, що обидва суперники готові і відразу подав сигнал до початку матчу.
Пені!
Це було закляття 1-го кола, Світло.
Коли по центру арени з’явився маленький світний кулька, чарівники відразу ж викликали до своєї магічної сили. Пилип, який пишався своєю чудовою магічною силою, вирішив діяти першим номером.
- Крижана Удар!
Від магії льоду температура навколишнього середовища швидко впала. У холодному повітрі утворилися справжні сосули, які нагадують крижані стріли.
Мощів крижаних заклинань прирівнювали до заліза. Твердження цих снарядів означало, що крижані стріли могли бути набагато смертоносніші від Удар Молнія або Огненний Шар.
- Вперед!
Сині стріли мітилися вперед, слухаючись наказу. Їхня швидкість була нижчою, ніж стріла випущених лучником але рани, які вони могли викликати, були смертельними. Якщо Тео пропустить хоча б один такий удар, то його швидкість знизиться, а друге попадання і взагалі відправить його на той світ. У цьому і полягав весь жах магії льоду.
Все ж, Теодор не відчував жодного дискомфорту від цієї атаки.
- Ударна Волна!
Стріли різнилися від нападу хобгобліна. Ті, хто летів прямо снаряди тут же втратили свою силу коли з чимось стикалися. Ось чому він трохи вдосконалив існуючу формулу Ударної Волни, збільшивши її площу і покращивши її кінцеві властивості. Таким чином, магічна сила Тео вибухнула, зіштовхнувшись з крижаними снарядами.
Фту-фту-фут!
Хоча хвиля вибухів не повністю нивіла імпульс льодових стріл, ссульки втратили свою силу і впали на землю. Удар пройшов повз ціль, а отже був затрачений. Потрясний Филип засміявся, і взяв на себе ініціативу вже сам Теодор.
Тео швидко направив вперед палець, спричинив магічну формулу, яка вже була розрахована.
Тжак!
Раптом перед Філіпом у повітрі з’явилося піднесення. Навіть якщо урона і не наносило, мало хто міг би залишатися хоробрим, коли перед носом горіло саме повітря. Тож не дивно, що Пилип намагався зробити крок назад.
- У-у-ах?
Потім Пилип послизнувся на Смазці, яку Тео викликав разом з Воспламіном.
У таких ситуаціях люди зазвичай повертали голову, щоб побачити місце падіння, але Філіп навіть зреагувати не встиг, як раптом щось вдарило його у шию.
Це була магічна атака 2-го Колоу, Ветрова Реза.
Фу-тух!
Один із кристалів, що звисають з халату Пилипа, тріснув у себе вус.
Син віконта з порожнім виразом обличчя витріщився на Тео.
Тео сам прийняв його погляд з цілком задоволеним обличчям.
- Що? Це відштовхується, — сказав він.
Примітка: Автор надав нам зображення. Знайомтесь, це Мітра.
