Глава 27 - Столиця Мана-віль (Чальість 2).
Будучи столицею королівства, Мана-віль славився своїми суворими контрольно-пропускними пунктами. Особливо під час магічного змагання.
Всі чули про ту безглузду історію, коли одного дурня посадили до в'язниці після спроби перелітти контрольно-пропускний пункт без будь-якого підтвердження своєї особи. За їхніми словами, він провів місяць у в’язниці і жив лише черствим хлібом доти, доки не прийшов до його родини чутки про інцидент.
Саме тому туристи, мандрівники та делегати з інших королів, які збудували під собою головні брами столиці, не приховували свого напруження. Причина цього була дійсною, оскільки захід до якого вони готувалися протягом кількох місяців міг з якоїсь дурної помилки пройти без них. Ґордон теж не зміг приховати своєї нервової усмішки.
Однак професор Вінс виглядав так само, як і завжди. Він впевнено вийшов вперед з Тео і звернувся до Гордона:
- Що ж, ми підемо першими.
- А-а? Ах! Вам не потрібно стояти в черзі?
— У мене є запрошення, — кивнув Вінс і показав конверт у руці. Це було запрошення на магічний конкурс.
Запрошення на магічний конкурс було не тільки мірилом репутації та статусу людини, але й чіткою ідентифікаційною карткою.
Маг, який мав їм, мав право на прохід через контрольно-пропускні точки Мана-віля і знижку в усіх магазинах столиці під час магічного змагання. Також, як бонус, таке обличчя мало право вибрати місце проживання.
Ґордон з заздрістю подивився на запрошення, але це дало змогу магу провести зі собою лише одного свого помічника. А тому Вінс не міг взяти з собою сотню торговців або щось в цьому роді. Гордон зрештою вирішив задовольнитися тим, що й так залишив хороше враження.
- Завдяки Вам наш караван успішно дійшов до місця призначення. Якщо вам щось знадобиться, будь ласка, знайдіть мене і я допоможу Вам, наскільки це буде в моїх силах.
- Дякую за ваші добрі слова. Ну, побачимося.
- Гарного дня! Проходите! - Гордон ввічливо вклонився.
Залишивши торговця позаду, Вінс і Тео рушили вперед, мигаючи довгу чергу. З натовпу доносився свистіння і шум, але нікого це не турбувало. Будь-який, хто мав голову на плечах, негайно б зрозумів, що означає червоний халат Вінса.
"Значить, професор Вінс належить до Червоної Башни".
Тео не питав про це безпосередньо. Але як він міг не знати про чотири вежі столиці, коли був учнем Академії Бергена?
Чотири вежі, збудовані на півночі, півдні, сході та заході, оточували Магічне повідомлення по центру. Наручні стіни кожної вежі були пофарбовані в кольори, які символізували одну з чотирьох стихій.
Однією з них була Червона Башта — місце, де служили маги вогню. Це була найсумніша з башт, в якій навчалися військові чарівники. Кожному найманцю з раннього віку було сказано, що протистояння магу в червоному халаті — останнє, чого він повинен робити у своєму житті.
Більшість членів Червоної Вежі були відмінними воїнами, які формували велику силу Королівства Мелтор. Ідіоти, які билися з цими бойовими чарівниками не заслуговували того, щоб навіть увійти в Мана-віль. Повинна повага демонструвала і охоронці на контрольно-пропускному пункті головного входу до міста.
- Приношу свої вибачення! - Відказав вартовий, як тільки побачив червоні одягу Вінса.
Типово вважалося, що власники запрошення повинен бути принаймні 5-го Круга і мати титул, еквівалентний виконту. Навіть вартовий Мана-віля, який був вищий за звичайних охоронців шляхетних іменів, мав віддавати їм пошану.
Вінс цілком природно сприйняв це привітання і передав запрошення.
- Я професор Винс Гайдель з Академії Бергена, старший маг Червоної Вежі. Останній раз я відвідував Мана-віль сім років тому.
— Так, це правда, — відповів вартовий і підтвердив особистість Вінса за допомогою пристрою з інформацією про магів у Магічній службі. Потім він впровадив ще кілька запитів у пристрій і переконавшись, що зацікавлених його відповідей немає, повернувся до Вінса та знову відсмоктав.
- Ще раз приношу свої вибачення, професор! Тепер ви можете пройти!
- Вибачте, що затримав Вас. Гарного дня.
- Так, дякую!
Вінс і Тео минули контрольно-пропускний пункт і пройшли через ворота. Всі основні перевірки, включаючи перевірку їх багажу, були пропущені, що дозволило їм швидше потрапити в Мана-віль.
Це був привілей мага, який отримав запрошення. Теодор знову зрозумів, який статус має людина.
Таким чином, Тео зробив свої перші кроки в Столиці Мана-віль, центрі всієї магії.
***
"Небесна повозка" була екзотичним видом транспорту, який існував тільки в Мана-вілі.
Слово "повозівка" тут було не цілком прийнятне, але для цього процесу просто не існувало іншого придатного терміну. Чарівник, який відігравав роль кучера, забезпечував магічною силою камені манівки, які у свою чергу приносили повозку в рух.
Звичайно, це була не магія левітації, а тому швидкість возів досить низька. Тим не менш, можливість подивитися на Мана-віль з висоти, вважалася як ознаменування з пам'ятністю.
І ось, одна з небесних возів пролетіла над Мана-вілем і обережно приземлилася біля дверей Магічного повідомлення.
- Ви прибули до вхідних дверей Магічного повідомлення. З вас 30 срібняків!
- Це куди більше, ніж раніше. Можливо, інфляція — вінс закінчив і передав купру три срібні монети з 10 монет.
Вони використовували небесну візку, яку орендували лише палаци й багаті купці. Якби Тео пішов сам, то вирішив би протиснутися крізь жахливий натовп.
- Давай, треба поспішати.
– Да.
Два маги покинули візку і відразу ж пройшли через вхідні двері Магічного повідомлення.
Як тільки Тео пройшов два стовпи античного виду і широкі ворота, його вираз обличчя змінився.
Кожен маг міг відчути щільність мани в повітрі. Точність визначення могла різнитися, але кожен чарівник міг відчути її глибину і щільність. Тео завдяки своєму сенсорному сприйняття визначати цю різницю набагато краще.
« У чотири або п’ять разів вище, ніж зовні... Ні, може навіть більше."
Минуло зовсім небагато часу, як він увійшов всередину, але його дихання вже стало поривчастим. Слідуючи Вінсом, він що є сили намагався привести його в порядок. Іноді йому в очі падав якийсь чарівник у рідкісних одежах або хтось з могутньою магічною силою, але йому все-таки вдалося дістатися до місця призначення, не втративши.
Місце призначення було в центрі будинку, де проводилася будь - яка реєстраційна робота з Магічною службою. Вінс знайшов порожнече віконце і простягнув листа.
- Вінс Хайдель, старший маг Червоної Вежі.
- Будьте ласкаві, почекайте.
Оскільки це було Магічне повідомлення, працівник за реєстраційною стійкою також був чарівником. Щоб перевірити, чи запрошення є вірогідним, він скористався якимось хитромудрим магічним пристосуванням.
- Так, все вірно.
Після завершення простого процедури підтвердження особи, співробітник повернув запрошення і почав пояснювати графік проходу магічного конкурсу. Очевидно, це пояснення виходило з його уст за останні дні вже сотні разів.
Закінчивши пояснення, працівник нарешті вдихнув повітря повним грудьми і запитав:
– ... На цьому все. У вас є питання?
Вінс резолюрував отриману інформацію у своїй голові, а тому з запізненням кивнув. Він подивився на Тео, який стояв позаду нього.
- Я хочу попросити реєстраційну форму для мого помічника, щоб подати заявку на Турнір учнів.
- А, без проблем. Я з радістю допоможу.
На роботі було надано відповідні права, і тому він дістав аркуш паперу з ящика й почав ставити Тео запитання.
- Будь ласка, назвіть мені своє ім'я і вік.
- Теодор Міллер, 19 років.
- Місце навчання?
- Я студент Академії Бергена.
- Так, тепер...
– ...
10 хвилин потому, всі особисті дані Теодора Міллера були внесені у реєстраційні форми і співробітник вже збирався прибрати заявку до шафи, як раптом згадав, що дещо пропустив. Він опустив це питання, оскільки завжди отримував однакову відповідь.
- Ваш учень 4-го Круса?
Це було питання, про яке йому навіть не потрібно було питати. Щоб потрапити на магічний конкурс і взяти участь у змаганнях, треба було бути найбільш талановитим учнем у своїй академії.
Окрім фінансової підтримки, всі учасники були талановитими чарівниками 4-го Круга. У той час як 5-го Круга можна було досягти лише за допомогою відокремленого просвітлення або певних досягнень, 4-й Коло міг бути легко досягнуто шляхом накопичення достатньої кількості магічної сили.
Саме тому всі учасники Турніра учнів були магами 4-го кола. Ось чому відповідь Вінса привела мага за стійкою в справжній обман.
– 3-ий Коло.
– ... А-а-А?
– Я сказав - 3-й Коло.
Очевидно, працівник був збентежений такою відповіддю і з гіркою посмішкою сказав:
- Вибачте, але чи не могли б ви знову уточнити цю інформацію від свого учня? Всі інші учасники Турніра учнів є магами 4-го кола. Звичайно, основні запобіжні заходи існують, але кожного року хтось отримує поранення і іноді взагалі справа закінчується летальним результатом.
Працівник побоювався пропускати на турнір мага 3-го Коло, а тому з відчаю в голосі розповів навіть настільки детальні факти. Це не було безглуздям. Розбіжності між колами ніколи не було легким завданням. Новий кола навіть важко було з'ясувати, як мага-ветерана, не кажучи вже про студента академії.
Тим не менш, Вінс недбало подивився назад і запитав у Тео:
- Все, як він і сказав. Що думаєш?
- Я готовий, — без коливань відповів Тео.
По дорозі в Мана-віль він сам розправився з керівником хобгоблінів.
З часом спогади і досвід Альфреда дедалі глибше інтегрувалися в його тіло, а тому його впевненість у собі зросла. Незалежно від того, наскільки сильний у нього буде противник, він не думав, що стане сильнішим, ніж вождь гобгоблінів.
Але співробітник все ще вагався. Він боявся, що саме на нього вплине відповідальність за смерть студента. Але в цей момент...
- Що, тільки 3-й Коло? Але якщо учень навчається в самій Червоній Башні, то він майже напевно може подолати різницю у одному колі. Крім того, немає такого положення, в якому говориться, що для участі потрібно мати 4-им Колом - донісся чийсь голос через спини Вінса і Тео.
- Хм-м-му?
Вінс обернувся і з дивним виразом обличчя подивився на синього мага.
Синя одежа була символом Сіней Венеція Магії. У багатьох відношеннях вона була такою ж знаменитою, як Червона Башта.
Синій маг без найменшого коливань наблизився до Вінса і заговорив в насмішок-дружейському тоні:
- Щось я не пригадую цього обличчя. Схоже, це перший турнір для Вашого учня, вірно?
— Верно, - коротко відповів Вінс.
Почалася битва нервів, і навколо мана почали висихати. Якби емоції мага 5-го Круга стали більш інтенсивними, все навколо почало б погіршуватися.
Незважаючи на холодну відповідь Вінса, чоловік у синьому повів бровами і, понизивши голос, сказав:
- Я хотів дати вам кілька порад, але ваша реакція така холодна... Хіба ви не знаєте, що з минулого року правила змінилися?
- Правила турніру змінилися? - Трохи голосніше перепитав Вінс, здивуючись цим несподіваним словам.
Це змусило мага в синій мантії посміхнутися і кивнути.
- Можливо, я зможу допомогти вам.
Хоч би чого він прийшов, його вираз обличчя явно не говорив про добрі наміри.