Розділ 14 — Переворот (Часть 2).
Вічний невдаха...
Присутність Тео стала справжньою пам’яткою Академії Бергена. Про нього знали не тільки ті, хто вже давно тут навчався, але й перші першокурсники. На території академії не було жодної живої істоти, яка б не знала, що Теодор Міллер був змушений залишитися на третьому курсі третій раз.
Хтось казав, що це буде його останній рік, в той час як інші припускали що він не протягне і семестру.
Жодна людина з безлічі учнів і професорів академії не думала, що Тео зможе вийти. Подібну думку висловив професор Бернард Вілер, який викладав трьох учнів основи алхімії.
« Навіть не знаю, чому він вирішив піти в академію... Нічого, скоро цей зухвалий хлопець повернеться до своєї провінції» - подумав професор дивлячись на Тео, який з абсолютно спокійною виглядом дивився у вікно, немов поняття не мав про те, що про нього говорять.
Спочатку їхні стосунки були не такими вже й поганими.
Хоч професор Бернард був обмеженою людиною, яка оцінювала студентів тільки за їх статусом, але Теодор Міллер таки був благородного походження незалежно від того, наскільки низько впала його сім'я.
Причиною цього є його ворожість до крил.
Сталося це близько двох років тому...
Тео, який отримав свого першого листа, все ще з ентузіазмом працював у класі, і професор Бернард досі вважав його своїм учнем. Але незабаром їхня нейтральна поведінка докорінно змінилася.
- Професоре, вибачаюсь. Але ця стаття, яку ви цитуєте, ще два роки тому була в'язня з Магічного товариства.
– ... Що? Ти хочеш сказати, що я помиляюся?
- Ні, це Магічне повідомлення так говорить.
- Та як взагалі сміється хтось на зразок тебе мені перечити?
Можливо, в цьому фразі і не було нічого особливого кримінального. Якщо б звичайний учень, який має титул герцога або графа, зробив подібні коментарі, то професор міг би просто пропустити його повз вуха. Проте Теодор був бароном з провінції і бідним студентом, який залишився на другий рік. І така нікчемна людина посмів в чомусь докорити професора Бернарда?
Бернард пишався своїм становищем і авторитетом, тому не міг зазнати такої ганьби.
Відтоді як Бернард бачив Тео, його почали трясти. Він багато часу присвятив тому, щоб придумати, як викинути його з академії. Однак поведінка Теодора була зразковою, і придрасьтися було зовсім не до чого, за винятком його практичного результату. Тому Бернард придумав інший підхід.
- Формула комбінації, яку ви будете сьогодні вивчати -- "Пілюлі Полнолунія" -- набагато складніша за вашу думку. Якщо ви додасте хоч найменшу помилку, то цінні складники пропадуть бездарно. Крім того, надто багато магічної сили перетворить їх на отруту, а не в лікувальний препарат. Але ж, ефект пілюль приголомшливий. Його достатньо, щоб дозволити напівмертвій людині встати і піти.
Бернард продовжував писати на дошці, спостерігаючи за Теодором. Той дивився на дошку, зовсім нічого не записував. Професора дратував навіть його погляд. Знаючи, що він вже і так перетнув межу, Бернард забув своє сумління й розсміявся.
- Тоді питання... Теодор?
- Так? - Тихо відповів Тео.
- Поясніть складність комбінацій інгредієнтів Пілюль Повнолунію. Хіба ви не проходите цей матеріал вже втретє поспіль?
Деякі студенти глузливо замахували. Кілька учнів не змінили обличчя, але навіть повернулися до Тео.
Це був звичайний день. З цілком нормальними висміюваннями. Але тепер Тео змінився.
- Кожен складник Пілюль Повнолуні має могутню магічну силу, і не може бути оброблений якщо людина не є магом. Крім того, якщо така людина не зможе точно контролювати свою магічну силу, то інгредієнти будуть пошкоджені. Саме тому так важко створити Пілюлі Полнолунію.
Хоча відповідь була правильною, професор обгорнув очима клас і сказав:
- Що ж, все-таки ти щось запам'ятав. Це заслуговує аплодисментів!
Хлоп, хлоп, плеск, грюк.
У класній кімнаті розступилися зовсім нещирі оплески. До чого це все? Теодор обережно подивився на професора Бернарда.
Бернард вказав на стіл, де були розміщені інгредієнти для Пілюль Полнолунію, і сказав:
- Але говорити може кожен. Теодор Міллер, будьте такі добрі, покажіть нам, як потрібно правильно змішувати ці інгредієнти.
- Ви хочете...
– Да. Якщо ви вже провчилися в цій академії п'ять років, то повинні бути справжнім зразком для наслідування цілого класу.
Ось що задумав Бернард.
Тео розумів наміри професора і похитав головою.
Очевидно, Бернард був упевнений, що Тео ніколи в житті не зможе контролювати цю формулу. Пілюлі Полнолунія була найскладнішим комбінованим препаратом, який вивчали на третьому курсі. Це завдання було не під силу 2-му Колоу Тео, який пройшов через безодню невдач, намагаючись з нею впоратися.
Однак Бернард хотів показати, що його учні некомпетентні і не хочуть вкоротити йому життя за те, як він перепровадив дорогі інгредієнти.
Якщо Тео відмовиться, то професор просто одягається над п'ятьма роками, протягом яких цей бездарний учень протирав у академії свої штани.
Професор Бернард мав непоганий план.
Однак, на відміну від минулого року і навіть зимових канікул, Тео став зовсім іншим.
- Як скажете.
Він встав і пішов до столу, де були розставлені інгредієнти. Коли Бернард побачив упевнену походи Тео, то подумав, що це даремно. Проте його аргументи рішуче заперечували інтуїцію. Він вважав, що це неможливо.
І ось, через мить аудиторія засяяла яскравим світлом.
- Вау...!
- Це... Це ж Пілюлі Полнолунія!
Він тримав у руках Тео рідкісне лікування з крихітними гранутами. Бернард тупо дивився на все, після чого з недовірливим виразом обличчя схопив скляну посудину. Він забув, що в класі є ще й інші учні.
- Це неможливо. Т-ти... Як?
Навіть після того, як він кілька разів все перевірив, це, безумовно, були ідеальні Пілюлі Повнолуні. Ні, навіть сам Бернард не міг зробити таку ідеальну комбінацію. Обличчя Бернарда зблідло.
Але це не кінець. Як хотів добити Бернарда, Тео додав:
- Вибачте, професоре, але до формули на дошці краще додати ще одну місячну траву. Це підвищить ефективність.
–...Ч-що?
— Так написали в газеті минулого року Магічним Об’єднанням.
Це була та сама ситуація і той самий голос, що й два роки тому. Бернард, в голові якого знову ожив давно забутий ним жах, плюхнувся у крісло і після цього більше навіть не дивився в сторону Теодора Міллера.
Наступного дня сталася велика зміна.
Звістка про те, що знаменитий невдаха успішно об’єднав інгредієнти Пілюль Повнолунію, поширилась по всій академії.
Всі професори, крім Вінса, не повірили цьому дурному чутку і кожен з них підготував для Тео якесь випробування. Професор Клод, який викладав магічні кола, підготував завдання, яке інші професори вважали б дуже складним.
Метою було виконати потрійний магічне коло. Окрім наявності певного роду магічної сили, студенти мусять розуміти зміст і циркуляцію чарівних кіл.
Тео вже давно розгадав цю таємницю, але в минулому не зміг досягти успіху, оскільки не мав мінімальної чутливості. Тепер для нього це було не важче, ніж звичайний пазла.
Тео посміхнувся професору Клодові, який приголомшений поглядом на студента.
« У мене зовсім не було чутливості, і навіть така невелика різниця дає такі відчутні результати."
В результаті стабільного відгодовування гримуара талант Тео злетів фактично в 4-5 разів вище від початкового значення.
Він навчився більшості заклинань, про які знав тільки в теорії, а його магічна сила досягла середини 3-го Коло. Якщо все так і триватиме, то він досягне 4-го кола ще до того, як закінчиться перший семестр.
У той же час підвищення його чутливості було мінімальним. Згідно з інформацією, представленою обжерством, чутливість до мані становила всього +30.
Так чи інакше, поки що він був нижче середнього рівня.
Проте магічні навички Тео розвивалися просто блискуче. У порівнянні з минулим, коли він майже не мав чутливості, різниця була ніби між небом і землею.
Ті, хто народився з високою чутливістю, мабуть, вважали себе справжніми богами.
Коли Тео почав думати про це, то повернувся на своє місце і побачив вражаючі погляди своїх однокурсників.
***
Люди, які стали свідками змін Тео зазвичай віднеслись одним із трьох способів:
- Це його називали бездарем? Дурня яка.
- Може це з професорами було щось не так?
- А може він справді був повним кретином, але лише до минулого року?
- Якась нісенітниця...
У першому випадку люди просто не могли зрозуміти, звідки взялася у нього така сумнівна слава. Вони відмовлялися вірити, що такого талановитого чоловіка хтось називав невдахою. Була навіть теорія змови, що він навмисно залишався в академії.
Другий варіант мав на увазі наступну реакцію.
- Він п'ять років тут провів, так що ось і результат.
- Хіба на сході немає поговорки про « пізній квітка»? Можливо, саме тепер настав його час.
- Гадаю, що в цьому році найкращим випускником стане саме він.
Деякі люди прийняли реальність, яку бачили на власні очі.
Тео досягав і з Пілюлями Полнолунія, та з потрійним магічним колом. Студенти, які бачили весь цей процес від початку до кінця, почали публічно говорити про те, що Теодор Міллер є найкращим. Дехто навіть підходив до нього в перерві, щоб попросити поради.
І, нарешті, третій вид реакції.
- П'ять років! Ви тільки подумайте, яким відсталим треба бути...
- Ну і що, у нього були якісь там пігулки? Просто пощастило.
- Деневенський барон, який знає кілька трюків.
Незважаючи на всі чутки та факти, деякі студенти так і залишилися переконаними, що Тео був невдахою. Однак вони заздрили йому і постійно запалювали його спину своїми безсердечними поглядами.
Будинки академії робили бійки майже беззмістовними, але деякі намагалися знайти спосіб.
- Хіба завтра у нас не буде заняття по бойовій магії?
- Буде, причому першій парі.
На третьому курсі студенти починали вивчати, як використовувати бойову магію.
Перші спарінги проводилися під наглядом професора, щоб дізнатися рівні учнів. І ось, вони вирішили провчити Тео під час магічного спарінга.
- Я зроблю це. Я потопчу його гордість у бруді.
- Ні, якщо говорити про бойову магію, то цим займуся я.
- У моєї сім'ї є навіть нагорода в області бойової магії.
Кожен з них говорив певним голосом. Вони хотіли перемогти зарозумілого невдахи і показати йому, хто тут справді старший.
Усміхалися їхні обличчя.
... Звичайно, дуже сумнівним був той факт, що вони дійсно були настільки гарні в бойовій магії, як собі уявляли.