Розділ 13 — Переворот (Часть 1).
Двомісячні зимові канікули закінчились.
Студенти, які вирішили провести їх вдома, почали повертатися. Кампус, який довгий час був порожнім і холодним, почав винаходити йому властиве тепло.
Вітер все ще пронизував кістки, так що людей на вулиці було порівняно мало. Однак, незважаючи на загальну мляву атмосферу, один з студентів був зайнятий тим, що бігав за межами університетського містечка.
- Уф...! Уф...! - З кожним кроком важко зітхав Тео. Це був його 32-ий коло. Коли він вперше почав займатися спортом, то не міг осілити навіть десяти кіл. А після першого дня занять Тео було так погано, що його мало не знудило.
Однак йому потрібно було реалізувати те, чого він навчився. Його тіло систематично тренувалося вже два місяці і поступово зміцнялося.
« ЛИШЕ так... 40-ий!»
Як тільки Тео закінчив свій 45-е коло, він миттєво впав на землю. Після цього він упився ладонами в замерзлу землю і почав відштовхуватися від неї. Він прочитав в одній книжці, що це один з основних методів зміцнення тіла, який використовують північні лицарі.
Коли Тео побачив, як його руки підростали від напруження, то подумав про те, чому він це робить.
Усе почалося з того моменту, коли він вдосконалював спогади Альфреда Беллонтеса.
- Згідно з філософією « Балістичної магії », заклинання — це стріла, а чарівник - лук. Магу потрібно не тільки відточувати техніку застосування магії, але й тренувати своє тіло.
Тео добре пам’ятав, що тіло Альфреда Беллонтеса насправді нічим не відрізнялося від лицарського. Рука, яка видала Маґічні Ракети, була накочованою і міцною. Таким чином, він зрозумів, що для протистояння віддачі і потужним побічним ефектом від вивільнення магії, йому потрібна хороша фізична підготовка.
З того часу до програми, яка проводилась у рутинних програмах Теодора було додано й фізичні вправи. Він ніколи не пропускав жодного дня, щоб стати витривалим. Хоч його тіло втомлялось і кричала від болю, Тео не здавався. Замість цього він подвоїв свій звичайний прийом їжі і занурився в тренування.
– Сто... Дев'яносто, дві ...сті!
Виконавши заплановану норму, Тео знехтував землею.
Хоча передпліччя дуже зміцнилося в порівнянні з тим, що було два місяці тому, йому все одно важко збільшити кількість повторень, які він щодня виконував. Його не можна було порівняти з лицарями, які трансформували ману в фізичну силу.
Однак таке тренування стало можливим, оскільки тіло мага відновлювалося швидше, ніж людське. Цього було досить для того, щоб дозволити йому наступного дня вставати з ліжка в відповідному стані, а не півтрупом.
« О, так. У порівнянні з цим навчання - найлегше, ніж можна зіткнутися в академії."
Мало хто погодився б з тим, що навчання - це дрібниця, але в чомусь Тео був правий. Йому пощастило народитися з хорошою пам'яттю.
Його одяг був липким від поту, а руки й ноги оніміли до такої міри, що важко було навіть встати. Тим не менш, він відчував відчуття зробленого боргу, як наприклад коли вивчав нові заклинання. Це додавало йому сили витримати ще один день.
Кожного разу, коли він дивився у дзеркало і бачив, що його зовнішність трохи змінилася в порівнянні з вчорашньою, це було для нього найважливішою мотивацією.
«... Вставай".
Незважаючи на піт, його тіло швидко охололо через холодний вітер. Буде зовсім недостаті, якщо він простудиться.
Тео встав і відстрохнув руки з землі. Після тренування деякі особи повинні були прийняти ванну, але Тео був іншим.
- Очищення.
Просте заклинання швидко усунуло весь бруд і піт з його тіла. Інші учні часто ігнорували цей метод, оскільки вони жили неквапливим і комфортним життям, але Теодор був за практичність. Магічна сила обережно обернулася навколо його тіла, і він став чистішим, ніж раніше.
- Це 3-й Коло? Очистка, здається, стала чистити краще, ніж раніше.
І це було не просто відчуття, а справжня правда.
Будь-яка магія вимагала магічної сили, щоб максимізувати свою ефективність. Навіть закляття 1-го Коло могли стати досить ефективними, якщо вкласти у них більше магічної сили. У свою чергу різниця між магією 2-го і 3-ого Коло все ж таки була.
Отже, існувало і відмінність між Тео 2-го Круга та тео 3-ого Коло.
Вшу-у-ву.
Третій кола, що оперізує його серце, все ще здавався йому незвичним. Тео несвідомо торкнувся грудей. Після того як він тричі відвідав чорного трейдера і з’їв 40 артефактів, йому вдалося досягти цього.
Маг 3-го Колоу...
Тепер Тео був на тій же відправній точці, що й інші учні.
***
- Ух, ну і дубак.
На відміну від холодного вітру зовні, всередині академії було приємно і тепло.
Під час канікул опалення відключалося. Тео став чутливішим і зрозумів, що штучне тепло просочується з самих стін. Він підняв свої закочені руки і дозволив теплу проникнути в його шкіру.
- Магія тепла... Просте, але ефективне.
Він захоплювався людиною, яка сконструювала місцеву систему опалення.
І в цей момент...
Топ, топе, туп.
Тео, який грів руки біля стіни, почув звук кроків і відкрив очі. Він зовсім несвідомо підрахував кількість вислуханих кроків і дійшов висновку: « Хтось наближається... Здається, три людини".
Ця здатність була ближче до навичок вбивці або мисливця, ніж мага. Це було свого роду сенсорне сприйняття, при якому він міг відчувати рух магічної сили. Тео отримав це вміння після того, як відчув на собі життя Альфреда Белонтеса з його "Балістичної магії". Альфред, як герой війни, долав свої почуття так, що відчував найменші коливання в потоці мани. Тео, який отримав трохи спогадів справжнього героя, розбудив у собі подібні відчуття.
Не дивно, що в коридорі група студентів з’явилася у формі трьох учнів. Чотири пари очей зустрілися один з одним.
« Хлопці...?»
Тео рефлекторно оглянув своїх опонентів. Їх краватки були ослаблені, а рукава заколені... Крім того, вони носили аксесуари на ногах, а не білосніжні черевики, що технічно суперечило шкільним правилам.
Тео, як вони одягали одне вбрання, міг сказати, до якого типу людей їх можна віднести.
Потім ситуація продовжувала розвиватися.
- Опа, хіба це не той кретин?
- Схоже на те. Ви тільки подивіться на його пику.
- Хо-хо, здається нас поселили в одному гуртожитку. Поруч з ним я почуваюся справжнім професором.
Студенти спеціально говорили голосно, щоб переконатися, що Теодор Міллер чує.
Тео на мить завмер, і йому захотілося розсміятися. Їх витівки було недостатньо, щоб назвати її приставанням. Минулого року хтось вистрілив йому в потилицю шокової магії. А хтось зробив дірку в його сумці за допомогою магічної стріли.
Якщо вони так і будуть просто тріпати мовами, то це буде ще цілком прийнятний рівень.
Топ-топ.
Тео спокійно пройшов повз трьох хлопців.
Вони не хотіли, щоб він був таким енергійним. Вони навіть не бачили нічого в його очах.
Він вважався справжнім втіленням поняття "невдаха" ще тоді, коли вони тільки пішли в академію... То чому ж він так впевнено поводиться? Він навіть не вибачився перед ними і не опустив голови.
У цієї триці в грудях кипіло почуття власної вищості.
Пша-а-ах.
Теодор замер, відчуваючи рух чарівної сили. Магія... Це було заклинання всього лише 1-го Коло, але його епіцентр був прямо під ногами Тео. Якби він зробив ще один крок, то напевно впав би.
« Ця магія... Смазка? Який тривіальний трюк."
З цим трюком він вже був добре знайомий. Ці студенти були такими ж, як і інші, які нападали на нього ззаду. Вони хотіли посміятися, побачивши його падіння. Вони хотіли висміяти невдаху, який був старшим за них, але ось по становищі був куди нижчим.
І якби щось подібне трапилося минулого року, Тео б заціпенів, але...
« На цьому всі мої страждання закінчилися»
Теодор Міллер, будучи магом 3-го кола і власником Обжерства, став зовсім іншою людиною. Використовуючи можливість виявлення Альфреда Беллонтеса, він визначив ситуацію Смазки і негайно контратакував. Принаймні, він повинен був повернути їм те, що вони самі намагалися зробити.
Він не вагаючись показав пальцями позаду себе і кинув Смазку.
Троє студентів навіть не здогадувалися, що сталося під підошвами їхнього взуття.
- Ідіоти, — тихо пробурмотів Тео, після чого знову рушив вперед. Він перешаркнув ділянку, під впливом Смазки, а через секунду почув позаду себе гуркіт і крик падаючих тіл.
Але Тео навіть не повернувся. Незабаром він побачить безліч таких ідіотів.
- Через тиждень... Церемонія відкриття, — почув його власний холодний голос.
Новий семестр був не за горами. Настав час розплатитися за те, що професори та глузування студентів знехтували ними три роки.
Він знав, що це занадто велике, але все одно не міг утриматися від широкої посмішки.
І ось, через тиждень почався останній навчальний рік третьогокурника Теодора Міллера.