- Де знаходиться душа, яка створила ці артефакти? - Продовжуючи тримати демона в печатках, поставив я своє питання.
- В лісі. - Збільшуючи тиск на стримують друк, відповів мені демон. - Відпусти мене маг, самка близько! - Починав бісатися демон, намагаючись вирватися з моїх печаток.
- В якій країні знаходиться душа, яка створила ці артефакти! - Плеснувши ланцюгом, рикнув я на демона, відчуваючи, як час швидко стікає крізь пальці. Мабуть, мої минулі відчуття не обманювали. Демона була надто легкою для цього світу, а значить "розташування" між нами було не таке вже й серйозне.
І це погано! Адже якщо Людина-скорпион до цього моменту був в якомусь з найближчих світів, його самка може нагрянути сюди буквально протягом наступних декількох хвилин. Та що вже там хвилин, мова йде швидше про секунди!
- В Албанії! - Пророкував демон, роздратуючись ще більше. - Відпусти мене, маг! Самка близько! Зовсім близько! - Клацаючи клешнями, знову завів свою шарманку демон.
- Як давно він там живе? Точний час! - Рикнув я, вже починаючи готувати ритуал вигнання. Пришестьархидемонамне тут нахрен не потрібно. Я ще не досить збожеволів, щоб дійсно сподіватися вижити після такої зустрічі.
- Шість років! - Хіба що наївно не вивертаючись, відповів мені демон, тут же вилітаючи здержуючими печатками під опором моїх вигнанців проклять ... Після чого я ще кілька хвилин очікував у напруженості, готуючись зупиняти можливі прориви архідемона в цей світ. І так, шанс зупинити прихід архідемона у мене дійсно був. На відміну від прямого протистояння, або навіть простого утримування такого творива.
- Ну, значить, будемо шукати Воландеморта в лісах Албанії. Я навіть приблизно уявляю, хто саме буде цим займатися замість мене. - Тихо прошепотів я, потихеньку заспокоюючись після вигнання демона ... Все-таки можливість зіткнутися з дійсно потужним архідемоном неслабо так лоскотала нерви. Несмовно виринали спогади про минулу мою зустріч з істотами подібного рангу.
Однак мені не довелося довго заспокоюватися. Лише декілька годин, щоб повністю відновити запаси манни і перевірити цілісність друкарських верстатів, мені вистачило, аби з новими силами прийняти заклик демонів. Бо якщо мені так не пощастило з демоном-скорпіоном, то нехай інші демони вирішують проблему, яка виникла через нього.
Так, я збирався банально відправити кількох демонів на пошуки головної частини душі темного лорда... Сам я таких займатися точно не збираюся. Навіть той факт, що темний лорд вже давно зношується в тих місцях, не дуже полегшував мені завдання. Знову відправлятися в Європу і шукати там осколків душі — це останнє, чого я хотів. Занадто багато на такі пошуки може піти часу, та і не впевнений я, що у мене вийде знайти темного лорда навіть з тими, які знаходяться в моїх руках хрестражами.
Все ж магічні ліси Албанії - містечко то ще. Усяка безбожність там живе передо мною, не кажучи вже про те, що сама Албанія є батьківщиною сучасних вампірів. Влада чарівників у тих місцях дуже умовна, балом правлять слуги ночі, часто поводячи себе досить агресивно з приїджими магами. І ти що з цим поробиш, тим більше що в Албанії вампіром хіба що офіційно не дозволено мати власні магічні палички... А може вже і дозволено, не цікавився якось цим моментом, але суть одна - мені там будуть не сказати, щоб раді.
Інша річ, що в цій ситуації є свої переваги... Зокрема, мені навряд чи хтось зможе щось передбачити, якщо в Албанії порізати кілька демонів. Хоча, мені в будь-якому випадку ніхто і нічого не зможе передбачити. До підготовки "пошукової місії" я підійшов з усією відповідальність. Прикликання демонів-шумок з Ада зайняв у мене досить багато часу. Їм також треба було добре поворушитися.
Я майже два тижні ламав волю і опір п'яти « нижчих духів Ада», які на самому ділі духами не були... Лише один не є таким гарним демоном, який дуже добре підходить для пошуку іншої душі. Та й на мене через них буде не вийти. Навіть якщо хтось і зможе зловити подібну тварюку, зв'язок демонів зі мною місцеві мудреці не відчують.
Її банально не існує. Нехай з цим і довелося як слід возитися, але використовуючи тіла інших демонів в якості матеріалу для артефактів, я зміг створити не настільки вже й поганий повідок для п'ятірки демони... Тепер ті тримаються в цьому світі лише за рахунок набору звичайних на вигляд чашок, виплавлених з хітину демонічних звірів Ленґа. І саме до цих чашок в разі чого прийдуть місцеві умельці, якщо демони хтось все ж зможе зловити ...
Самі чашки були доставлені мною в Техас, де я їх банально заховав разом з тим навісивши на них по закляттям. Тепер, як тільки демон виконає свою місію, доставивши мені огризок чужої душі, чашки відразу ж звернуться поросом. Сигналу з мого боку буде достатньо, щоб демони втратили єдину прив'язаність у цьому світі, повертаючись в свій залитий темрявою і полум'ям світ.
- Тепер головне, щоб духи Ада знайшли для мене Воландеморта до того, як прийде час повертатися в Хогвортс. Не хотілося б, щоб усе моє завдання пішло під хвіст. - Я хмикнув, дозволяючи демонам приступити до виконання своєї роботи. Мені було дуже важко морочити себе з доставкою демонів у ту ж саму Албанію. Духи Ада і самі з цим чудово впораються... Є ризик, що літаючі по небу творіння зможуть привернути чиюсь увагу...
Але це нічого краще, ніж само собоюоправно доставляти демонів в Албанію. Тим більше що закликати їх вже там, незважаючи на всю спеціфіку міністерства магії Албанії, я не міг ... Так що це був дійсно один з небагатьох більш-менш реальних планів якось звалити власні проблеми на демонів.
Звичайно, ми могли чекати наступного літа і відвідати Албанію. Ну чи в крайньому випадку - попросити Дамбльдора розірвати мій контракт зі школою для пошуку душі Воландеморта. Але я не збирався так сильно змінювати свої плани заради того, щоб нездійсненного ворога. В даний момент Волдеморт був не настільки небезпечним для мене, щоб я всереліз займався пошуками його душі.
Я навіть по його душу послав демонів як додаткову практику в демонології. Яку, власне, я і продовжував займатися після відбування Адських духів в сторону Албанії... Закликання демонів, вигнання, підкорення або вбивство і також можливість розділяти убитих демонами на складники. Саме цим я і займався, вдосконалюючи свої навички.
Я навіть свою здатність до „вампизизму" в хід пустив, об'єднавши ту з іншими заклять і способом тортури демонів... Загалом, ефективно проводив час і прищеплював себе до постійної праці з демонами. І це було неймовірно важко. Повірте мені, іноді я блукав у сільській сорті менше, ніж копатися в тілах окремих підвидів демонічної братії. Так, це постійний тиск демонських аур, намагання демонів набити вас або підточити схрещення вашої особистості. Демони здатні мислити чудово.
- Брр, ну у тебе і погляд... Я тут тобі це, дещо з магії вольтовання притягнув. - Ближче до середини серпня прийшов Олександр.
- Відмінна робота. - Спокійно хмикнув я, з легкою насмішкою дивлячись, як високий і фізично розвинений хлопець натурально їжаиться під моїм поглядом. - І що там з моїм поглядом не так? Я вже давно не спілкувався з людьми, тому мені дійсно цікаво. - Забираючи з рук дампіра невеликий мішечок з розширеним простором, уточнив я.
- Ну знаєш чи... У тебе, здається, навіть зіниці почали віддавати алім. А погляд такий... Ніби мені дивляться прямо в душу, дивлячись у який її шматочок було б зручніше напитися величезними зубами. - Борячись з мураками, що бігають по тілу, описав свої відчуття мій ручний дампір.
- Ага, хто б говорив про клики і впитися ... Але, можливо, ви маєте рацію. Мені не завадить трохи відпочити від своїх тренувань. Постійні контакти з демонами не найкращий спосіб вплинути на мою сердечність. - Показуючи кілька скупу ухмилку, цькнув я. Але я додав, що використовувати свою здатність на демонічних створіннях мені також варто дуже і надзвичайно акуратно. Бо так і якась гидота від цих демонів можна підчепити.
- Знаєш, а в першу нашу зустріч я навіть і уявити не міг, що ти можеш бути ... Итак... Найсправедливішим демонологом. - Згладжуючи слину, напряжено простягнув хлопець.
- Ну, не ми такі, життя таке... До слова, тобі б якраз не завадило навчити хоча б основи демонології. Життя у тебе, Олександре, та ще. Раптом коли-небудь доведеться зустрітися з тварюкою через бруд нашого світу. - Обмірковуючи фігуру свого державного слуги, я почув частину своїх думок.
- Ну вже ні... У моїй голові і так достатньо знань, за яких мене в будь-якій країні світу четують не особливо задумуючись. - Вирішив зіскочити з подібної теми Олександр, мабуть не бажаючи лізти в настільки « приватну» за місцевим поняттям, магію.
- Ну, як хочеш, наполягати я не буду... Пішли, зціджу тобі заслужену порцію крові. - Справді не збираючись наполягати на своєму, хмикнув я. І нехай дампір все ще продовжував доторкатися до мене з деякою опаською, але жадоба глибокої крові взяла над ним верх, через що наша зустріч на закінчення досить швидко переросла в більш здорове середовище.
Випивши сто п'ятдесят грамів свіжої крові, вампір маловладний "захмел" починаючи ігнорувати остаткові еманації демонічних аур, що залишилися на мені після багатьох годин тортур і катувань не слабших демонів. Звідси ж, до речі, і ефект палаючих алим світлом очей ... Мої справжні очі ніяк не змінилися, вже я точно помітив би такі зміни. Не просто так кілька останніх років досить захоплено займався метаморфізмом. Тут саме відголоски демонічних аур про себе дізнаються...
По суті, обговоривши деякі нюанси наступного завдання Александра і виділивши тому кількість грошей для офіційного переїзду до Японії, я почав очищати свою аури. А зараз мені на люди дійсно виходити не варто. Навіть найдовговільніший магл зараз зрозуміє, що зі мною щось не так. Що вже там говорити про магів, які теж навряд чи зрозуміють, що саме зі мною не так, але в темні чарівники їм мене записати це не завадить.
А мені вже до повернення в Британію готуватися пора... Літо наближається до кінця, а все своє життя в Америці я вже завершив. Шкода лише, що весті від духів Ада так і не пошепки... Мабуть, доведеться знищити їхні чаші ще до того, як ці творці виконають своє завдання. Звичайно, це неприємно, але все краще за тих, хто в Хогвортс - демони...
- Хм... А може, не варто поспішати з такими різкими висновоками?. - Отримавши сигнал від підконтролених мені демонів, лагідно хмикнув я ... Ось вже що називається, вчасно згадав про гів ... Кхм-кхум. Здається душа Воландеморта вже дуже скоро буде у мене на руках. Настав час розчухати свою пастку заздалегідь. А то піхати в палицю душу мага, у якого ще взагалі-то хрестражи є, я щось не дуже хочу.
https://literna.net/uk/books/259-harri-potter-novii-rehuus-blek