Публиковаться
НовинкиПопулярноеБесплатноКниги в процессеЗавершённыеПереводыИллюстрацииФэндомыНовости
ЛітернаКаталог
ЗакладкиБиблиотекаВойти
Літерна

Книги и переводы для чтения по главам. Публикация произведений для авторов и переводчиков.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
ПлатформаО платформеЦены и тарифыОплатаВозвратыКонтакты
ДокументыПользовательское соглашениеПубличная офертаПолитика конфиденциальностиПравила публикации18+Написать в поддержку
19Зарегистрированных пользователей
Социальные сети
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP-геолокация от DB-IP
Гаррі Поттер: Новий Регуус Блек ↓

Розділ 79

Прочитано 0% главы

До Америки, як і планувалося, я подався в гордому самоті. Вейли і Белла відправили мене до Праги, нічого їм без мого прикриття в Британії робити. Ну а Німфадора була передана матері разом з цілим списком тренувань і практик, яка та повинна була освоїти за час моєї відсутності. І так, деякою магією в домі не могла займатися дівчинка.

Але воно і не потрібне. Нимфадора зараз якраз підійшла до того, щоб повністю взяти свій дар метаморфу під контроль. Саме тому метаморфізм - це те, що потрібно зараз зосередитися. Я навіть замовив для неї деяких доволі екзотичних тварин, деякі фішки яких та могла перейняти і підлаштовувати. Добре, ми з дівчинкою вже не раз і не два займалися такими практиками, так що тут вона й без мене відмінно впоратися.

Ну а мені дійсно треба було знову зануритися в витончене і небезпечне мистецтво демонології. Добре, що за минулі роки моя сила не стояла на місці. Я ретельно закріпився в ранзі Майстра, повільно підступаючи до рівня повноцінного Магістру. Усі необхідні артефакти, зброю та духи підготовлені до заклинання і тортур демонів. Так і в тій же просторовій та ручній магії я непогано так просунувся останнім часом.

Все-таки місцеві шедеври просторової магії, за типом прихованих від всеобворущих очей Косою алеї, і загальна розповсюдженість тих самих сумок з розширеним простіром та порт ключів як би натякала, що місцеві чарівники просунулися в розумінні космічної магії куди сильніше, ніж мої колишні колеги із Шумера. Звичайно, говорити про подібне напевно я не беруся. Все-таки просторову магію в минулому світі я знав тільки у рамках вивчення мною демонології та магії слова.

Але заглибившись у руну та просторову магію цього світу, я не без подиву знайшов багато цікавих заклять і рудих ланцюгів, що просто відмінно вписується в арсенал демонолога. І за минулі роки у мене накопичилося багато речей тієї ж ручної магії. І все це потрібно було перевірити і відпрацювати на практиці.

Чим я і зайнявся, прибув до Флориди, де познайомився з Олександром. Свого особистого дампіра, що останнім часом відреагувала на мою кров не гірше наркомана в період ламки я заздалегідь відправив за океан, щоб той розвіяв обстановку і виконав пару моїх благань.

- Ти зняв для мене маєток? - Спокійно уточнив я в хлопця, з деяким веселощами спостерігаючи за тим, як той судомно намагається придушити власну спрагу. Пристойна порція моєї крові вистачило, щоб дампір перейшов у « боєвий режим » і інстинктивно готуючись продовжувати полювання на таку сильну здобич... Власне, з цими інстинктами і прагненням вампір тепер і боровся, абсолютно не бажаючи вступити зі мною в протистояння.

- Так, все як ти і просив, Регуус. Більше від людей і з пристойним підвалом. - Односкладно прошипів Олександр, повільно тримаючи себе в руки. - Більшість заклять на особняку я теж вже накинув... Про місцевих чарівників і будь - яку нечесність ти можеш не хвилюватися. Флорида не є найпривабливішим штатом для тих самих вампірів чи перевертнів. Тут теж небагато чарівників. - Відчитувався переді мною хлопець, блискучи алими зірочками.

- Хороші новини, я задоволений твоєю роботою. Що-небудь ще? - Нескорочено крокуючи по залитому сонцем улузі Майамі, я звернувся до Олександра.

- Є нова інформація по вольтонію. Недобитки корінних народів Америки у свій час непогано розважалися в подібній магії... Але поки що нічого конкретного я не добув. Потрібно часу. - Остаточно заспокоюючись і навіть трохи розслабившись, повідомив мене Олександр.

- Добре, постарайся виправитися з усім, поки я сам перебуваю в Америці. Восени мені буде потрібна твоя допомога в іншому місці... Якщо встигнеш і знайдеш щось справді цінне, отримаєш подвійну порцію крові. - Чудово знаючи, що після таких слів Олександр розминеться, але зробить все в кращому вигляді, пообіцяв я.

- Кхм... Я прискорю своє розслідування. Але виникає питання? Що ти зробив зі своєю кров'ю?... З кожним днем мої інстинкти прямо ж кричать від однієї твоєї присутності. - Кілька збентежено, знову намагаючись придушити ці самі інстинкти, уточнив в мене Олександр.

- Моя кров міцнішає. Магія крові, метаморфізм і заняття Йоґой цьому сприяють... Думаю, я коли-небудь створимо для тебе екстракт життя зі своєї крові. Це підкріпить твої здібності. - Кілька задумливо простягнув я, чудово розуміючи, що Олександр вже заковтнув приманку, і мої слова зрозумів правильно. Робота, і нагорода не змусить себе чекати! - Але давай поки що не будемо про це. Мені цікаво подивитися на своє нове місце проживання. - Поспішав я змінити тему, показавши дампіру крапельку нетерпіння.

І той мене зрозумів правильно, аппаріувавши нас пряміком до одного з особняків на околиці елітного приватного сектора маглів ... Місце непогано, більшість приватних будинків-особнячків ще не було куплено людьми. І в цілому, місце досить ізольоване від великого міста. Олександр виправдав мої сподівання, так і під життя мага викуплений ним будинок був вже непогано пристосований. Звичайно, мені довелося багато чого доробляти і навішувати на будинок куди серйозніші чари.

Але в цілому Олександр зробив непогану роботу, повністю відпрацювавши сто мілілітрів моєї крові...

- Шкода, що деяку роботу на нього ну ніяк не перекинути. - З легким жалем хмикнув я, закликаючи Крука собі на допомогу і починаючи розширювати та зачаровувати підвал будинку. Водночас я розширював цей вид магії, а це був найкращий фізичний вияв могутності й розширення.

Використовувати чари просторового розширення в моїй ситуації - той ще ідіотизм. Перший же демон сманить їх, згорнувши простір. І навіть якщо мене таке не вб'є, захисні чари та артефакти витримає і не так, то приємного все одно буде мало. Потрібно було використовувати магію та духів землі, щоб фізично розширювати майбутній ритуальний зал. Після чого цей самий зал ще і зміцнення довелося, та й екрануючі з захисними чарами обіцяли забрати в мене багато часу ...

Загалом так, я б не відмовився від письменного помічника в таких справах. Але чого ні - того, доводиться все робити самому, витрачаючи дорогоцінний час на подібні ось приготування. Добре, що все про мене пішло лише чотири дні роботи, під час яких я відволікався хіба що на сон і їжу... Але воно того в будь-якому випадку коштувало.

Вже в перших липня я закінчив підготовку, щоб потихеньку перевірити свої роботи і підготувати на міцність. Спочатку я заохочував дуже слабких демонів і демонських звірів. Мої духи мали навчитися протистояти таким тварям, а також самим умінням відновлюватися поступово... Не кажучи вже про банальну перевірку всіх захисних контурів перед закликом когось трохи більш потужного і серйозного. І реакцію місцевих магів, звичайно, теж потрібно було перевірити.

Але я довго бився закликом демонських звірів і зовсім не боявся демон’ятини. Мої духи досить швидко пристосувалися до таких ворогів, і Ворон звик керувати цими самими духами під тиском демонів аур. І нехай занадто розраховувати на своїх духів я не збирався, чудово розуміючи деяку слабкість чисто духовних істот перед деякими видами демонів, але воно і не важливо.

Головне, в якийсь момент я відчув себе готовим до заклику більш серйозних демонів... Хоча, називати так все ті ж нижчих демонів Ленґа серйозними було не дуже правильно. Але навіть нижчі демони вже могли на щось знадобитись, так і опір вони виявляли нешвидко. Правда, я все одно заохочував по чотири-п'ять демонів щодня, іноді просто виганяючи тих, а часом і засовуючи більш-менш цікаві екземпляри собі в палиці або спеціальні тюрми-заготовки під артефакти.

Деякі демони були банально вбиті мною, відходячи на складники для зілля і матеріали для артефактів. Добре, протидемонічний ланцюг чудово пасував до свого завдання, а духи з кожним днем все легше переносили бої із в'язнями у руних пастках демонів. І маги штатів мене не турбували, дозволяючи без зайвих питань займатися своїми справами... Що ще раз доводило деяку убогість їх слідчих систем.

У Британії мої експерименти з демонологією, ймовірно, могли б вимальовуватися навіть з урахуванням Фіделіуса на моєму домі. Прості розриви та черв’яки, залишені демонами після того, як вони потрапили у світ, не важко виявити. І я практично впевнений, що відділ Тайн має у собі в розпорядженні способи виявлення цих найбільш розривів. А може і не має... Мабуть, я не міг говорити, але й ризикував зайвий раз.

Все ж ідея зайнятися демонологією виникла у мене не вчора і не минулого тижня. Я досить довго прощупував ґрунт і шукав інформацію, намагаючись зрозуміти, як обійти систему та які у цієї системи сили в розпорядженні... Я все одно вирішив не ризикувати. Демонологія в Європі чи Британії є настільки жахливим табу, що у випадку чого мене можуть завести по всьому світі. Недавня війна з Гріндемальдом надто сильно загострила парану європейських магів.

- Гаразд, залишимо поки що подібні думки. Ворон, зосередься і спробуй зрозуміти, як працюють можливості нового демона. Можливо ти, як розумовий дух, і зможеш щось розібрати або навіть скопіювати. - Мислливо звернувся я до Ворону, починаючи ритуал призову. Цього разу я хотів покликати демона, якого колись вже намагався закликати в цьому світі і часу... Але цього разу мені не пощастило, демон не відгукнувся на заклик.

Як я підозрюю, Людина-корпіона в той момент банально не існувало. Самець з'їв самця, а новий ще не народився. Ось тільки з тих пір пройшов вже не один рік, а питання у мене залишилися все ті ж...

- Людина-скорпіон, ти знаєш хто я? - Захоплюючи пастки і розпізнавши в покликаному істоті потрібного мені демона, поспішив я поставити стандартне для даного фонової служби питання. Просто ще одна можливість перевірити, чи ту тварюку покликав до себе у світ... Бо демони багато. Мало яке створіння може бути зовні схоже на Людину-скорпіона. Серед демонів є багато метаморфотів, так і аура у них в усіх та ще...

- Магістр магії Архем, Регульус Арктурус Блек. Відпусти мене, маге! Самиця близько! - Досить меланхочно відповів на моє питання демон, намагаючись розірвати зв'язки його кайдани... Але куди вже там. Перестрашився я знатно, мої закляття і артефакти можуть стриматися на ладі сильніших демонів, так що на потуги Людини-скорпіона я міг не звертати уваги...

Звичайно, не варто чекати самки. Вона і архімага смішить без серйозних проблем... Отже, питання треба ставити поближче!

https://literna.net/uk/books/259-harri-potter-novii-rehuus-blek

Предыдущая главаСледующая глава