- Гаррі приречений, так? - Одного разу сильно запитав мене Сіріус, опускаючи плечі і майже зі сльозами на очах дивлячись на свого хреста. - Шансів позбутися хреста... Нет. - Продовжуючи самому себе переконувати в цьому, тихо шепотів Сиріус ...
- Тільки вологість мені тут не розлучалися. Якби у Поттера не було шансів вижити, я б його вже вбив, не залишаючи Волландеморту зайвого шансу на відродження. - Спокійно хмикнув я, з силою грюкнувши брата по спині. - Але зараз я дійсно мало на що можу вплинути. Аура хлопчика занадто слабка, а розташування хрестражу надто незручне... Крім того, сам хрестраж давно вже став частиною аури і магічного початку твого хреста. Від такого паразита буде не так вже й просто позбутися. Принаймні, поки сам хлопець не стане достатньо сильним чарівником. - Намагаючись хоч трохи підбадьорити Сиріуса, помітив я.
Правда, шансів у Поттера було дійсно не шибко багато. Якщо Воландеморт спробує вселитися у хлопця, мої парфуми практично миттєво знищать серце Гаррі, заодно намагаючись зруйнувати все тіло. Так у лорда навіть нежити буде менше шансів стати ... Тим більше що я буду першим, хто помітить його вселення, і відразу кину всі сили на те, щоб укласти в свою палицю душу матерого некроманта. Або ж просто спалю його в пекельний вогонь, щоб не дати новоспеченому монстру вирости у силі.
- У тебе є якийсь план, Регуус? - Тихо уточнив в мене брат, чиї емоції я нехай і непомітно, але все ж намагаюся заспокоїти. Інакше Сиріус вже давно накинувся б на мене з кулаками, не бажаючи приймати реальність. Все-таки для нього, навіть через стільки часу, життя його хрестника дуже і надзвичайно важливе... Ось він і реагує відповідно на повідомлення про те, що Гаррі може померти в будь-який момент.
- Ну, поки що нам краще повернути Гаррі туди, звідки взяли. Я підрахую пам'ять маглів, втрата слідкування спишемо на магічний ріст Гаррі ... А потім підемо до Дамбльдору, розмови розмовляти. - Я хмикнув, чудово розуміючи, що зі старим тепер в будь-якому випадку варто поговорити. Добре, я не просто так цілий рік кусав у нього під боком...
Вивчивши старого, я встиг непогано, тепер маючи деяку впевненість у розмові з ним. Більше того, я прекрасно розумів, що саме тому можна запропонувати і які ультиматуми виставити, щоб не перейти ту межу, після якої старий точно не погодитися на наші умови ... У мене в голові вже починав зреть якийсь план майбутнього розмови. І це було дійсно необхідно, бо до цієї розмови потрібно ще й Сиріуса підготувати.
- А хрестраж? - Все так само втрачено і сумно дивлячись на Гаррі, уточнив в мене Сиріус. Очевидно, справжній зір дозволяє моєму брату повністю оцінити весь той звисокий, що стався з аурою хлопчик під впливом чужого куска душі.
- А з хрестражем ми нічого не зможемо зробити. Допоки Гаррі не виросте, а його аура не зміцніє... Ну чи поки я не знайду інший спосіб позбавити хлопчика від цієї гадності. - Спокійно прошепотів я, продовжую заспокоїти сильні спалахи емоцій Сиріуса. - Але тобі не варто турбуватися на цей рахунок. Хлопчик вже п'ять років живе з хрестражем в голові. У найближчий час помирати він точно не збирається. -Похотився заспокоїти я брата, не соромлячись вдаватися до ментальній магії.
- Ти так спокійно про це говориш... - Піднімаючись свій погляд на мене, прошепотів Сиріус. - Як давно ти вже стежиш за Гаррі? - Трохи з'ясувавши очі, запитав мене брат.
- Досить довго, щоб не турбуватися про його почуття ... Але давай я тобі все розповім по порядку. Ти допоможеш мені з маглами розібратися. - Хмикнув я, сподіваючись вже до ранку розібратися з усією цією ситуацією, повернувши Гаррі Поттера в будинок на Тисову вулицю... Власне, у мене вийшло досить легко переконати Сиріуса в тому, що нічого страшного не сталося. Я міг заспокоїти брата в цілому.
Після чого ми і почали обробляти маглів, в той час як я розповідав Сиріусу історію про свою епію з пошуком хрестражів та виходом на Гаррі Поттера... Часу на все пішло не так вже й багато, але я все одно встиг трохи підкоригувати пам'ять про Трійцю маглів. Так, щоб ті списали всі дивні речі, що сталися з ними на черговий магічний викид Поттера... А потім ми з Сиріусом вирушили в звичайну магловську лікарню. Там, підлаштувавши пам'ять чергових лікарів і розбираючи всі можливі документи, ми залишили трохи незвичну сім"ю...
Діагноз для них був виставлений так смішного банального —сильного отруєння. Все одно після досить грубої трансфігурації, проведена Сиріусом, деякі подібні на отруєння симптоми будуть переслідувати сім'ю Дурслей ще як мінімум пару днів. Ну і я, якщо бути зовсім чесним, трохи зачарував над тілами маглів, остаточно підганяючи всі симптоми під звичайне, нехай і досить сильне, отруєння ... Я думаю, що це кілька профілактичних клізмів.
- Сиріус, йди відкидайся. Через пару днів я з тобою зв'яжуся, обговоримо кілька моментів і підемо до Дамбльдора. Все одно залишити цю ситуацію як є вже не вийде. - Я хмикнув, чудово відчуваючи, що останні шоки здорово так підточили волю мого брата. Того і дивись, в зай піде, що у нашій ситуації кілька небажано. - Будемо тиснути на старого і звинувачувати його у всякому нехорошому. Авось і вдасться все обставити так, щоб з підсумку ти отримав нормальну можливість спілкуватися зі своїм хрестником. - Додав я, прочитавши у погляді Сіриуса трохи непорозуміння.
- Добре, Рег... Я зроблю так, як ти вважаєш потрібним. - Просто кивнув мені Сіріус, пустим поглядом прогулюючись іншими вуличками і апаруючи кудись по одному йому відомому адресу. Я ж повернувся до себе, на Гріммо дванадцять. Треба було закінчити роботу над деякими артефактами і підготуватися до зустрічі з директором... Якщо ти йдеш на зустріч з сильним чарівником, треба приходити готовий до важкої битви, навіть якщо ти не плануєш цю саму битву.
А через тиждень, витягнувши Сиріуса з запию і настановивши того на шлях правдивий, завдаючи йому бойового духу та бажання вирвати для себе можливість вільно спілкуватися зі хрестником, я повернувся в Хогвортс. І то був далеко не робочий візит, про що я заздалегідь попередив директора натякнувши, що тема розмови буде торкатися Поттера, а зі мною прийде Сиріус.
- Доброго ранку, директоре Дамбльдор. - Чінно привітався я старого, що стримував нас довгим сподіванням зустрічі з ним. Коли зайшла промова про Поттера, старий відразу погодився на зустріч і підсумував всі інші свої справи. - Сподіваюся, ми з Сиріусом не надто відволікаємо вас від роботи? - Кротко посміхнувшись, уточнив я в мага.
- Нічого страшного, друже. Я завжди радий поспілкуватися з тобою... Тим більше що розмова у вас з Сиріусом до мене має бути більш ніж серйозній. - Стріляючи очима в мого брата, простягнув старий.
- Це так, директор Дамбльдор. - Спокійно хмикнув Сиріус, вступаючи у розмову. - У мене є до вас кілька важливих питань... Але давайте почнемо з того, що я нещодавно виявив свого хрестника в компанії парочки маглів і їх жирного дитинчати. - Показуючи свій фірмовий оскал, прошипів Сиріус.
- Ось як, значить це через тебе, Сіріус, Гаррі з сім'єю, яка прийняла його, нещодавно потрапив до лікарні? - Вирішив перейти в наступ старий, явно намагаючись збити Сиріуса з мислення. Саме на такий випадок з ним і пішов я.
- Це не зовсім так, директоре... Просто Вернон і Петунья змогли розпізнати Сіріуса, який наткнувся на них. Власне, вони ж і розпочали скандал у центрі Лондона, за результатами спровокувавши магічний викид у Гаррі Поттера... Усі, у тому числі й Сіріус. - Віддаючи частину контролю над власною аурою Круну, щоб більш повно приховати вимову брехні, пояснив я.
- Ось воно як... То зустріч з Поттером сталася випадково? - Оглядаючи нас з братом, уточнив старий.
- Це так... Що ж, все одно не пояснює, якого хріна мій хрестник робить у маглів! - Від початку поступово закидати, рикнув Сиріус.
- Заспокойся, хлопчику... Це я віддав Гаррі на виховання Дурслам. У сім'ї моєї тітки хлопчику нічого не загрожувало. Як не дивно, саме звичайна магловська сім'я могла приховати твого хрестника так, що жоден чарівник б не знайшов... Знайти його могли лише випадково, яка завжди мала місце. - Не поспішаючи визнавати свою провину, пояснив Дамбльдор.
- Це не найгірший план, директор. От тільки якби на місці Сіріуса хтось з пожирачів смерті, і все могло б закінчитися куди як сумніше. Ви не встигли зреагувати на знищення стежок, по суті обкреслюючи національного героя на вірну смерть. - Я хмикнув, коли зустрівся поглядом зі своїм співрозмовником.
- До того ж, сам факт виховання в маглівській сім'ї може не найкращим чином вплинути на майбутнє мого хрестника. - Тут же піддакнув мені Сиріус, не відводячи погляду з обличчя директора ... І за його розум я не хвилювався, Ворон моніторив ментальний стан нас обох, та і сам я ніколи не квапився залишати свідомість Сиріуса. Ну так, раптом того поведё кудись не туди.
- Ну ви ж розумієте, що і залишити хлопчика в магічному світі я не міг? Та й передати його Сіріусу... не найкращий варіант з можливих. - Свідоцтва своєї уваги саме на мені, простягнув старий. І в нашій парі я - ведучий, що заступає темп і напрям цих переговорів.
- Не хвилюйтеся, директоре... Ми тут не для того, щоб вимагати передати опіку над Гаррі Поттером. Але й залишати ситуацію так, як вона є, не варто ... - Невербально заспокоюючи і відкидаючи Сиріуса від надмірно імпульсивних слів, зауважив я. - Просто дозвольте Сиріусу наглядати за хлопчиком... - Висунув головне наша вимога я.
- І як ти собі це уявляєш, Регуус? - Хмуро дивлячись мені в очі, уточнив старий. Тим не менш, повільно відмовитися ось так відразу ж.
- Ну, якщо ми не хочемо шкодити сім'ї Гаррі... Можна просто запропонувати їм свою допомогу. Зокрема, ми могли б пригнути ту саму Петуню, що в недалекому майбутньому магічні викиди Гаррі лише зміцніють. Тут нам навіть не доведеться брехати, все-таки хлопчик поступово дорослішає і набирається сил... А Сиріус міг стати тим самим чоловіком, що допоможе сім'ї Гаррі впоратися з наслідками виховання маленького чарівника... Гаррі Сіріус міг представити себе другом його батьків, які померли. Ну, щоб нічого нового не вигадувати. - Мало помітно посміхаючись, озвучив я зразковий ескіз власного плану ...
Який, по-доброму, можна було б і раніше реалізувати. А то я якось не взяв в розрахунку магічний зв'язок між Гаррі та Сіріусом... Не дивуюся, якщо це саме вона і дала про себе знати, направивши мого брата в Лондон саме того дня і саме у те місце, де й знаходився його хрестник. Магія може дуже сильно впливати на підсвідомість, навіть у більшості ситуацій ми цього й не усвідомлюємо...
Так, мій прокол я вже зрозумів, визнаючи свої колишні помилки. І більше я їх повторювати не збираюся, тим більш що минулий рік в Хогвортсі дійсно дозволив мені зрозуміти свого прямого начальника ... Через що, власне, і його наступні слова не стали для мене особливою несподіванкою.
https://literna.net/uk/books/259-harri-potter-novii-rehuus-blek