- Так, Сіріус. Чого там у тебе знову з'явилося? - Відповівши на досить пізній дзвінок свого брата, я звернувся до зачарованого дзеркала. Навіть особливого незадоволення намагався не додавати. Все ж Сиріус давненько зі мною не зв'язувався. Та і не міг він знати, що своїм дзвінком відволікає мене від роботи над дуже складними артефактами. У деякі з них я вирішив ті зміїні руни, що відносно недавно вмудрився повністю розшифрувати Крук...
- Регулус! Я знайшов Гаррі! - Донісся до мене крик брата, який змушує мене вмиг взяти себе у руки. Ліниві думки про « дивну мову» що мав чисто магічну природу, і поки що давався мені через пень колоди... А якщо бути конкретним, то через Ворона, який якимось боком зміг скопіювати собі ту ментальну надбудову, що мав у своєму розумі василіск, відразу ж полетіли.
- Це... Несподівані новини. Де саме ти його знайшов? - Тихо уточнив я в брата, готуючись ось зараз апарувати в його бік. Якщо цей ідіот захоче вкрасти хлопця, можуть виникнути деякі проблеми. Тим більше що моїми зусиллями хлопчика нічого не загрожує, а він може спокійно рости в родині своєї тітки.
- У Лондоні! Його тягали з собою якісь магли, Регуус! Швидше за все, вони якось змогли викрасти мого хрестника! - Акі роз'ятий пес, ричав Сиріус через зачароване дзеркало... Що ж, мабуть його зв'язок з хлопчиком дала про себе знати. Сиріус, як магічний хрещена дитина, міг того відчути, перебуваючи в безпосередній близькості від свого чарівного роду. І ось має статися таке збігання...
- Стоп! Ти сказав: "Стаскали"! Тобто ти вже вкрав дитину, Сиріус! І раптом я усвідомив, що це підтекст чужих слів, відкидаючи думки про те, як мій брат опинився в Лондоні і що саме там забули магли наноч... - І скажи мені, брате, чи давно у тебе на руках герой магічної Британії! - Вже навіть не контролюючи свого обурення, кричав я на Сиріуса.
- Ем, Регулус... Ти якось неправильно реагуєш на такі радісні новини. - Трохи зменшуючи свій ентузіазм, помітив брат.
- Чорт, Сіріус! Звичайно я буду злитися! Ти ж вкрав дитину, навіть не зв'язавшись зі мною! Чортів ідіот! Ти ж працюєш в аврораті, повинен розуміти, що на такі справи, навіть якщо на перший погляд все здається простим і очевидним, поодинці не ходять! Тобі треба було зв'язатися зі мною в будь-якому випадку. Я б тебе прикрив... Ну або хоча б в пам'яті твоїх цих маглів покопався би! - Зло кричав я на брата через зв'язок між дзеркалом, намагаючись визначити, де цей дурень знаходиться.
- Не переживай ти так. Забрати Гаррі у маглів було нескладно. Та й самих маглів я теж захопив, трансфігурував їх в портсигар... Вони мені ще скажуть, яким боком Гаррі опинився у них! - Не надто то й звертаючи уваги на мої крики, сповістив мене Сіріус. Я ж після його слів мало не запустив магічного дзеркало в найближчу стіну...
І чому, коли я у мене все йде добре і розмірально, обов'язково з"являється якийсь ідіот, що псує мені всі плани. І що найсумніше, цього разу я навіть прибити на місці того ідіота не можу, брате все ж.
- Так, Сіріус, просто скажи мені, де ти знаходишся. Я зараз же апарую до тебе, а там вже ми разом будемо думати, що з усією цією ситуацією робити. - Ментальної магії заспокоюючи ті, що в розносі емоцій, звернувся я до Сириуса. І той не став чинити опір подібному варіанту розвитку подій, повідомляючи мені своє місце розташування.
- О боги, цей ідіот притягнув малого до себе додому... Сподіваюся, йому хоча б вистачило мізків позбутися від всіх слідчих на немовля... І чому, чорт візьми, мої духи ніяк не зреагували на Сиріуса? Той же міг уявляти себе більш ніж явну загрозу... Или нет? Все ж магічний зв'язок з хлопчиком у того була... - Не доходячи з власним сказом і все-таки відсилаючи дзеркало в найближчу стіну, стогнав я.
Однак я довго слабості не дозволив, щоб у найближчу точку до дому брата апелював. Відправлятися до нього через камін я не ризикнув. Камінна мережа простежується... І якщо Дамбльдор вже помітив пропажу свого героя, то я можу потрапити в велику передрягу, прибувши до брата офіційними маршрутами. Хоча, я і так вже зіткнувся у великі проблеми ... Я почав думати, що від Сиріуса мені зазвичай дошкуляють лише проблеми. Використайте від такого буйного споріднення не дочекаєтеся...
- Якщо у мене вийде витягнути його з цієї передяги, я його точно жню. Ось просто з природної шкоди... - Тихо шепотів я, підходячи до дверей чужого будинку. Послухавшись їх, я майже відразу побачив перед собою дещо схвильоване обличчя брата. Я подався на зустріч, зачиняючи за собою двері.
- Де хлопчик, Сіріус? - Намагаючись не показувати власного занепокоєння, уточнив я в брата.
- У кімнаті... Я помітив на ньому слідчі чари, і щоб не надто морочитися з їх знищенням, мені довелося приспати Гаррі. - Трохи сконфуженно відповів мені Сіріус, відразу відстрибуючи з мого шляху. Я не збирався вмикатися у кімнату, позначену братом. Де дійсно спав п'ятирічний хлопчисько, з охороною у вигляді моїх духів. Допит яких відразу підтвердив деякі мої припущення...
Духи не зреагували на загрозу у вигляді Сіріуса, відчувши магічний зв'язок між Гаррі та моїм братом. Що ж... Я сам таке не планував. І я навіть радий, що духи з підсумків не втрутилися. Магічна битва в центрі Лондона може призвести до ще більших проблем. Ну а ще, пробігши по розуму Поттера, я зміг полегшено зітхнув. Хлопець так і не встиг зрозуміти, що саме відбувається, тільки карем очі зауваживши Сиріуса, перш ніж відрубатися.
- З ним все гаразд? - Підбігаючи до мене, уточнив Сиріус.
- Так, і тобі дуже пощастило, що моя захисна система не зреагувала на тебе, Сиріус. Інакше б ти ризикував зустрітися в магічну битву прямо посеред Лондона. - Хмуро стріляючи поглядом у свого брата, зауважив я... Отримавши у відповідь повний нерозуміння погляд. - Так-так, Сіріус, я вже давно знайшов твого хрестника. Цілком випадково, між іншим. - Не збираючись приховувати подібні секрети, відповів я на загублений погляд брата.
- І чому ти мені нічого не розповів? - З силою стискаючи кулаки, запитав у мене Сіріус.
- Бо з тебе вийшов би нікчемний батько... Я сам собі пообіцяв, що повідомлю тебе про хлопця лише тоді, коли ти нарешті остепишся і знайдеш нормальну дружину. Таку, що змогла б прийняти твого хрестника, як свого сина. - Абсолютно чесно заявив я... В якийсь момент дійсно даючи собі таку обіцянку. Ну так, просто через те, що я не вірив у подібне розклад.
- Та ти жартуєш, Регуус! На твою думку, я не мав права знати про життя свого хреста через такий хіуні? - Накинувся на мене Сиріус ... Однак той не вирішив, що помахав кулаками. Інакше він би вже був скручений і захоплений. Я не сумнівався, що його рівень можливий. Я тренувався з Александром у рукопашному бою, не особливо тому і вступаючи. А він вампір, який спеціалізується в тому числі на ближній бої.
Ти правий, твоя безвідповідальність - зовсім не єдина причина мого мовчання. Хоча знову ж таки, ті магли, яких ти захопив, мали повне право виховувати хлопчика. Сестра Лілі... Дивно, що ти її не впізнав. - Навіть і не думаючи робити різких рухів спокійно простягнув я.
- І чому ти не хотів повідомляти мені про Гаррі? - Не звертаючи уваги на мої слова, знову крикнув на мене Сіріус... Чесне слово, у мене починає виникати бажання, як слід прикласти його голову про он той столик. А то ці крики вже починають бісити, а я і без того на взводі через всю цю ситуацію.
- Ну, насправді причин для цього кілька. Перша - я не хотів воювати з Дамбльдором. Все ж це саме старий відправив хлопчика до Петуні. Та й стежив за ним саме він, через що у нас вже дуже скоро можуть виникнути серйозні проблеми. А ще Гаррі є хрестражем темного лорда. - Хмикнув я, нарешті дозволяючи собі трохи відсунутися від Сиріуса. А то той занадто вже близько підійшов до мене.
- Що? Хрестраж? - Не до кінця усвідомлюючи мої слова, тупо вилупився на мене Сіріус.
- Хрестраж, хрестаж... Саме через нього я і боюся підпустити хлопця до тебе. У ньому може в будь-який момент відродитися темний лорд, і навіть якщо він буде у п'ятирічному тілі ... Навряд чи ти одружишся з таким противником, не бажаючи завдати собі шкоди хрестнику. - Прошепотів я, легким ментальним впливом намагаючись придушити особливо бурхливі емоції в розумі Сиріясу.
- Реглус, будь ласка, скажи, що все це просто поганий жарт ... І я тебе навіть не битиму, обіцяю. - Засоромивши від напруження і страху, попросив у мене брат.
Вибач, Сиріус. Але я поки що не знайшов способу врятувати твого хрестника від хреста. Я ж його шукав, повір мені. - Скупо хмикнув я, покликати братця до себе. Добре, наші крики так і не змогли розбудити сплячу дитину, через що я міг без зайвих проблем показати братцю на знаменитий шрам його хреста. - Хрестраж знаходиться занадто близько до мозку. Видаляти його заклинанням еккорцизму або некромантизму неможливо. На виході ми отримаємо пусковий слини овочів, а не твого хрестника... Та й убити його це може, особливо поки він слабкий магічні. - Беземоційно зауважив я, намагаючись показати Сиріусу всю безнадійність ситуації.
І що ж нам робити? Ну точно побитий пес, що раптом вирішився власного господаря.
- Ну, якщо ти питаєш тільки про хрестраж... Я б з нетерпінням чекав магічного досконалого літа хлопчика. Якщо той не буде клонувати в Хогвортсі, принаймні у фундаментальній магії і просто виросте достатньо сильним магом - я матиму непогану можливість вигнати хрестраж з тіла Поттера, залишивши самого хлопчика живим. Я не бачу інших варіантів... Навіть магія Вуду, яку я вивчаю спеціально для знищення хрестражів і темного лорда, навряд чи допоможе у подібній ситуації. - Спокійно пояснював я, отримуюши в відповідь сумний і загублений погляд брата...
Так ми і стояли наступні кілька хвилин, гіпнотизуючи один одного. Якщо Сиріус робив це фігурально висловлюючись, то я цілком природно, намагаючись заспокоїти брата і утримати того від непотрібної безглуздості вчинків.
https://literna.net/uk/books/259-harri-potter-novii-rehuus-blek