Наказ з'явитися на килим до темного лорда прийшов навіть раніше, ніж я того очікував. І два дні не пройшло, як я отримав контроль над родовим джерелом свого нового роду, а Воландемор вже дізнався про це... І якщо той спочатку спробував викликати мене по тепер вже не існуючій мітці, то ось потім, зрозумівши, що я йому більше не належу, прислав до мене мою щиру улюблену кузину... Біллатриса Лестрейндж, колишня Блек - сильна чарівниця і дуже вправна дуелянтка. Ліва рука самого лорда, що дуже багато, бо правою рукою спочатку був Малфой...
Сильна противникка, і дійсно віддана своєму господареві дівчина, що з'явилася в мій будинок, з очевидним наміром заволодіє мною до свого обожнього лорда. Та навіть не постиснялася пояснити причини такої поведінки, після чого ламалася тінь рвався в атаку... Чесно кажучи, незважаючи на весь свій досвід, знання і силу, я був змушений визнати, що Белла сильна. Не про магічну силу...
У цьому плані та навіть нинішньому мені поступалася, нехай і небагато. Але в бойовій та темній магії у тієї був більш ніж явно виражені талант. Талант, який був відтесаним роками наполегливої праці і тренувань, через що в чисто палочовій магії я б точно не зміг з тієї залагодити. Жінка рухалася швидко і граціозно, а будь-який змах її палички міг закінчитися для мене дуже і досить сумно. Ситуація, коли ворог здатний поливати тебе закляттями без зупинки, взагалі не дуже приємна, а навіть якщо ці заклинання ще і загрозу серйозну в собі несуть ...
Чесно кажучи, після сутички з власною кузиною у мене остаточно зникло всі упередження про місцевих чарівників. Так, вони могли ефективно чарувати тільки паличкою в руках. Так, вони не знали про цілком базові речі, в які присвячували будь-якого неофиту у звичайному мені середовищі. Місцеві взагалі здавалися мені вельми дикуватими створіннями, незважаючи на засвоєну пам'ять Регулуса Блека.
Але ось до бойових навиків місцевих умів я з цього моменту буду ставитися надзвичайно серйозно ... Не те щоб я раніше був достатньо дурним, аби не розуміти потенційної небезпеки місцевих чарівників. Але після сутички з Беллою знання переросло в розуміння того, що я радий. І плювати мені, що сама чари з підсумку змогла втекти від мене в момент коли я її вже майже прикінчив. Та й на не надто приємну, здебільшого для моєї гордості, рану на шиї плювати!
Головне, що я зміг вийти з бою в який сам і зав'язався, переможцем, заодно дозволив зрозуміти темному лорду що зі мною не варто жартувати... Ось тільки щось мені підказало, що мій натяк був понятий неправильно, а тому з додатковими погрозами я затягнув не став ... Вбив на це весь день і здорово так згвалтував власні мізки та ауру, але закликати духу, що міг послати на мого ворога прокляття позаковисті...
Для навігації використовував хрестраж, який був у мене в руках, обходячи всі магічні захисти лорда і дозволяючи молодому духу викладатися на все сто. Правда, підкорити духу з темним спектром енергетичних енергії я просто не зміг. У мене не було нікого іншого.
Тому я обмежився до висновку такого простого контракту, за яким покликаний мною дух зобов'язувався наслати на мого ворога свої найсильніші прокляття, ну а я в відповідь буду ділитися з тим власною духовною енергією протягом двох тижнів... Те, що було прийнятними умовами, ще більше те, чого я не бажав протягом довгого часу. Усвідомлення того, що вже дуже скоро під моїм вікном з'явиться ціла купа магів в масках пожирачів смерті, заставило мене поспішати...
І нехай вбити лорда за допомогою всього парочки проклять я навіть не сподівався ... Для цього потрібно щось більш значне, і очевидно пов'язане з вольтуванням, у якому сам я розумів дуже-дуже мало. Загальні принципи, так само як захист від подібної магії - ось і все, що мені про цю відомо... Бо спеціальність то була не моя від слова зовсім. Ну та нічого, у мене в будь-якому випадку малися козирі в рукаві, якими я міг якщо і не прикінчити могутнього некроманту, то вже налякнути того я точно зможу.
Власне, саме підготовлення даного козира я і займався всю наступну ніч, поглинаючи магію з пологового джерела та заливаючись зеленими рослинами. Все ж настільки напружена злодійка і кілька днів без сну давали про себе знати... Але я все одно зумів в найкоротші терміни модифікувати ритуальний зал у будинку Блеків, готуючись до виклику справжнього такого демона... Не надто сильний, мені і нижчої сумки з бойовою формою вистачить за очі, але фонова служба.
А все через те, що місцеві магії про демонології якщо і чули, то тільки в жахливих казках перед сном. Місцевий уряд заборонив такі чари ще багато століть тому, через що інформація про демонологію залишається дуже мало. Навіть у родовій бібліотеці Блеків про ту було не так вже й багато інформації, і це при тому, що наш рід повністю виправдовував свою назву ... Тому я мав усі шанси залякати своїх противників, що говоритися, до мокрих підштанників, покликавши навіть відносно слабкого демона.
Але коли йдеться про демонів, то паранойї не буває багато. А тому, ритуальний зал я переробляв на совість... Усю ніч, вимальовуючи пентаграми і стрибаючи коло, підготовляючи екстрені обряди вигнання й навіть два живих барашка вкрав з знайомою на пам’яті Регулуса ферми. Робота була зроблена дійсно багато сил і нервів, але вже до ранку, коли під моїм вікном з'явилося два десятки фігур у плащах та масках, я був готовий...
Правда, працювати доводилось швидко, прийшли по моїй душі маги не збиралися церемонізуватися з моїм житлом, загрожуючи протягом кількох хвилин знести всю магічну охорону майже під нуль... На щастя, у натовпі магів не було жодного Волдеморта і самого Воландебру. Тому мені вистачило часу на заклик до демона... Все ж таки, пресловваною нижчою сукубкою, справжня форма якої більше схожа на двоголового кентавра. І що була зовсім не проти попрацювати не за своєю спеціальністю, отримавши в оплату душі магів ...
При цьому душа та могла сама собі забрати, і таке серед демонів взагалі дуже вітається. Відтого демонологів і не люблять, занадто жадають кидати на своїх ворогів неконтрольованих особисто їм демонів, влаштовуючи той ще хаос. І я не скажу, що в даному випадку робив щось інше... Навпаки, якщо демон срветься з мого поводка, тут і підлогу міста можна принести в жертву.
Демоологів і демоноборців у цьому світі вже давно не було, а сіли й були, то ще раз не відповічили. Звичайні маги, навіть обвіщені артефактами і готові до бою, як показала практика, мало що можуть протиставити навіть низьому демону... Та й я у своєму нинішньому стані мало чим відрізняюся від них. Без підготовки вигнати демон у мене точно не вийде. Добре, ситуація так і не вийшло з під контролю...
Пожирачі, ціною життя дев'ятьох своїх товаришів, змогли проняти магічний захист демона, приклавши ту чимось особливо специфічним. Хтось навіть на патронуса осів створити в такій ситуації, що також здоров'я демоніці не додало, але з кінцевого боку усьому карачному загону довелося відступити, а я вважав контракт із фоновим закритим, вигнавши ту зі своїх вікон...
Добре, про спосіб вигнання я дійсно задумався сильно заздалегідь, через що поранений демон і не зміг щось протиставити моїй волі. Ритуальне коло, за допомогою якого я і закликав сукубу, було єдиним якором, що тримав демона в цьому світі. А тому, механічно пошкодивши коло, я миттєво врятував цей світ від диявольського ... Навіть ритуал вигнання не придалося, нехай я і був готовий використовувати той.
Правда, натомість мені довелося в темпі вилетіти на вулицю, щоб сховати осквернені енергією фонової служби мертві. Ну і сліди недавньої битви мені теж довелося хоч якось але підтерти ... Це було відверто для себе, але які прийшли буквально через кілька хвилин після мого зникнення магли-поліцейські зробили решту за мене. Так, коли на місце події прибули аврори і панове з Відділу Тайн, сліди битви були затірти, а магічні обурення почали сходить на немає.
Відчувається оперативність, що б його ... А якби ті ж аврори працювали нормально, мені не довелося б викликати демона. Аура та магія, якщо так взагалі можна сказати про демонічну енергію, яку і привела до місця події Відділ Тайн... У якому не були такі приємні, але без влади чарівники. Та що вже там, навіть міністр Магії не дотримується своїх внутрішніх законів і роботи.
Багато аристократично - британського роду чудово розуміли, що завдання чарівників — вилучити всі заборонені та просто цінні знання з закрим стародавніх родів, на землі чого цей відділ і співпрацював із теперішнім директором Хогвортсу... Загалом так, на гонках до мене заглянули дуже і вельми неприємний маги. Магі, перед якими я був змушений відповідати...
Але в результаті просто послав нахабних виблюдок куди подалі. Тут вже стрес останніх днів дав про себе знати, я просто не міг стриматися в руках... Чи готовий майже кулаками доносити до ідіотів, на якому хую я їх вертел. Звичайно, ті намагалися тиснути на мене, та й стежку за моїм домом залишили, але хрін там плавав. Ніяких доказів проти мене у тих немає. І взагалі, це на мене тут пожирачі смерті атакували, і слава Мерліну захист мого будинку вистояла. Заслуги нашого обраного аврората і відділ Тайн в моєму виживанні ні на кант. А тому йдіть лісом, і чекайте виклик в суд, мої адвокати будуть ще довго вам мозок сношувати...
Загалом так, я будував з себе звичайного такого олякованого обивача, нехай і з поправками на своє походження та цілком реальну можливість підвезти життя всім навколо ... Через що від мене і вирішили відстати. Ну а те, що стеження за моїм будинком залишили... Що ж, я вмію давати дуже товсті натяки і вказувати на чужі помилки у поведінці. Темний лорд недавно переконався в цьому особисто.
https://literna.net/uk/books/259-harri-potter-novii-rehuus-blek