Перш ніж розпочати до не найприємнішого і безпечного обряду, я вирішив трохи підстрашитись. Зокрема, я хотів покликати духу, що в разі чого навіть якщо ритуал піде по одному місці зможе мене відкачати, не два піти за межі... По хорошому варто було б найняти кваліфікованого цілища, що й слідкував би за моїм станом, але місцеві цілителя не могли називати мене досвідченими.
Тому я мусив покладатися лише на власні сили, знову за останні кілька місяців ламаючи місцеві артефакти і переробляючи ті під мої теперішні потреби. Так, мною був запозичений один з браслетів батька з чорним сапфіром в серднику, на який раніше був зав'язаний цілий комплекс чар ... Тепер же колишні функції артефактів були мною знищені, а сам браслет прищеплений в такий собі будиночок для духу.
Когось серйозного в подібній артефакт укласти не вийде. Нормальні артефакти шамана, за типом тих же бус, в яких я раніше і зберігав всіх своїх духів помічників, створювати довго і дорого. І якщо ціна питання мене не сильно то турбувала, тоді ось час ... У мене його не було, нехай я і почав прощупувати грунт, готуючись в майбутньому створити нормальний магічний інвентар, а не розраховувати лише на власну силу та чарівна паличку.
Але для заклику одного слабкого духу, що при необхідності буде підтримувати життя в моєму тілі і латати аура, заготовки на швидку руку було більш ніж достатньо. Духи життя взагалі не надто агресивні і досить легко йдуть на контакт з магами, так що особливих проблем я й не очікував ... Проте, виконувати свій перший в новому житті заклик з астральних планів все одно було досить важко і навіть хвилюючо.
Я, чесно кажучи, кілька боявся, що щось може піти не так. Новий світ, нове тіло, проблеми з аурою і ціла купа інших факторів, що змушують мене нервувати... Я боявся, що на мій заклик може відгукнутися хтось дійсно сильний і стародавній, який майже однаково впливає у середовищі духів. Однак таке трапляється досить рідко, але не демони, вони майже ніколи не намагаються викликати заклик у своїх слабших родичів.
А тому, після обов'язкового ритуалу-закляття, проведеного мною в ритуальному залі роду Блек, на мій поклик відгукнувся саме той, кого я і кликав... Слабенький дух природи, що, швидше за все, в минулому був духом місця, але з якихось причин втратив свою отчину і відправився на астральний план ... Дивна справа, але подібні нюанси в енергії духу я відчував більш ніж чітко. Мабуть, астральний паразит загострив мою чутливість до духовної сили.
Хоча, стверджувати що-небудь напевно я не став. Занадто слабким був покликаний мною дух, що б говорити про щось подібне з упевненістю ... Нерозумна істота, яку я навіть у своєму нинішньому становищі міг підкорити без особливих проблем не могла служити надійним орієнтиром. Ну і так, навички в ментальній магії та непогані об'єми духовної енергії, що тільки трохи прослизнули з попереднього життя, дали мені дуже і досить вільно вести « переговори» із духом.
Так, вже через два десятки хвилин на браслеті перебував мій новий раб, що хоч і не міг якими-небудь серйозно вплинути на швидкість мого відновлення. Та і в цілому був не дуже корисним, але у критичній ситуації того ж повинно схопити на те, щоб стримати мою душу від догляду за границю... На жаль, мій маленький дух не тягнув на повноцінного цілика. Але для моїх теперішніх цілей і подібних підстраховок було достатньо.
Крім того, той факт, що раніше мій новий раб перебував в одному з матеріальних планів, будучи духом місця, досить позитивно позначився на якості духовної енергії духу... Що б не було трохи, але покращило розумові здібності до зцілення. У мене навіть з'явилися думки залишити того собі і трохи допомогти духові з розвитком, щоб в майбутньому він став чимось більш корисним... Але після деяких роздумів я все ж відкинув такі думки. Мені не хотілося бути з малим духом.
Куди легше буде знайти повноцінного духу місця в якому-небудь лісі, підкорити того собі і більше не турбуватися про відсутність аптечки на крайній випадок. Так, духи, які могли зайняти якусь територію в матеріальному світі, зазвичай були більш потужними та стабільнішими духовними силами, а також не мали ілюзорних можливостей для розвитку. У цьому плані духи покликані з астралу сильно поступалися всіляким дроядам, і духам лісу...
Взагалі, духів зазвичай розділяли за їхньою силою і віком. Найслабші є нижчі духи, майже не розумні істоти, які можуть протистояти будь - якому кваліфікованому шаману. Після них йдуть духи сильніші - молоді і старші парфуми, ті вже мали яким-никим розумом та деякими цікавими здібностями. І якщо з молодими духами я все ще міг впоратися у своєму нинішньому стані, навіть без зброї і артефатів, то ось зі старшими в мене вже можу виникнути серйозні проблеми...
Про вищих духів і всіх, хто вищий за них, я вже й не говорю. Навіть у попередньому житті я не мав жодних шансів подолатися з вищим духом, хоч і працював з тими пари раз... Але це було дуже відчайдушними рішеннями з мого боку. У звичайній ситуації шаману краще не викликати нікого сильнішого за старших духів. Особливо, якщо мова йде не про звичайні природні сили, а про когось більш специфічного.
Але щось мене не туди віднесло. Головне, що мої шаманські практики і ритуали чудово працювали в цьому світі, а я зміг без особливих проблем підкорити собі нижчого духу природи та життя, це підстрашувало мене протягом мого « з'єднання» до родової вівтарі... Взагалі, ритуал входження у права лорда був тим ще магічним збоченням. Чесно, скажи мені хто в минулому житті, що подібне взагалі можливо, і я б швидше за все не повірив. Але воно працювало, і я навіть більше не міг зрозуміти, як воно працює... Що мене і заспокоювало.
Хоча, чим ближче наближався момент до початку ритуалу, з яким я все ж не ризикнув затягувати, буквально протягом декількох днів привівши кімнату з родовим вівтарем в потрібний стан, тим сильніше я нервував... У мене були цілком здорові побоювання, що через смерть оригінального Регулуса, і мого варварського привласнення собі його тіла, ритуал може піти по одному місці. І це дійсно лякало, особливо з врахуванням того, що я тільки-тільки менше відновився після першої своєї смерті.
Однак, як часто буває в таких ситуаціях, хвилювання було набагато більшим ніж реальній небезпеці мого здоров’я. Так, дуже енрегозаретний ритуал зумів же мене проняти. Я знову кірився на підлозі від болю в аурі і енергетичній енергії, але нічого дійсно серйозного зі мною не сталося. Навіть після вбивства Вальбурги мене корінило сильніше. Хоча, цього разу мені багато в чому допомагав впоратися з болем, досить істотний потік магічної енергії, що почав виливатися у мене з боку племінного вівтаря...
Так, я дійсно не просто так вирішився на всю цю авантюру. Прослужений ритуал однозначно коштував того... Тому що навіть невелика магічна підживка з боку, може досить сильно вплинути на мою магію і швидкість розвитку в цілому. Про відкриту можливість пускати непотрібну магію на відновлення власної аури, я взагалі вже не кажу ... Я відчуваю, ще місяць в такому режимі і можу більше не турбуватися про своє здоров'я.
Та що вже там, я буквально наступного дня після проведення ритуалу почав відчувати себе як краще. Сила життя, що до цього моменту йшла на відновлення аури, стала трохи довше затримуватися в тілі, через що моє загальне самопочуття значно покращилося. Навіть колір моєї шкіри прибрав трохи здоровіший відтінок, що вже говорить про багато чого ...Ще, довго радуватися успішності ритуалу у мене не вийшло.
Бо голова роду - це не тільки привілеї, але деякі обов'язки. І якщо моральні проблеми з типом величності роду, заради якого батьки Регулус були готові піти на дуже багато речей, мене не хвилювали... Я і є родом Блек, крім мене в роду зараз тільки Сіріус, і то його статус досить шапок. Я міг в будь-яку мить розірвати його зв'язок з родовим джерелом, і не робив цього лише через те, що ми з цим хлопцем таки змогли домовитися під час нашої минулої зустрічі.
Тому, турбуватися мені слід було не про добробут що вимерлого роду, а про себе... Правда, деякі обов'язки у мене все одно мали. Отже, мені слід було в найближчий час оновити всі контракти з обличчя роду, увібравши у ті власні імена і заявляючи про мій новий статус. Це було просто необхідно зробити, якщо я хочу і в майбутньому мати повний контроль над бізнесом та активами роду. А я хочу мати контроль над власними грошима і джерелами отримання цих самих грошей.
До речі, мені варто відвідати Францію та Італію в найближчому майбутньому. Саме там знаходиться велика частина прибуткових підприємств мого роду, що і не дивно. У Британії так-то війна йде, гроші зараз можна робити в основному на зіллях і артефактах, а не на ексклюзивних меблів та пошиві одягу ... Та не суть, головне, що справ у мене найближчим часом буде маса...
Ну а ще мені варто готуватися до потенційних претензій і занадто вже наглого внимання з боку Воландеморта. Я майже впевнений, що той захоче скористатися своїм рабом в моєму обличчі для отримання більшого фінансування своєї організації... Ну і доступ до племінної бібліотеки той майже напевно з мене вимагає. Що мене абсолютно не влаштовує, робити свого ворога сильніше я не хочу від слова зовсім. Але і починати з ним повноцінну війну якось ... Страшно, якщо чесно.
А ще ліниво, я і так тільки недавно почав віддалятися від тих двох років пекла, що мені влаштував Верховний маг Шумера. А тут наступна заваршка і війна з сильним чарівником... Не цього я хочу, зовсім не цього. Але я не маю вибору. Тому, готуватися до можливих нападів і конфліктів мені варто почати якомога швидше... Добре, я приблизно уявляв, чим можна налякати місцевих магів. Навіть таких, як Волдеморт.
https://literna.net/uk/books/259-harri-potter-novii-rehuus-blek