Коли я знову відкрила очі, ми опинилися на площі перед Імператорським палацом. Там зібрався великий натовп людей.
На щастя, ми були не там, де стояли люди, а в дорозі до охоронців.
- Уа-а!
Я озирнулася навколо, оглушена вітаннями.
- Довгого життя імператору! Ура! Ура!
- Будь ласка, дивіться сюди, Ваша Величносте!
- Боже мій, я бачу Його Величність!
Мене досить вразила крики звідусіль.
Тривога була беззмістовною, а його мешканці разом махали прапорами Імперів і вітали екіпаж нового імператора.
- Схоже, він якраз прибув сюди, - прошепотів Вінтер, вказуючи кудись пальцем.
Коли я повернула голову в цьому напрямку, то відразу побачила чудову карету з різьбленими золотими драконами.
- Эм...
Імператорський екіпаж був набагато вищим за інших карет.
Отже, навіть здалека я бачила золоті волосся, яскраво сяючі на сонці. Каллісто, проходячи під час процесії, махав людям золото.
Мені здалося трохи кумедним спостерігати за тим, як він робить це з кам'яним обличчям.
Але щоразу, коли він кудись кидав погляд, лунали крики і оплески. Мабуть, людям подобався образ суворого імператора.
Імператорський екіпаж наближався до нас.
'Не впевнена, що він мене помітить.'
Він був досить високо, але знайти мене було неможливо. По досить широкому вулиці проїжджали й інші карети.
Я згадала прохання Каллісто не виходити на площу, тому що через скупчення величезної кількості людей це було небезпечно.
Звичайно, я так собі не забувала втратитися в натовпі, тому не збиралася йти. До того, як Вінтер запропонував.
- Уа-а! Ваша Величність!
Його всюди вітали оваціями.
Я витріщилася на екіпаж, піднявши голову.
Це через золоті волосся чи палюче сонце?
Каллісто, який повільно проїжджав переді мною, осліпив очі золотом і виблискував, наче поставив позаду світло.
Мої очі зустрілися з алими.
Хоча я не зробила нічого грішного, моє серце чомусь пропустило удар. Але потім я відчула полегшення.
'Це неможливо.'
Окрім низької натягної капюшону, навколо мене були десятки таких же мантій.
Буде моторошно, якщо він впізнає мене... Я раптом відчула себе дивно.
Нарешті, побачивши Каллісто імператором, я згадала ілюстрацію з епілога нормального режиму гри.
Він усміхався, як зараз. І поряд з ним стояла Евелін.
"Може бути, я просто пройшла рут наслідного принца.'
Усвідомлення цього прийшло несподівано.
Чому я так відчайдушно кидала виклик сюжетній гілочці кронпринца, навіть якщо постійно вмирала у важкому режимі?
Можливо, я хотіла побачити це.
Я хотіла, щоб він став бездоганним імператором і усміхався в безпечному світі.
Тому що ставати імператором з промиваннями мозку - це неправильно.
Навіть коли він боявся Лейла і десятки, сотні разів хотів втекти, він цього не зробив.
...Тому що імператор повинен бути бездоганним.
Моє серце закололося в грудях.
Раніше він скаржився на роботу, але завжди хотів цього. Думаю, тепер я знаю, як він сяє, коли досягає своєї мети.
- Леди, зупинимося на цьому... - запропонував маркер, коли екіпаж повністю проїхав повз нас.
У цей момент.
- Хі-іго-ґо!
Раптом карета зупинилася разом з катеринством.
- Що? Що таке?
Люди заволовувалися.
- О боже, Його Величність зістрибнув з карети!
Після чийогось крику люди почали розходитися, як море перед Мойсеєм. Страта стримувала натовп.
Тим часом імператор, який стрибнув з карети, швидко йшов уперед.
До місця, де стояла я.
- Пенелопа Еккарт.
- ...Ваше Високість.
Він випадково дістався до мене і покликав низьким голосом.
"Як ти дізнався?"
Навіть на кораблі до островів Арчі.
Навіть коли я була одягнена в мантію, він відчув мою присутність, як екстрасенс.
Я широко розплющила очі і тремтячим голосом запитала, нічого не заперечуючи:
- Вам можна це робити?
Хоч би яким був імператор, питання було в тому, чи він може йти за своїм бажанням під час коронації. Він відповів прямо:
- Ні.
- Тоді вдавайте, що не знаєте, як я тут! Чому ви не повертаєтеся! - Закричала я, озирнувшись навколо.
Це була коронація, до якої він так тяжко готувався, але все ж, думаю, це не спотворить її. Моє серце втішилося.
Але замість того, щоб повернутися на місце, він з дуже страшним виглядом стиснув мої щоки.
- Чому у тебе таке обличчя?
- Що...
- Якщо ти не послухалася мене і втекла, то повинна була хоча б побачити, наскільки величний твій майбутній чоловік.
- ...
- Чому ти дивишся на мене зі сльозами? Я навіть не можу прикидатися щасливим.
Його обличчя раптом змінилося.
Це був вираз, що з'явився, коли зникло його занепокоєння про те що я можу зникнути.
- Не плачь. Навіщо ти це робиш?
- ...
- Тобі це не подобається? Ти не хочеш цього бачити? - поспішно запитав Каллісто, дивлячись мені в очі.
Тільки тоді я зрозуміла. Я плачу.
- Ні, просто...
Я повільно похитала головою у відповідь людині, яка хотіла скасувати коронацію. Після чого піддала свої емоції і ледве виговорила:
- Здається, що тепер все скінчено.
- ...
- Ваша Величність... став імператором, як ви того бажали без будь-яких "але" ...
- ...
- А я не умерла. Я жива і тепер відчуваю це.
Гра закінчилася.
Усі події, які я пережила з того часу, як опинилася в цьому світі, пронеслися перед очима.
Незважаючи на те, що я як можна сильніше витіснила його, клокчасте відчуття вирвалося назовні. Зрештою, я розридалася, як дитина.
- Не плачь.
Каллісто провів рукою по моєму обличчю, не знаючи, що робити. Навколо було тихо.
Мій довгий-довгий плач повільно затих. Сльози нарешті припинилися.
Каллісто, який дивився на мене, повільно потягнув каптур на мою голову. Потім зняв свою корону і одягнув її на мене.
- В-ваше Величність.
Я в паніці озиралася.
У цей момент він нахилився і встав на одне коліно.
- Пенелопа Еккарт.
- ...
Якщо я імператор імперії, то єдиний мій володар - це ти.
Після цих слів я перестала оглядатися з тривогою і застила.
- Ти можеш робити все, що хочеш. Ти можеш видерти мені все волосся на очах у всієї країни.
- ...
- Зроби все можливе, щоб не пошкодувати про те, що залишилася тут. Тож...
- ...
- Будь ласка, вибери мене.
Він більше не просив мене залишитися.
Натомість він простягнув руку і дав мені вибір.
Більше не було ні натовпу, ні шуму. Я повільно взяла його за руку.
Коли він потягнув мене до екіпажу, десь роздалися оплески. У той момент я була впевнена.
Мій вибір був як ніколи вірний.
✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert