В той момент, коли у мене перехопило подих при вигляді наближення до нас страшного хлопця.
- Тримайся подалі звідси, леді!
Лязг-!
Каллісто, який був відреагував, заблокували його меч.
Хоча Ікліс кинувся до мене, його метою був лише наслідний принц.
- Ваше Високість!
Я перелякано покликала кронпринца. Дзень, Ляж-, Звінь-!
Але не встиг він відповісти, як Ікліс вдарив його.
- Чорт забирай, через популярність моєї дівчини мені тепер доводиться розбиратися з різними хлопцями! - Нехотливо прокричав наслідний принц, зайнятий захистом. - Не хвилюйся, йди до Лейла! Я подбаю про це виродку і піду за тобою!
- Х-добре!
Незважаючи на коливання, я кивнула. Це все, що мені залишалося зараз.
Я відійшла подалі від бійців між собою.
- Пенелопа!
Раптом хтось покликав мене. Обернувшись, я побачила герцога, який стояв перед повстанською армією в кінці саду.
- Эй! Ти в порядку?
Поруч з ним стояв Рейнольд.
- О-отец?
Коли герцог, тільки що переможе ворога, побіг до мене.
- Ого-го!
Позаду герцога і Рейнольда, разом з поривом вітру, раптово зародилося велике тіло.
Це був дракон. У пащі полум’я запалилось, неначе він збирався знову дихати вогнем.
- Батьку! - Я зітхнула дуже швидко.
Я щойно відчула, наскільки могутнім був вогонь дракона.
'Ти просто намагаєшся стерти це місце з лиця землі. Чорт забирай, Івонна!
Я глянула на дзеркальний жезл, але згадала лише знайомі закляття ворожої магії.
Тепер, коли я використала розу, подаровану Вінтером, не було ніякого способу зупинити підпалену бомбу.
Хви-и-і...
Тим часом веслярний дракон постійно набирав енергію.
Над імператорським садом затуляв гарячий вітер.
'Це спрацює?'
Я з сумнівом подивилася на дзеркальну паличку і відкрила рот. Незалежно від того, спрацює це чи ні, мені доведеться викрикнути закляття, щоб перевірити.
- Ді Харк...!
Тудх-, Тулк...
Від мого крику земля затремтіла.
Тисячі квітів, що розходились у прекрасному саду палацу, почали тягнутися до неба. Це була рожева лоза.
Стеблі червоних бутонів, рожевих, чорних, оранжевих та інших люто оплутали дракона в повітрі.
Шург-, Шурх.
Тіло велетенського дракона було оповите тисячами кольорів.
- Ву-у?
Прикриваючи пащу, де запалився вогонь, зачинилася. Розаова лоза обвела морду, наче мотузку.
Полум'я, що виривається з пащі, погасло.
- Ха...
Я з полегшенням видихнула і пробурмотіла:
- Нувато.
Бух-!
Невдовзі драконове тіло, схоже на букет квітів, було поховане в землі.
- Продовжуйте битву, - незграбно сказала я, оглядаючи замерлих людей навколо.
- Ора-а...!
Битва, яка припинилася моїм заклинанням, відновилась.
На перший погляд, бойовий дух Імперської армії різко піднявся.
- Грр-, Грейн...
Дракон без утоми намагався знешкодити виноградні лози. Дзин-нь-н. Дзеркальна паличка завибрувала.
Можливо, через те, що я постійно використовувала магію, щоб стримати дракона, мій живіт раптово реготав нестерпний біль.
- Угх...
Я тихо простонала в запалу вогню.
- Пенелопа! Почекай хвилину! Чарівники готують магічне коло, щоб зв'язати дракона! - Покрикнув мені герцог, який відчайдушно махав мечем через поновлення битви.
Спочатку я відчула полегшення. Але дракон був занадто сильний, і я не могла протриматися довго.
'Як там Каллісто?'
Я озирнулася і виявила дуже спітнілий кронприца, про який забула на деякий час.
На щастя, він все ще був живий. І все ще воював з Іклісом на мечах.
Дзинь-, Лязг-!
Протягом цього короткого періоду на їхніх обличчях і тілах з’явилися невеликі подряпини.
Ікліс, який, як я думала, легко програє наслідному принцу, опирався на надзвичайно схожому рівні.
Але мене здивували не тільки його навички. Меч, який він тримав.
На відміну від кронпринца, у нього був стародавній магічний клинок, подарований мною.
'Сумузый, будь ласка, перестань...'
Мені стало погано від тривалого використання магії.
Це було тоді. У той момент, коли два мечі знову зустрілися, зброя Каллісто з пронизальним скрегітом поламалася.
Кліток Ікліса продовжив летіти прямо в нього, і Каллісто заблокував його рештою. Леза мечів зі викликом зустрілися.
Але згодом Каллісто опинився у скрутному становищі. Від Ікліса справді походила аура вбивці.
Верхня частина тіла наслідкового принца повільно опустилася, щоб запобігти удару в серце. Тоді Калісто відступив і вдарив Ікліса головою.
- Угх!
Каллісто спробував витирати обломок клинка у шию дезорієнтованого чоловіка.
Вони були настільки жорстокими, що я на короткий час розкрила свій рот. Лязг-! Атака кронпринца провалилася.
Ікліс, що прийшов у себе і відбив меч, а наслідний принц, в якого була лише половина меча, щоб блокувати удари, не встояв та спіткнувся.
- Ваше Високість!
Каллісто з досадою подивився на свій меч, від якого залишилася тільки рукояти. Коли ворог втратив зброю, Ікліса більше нічого не міг зупинити. Він обручав свого меча, як молотом.
Каллісто ледве стримувався і блокував його рукоятю.
Але навіть коли він доклав усіх зусиль, то не міг повністю відбити всі атаки. За його тілом побігли струмочки крові.
- Каллисто!
Коли він похитнувся, я забула про магію і побігла до нього. Ікліс не упустив можливості.
Його меч був піднятий до неба. У довгу секунду, коли вістрі прилетіла перпендикулярно до грудей Каллісто.
- В'язниця Шоне!
Я без вагання викрикнула закляття.
Вушах-! З нізвідки з'явилися три гострих куски льоду, що полетіли в їх сторону.
Ікліс швидко відчув небезпеку і заблокував їх мечем, змінюючи їхній курс.
Дзинь-! Два шматки льоду розкололися надвоє. Но.
- Угх!
Він не встиг зупинити останній.
- Кха!
Як тільки лід встромився йому у груди, я бризнув кров.
Може бути, це тому що я використала кілька заклинань одночасно. Перед очима все кружляло. Живіт стиснувся від пошкоджень внутрішніх органів.
'Більно.'
У мене болів живіт, горло і все тіло. Я спіткнулася і впала, згорнувшись калачиком. Мене оглушила гарячка, яка охопила все тіло.
Це було через магію, якою я намагалася атакувати дракона?
- Леді! Убегай!
Я не знала, що обезумний дракон з усіх лап побіг до мене.
Тільки щоб позбутися болю, я порилася в кишені мантії і витягла пляшку зілля.
Я тремтячими руками зняла кришку і випила зілля. У міру того як моє дихання ставало більш гладким, пульс поступово стабілізувався. Хрючись-....
У той же час у моїх вухах пролунав дивний шум. Від нього мій зір прояснився.
І я побачила широко відкриту пащу монстра переді мною і знайому спину людини, яка мене захищала.
- Гр-р р-н...
Велика паща булькала від гарячого дихання. Хрусть-...
Тоді пролунав нещодавній дивний звук. Він ішов від меча, вкинутого до дракона.
- Ікліс.
Я тупо моргала. Мої губи затремтіли.
Шкірки льоду, що попалися в нього, були зачинені лапою дракона. Плесь-. Червона кров стікала під ноги Ікліса.
Його груди були пронизані кігтями дракона. Ікліс, який зумів закрити пащеку дракона мечем повернувся до мене і запитав з нещасним видом:
- ...Госпожа, с вами все в порядке?
- Ікліс. Ты, ты... Чому...
- Кхе...
Коли він запитав, з його рота потекла кров.
Я нічого не розуміла.
Тільки питала, як дурна. Як завжди.
- Чому?
Навіщо захищати мене, яка намагалася вбити тебе?
Він слабо посміхнувся, наче зрозумів все, про що я думала.
- Хоча ти сказала, що я змушу тебе.
- ...
- Я кохав тебе.
Він тихо бурмотів.
Скрип-. Його меч, вставлений у пащу дракона, зігнувся, ніби збирався зламатись.
- З того моменту, як ти дала мені меч, угх ...
Я затопила кров, коли побачила її з рота Ікліса:
- Не кажи. Не кажи мені цього.
- З усіх тих моментів, коли ти розквітала в усмішку, і шепотіла, що я твій єдиний лицар.
- ...
- З самого початку я хотів не титулу, не втечу.
- ...
- Думаю, я хотів саме тебе.
Ікліс відвернувся від мене з порожнім обличчям.
- Я люблю тебе, Пенелопа.
Коли до мене дійшов його шепіт. Хрючись-, Дзинь-!
Меч, який я йому дала, зламався в пащі дракона.
- Ву-ву-у.!
Коли дракон усвідомив, що промахнувся, то замалював лапами. Тіло Ікліса, пронизане його кігтями, полетило в повітря.
- Ікліс!
- Леді!
Коли я простягнула руку, щоб схопити край його одягу, хтось грубо обійняв мене. Бах-!
Через долю секунди дракон наступив на те місце, де тільки що стояла я.
Коли порох осіла, знову запустив мене дракон і ревом знов піднявся в небо. Після нього на землі нічого не залишилося. Нічого.
✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert