- Завершено, леді.
Нарешті покоївки почали возитися з моїм гримом і одягом. З дзеркала на мене тепер дивилося незнайоме обличчя.
- Як вам?
Я з радістю усміхнулася:
- Я бліда як привид і виглядаю як труп.
Служниці сумно покосилися на мене.
- Ні, це похвала, - запевнила я їх.
Все так і було. Моє обличчя покрили такими шарами пудри, що я виглядала як привид. Або як точна по-рискоратично бліда леді з синцями на підлогу лиця замість очей.
- Мені подобається.
Коли я посміхалася глянула на своє відображення у дзеркалі.
Тук-, Стук-.
- Леді, це Феннель.
Постучав дворецький.
Я відразу вилетіла з-за туалетного столика і кинулася в ліжко.
Існувала ймовірність, що наслідний принц вломиться у мою кімнату слідом за палацом.
Натягнувши ковдру до вух, я закашлялася і прокричала:
- В....ди ..те.
У мене голос, що помирає, був досить натуральним. Через хвилину палацовий відкрив двері.
На щастя, в кімнату увійшов тільки він.
Оглянувшись і усвідомивши, що за ним немає нікого, я розслабилась і знову відчула себе в безпеці.
- Як все пройшло?
- Гм...
Дворецький нерішучий чоловік підійшов до ліжка, зітхаючи. Він подивився на мене з дивним виразом обличчя і мовчав:
- Ви, за такий короткий час.... Змінено до невпізнання.
- Я виглядаю хворий?
- Ви виглядаєте так, ніби тільки що вибралися з труни.
Отримавши таку підбадьорливу відповідь, я весело посміхнулася. Дворецький знову впав у ступор.
- До речі, що сталося? Він уже поїхав?
Моє обличчя було практично в штукатурці, і я хотіла скоріше її змити.
Дворець, який серйозно захворів і витримав драматичну паузу.
- ....Герцог дозволив крон-принцу зустрітися з вами.
- Що?
Я жахнулася. Запнулася на мить і запитала:
- Мені... але ... мені ж зараз погано ...?
- Гм.... Нехай я вже повідомив Його Вищості, що вам нездорово, він продовжує наполягати на відвідинах вашої кімнати.
- Ч-що?
- Герцог не дозволив йому увійти в вашу кімнату і залишитися з вами наодинці, проте у якості компромісу запропонував йому зустріч у Стекловому саду.
- ...
- Але є і хороші новини. Зважаючи на фізичний стан леді, Його милість обмежує ваше спілкування з нашим принцем до 30 хвилин.
'А як же хороші новини?'
Я була збентежена. Моя тверда віра в те, що герцог стане моїм головним щитом, навіть якщо я не буду діяти, розбилась надребезглі.
Герцог, якому я довіряла, не виправдав мого довіри!
- Ха-ха.
'Все пропало...'
Зустріч з крон-принцем була неминуча.
Я залишила кімнату в білій піжамі і таке ж біле кардігане. Щоб при вигляді мене крон-принца живцем загризла совість.
'Сволота. Як ти можеш змусити хворого вставати з ліжка і кудись йти?'
Звичайно, ми можемо бути впевнені, що він спочатку не мав совісті. Але ж так хотілося помітати.
Відчинивши двері, я затрималася в ролі леді на останньому видиханні. Потім зробила хиткий крок у бік саду.
В останні дні дощ лив майже кругло. Я давно не бачила такого чистого блакитного неба і ясного сонечка.
Завдяки спогляданню прекрасного осіннього неба я позбувся тягаря на душі.
'Він не міг приїхати до мене додому заради мого вбивства.'
Навіть якщо він психопат без гальм, то не повинен зайти так далеко. А ще у мене була підстраховка.
Будь ласка, не вбивайте мене.
(...) Я згоден.
Коли я згадала його обіцянку, мої кроки стали легшими.
'Де він?'
Я не могла знайти його, коли бачив садовий пейзаж мої очі розбігалися.
Потім мене помітили його золота голова серед зелені, яку я спочатку сплутала з якимось невідомим жовтим кольором.
Неначе відчувши мою присутність, хоча я поки що була досить далеко від нього і йшла тихо, він повернувся в мій бік.
- О, моя перша любов нарешті тут.
Під ясним сонцем його волосся сяяло, як розтоплене золото. Вони ніби світилися самі по собі.
Однак мене не привернули перші увагу.
"Червоний?"
Я встала, як закопана. Алім було небезпечно переливати смугу зацікавленості.
- Ти знову дивишся крізь мене.
Мені було нічого йому відповісти.
- Що? Невже ти знову закохалася? - Піддобрив він.
Я проігнорувала це зауваження, але не змогла відвернути ошарашений погляд від його голови.
'Що за....'
Наслідний принц не відірвав від мене своїх червоних очей.
Жахливе мерехтливня алой шкали інтересу мене стривожило.
'Хіба ми зараз не в достатньо добрих відносин?'
Після полювання я була впевнена, що крон-принц більше не загроза моєму життю
'Що це таке?'
Проте, побачивши цей жахливий колір, я раптом злякалася. Невже, чим темніший відтінок, тим персонаж небезпечніший?
'Тоді що значить темно-червоний колір Ікліса?'
Мене охопило занепокоєння. Я не могла навіть доторкнутися до наслідного принца, щоб перевірити інтерес, і тому мовчки застигла стовпом, а він спантеличено запитав:
- Леді. Ти справді захворіла?
Він вмиг подолав дистанцію між нами. - У тебе таке бліде обличчя.
Добре забраний чоловік навис наді мною, знову і знов вдивляючись у моє обличчя.
- Що ви робите? - отпряла я в пориві подиву.
Я на мить забула, що фарбована і одягнена спеціально під образ нещасної хворий. Якщо уважно придивитися, то можна зрозуміти, що це макіяж, хоч би як він був хороший.
Відійшовши від мене приблизно на три кроки, крон-принц різко нахилив голову:
- Хм.... Ти певно виглядаєш хворий.
- Не виглядаю, я дійсно хвора, Ваше Високість, - поправила я його, сподіваючись, що він не помітив нічого підозрілого.
- Я думав, ти просто збрехала через те що не хочеш мене бачити.
'Він щось відчув?'
- Як я смію брехати вам? - Швидко відповіла я, ледве зумівши стримати хвилювання.
- Ну, якби ти приймала ліки відразу після перших симптомів, тобі б одразу стало краще. А ти хворієш вже кілька місяців.
Я замовкла. І через хвилину вклонилася, намагаючись перекласти тему:
- Привіт, сходить сонце Імперії.
- Ти занадто поспішаєш.
Наслідний принц з сарказмом скричав губи. Коли я зрозуміла, що дуже повелася з церемоніями, то соромилась.
- Що привело вас сюди?
- Ха....Дійсно, що?
Він впився у мене поглядом.
- А ти не знаєш, леді? Так і бути, просвітлю. Ми зараз - найбільш обговорена тема у вищому суспільстві. Твоя заява в суді поставила мене у дуже скрутне становище. Чух про те, як крон-принц заспівав до дочки герцога емоції, що залишилися, однак без відповіді, а сам об'єкт його стогдань вибігає бідолаху, який знепритомнів від кохання, постійно зростає все новими подробицями.
- А....Це ...
Він перервав мене і продовжив:
- А ще таємна зустріч в лісі! Кажуть, я в розпачі хапався за будь-яку можливість зустрітися. Хах, фантазія людей справді незбагненна. - Іронічно смiявся він.
- Почекайте, що?
Так, я збрехала в суді, але ніколи не говорила такої похмурої оповідки.
'Чорт! Не дивно, що він в такому шаленстві примикався до мене.'
Я допускала, що якісь нехороші люди будуть поширювати мерзенні чутки, але не думала, ніби мої слова вильяться в подібну ситуацію.
У цей момент в моїй голові раптово пролунав смоделований знаннями про його власника знайомий голос.
"А що, якщо я спробую? Раптом це зупинить чутки.'
'Не може бути!'
Я викинула ці думки з голови.
Хоч би яким ненадійним був Рейнольд, він ніколи б не розпускав такі марні плітки.
Як тільки я збиралася принести вибачення, наслідний принц повідомив:
- Ти кинула крон-принца.
- ...
- І стала найпривабливішою леді Імперії. Як відчуття?
Похмилку на його обличчі змінив зловісний оскал.
✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert