***
Коли я відсиджувалась у кімнаті кілька днів, переробляння здобичі для дитсадка вже було майже завершене. Деякі дубленої хутра послали дизайнера, який спеціалізується на чоловічому одязі. На подарунок Іклісу.
Однак на виготовлення речей витрачається багато часу. Мені не залишалося нічого іншого, крім як замовити що-небудь відносно просте у виконанні.
Отримавши від палацового розкішного футляра, я відразу почала збиратися.
"Думаю, буде 67%".
Мені дуже хотілося перевірити інтерес Ікліса, який мав значно вирости за той час, що ми не бачилися. Тільки коли я закінчувала всі приготування і виходила з кімнати, погода встигла зіпсуватися.
- Ви впевнені, що варто йти на прогулянку в такий день? - Емілі виглянула у вікно і з тривогою простягнула мені парасоль.
Незважаючи на те, що зараз було раннє ранок, через обилія грозових хмар небо було по-вічому темним.
Вуш-. За вікном сумно свистів вітер.
"Напевне, краще іншим разом..."
Наслідуючи приклад Емілі, я змінила свій погляд на вікно і зав’язалася.
Навіть після полювання я не зустрічалася з Іклісом майже два тижні під приводом відсутності подарунка.
Хвилинку, а оскільки з ним знову знущалися, то я втратила його інтерес.
'Ні! Я швиденько перекинуся з ним парою слів, перш ніж піде дощ!'
Послухай парасолі, я покинула кімнату.
- Я скоро повернуся.
Однак я мусив вийти по стежці до тренірових майданчиків, як ганчавив дощ. Ша-а-- Я швидко розкрила парасольку і дивилась на темне небо.
- Ха.... Це поганий знак.
Але я вже вийшла, так що шляху назад не було. Замість того, щоб повертатися, я прискорилась. Пташка-дворецька начирикала мені про перерву під час ранкового тренування. Тим не менш, це був позаплановий тайм-аут, так що мені краще поквапитися.
Однак коли я добралася до місця призначення, полігон залишався порожнім.
- Що... Куди він подівся?
Я голла, озираючись на відкриту місцевість. Якщо згадати, практика лицарів закінчилася рано в той раз, коли я випадково зіткнулася з Іклісом, прогулюючись під час дощу.
'З-за дощу тренування відмінили зовсім?'
Я повільно рухалася по краю тренування, щоб не натрапити на позосталих лицарів. Б'юся об заклад, я обігла так половину поля.
Вшах-, Бжик!
Роздався звук меча, що розсікав повітря. У куті тренувального полігону хтось методично бив чучело.
'.... ікліс?'
Я розплющила очі, познайомившись з ним. Минулого разу він на самоті залишився практикуватися під дощем. Зараз нічого не змінилося.
Вуш-х, Ужуху!
З кожним ударом його дерев’яного меча з мішені летіли солом’яні обшметки. Треск-, Швах-! Розірвало зламне лихо і випустило свою набивку на волю.
'Він не покращив свої навички.'
Тепер я знала, що його фехтування нікуди не годиться.
Наступний рівень — акуратно розсипання мішені дерев’яним мечем. А не розбивати чучела грубою силою.
Хоча з останнього разу, коли я заглядала на тренові майданчики, пройшло багато часу, Ікліс не досягнув значного прогресу. Хоч би яким геніальним він був, без наставника він нічим не кращий за бандита.
Хрючись-!
З гучним тріском дерев’яний меч в руках Ікліса зламався навпіл. Бух-. Обломок дерева швирнуло так сильно, що той встромився у землю.
Грудь запихаючого Ікліса, який припинив тренуватися і зітхав.
Його розігріте оголене торсу піднімалося пара. Його фігура і уламки дерев’яного меча видавалися мені надто небезпечними. Я занепокоїлась.
'Ой, мені краще не наближатися до нього, поки він не закінчить тренуватися.'
Я хотіла якнайшвидше подарувати йому подарунок і повернутися, але передумала. Не варто лізти під гарячу руку.
Після короткої передишки Ікліс витягнув з ящика, який стояв поруч з ним, ще один дерев’яний меч. У мене округли очі. На коробці був знайомий малюнок. Товарний знак збройної крамниці, в якій я колись купила більше 600 дерев'яних мечів.
'Похоже, з цим у нього все добре.'
Пристойна сцена витягання тренірової зброї трохи послабила мою тривогу. Я сподівалася перевірити його інтерес, але не могла відрізнити цифри здалеку.
Я лише чекав на закінчення його тренування.
Ікліс багато років намагався розрізати чучело. Скільки хвилин пройшло з тих пір, як я почала украдатися спостерігати за ним, ховаючись за деревами?
Хрючись-!
Зламавши третій дерев’яний меч, він викинув його рукою. І розпластився по землі, не звертаючи уваги на бруд.
Ша-а-- Холодні дощові краплі налетіли на його тіло.
'Він так застудився....'
Перш ніж зробити крок вперед, я почала озиратися навколо. Тому що не хотіла повторювати той незабутній досвід, коли ледь не поламала собі шию об дерев'яний меч, яким він махав минулого разу.
Тільки переконавшись, що шлях безпечний, я обережно вийшла.
Може бути, через те що звук моїх кроків був заглушений дощем, Ікліс ніяк не відреагував на моє наближення.
Топ-. Зрештою, підійшовши до нього, я нахилила свою парасольку вперед.
- Привіт.
Від тихого голосу його повіки здригнулися. Мокрий довгий вії тремтів. Серо-карі очі повільно відчинилися.
- ....Госпожа?
Ікліс кілька разів зморгнувся збентеженим обличчям. Здається, перевіряв справжню я. Коли я побачила цю картину, то не могла посміхнутись.
- Давно не бачилися.
[Інтерес 69%]
У цей момент його індикатор блимнув. На щастя, інтерес не впав, поки мене не було в особняку, навіть навпаки. Я відчула полегшення від його невеличкого зросту.
Тим часом Ікліс швидко став на ноги. Тепер він дивився на мене навпаки - зверху вниз. Мені довелося задрати парасольок вище.
- Коли ви... Ви повернулися?
- Так. Вже досить давно.
Від моєї відповіді кутки очей Ікліса трохи опустилися. Здається, ніхто не хотів повідомити рабу про це примусове п’янування в лицарі.
Він подивився на мене скляними очима.
- Чому навіть ви не сказали мені, що повернулися?
- Ти чекав?
- Ви сказали, що будете розважати мене.
Я трохи усміхнулась, дивлячись на чоловіка, який не перемішує мене з моїми словами.
- Ось, - простягнула я йому дорогий футляр, який тримала в руках. - Це подарунок. Я трохи пристала з ним.
Очі Ікліса округлювалися, як у щеня. І все ж, він не вирішив взяти коробку відразу.
- Чому ти не береш його?
- Через дощ.
Скривши губи, він признався чому не прийняв підношення:
- Як я можу торкатися подарунка пані ... мокрими руками.
- Все в порядке.
Прикриваючи очі, я посміхнулася від його скромності.
- Я вибігла під дощ, щоб подивитися, як мій подарунок дивиться на тебе, а ти не хочеш його приймати? - Сумно прошепотіла я, струшивши футляр.
Сірі очі задрижали. Ікліс замовк якийсь час, а потім повільно забрав коробку.
Клац-. Невдовзі відкрили його вологі руки футляр.
- Це....
Очі Ікліса, який вів вміст, відкрилися ще ширше.
- Це бивень мамонта і клики білого тигра, - показала я про матеріали, з яких був зроблений подарунок, задоволена його реакцією.
Я вручила йому намисто зі слонової кістки і тигрових кличок, сплетених разом.
Один суцільний білий ряд виглядав би занадто високо, тому я вставляє між частинами високоякісний онкс. Кругла чорна намистина добре пасує до гладких зубів і деталей зі слонової кістки.
Це рідкісний товар, який не можна придбати за гроші. Як я недавно дізналася від палацового, була особлива причина того, чому Каллісто і Вінтер зайняли друге й третє місце.
Все тому, що вбиті ними мамонт і білий тигр були екзотичними тваринами, яких можна зустріти лише під час таких грандіозних змагань, як мисливські змагання.
Звичайно, прикраси з них були безцінними. А прикраси з обох звірів, відповідно, ще безцінні. Навіть Ікліс знав це, тому не думав, що побачить таке.
'Якщо це заради головного героя, я зроблю все.'
Я в ликованиї розтринула підборіддя:
- Тобі подобається?
- ....Госпожа.
Ікліс ледве підняв голову.
- Це занадто....
У стародавній Капрії тільки найкращі солдати могли носити намисто зі слонової кістки, - я оббирала Ікліса і далі наполягати.
Я прочитала про це в книжці. Але, думаю Ікліс знає цей факт краще за мене.
На континенті Капрія була його батьківщина, Дельман. Однак тепер весь континент перебував під владою Імперії Інк.
- Цей нашийник. Пора його зняти, - зарозуміло заявила я, втупившись на шкіряний ремінець з жовтим каменем, все ще душив його.
- Я ж сказала, що займу перше місце.
- ...
- Я королева цього полювання.
- .......
- Так що мені залишилося тільки дати своєму єдиному лицарю достатньо сил.
Ікліс знову опустив голову, розглядаючи намисто. Переставши бачити його очі, єдиний для мене визначник його відчуттів, я занервувала. Тому що більше не могла знати, чи його реакція була позитивною або негативно відреагувала.
'Я перебрала?'
Зрештою, коли я вже зібралася запитати його про це. Ікліс нарешті подивився на мене. Моє серце пропустило удар. У неживих сірих очах вперше шаленіли емоції.
- Пані.
Ікліс обережно вийняв намисто з футляра, дивлячись на мене блискучими хижими очима. І приклав край до губ.
[Інтерез 77%]
Коли він поцілував намисто, його інтерес різко підскочив. І в той же час переді мною з'явився білий прямокутник.
<СИСТЕМА> Ви досягли [Біле 70% зацікавлення] Один з героїв.
<СИСТЕМА> Більше не існує даних про рівень зацікавленості.
✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert