- К'ядя!
Потім з поляни почали поширюватися захоплені візги.
- О боже, молодий пан Рейнольд п'ятий!
- Вау, він такий класний!
- Як гадаєте, він подарує кому-небудь свою здобич?
Неподалеку про мене зашуміли якісь баришні.
Мабуть, почувши крики Рейнольд з безстрашним-довольним обличчям махав їм рукою.
- К'ядя! Молодий пане!
Послідовники примусили мене посміятися.
"Що це? Його фан-клуб?
Не бажаючи споглядати, як він фарбується, я зачинилася від нього за парасолькою.
Рейнольд не став нікому віддавати свої трофеї, тому відразу ж розповсюдив оголошення:
- Четвертий, наступний герцог, Дерік Еккарт з роду Еккар! Два вовка, дві білі лисиці і один унікальний звір королівства Єта, флапопинью!
- К'ядя!
Знову почули візи, подібні до тих, якими буйні дамочки зреагували на Рейнольда.
Я прийшла в легке здивування.
Дерік був дуже гордим. Я думала, він буде змагатися з крон-принцем за перше-вторне місце...
'Це через мене?'
У будь-якому випадку, це я зробила більшість роботи. Хоча він, мабуть, турбувався за мене.
"Просім, це не моя справа".
Мене більше зацікавила дикчем під дивним ім'ям, яку він спіймав, ніж його місце.
'Уникальний звір королівства Єта ...?'
Я відсунула край опущеної парасольки і подивилася туди, куди складали здобич з полювання.
Але з мого місця мені було погано видно, що за бездихані тварини там лежали. За винятком тварин, які сильно виділяються серед звичайної дичини за рахунок яскравого забарвлення.
- Наступне, третє місце! Маркіс Вінтер Верданді з будинку Вердарі!
Хоч я ще трохи подивилась, то таки перемкнула мою увагу на тільки те ім’я.
- Три олені, два кабана, дві яструба і каприлійський мамон!
Можливо, через велику здобич, купу дичі в районі Верданді поруч з зоною Еккарти виглядала громіздкою.
'О, а він хороший.'
Я думала, що він розбирається виключно в магії, але він також виявився талановитим і у полюванні.
Коли я виявила його новий бік.
- Будь ласка, зачекайте секунду.
Він раптом підняв руку.
- Моя здобич присвячується леді Пенелопе Еккарт, яка зіграла найважливішу роль у цих змаганнях.
Його слова справили ефект вибуху.
'Що-що....?'
Я широко розкривала рот.
- Господи.
Мар-маркиз Верданді, благородна леді.
Люди навколо мене захопилися незрозумілими вигуками.
Через що моє розташування було швидко розкрите.
- Вона прямо там.
Вінтер, який знайшов мене як віщуна, вказав на мою сторону.
Коли наші погляди перетнулися, він опустив очі і посміхнувся.
Почали голосніше розмовляти. Я зовсім не хотіла такої уваги.
'Яка муха тебе вкусила? Залиш свою здобич собі!
Нехай через якесь велике зацікавлення я в розпачі і зі сльозами на очах приймала сюжетні пари, у мене все одно не було бажання стати королевою полювання.
У розпал шумі було названо наступним учасником. Зрештою моя здобич стала жертвою Вінтера.
- Друге місце! Його Високість наслідний принц Каллісто Регуус! Один білий тигр!
Хоча я був шокований цією сенсаційною новиною, мене не на жарт занепокоїли ім’я іншого призера та його трофей.
Каллісто не мав часу на полювання, тому що він був без свідомості з першого дня змагань після того як ми розбилися із вбивцями, які переслідували нас.
Так що я впевнена, що він піймав тигра за ті пів дня, які були у нього в розпорядженні до зустрічі зі мною.
'Вигадаючий виродок.'
Коли по мені пробіг табун мурашок.
- Хіба головна героїня цих змагань не благородна леді?
Кран-принц раптово заговорив.
- Я також віддаю свою здобич леді Еккарт.
Навіть коли я ховалася в натовпі, погляд на спадщину принца безпомилково вирахував мене.
Він посміхнувся мені, яка випав в осад.
'Вони з розуму зійшли? Що за колективне змішання!"
Усі присутні на поліні, у тому числі головні герої, не сводили з мене очей.
Гомон ставав голоснішим.
- Тобто, королева цього полювання - шановна леді ...?
- Не кажи так. У нас ще залишилося перше місце!
- Але якщо наслідний принц не на першому місці, то хто, чорт візьми, на перше місце?
Поляна перетворилася в обитель хаосу.
У скаженого псина герцога, якій заборонили брати участь в минулому році, зараз були всі шанси стати королевою полювання.
- А на почесному першому місці....!
Заохотившись задовольнити допитливість людей і перешкодити дочці герцога виграти змагання, слуга взявся оголосити довгожданого першого місця.
А потім все як в тумані.
- Леди Пенелопа Еккарт з роду Еккар! З бурхливим ведмедем!
Вони не забули про той факт, що я зіткнулася з Ведмедем перед тим, як стала причетна до покупок.
- .......
Коли моє ім’я було назване, засяяла тиша і мене окинули крижаною водою.
'Безумі....'
Я й гадки не мала, що сталося з бісовим ведмедем після арешту. Що ж, мабуть, їм зайнявся крон-принц.
Проте найважливішим було інше. Те, що мене турбувало, стало реальністю.
'Я дійсно прославилася як скажена мавпа герцога, що накидається на ведмедів!'
Мені було нецікаво відчувати на собі всі ці погляди.
Оскільки тут зібралася вся знати, про мене безумовно будуть судити на кожному куті.
- Переможцем цього полювання стає ... з урахуванням здобичі марки Верданді і Його Висвідомість наслідного принца.
Слуга голосно відчепив моє повне ім'я:
- Леді. Пенелопа. Еккарт!
- ...
- Будь ласка, піднімися на сцену, щоб отримати грошовий приз і нагороду!
Я хотіла провалитися крізь землю. Але цього не сталося.
'Ха....'
Глибоко зітхнувши, я попрямувала до далекої-близньої платформи. По мені ковзали дивні погляди всієї тиші поляни. Нарешті, діставшись помоста, я склала парасолю веселого світло-розового кольору і підняла спідницю свого одягу.
'Надо було одягнути просто мисливський костюм.'
Світло-розове хмаріння не надто в'язувалося зі званням переможця мисливських змагань.
Якби двоє чоловіків не дали мені здобич, я б виграла перше місце лише зі своїм бурим ведмедем...
- Вітаю з перемогою, леді.
Я вугрумо зустріла крон-принца на сцені. Слуга негайно виніс подушку з нагородою. Церемонія награбування не представляла нічого особливого.
- Гроші становлять 100 мільйонів золотих. Вони будуть відправлені в особняку Еккарт через слуг.
До тих пір, поки наслідний принц не вимовив ці слова.
'100 мільйонів!'
Я наволочила вуха. 100 мільйонів - це сума, за яку я купила Ікліса, використовуючи порожній чек! У мене не було причин відмовлятися від дармових грошей.
Побачивши зміну в мені, крон-принц влаштував кумедну мордашку. Потім вийшов інший слуга з якимось іншим предметом на подушці.
- Ось, візьми.
Спадкоємний принц раптом підняв Це.
- Це...
У натовп піднявся ажіотаж - всі прагнули розглянути невідомий предмет.
Крон-принц вручав мені мій арбалет, конфіскований як знаряддя злочину.
- Я також повернув арбалет леді, яка зіграла ключову роль у полювання на ведмедя.
Калісто піднімав кутки губ, простягаючи мені зброю. Цим він публічно заявив, що звинувачення в "покупі на життя дворян" були з мене знято.
Аристократам, які не можуть забути про злочин досконалої дочки герцога, було призначено випробувати на собі всі прелесті культурного шоку.
- Дякую, Ваша Високість.
Я схвильовано забрала свій арбалет.
- Невже ти більше нічого не хочеш сказати?
Спадкоємець відступив, змушуючи мене стати посеред платформи. У моїй голові лишилося питання: "Сказати щось, або не варто?". Я неохоче пройшла до центру сцени і озиралася навколо. З висоти я могла без труднощів знайти в безлічі інших героїв.
[Інтерез 44%]
Той, хто спокійно дивився на мене з дивним виразом обличчя Вінтер.
[Інтерез 40%]
Щось невдоволений похмурий Рейнольд.
І останній.
[Интерс 32%]
Я зустрілася з блакитними очима Деріка.
У нього було невиразне обличчя, але коли наші погляди зустрілися, його очі наповнили якесь невідоме мені відчуття.
'Мені більше не потрібна твоя довіра.'
Його вигляд викликав в мені тупий біль.
Я твердо підняла голову. І дуже зарозуміло поглянула вниз. Хоча раніше багато людей зневажали Пенелопу і принижували її, я більше не дозволю їм зневажати мене.
Перш за все, я хочу відзначити, що зобов'язана всій це славою наслідного принца, який підсував сонця Імперії і дав мені цю можливість. І, до речі...
- .......
- Виявляється, полювання на ведмедя - ніщо.
Я посміхалася плечима.
Одна фраза - і на полі запанувала оглушлива тиша. Я ще раз озирнулася зі сцени. Серед людей, які зібралися під навісом від сонця, я помітила синьолосну і гнівно пробуджуючу мене поглядом.
Вона не могла висунути жодних конкретних звинувачень, на відміну від її батька, тому була звільнена. Я не знала, що вона достатньо нагла, щоб прийти на церемонію закриття. Пристойно втупившись на неї, я сказала:
- На наступних мисливських змаганнях мені доведеться принести голову лосось.
- Хьяху!
Мене донісся сильний подих.
Лось був родовим символом графа Келлін. Добре, що я заздалегідь прошерстила книги по історіях відомих родин, поки ходила в бібліотеку Імператорського палацу.
- На цьому все.
Коли я підняла голову, театро вклонившись.
Перед моїми очима з нізвідки виникло біле вікно.
<СИСТЕМА> Отримано титул [Королева Охота] !
<СИСТЕМА> Нагорода: 100 мільйонів золота, +200 Репутації.
(Всій Репутації: 400)
✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert