У цей момент двері конференц-зала відчинилися, і хтось швидко пронісся повз них, зайняв місце у трибуни.
- Вибачте за запізнення. У одного з дітей, яких я недавно взяв під свою опіку, стався напад...
[Интерс 32%]
Вінтер з незграбним обличчям приніс вибачення за затримку.
'Значить ... Він теж впливовий двірець.
Я трохи здивовано втупилася на нього, не знаючи, чи дійсно це місце було йому.
- Маркиз Верданди! Що ви хочете сказати!
Перед тим як Вінтер влаштувався на стілець, маркіз Еллен зголосився запитати його.
- Ваша честь, можу я дати свої свідчення?
Замість того щоб відповідати маркеру Еллен, Вінтер спокійно підняв руку і попросив у судді дозволу дати показань.
- Приходите.
Отримавши добро, він вийшов зі свого місця.
- Два дні тому, перед її пропажею, я став свідком того, як вона сама хоробро бореться з бурим ведмедем у золотому секторі.
- О-вони змовилися! Маркиза Верданді там точно не було...!
- Віконт Габоїл.
Тук-, Стук-! Суддя постукав молотком.
- Вгамуйся! Ми слухаємо свідчення свідка.
А потім він роздратовано прикрикнув на Вікента Габоїла, який не розуміє коли потрібно закрити рот.
- Продовжуйте, маркер Верданді.
- Але в найважливіший момент поважана леді раптом перестала стріляти з арбалету, мабуть, у неї закінчилися болти.
- .......
- Як тільки я збирався прийти до леді на допомогу, побоюючись, що ця ситуація може стати загрозою для її життя, з'явився природжений принц, який перерізав медведю горло.
Його слова надто сильно перекликалися з реальністю, щоб бути брехнею. Вони звучали так, як ніби він і справді спостерігав за мною тоді.
Мене жахнули свідчення Вінтера.
'Невже моя здогадка була правильна?'
Я провалила проклятий раптовий навід з бурхливим ведмедем. Тому якби першим до мене прийшов не крон-принц, я б обов'язково зустріла Вінтера, Деріка або Рейнольда.
А поки не прийде критичний момент, після якого з'являться головні герої, я все одно повинна була розібратися з ведмедем один на один.
"Безумна гра...."
Мене потрохи вразило, коли Вінтер спокійно закінчував говорити:
- Мені здалося, що у них був серйозна розмова, тому я не став там затримуватися. На цьому все.
Конференц-зал знову був шокований.
- То все, що сказав віконт Габіїл - враньє?
- Слова благородної леді були правдою.
- О господи, барон Тюльє виявився державним зрадником....
Озирнувшись навколо, я понеслася в бік Еккартів. Обличчя герцога було таким же, як і у всіх присутніх.
Однак у Деріка був несподіваний вираз. Коли наші очі зустрілися, він повільно скривдився. Це було більше схоже не на шок або подив, а на вияв люті.
Він біситься через те, що слова його сестри, якій він не повірив, були правдою? Чи через те, що у нас з наслідним принцем була таємна зустріч, про яку я заручилася нещодавно? Хоча я не знаю, що є причиною його нарікання, але в цьому немає моєї вини.
На щастя, нехай його обличчя і було перекошене, рядок повільно блимаючий індикатор зацікавленості не змінювалася.
"Поглянь."
Я не уникала його погляду і гордо підняла голову.
"Я чудово виправляюся і без твоєї допомоги".
Дивлячись на нього холодними очима. Тук-, Стук-!
- Я оголосю рішення суду!
Суддя важливо прогрімів крізь гул натовпу.
- У нас є третій свідок, який не має відношення до цієї справи, чиї свідчення погоджуються з показаннями благородної леді, яка раніше була підозрюваною.
- .......
- Крім того, докази, комі має леді, очевидно, вимагають розгляду.
Прямо перед оголошенням рішення суду, в конференц-залі стало тихо, як на кладовищі. Суддя на одному подиху продовжував говорити:
- Ми повинні провести розслідування щодо не благородної леді Еккарт, а барона Тюльє і сімох аристократів, у тому числі Вікент Габіїла та маркиза Еллен.
- Ваша честь! Протестую....!
- Його Високість наслідний принц все ще без свідомості. Це серйозна ситуація, яка може перетікти в вбивство члена імператорської сім'ї, тому всі причетні до цього двори будуть затримані!
Тук-, Стук...
Міністр-суддя підтвердив вирок трикратним ударом молотка. У цей момент.
<СИСТЕМА> Супутний квіст: [Станем же Королевої Охоти!]
{ Частина 3. Розкриття вбивць. }
Успішно завершено!
<СИСТЕМА> Як нагороду ви отримуєте +7% зацікавлення усіх героїв, плюс70 Репутації.
(Всій Репутації: 200).
'Нарешті, все скінчено!'
Я злилася на кулаки.
- Мені потрібно повідомити про це Його Величності. Сер Уолтер! Попрошу вас негайно приступити до виконання своїх обов’язків!
Потім суддя звернувся до капітана гвардії, який сидів біля трибуни. Після чого двері конференц-зала відчинилися, і всередину врвався сторожа.
- Це, це все підстава, підставина!
Коли маркіз Еллен побачив наближення охоронців, він замочив головою.
- Я ні до чого! Тю-тельне, він діяв з власної ініціативи! Я не маю до цього відношення!
- Я-я нічого не знаю! Чому, за що мене....?
Як і синьолоса. Вона відчайдушно озиралася по боках, поки їй грубо заводили руки за спину. Вона бачила, хто міг їй допомогти.
Але граф Келлін не був достатньо впливовим, щоб бути присутнім на суді аристократів. Думаю, вони збиралися використовувати маркиза Еллен, щоб піднятися до вершин суспільства.
Очевидно, що саме день для цього вона намагалася знищити дочку герцога Еккарта, представника вищої влади і підкорити собі суспільство.
"Ти думала, що я буду так само дурна, як у минулому році.'
Я байдуже дивилася на те, як вона тоне в болоті.
І подумала.
'Це я повинна бути гіршою злодієм в цій грі."
Всі замішані в замаху буливедені вартовими, і конференц-зал повільно почав пустіти.
Деякі з тих, хто виходив на двір, кидали на мене зацікавлені погляди, ніби хотіли перекинутися зі мною парою слів, але через мій лютий вигляд далі погляд справу не зайшло.
- Шановна леді. Можу я забрати доказ?
Тим часом, до мене підійшов серйозний капітан середніх років і простягнув руку.
- Візьміть.
Я обережно передала кинджал, який тримала. Забравши його, чоловік незабаром попросив мене зробити ще дещо.
- Я звільню вас. Витягніть руки, будь ласка.
Він вибачився і поклав мені на зап’ястя, перев’язані тонкою мотузкою. І пробурмотів щось незрозуміле.
Потім мотузка, зв’язуючи мої руки, розступилася і впала на підлогу. Капітани вклонилися мені, підняв її і ретувався.
'Що це було? Магічне пристосування?
Колись я подумала, що мотузку зав'язали неаккуратно. А виявилось, що її не можна порвати або зняти без закляття. Мені було ніяково згадувати те, як я вирішила, що вважаю себе VIP-персоною.
Мабуть, через те що напруження зникло, мене огорнув постійний втому. Мені потрібна була перерва.
Як тільки я вилетіла з конференц-зала, гоняючись прагненням швидше відпочити.
- Леді Пенелопа.
Хтось встав переді мною.
[Интерес 39%]
Білий напис виблискував над прекрасним срібним волоссям. Високий рівень інтересу мене потішав.
- ....Маркиз.
Якщо подумати, я мав подякувати Вінтера за те, що він так раптово з'явився. Хоча б тому, що завдяки його показанням з мене зняли звинувачення і вирахували справжніх злочинців набагато швидше. На відміну від слів того, хто змушував мене визнати, що я божевільна, якій тільки постреляти в когось.
- Дякую за допомогу.
Я м’яко схилила голову і подякувала йому.
- Завдяки вам я швидко змогла позбутися фальшивого звинувачення.
- ....Я просто вніс вклад у міру своїх можливостей.
У відповідь Вінтер процитував те, що я говорила раніше.
- Крім того, я радий, що можу подякувати вам за вашу недавню допомогу.
На моєму обличчі з’явилася усмішка. Завжди, коли я зустрічалася з ним, він починав говорити про борги і їх оплатити. Він був бізнесменом до мозку кісток.
- Так ви вважаєте кожного разу.
- .......
Від мого несподіваного веселощі ультрамариново-сині очі трохи розширилися. Він мовчки подивився на мене. Я трохи засоромилась і перестала посміхатися.
- Нехай я і сказала, що не потребую відповіді, цього разу я вам дякую.
- .......
- Ну, до побачення.
Коли я знову вклонилася і спробувала пройти повз нього.
- Чи прийдете ви знову, коли вам щось знадобиться?
Він раптом запитав. Піднята нога опустилася на підлогу.
- Моє довіра до вас майже відновлено.
✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert