Чому охорона завжди з’являється тільки тоді, коли все найцікавіше вже закінчилося?
Я не могла стримати сліз, коли бачила, як імператорські сторожики торопливо проходять через головний вхід.
Серед срібної зброї мілило три-чотири людини в золотих одягах. Це були чаклуни Імператорського палацу.
Вони швидко ідентифікували напіврозрослих монстрів та підтвердили їхню смерть.
- Ці істоти вразливі до магії, тому їх рідко використовують в бойових цілях ....
Очевидно, повстанці взяли на озброєння те, що чаклуни не дозволялися мисливцям займатися полюванням і привели монстрів до зброї та спроможних вічно розмножуватись шляхом поділу.
Небагато палаців, як і я, були на елегантний банкет озброєними.
Крім того, через перевірки люди проносили щось магічне ще рідше.
Тому що аристократи вважали за перемогу в змаганнях лише завдяки своїм здібностям і навичкам без магії.
Тому, проти них працював лише мій арбалет з зачарованими кулями.
Досить обґрунтований розвиток ігрових подій.
'Але як, чорт візьми, зміг брати участь Вінтер?'
На це питання у мене знову не було відповіді.
Протистояння бунтівників не було таким запеклим, як очікувалося, тому що вони вибудували всю свою енергію на управління монстрами. Невдовзі їх загнали в мишу.
- Пустіть мене! Руки геть! Побійтеся Божого гніву, виродки!
Зацікавлена особистостями цих людей, я здалися до них.
Наслідний принц грубо зірвав тканину з облич сектантів.
- Ти думаєш, це кінець, Каллісто Регуус!
Управителькою була стара, як я і планувала.
Потім викопали обличчя інших п’яти осіб.
На моє здивування, троє поганих жінок і два хлопчики десять років виявились такими.
- Бог все бачить, злий! Ми обов'язково розірвемо тебе на шматки і виб'ємо наше Царство з твоїх погачених рук....!
Стара відьма поливала крон-принців нескінченними прокляттями.
Незважаючи на образливі слова, Каллісто залишався спокійним. Навіть з фізіономією він махнув рукою.
Каргу-головаря та інших жінок забрали лицарі.
Тут залишилося лише двоє дітей.
Рицарі збиралися забрати і їх, але крон-принц жестом зупинив своїх підлеглих.
Оглянувшись на капітана сторожі, він запитав:
- Чому так пізно?
- Це, ну... Це тому, що місце проведення бенкету опечатали могутньою ворожою магією. Ми старались якомога швидше привести імперських магів, щоб зняти закляття, але воно виявилося настільки сильним.
Капітана вартових настільки розлютився, що не зміг належно договорити.
Крон-принц кивнув - мабуть, більше його нічого не цікавило.
- Це вони про це подбали.
Доводячись про причину, наслідок принц недружелюбно втупився на дітей, що стояли позаду.
Нормальні діти повинні боятися, коли їх виставляють на огляд.
Але навіть у центрі уваги ці хлопці не показували ні краплі хвилювання.
Їхні порожні очі, що дивилися в нікуди, виглядали дещо моторошно.
- Захистіть їх.
Виконуючи наказ Каллісто, охоронці обступили одяг дітей. І через деякий час закричали:
- Ми знайшли підсилювач мани!
Під вухами дітей прикріпляли чорні квадратні чіпи.
'Якщо це підсилили мани ... Коли?'
Імперські чарівники обережно знімали прилади з дитячих тіл. Після того як чіпи прибрали, двоє апатичних дітей впали безвільними маріонетками, ніби позбавляючи своїх ниток кукловода.
Це видовище змусило мене здригнутися.
Однак наслідний принц дітей не пощадив.
- Відведіть їх у темницю.
- Так!
Послухники жорстко схопили креветку за коміри. Коли дітей збиралися заволочити.
- Зачекайте хвилинку, будь ласка!
Хтось швидко прорвався крізь ряди охоронців. Це був герой з міняючими срібним волоссям - Вінтер власною персоною.
- Що таке, марки Верданді?
- Ваше Високість, прошу, дозвольте мені забрати цих дітей.
Вінтер швидко загородив хлопця і опустив очі.
Кран-принц різко нахилив голову.
- З чого б це?
Ці діти, очевидно, довгий час були під гіпнозом і не могли тверезо мислити.
- И?
- Я можу змінити встановлення гіпнозу. Буде корисніше відновити їх спогади і вирахувати залишки опору, як у випадку попереднього викрадення з віконтом Хейлом, а не просто вбивати невинних.
Він спокійно пояснював, чому дітей слід віддати під опіку.
Але я не могла не помітити, в якому розпачі він був тепер.
Той самий чоловік, який рішуче погрожував молодій леді, щоб захистити дітей від антимагічної організації.
- Маркіз, рівень цього інциденту не зіставимо з справою Вікента Хейла.
Тим не менш, наслідний принц рубав різким відмовом, наче мечем.
- Цього разу терористичний акт стався у палаці під час проведення банківського рахунка. Ті, хто бере в ньому участь з будь - яких причин, обов’язково повинні бути страчені.
- Ваше Високість, я нікоєм чином не намагаюся виправдати їх, але ставити дітей в один ряд з головними злочинцями занадто суворо. Будь ласка, змилуйтеся....
- Досить. Покваптеся і відведіть їх уже.
Не бажаючи більше нічого чути, крон-принц перервав його і віддав сторожі наказ.
Вінтер вів дітей спустошеним поглядом.
"Навіщо йому це?"
У мене раптом виникло питання.
Але коли я згадала маленьких хлопців у масках тварин, які притиснулися один до одного, його надмірна наполегливість перестала викликати здивування.
На той час охоронці з дітьми почали пробиратися крізь натовп.
Трохи виступивши вперед, я перешкодила їм шлях.
- Я підтримую пропозицію маркера Верданді.
Я привертала до себе увагу людей. До числа яких увійшли Вінтер, наслідний принц та інші головні герої.
Моя шкіра горіла під поглядами голубих очей: холодні - Деріка, і, як зазвичай, похмуро - Рейнолда.
Вони тягнули на мене, наполегливо радили: "Мовчі і не рипайся".
Але я знехтувала ними і відкрила рот.
- Залиште дітей маркеру, щоб він зміг зняти з них гіпноз, Ваше Високість.
- ... Що?
Спадкоємний принц зігнув брови, роблячи вид, що почув щось неймовірне.
Покинувши очі на заміщаючі над золотим волоссям цифри, я повільно почала:
- Оскільки ознаки жорстокого поводження видно, примушувати їх до смертної кари - це вже перебір.
Я вказувала на дітей, яких тягли охоронці.
Протягом історії синці й шрами, які обгороджували шию та ключі, не приховували їх.
Натовпи спостерігачів, які вперше звернули на це увагу, широко розкрили очі і зашепталися.
Проникаючи у почуття дітей.
- Ха.
Крон-принц зимнувся, виблискнувши алими очима, здається, незадоволений тим, що я вступила.
- Коли леді встигла отримати право втручатися в державні справи?
- Ну, я ж пристрелила їх усіх. Хіба мені не можна попросити хоча б це?
Питаючи, я озирнулася навколо.
Слуги відшліфували залишки розтоплених монстрів з усіх куточків банкетної калюжі.
Мені було ніяково говорити про це сама, але докази моєї надзвичайної промови важко не помітити.
Спадок принц мовчазно скинув мене поглядом.
'Тримаю парі, тобі просто нічого сказати.'
Рядок над головою небезпечно світився.
Я швидко схилила голову, знову напустивши на себе покірний вигляд.
- Вони маленькі діти. Будь ласка, будьте милостиві, Ваше Високість.
Допомагати Вінтеру не входило до моїх планів. Крім того, я навіть не була настільки хорошою людиною.
Просто, знаєте, їх до останнього використовували, а потім викинули, як непотрібне сміття...
Було важко залишатися осторонь, і я не витримала. Незважаючи на те, що це було не в моїх правилах.
Чийсь гострий погляд грів мою макушку, поки...
- ...відведіть їх до карети марки Верданді.
Спадкоємець нарешті не стримався від досади дати свою згоду.
Я відразу підняла очі і перевірила його інтерес. На щастя, 9% не постраждали.
У ту ж мить, коли я відчув полегшення, перед моїми очима з’явився білий прямокутник.
<СИСТЕМА> Ви отримали +10 очок репутації.
(Все: 90)
Це сталося випадково, але я підвищила свою репутацію. І поки я була спантеличена розглядом системного вікна.
- Не знав, що леді така співчутлива.
Спадок принц плював своїм найбільш відбірним отрутою.
- Я збирався видати вам окрему нагороду, ось тільки, мабуть, мені вже не потрібно нічого робити.
З цими словами він гордо проплив повз мене.
'Тц, який дрібний ублюдок. Подайся ти своєю нагородою.
Я здивовано дивилася крон-принцу слідом, але через кілька секунд прийшла в здивування.
[Інтерез 10%]
Інтерес принца, який був найспекотнішим, виріс на 1%.
"У будь-якому випадку, я ж щасливо пройшла цей епізод?"
Хоч я ледве не зомліла від несподіваного появи монстрів, результат вийшов непоганим.
Інтерес крон-принців раптово зріс, а мисливські змагання, схоже, будуть скасовано.
'Будь ласка, нехай все так і закінчиться .... Щож, будь-ласка, хай сюжетні квістки та інші подібні завдання більше не будуть з'являтися знову."
Навіть якщо вони з'являться знову, я не настукаю на ті ж граблі.
Окрім дискомфорту, спричиненого втратою контролю над власним тілом, до мого мозку почали розвиватися наслідки надмірного навантаження на організм.
Коли настав останній принц, напруження зменшилося і в мене заразилось все.
'Мені треба терміново прилягти. Інакше я помру.
Оглянувшись довкола, я зрозуміла, що зрештою ситуація вже не змінилася.
Поранених виносили на ношах, але загиблих не було.
'Нужно як можна швидше дістатися до Емілі.'
Я не знала, куди прямує котедж.
Але я ще не хотів голити по околиці, щоб розшукувати своїх братів.
Щоб зустрітися з Емілі, я мала вийти, тому що через напад доступ на банкетну лужайку був суворо обмежений для всіх, крім охорони.
Інші палаци також один за одним покидали зал, даючи ґрунтовні свідчення вартовим і чаклунам.
В той момент, коли я прибрала арбалет за спину, намагаючись влитися у потік людей.
Леди Пенелопа.
✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert