Крон-принца окутала крижану аура.
"Справді, його звуть героєм війни."
Він діяв так само, як і у битві з монстром раніше - безтурботно кинувся в сторону групи одягнених в чорне культистів.
Я знала, що він божевільний, але не повністю розуміла його божевілля та рівень небезпеки для інших.
Він дивився на цю отару овець озорими очима.
- Умрёшь тут тільки ты!
Особистість у чорній робі тоді з відчайдушною бразадою лютувала.
- Ке-ке, озирнися!
Чвяк, склизь-!
Коли вона підняла палець, поставивши його на щось, почали розчавлюватись склізичні звуки.
- Що, що це... ...!
Хтось у паніці закричав.
Увага натовпу перемкнулася туди, куди вказувала особина у чорному.
Хрючись, чвок-!
Звуки виходили від монстра, якого наслідний принц нещодавно розрубав навпіл. Хоча його голова ледве трималася на тілі, він раптово почав збільшуватись і розповзатися.
Склизь, джмяк-!
Звір довго падав на частини, аж поки остаточно не розділився.
- Кюе-!
- Кэу, Кюуу-!
Тепер монстрів стало два.
- Як тобі? Це чудова сила, яку мені дав Бог!
Фігура в чорному сміялася над обшарпаною публікою:
- Неважливо, скільки разів ти його розрубиш, це марно! Їх буде тільки більше!
- К'ядя!
- Я-я ніколи раніше не бачив нічого подібного ...!
Люди, розслаблені, коли крон-принц убив монстра, стали волати по новій.
Всі стікалися до єдиного виходу, але ніхто не міг втекти назовні.
Їх відштовхувало, наче невидимий магічний бар’єр.
А через високі і товсті стіни кущів, щільно обгороджуючих сад, перелізти було вкрай складно через їх гладенькість.
Тим часом, що роз'єднані монстри повільно рушили до бігу.
- Кюе, Куу!
- Кю-Вуу!
- АааАа!
Велетенські ніжки знову забігали садом, витоплюючи м’яку траву.
Крон-принц з Дериком мовчки переглянулися і помчались вперед, взявши на себе по одному монстру.
Інші аристократи, які мали при собі зброю, також атакували тварин. Рейнольд не став винятком.
От тільки, все було марно. Чим більше їх різали, тим більша кількість монстрів.
Кількість жертв продовжувала зростати.
- АааАа! Спасите!
- Кэуу!
Банкетний зал, ненадовго спочинок, знову занурився в хаос.
'Що, чорт візьми, тут відбувається?'
Я здивовано обвела поглядом лужейку.
Не ведаю, куди подівся герцог, але ось інші очумело навколо, немов грали зі звірушками у догонялки.
Стоячи посеред цього бідолаха, я почувалася останнім об’єктивною. Здавалося, що все було нереалістичним.
Потім я виявила ще когось, як мені самотньо застиглих стовпом в самій гущі криків і стонів.
'.... Вінтер?'
Мені було незрозуміло, чому такий чарівник, як він, досі тут.
- Ааа! Допоможіть!
Монстр напав на людину поруч з ним.
'... Чому він не йде?'
У цей час я помітила, що його рука була у нього під пальто.
Він вагався.
Він міркував, чи потрібно використовувати магію для порятунку людей, викриваючи себе як чарівника або не треба.
'Чому він сумнівається?'
Демонстрація магії нічого доброго йому не принесе.
Крім того, його можуть прийняти за члена угруповання, що призвело до цього сумоту.
'Неважливо, наскільки ти добрий, хіба варто йти на такий ризик заради чужих людей?'
Його ідея була дивною.
У мене перед очима вставала картинка - діти в масках, які мною зустрічалися у агентстві Білого Кролика.
Я вважала, що буде краще, якщо він вирішить не відкриватися до самого кінця.
Однак Вінтер, здається, зробив інший вибір.
Коли його рука збиралася вислизнути з-під пальто.
- Пенелопа....!
Я почула пронизливий крик, який волав до мене.
Вінтер, мабуть, згадав моє ім'я тому що наші очі зустрілися. Зіниці ультрамариново-синіх очей поступово розширилися, побачивши мене.
Поки я спостерігала за ним, туман в моїй голові розсіявся, і мене осінило: щось не так.
- Кюе, Кьюу!
Повертаючи голову, я знайшла монстра, який летів на мене.
Тудх-Тудх... Земля тряслася.
- Пенелопа! Біжи!
Я помітила, що Рейнольд біг за чудовиськом у горлі ораючого мені.
Потім і Дерік з Каллісто, зайняті битовою з монстрами, озирнулися на мене.
Все відбувалося неквапливо, як у сповільненій зйомці.
У цей момент, мені в очі вдарив світло.
<СИСТЕМА> Супутний квіст: [Станем же Королевої Охоти!]
{частина 1. Врятувати інших від небезпеки. }
Виволите почати квест?
(Нагорода: +5% зацікавленості всіх героїв, плюс 50 Репутації.)
[ Прийняти.\ Відкинути]
Вікно нареченого, від якого я вже колись відмовилася, знову з’явилося.
- Ха-ха.
Я нервно розсміялася.
"В кінці кінців, у мене немає вибору. Це має статися.'
Як тільки я цинічно подумала про це, прийшло нове повідомлення.
<Система> Сюжетний крен буде автоматично прийнятий через 5 секунд.
<Система> 5
<Система> 4
Навіть під час гри, як правило, доводиться виконувати сюжетні пари, щоб пройти якусь мить.
Але коли мене почали змушувати до цього, я відчула невимовний жах.
Якби це була просто гра, по ту сторону екрану мого телефону, я б відразу отримала повідомлення, що голосить: "Всі монстри переможені!" і нагороду за наречену.
Оскільки у відомі-грах можна побачити лише сцени діалогів і рядків відповідей, такі складні дії не показують.
Але знову ж таки, це реальність, а не гра. Реальність.
- Кюуув!
Варіантів не було.
Звір наближається. Мої щирі цілі не зводили мені очей.
[Принять]
Мені вдалося прийняти наречену прямо перед тим, як чудовиська розтопило мене.
І в ту ж секунду я втратила контроль над своїм тілом.
Моя права рука з надзвичайною швидкістю дістала арбалет через спину.
Підхопивши його корпус лівої, я відразу натиснула на курок.
Щелк-, Тенг-!
- Кюеээёэ еэе иэ!
Я почула, як щось пробило рельєфну лапу монстра.
Існування, яке я задумав настати, миттєво захиталося і затремтіло.
- Кэуу...
Невдовзі воно зникло.
Його непрозоре, міцне гумусне тіло розтягнулося, наче морозиво.
- Щ-що! Що це було?
Падіння монстра стривожило групу людей в чорному.
Крім їх, я відчувала на собі спантеличені погляди всіх присутніх, включаючи любовних цілей, які забули, що тут взагалі дуже велика ситуація.
'Гей, ви чого?'
Звичайно, найбільш приголомшеною тут була я, тому що в цій нерозбірливості зовсім забула про арбалет, який несла.
- Ле.... Леді Еккарт здолала...
Коли очі всіх повільно наповнилися шоком.
Шурх-. Моє тіло знову почало рухатися. І це було точно не з моєї волі.
Я радісно повернулася, впала на коліно і знову прицілилася. У результаті.
Щелк-, Тенг-!
- Кюеэ!
Монстр поблизу Вінтера, який збирався наступити на людину, впав на землю і смикався.
Цього разу я не змогла переконатися, що він розтопився. Моє тіло швидко піднялося, повернулось в іншому напрямку і вистрілив знову.
Тэньг-!
- Кюеэ!
Кожен постріл був на диво точним.
Люди почали падати один за одним через те, що люди переслідували їх.
Ігрова система, тим часом, без зупинки вертела мною.
- Вбийте цю сучку першою! Давай!
Група в чорному закричала на мене.
Розсіяні монстри, розсіяні по всій площі, ламалися до мене.
Коли вони всі зібралися в одну кучку, стало легше. Мені більше не потрібно було постійно повертатися.
Щелк-, Тенг-! Тьнг-, Тенґ! Тэньг-!
'Скільки ще я повинна стріляти, як божевільна?'
Двома послідовними завершуючими пострілами, я знищила позосталих монстрів.
Мабуть, їх було менше, ніж я думала. До того ж, через величезні розміри потрапити в них було не важко.
- Ххах, хах....
Важко дихаючи, я опустила арбалет, що тримала в руках. Обидві мої руки сильно тряслися.
'Я навіть підняти його нормально не могла, коли практикувалася вдома....'
Думала, я помру, якщо буду тримати його так довго.
'Ви називаєте це нареченим? Це ж просто катування.'
Я не могла стримати сліз і озирнулася.
На бенкетній ниві панувала жахлива тиша.
Усі не могли зрозуміти, що сталося зі мною, включаючи залишки нового царства.
'Ха-ха. Цього року я знову прославлюся як мавпа-суперзірка.'
Я безнадійно посміхнулась. Від моєї усмішки люди затремтіли, наче осине листя на вітрі.
Але потім.
Хлоп-.
Роздався бавовну.
Хлоп-, Голуб-...
Хвилюючі оплески.
- Боже мій, леді Еккарт врятувала нас!
- О, Господи! Що б ми робили без леді....!
- Велике спасибі вам, леді! Ви мій герой!
Вдячні вигуки просто приголомшили мене. І в цей момент.
<СИСТЕМА> Супутний квіст: [Станем же Королевої Охоти!]
{частина 1. Врятувати інших від небезпеки. }
Успішно завершено!
<СИСТЕМА> Як нагороду ви отримуєте +5% зацікавлена всіма героями, плюс 50 Репутації.
(Всій Репутації: 80).
Репутація, яка мені насправді була не потрібна, зростала в геометричній прогресії.
'Ах, якби замість неї мені дали стільки ж інтерес.'
Але "+5% інтересу всіх героїв" за мою важку працю - це теж непогано.
Небезпечно низький інтерес крон-принца віддалився від критичної оцінки.
Хоча я була повністю виснажена системою, нагорода виявилася досить щедрою.
Мене натовп не завадив мені розглянути білі написи, що ширяють над їхніми головами.
[Интерес 27%]
Рейнольд, який підбіг до мене найближче.
[Інтерез 30%], [Интересс 9 відсотків]
Дерік і Каллісто.
[Интерс 20%]
Вінтер.
На відміну від другорядних персонажів, які вдячно співають мені хвалебні оди, головні герої просто дивилися на мене з відстані.
'... Якби я була героїнею з нормального режиму, вони б прискакали до мене на крилах любові, з серечками в очах.'
Ніхто з них не намагався захистити мене, навіть мої так звані брати.
Але я не почувалася покинутою або розчарованою.
'Мені вони не потрібні.'
[Інтерез 60%]
У мене вже є герой, на якого я поставила все.
✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert