'Що це? Що вони..."
Переді мною картина шокувала мене.
Геєни оточили Екліпса, який зрушився з місця і пускали на нього слинки, ніби їх кілька днів морили голодом.
Його кінцівки були зв’язані ланцюгами. Це обмежувало більшість рухів.
Все що йому дали - дитячий меч.
Крім того, одяг покривав лише нижню частину його тіла. Абсолютно ніякої захисту.
'Це вже занадто!'
Моє серце пропустило удар. Здається, вони збираються згодувати Екліпса голодним звірам.
'Що мені робити?'
Я почала думати, чи не завокувати мені що я його купую, перш ніж щось станеться.
Скрр-.
І саме тоді, найбільша гієна кинувся на Екліпса.
У той самий момент Екліпс присів, повернувся до дерев’яного меча і блискавично вдарив їм гієну в око.
А потім сильним ударом він добив її.
- Тяв-!
Ґієна заскулила і осіла на підлогу. Незабаром вона, мабуть, відрубалась, оскільки більше не ворушилася.
Скрр. Грр-!
Відразу після цього на Екліпса випали інші гієни.
- Ах!
Я коротко скрикнула.
Він міг би битися з ними по черзі, але впевнена, що буде жахливо важко впоратись із усіма одночасно.
Але виявилось, що я даремно турбувалася.
Екліпс, навіть обмежений у рухах, відбив усі гострі кігті ікла гієн. Лише дерев'яним мечем.
За лічені секунди було виведено з ладу ще пару гієн. Залишилося тільки дві.
Одна з них націлила екліпса, коли він був зайнятий битвою з тим, що була перед ним.
Він згорнув шию гієні, з якою бився, і проворно обернувся до іншої.
- Тяв-!
Після цього він розпоронув гієну черево. Туповим дерев'яним мечем.
Плюх-. Істія крові, на підлогу впала остання гієна, поклавши кінець схватці.
- Ха, ха-а...
З рук Екліпса, який дихає, капала кров.
Настала тиша.
Потім, один за одним, люди почали аплодувати.
- Дякую!
Аукціоніст оголосив про закінчення шоу.
- Угх!
Коли Екліпс побачив кров, то впав у буйство і почав безладно розсікати повітря, хоча бій вже закінчився.
Він змахував мечем, не бажаючи підпускати до себе людей, але перш ніж міг їх поранити, здригнувся і втратив свідомість.
Після його забрали зі сцени.
Здається, вони щось наділи на нього, ймовірно, щоб не дати рабу нічого викинути.
- Ха-ха, він досить активний. ...рудно контролювати його звичайним способом.
Присутні розсміялися і заспокоїлись приголомшеною публікацією.
- Тепер же! Чи можемо ми почати торги з красивою круглою сумкою суми в 50 000 золотих?
(50,000)
Аукціон за Екліпса офіційно відкрили. Початкова ставка за неї була зовсім іншою.
Я з тривогою стежила за ходом аукціону.
- 60 тисяч!
- 90 тисяч!
- 100 тисяч! Я бачу 100 тисяч!
Екліпсова цінність постійно зростала. При такій швидкості, я очікувала, що ціна з легкістю перестрибне оцінку в 10 мільйонів.
- 200 тисяч! Ох, я бачу там 400 тисяч!
На щастя, кількість людей, які хочуть отримати Екліпсу, з часом зменшилась.
Мало хто хотів купити раба з окупованої країни понад 500 000 золотих. Особливо, якщо він був занадто несприйнятливим, щоб використовувати його як постільну іграшку. [( ✔ ° he° ° C]
Якщо не вважати людей, достатньо божевільних для цього.
- 500 тисяч! 600 000! Я бачу 600 тисяч!
За такі гроші ви цілком можете дозволити собі маленький будиночок.
Зараз ставки робили тільки дві людини.
Я не бачила їх облич через масок, але могла сказати що один з них був товстим чоловіком, а друга, судячи по зморшистій шиї - старою.
Їхні гострі очі альчно блищать. Від чого я могла припустити, для яких цілей їм так потрібен Екліпс.
- 900 тисяч!
Стара карга підняла ставку на 300 000, і тепер ціна становить 900 тисяч золотих.
- 10 мільйонів! Тепер 10 мільйонів!
Але товстень не відступив. У аукціоніста щелепа відвисла, і він змінив погляд на стару.
Схоже, бабка здалася тому що розлютована кинула табличку на підлогу.
- 10 мільйонів! Ще ставки? 5! 4!
Почався зворотний відлік.
Я обережно озиралася. Треба було перевірити, чи є ще хтось, готовий кинути виклик товстуяку.
- 3! 2...!
Коли зрозуміла, що більше ніхто не ставитиме вище, я нарешті підняла свою табличку.
- 100 мільйонів.
(100,000,000).
Мертва тиша.
Якби люди поверталися подивитися в мою сторону з якимось звуком, то він був би дуже гучним.
- 1....!
Честь аукціоніста знову впала. Кілька разів він плутався у словах, ніби не міг повірити своїм вухам, але через пару секунд з радістю закричав:
- 100 мільйонів! Вона сказала 100 мільйонів! Більше ставок немає!
Більше ставок і не повинно бути. Але навіть якщо б таке сталося, це не має значення.
Тому що я ще з самого початку вирішила, що викрикну суму в 10 разів більше за ту, яку прокричить останній.
Від цього залежало моє життя. Навіть якби це було не сто мільйонів, а десять мільярдів.
- 100 мільйонів, продано!
Я навіть можу розійтися з цими грошима.
***
- П-будь ласка, пройдіть сюди!
Після закінчення торгівлі, аукціоніст проводив мене особисто.
Виявилося, що він не просто головний, а управитель рабського ринку.
Я пішла слідом за ним, в темницю, де тримали всіх рабів.
Щоб дістатися до Екліпса, треба було пройти далі.
Шлеп-. Біля Екліпса стояла купа робітників, кожен - з батогом у руці. Вони били Екліпса по голій шкірі.
Рабів доставляють в аукціонний будинок, а згодом продають. Для цього їх усіх перевозять у зону доставки і закривають в клітках.
Очевидно, Екліпс теж не був винятком, якщо його перевели в зону доставки.
Шоп-!
Ще один удар хлиста і його спина закричала.
"Господи Ісусе.'
Здивований такою жахливою сцену, я нахмурилась.
У грі герцог привів Екліпса в особняку через кілька днів після початку фестивальу. Фестиваль тоді ще продовжувався.
Герцог дізнався, що його збираються продавати і викупив раба за високу ціну.
Я вирішила втекти, щоб потрапити сюди в перший день фестиваль і отримати Екліпса раніше герцога.
На щастя, зрештою він став моїм.
- Як ви бажаєте заплатити, дорогий клієнт?
Смирно запитав аукціоніст, хоча ні, работорговець.
- Ось так.
- Ох!
Я дістала чек з кишені і кинула йому.
Работорговець, побачивши цей чек, здивувався. Але швидко повернув свою люб’язну посмішку і запитав:
- До якої благородної сім'ї мені звертатися за оплатою?
- До родини герцогів Еккарт.
Я впевнена, що так.
Герцог розсердиться, коли дізнається, що я витратила 100 мільйонів золотих на купівлю одного раба, але в мене вже готове виправдання.
Работорговець виглядав здивованим, але через кілька секунд на мене кинув повний сумнів.
- Е-е.... ви повинні бути грубими, але не могли б показати щось на підтвердження вашої особистості?
- Ви мене зараз підозрюєте?
Я запитала, і варто було мені це зробити, як работорговець негативно замахав руками.
- З-сусім немає! Зовсім ні! О-добренько ви не той клієнт з родини Еккарт, що відвідує цей ринок зазвичай....
Не маючи особливого вибору, я витягла якийсь предмет зі своєї кишені.
І роздратовано штовхнула його в работорговця.
- Робіть з нею що хочете - можете взяти її із собою, коли прийдете за грошима, не брати.
- Б-боже мой! Я-я не впізнав такої високої людини!
Побачивши золоту ґудзики Деріка, на якій зображено герцогів Еккарта, торговець живим товаром низько вклонився.
Потім він поспішно щось дістав і передав мені.
- Ось, будь ласка, візьміть.
Це було кільце з великим рубіном.
- Що це?
- Це знак того, що цей раб належить вам.
Перстень я прийняла.
Не розуміючи, для чого це потрібно, я втупилася на работорговця, і той вказав на щось пальцем.
- Бачите ремішок на шиї раба?
На шиї Екліпса фарбувався шкіряний ошийник із шматком жовтого мармуру.
Я кивнула, і работорговельець продовжив:
- Цей нашийник накладено зачарування паралічу. Якщо ви натиснутимете на рубін в кільце, жовтий мармур спустить ударну хвилю. Таким чином, ви зможете запроектувати свого раба, якщо він дозволить собі зайвого.
Здається, що під час аукціону недавно використовували саме цей предмет для того, щоб миттєво угамувати дерев'яну деревину Екліпса.
- Але він плавить мізки, якщо його занадто часто використовувати, тому будьте обережні.
На цій радісній ноті работорговець закінчив інструктаж.
'Оно плавить мізки ....'
Це так жорстоко. Знову подивившись на перстень у своїй руці, я скривдила його.
- Він дуже небезпечний для такої тендітної леді як ви, тому переконайтеся, що воно завжди знаходиться на вашому пальці. Давай. Спробуйте.
Работорговець, який не бачив мого переношеного обличчя, наполягав, щоб я його наробила.
Я змирилася з його упертістю і вдавала, що одягаю перстень на вказівний палець.
Прямо тоді.
- Агх-!
Зпереду донісся різкий крик.
Я злякалась і побачила Екліпса, який душив ногами одного працівника.
Наручі, що зчіплювали його ноги були порвані.
- Х-хей! Поспішайте його!
Работорговець кричав, його обличчя зблідло.
Шльопа, Шоп- Інші робітники не наважувалися підходити надто близько до того, хто назвав раба, навіть коли його колега опинився в небезпеці.
- Хрrрк....
Удушований робітник повільно помирав, а шкіра Екліпса з кожною секундою ставала все більш пораненим.
Я не могла просто стояти і дивитися, коли переді мною помирав чоловік. Особливо, коли могла щось з цим зробити.
Я трохи посміялася, але натиснула на рубін.
- Угх!
Екліпс напружився, а потім затрясся, падаючи як підкошений.
- Кха! Ха, ха....!
Нарешті, вибігши з клітки, виснажений.
Потім я підійшла до землі, що повзає і все ще тремтячий Екліпсу.
- П-постойте!
Работорговець всмужився і намагався зупинити мене, але це не завадило мені наблизитися до Екліпса.
- Нгх....!
Коли я підійшла до нього, Екліпс прожене мене кровожерним поглядом, хоча мав сильний біль.
Я наближалася до нього, а його голова сяяла [Інтерес 0%].
Присівши поруч з ним, я взяла його за підборіддя і підняла йому голову.
- Екліпс.
✔
Чорт, "Шлеп, Шльопад-" звучить так... Соромно.
( he° ✔ ° appname)
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
upd: Для тих, хто читає цей переклад не на Rulate - Окей, я не проти, якщо безкоштовні розділи мого перекладу викладають і на інших сайтах. Ноо... Я бачу, люди не особливо в курсі, що на Rulate є можливість прочитати більше розділів, хех)
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert