Крикнув рожеволосий в сторону дверей.
Через деякий час прибіг палац, разом з багатьма слугами.
- Другий молодий пан! Що трапилося?
✔ Замкніть це створіння в темниці!
- Момолодий пане! Мені шкода! Молодий пане! Молодий пане!
Служниця, яка діяла мені на нерви весь ранок, виволікали з кімнати по першому кличу рожевого лосося.
Я не брала участі в цьому, тому що була зайнята розглядом свого тіла.
Я безсильно обкололася на стілець, прикриваючи долонею рот. А рожеволосий простягнув до мене свої руки.
Він злегка стиснув мої плечі. Це було досить несподівано, відчуття того, як він стиснув мої плечі, було ніжним.
✔ Ей, ти в порядку?
✔ ...
Чому ти просто сиділа і їла це? Ти повинна була закричати, перевернути стіл і влаштувати скандал, як зазвичай ти робиш, ідіотка.
Він воює, і він намагається потішити мене.
Він був абсолютно таким же, як і той персонаж з гри.
« Якби я не обрала третій варіант, мене б наздогнала смерть від виделки».
Я була роздратована.
Я хотіла висловити все, що я про нього думала, але я не могла видати ні звуку.
« Хах... Все закінчилося, так?»
Завдяки допомозі від несподіваного гостя я змогла позбутися цієї служниці.
Але я не відчувала вдячності за це.
Хіба могла тільки одна служниця знущатися над злодієм?
« Ні»
Мабуть, ця служниця була лише однією з них. Можливо, слуги в особняку, що були з нею, також витирали об ноги злодію.
Цей чувак зробив вигляд, що він нічого не бачив, хоча на власні очі побачив те, як відбувалося раніше. У цьому будинку переважало таке ставлення до герцогської дочки.
Минуло не так багато часу, відколи я прокинулася, але я дуже втомилася.
- Ей, ти жахливо виглядаєш. Тебе покликати лікаря?
Розоволосий, здавалося, був стурбованим тим, що я не відповідала на його запитання, його тон голосу був нерішучим.
Те, як він стояв нахилився до мене, стискаючи мої плечі, виглядало так, ніби він дійсно хвилювався за мене.
Це сталося тоді. Білий прямокутник знову з'явився переді мною.
✔
◯ 1. Не твоя справа.
◯ 2. Про кого ти турбуєшся? Вийди звідси!
✔ 3. Не прикидайся добрим, це огидно бачити.
✔
Це жахливо, я повинна вибрати єдиний правильний варіант для виживання.
Я вибрала найбільш нешкідливий варіант з трьох, готових системою.
- Не. Твоя справа...
Це була відповідь, яка відповідала моїм почуттям, тому я обрала його всім серцем.
Але, оскільки я проковтнула цей « сніданок» голос вийшов слабким.
✔ Ти...
Розоволосий нахмурівся, розібравши що я сказала.
Але тільки на мить.
Коли я знову подивилася на нього, його вираз обличчя було таким холодним і беземоціональним, що в мене пішли мурашки.
Може бути, що це мені здалося, але я була не в тому стані щоб звертати на це увагу.
- Так, ти маєш рацію. Чим ти займаєшся he це не моя справа. Мене не хвилює, що ти їси що ні попадаю, а потім страждаєш від цього.
Хлопець, який недавно турбувався про мій стан, почав говорити речі, які мало кому хотілося б чути.
Ні один лікар в особняку Еккарт не витратив би на тебе свого цінного часу.
Над його головою світилася напис:
[Интерез -3%]
Відсоток його зацікавлення виріс.
Вчора він дорівнював -10%. Сім відсотків здаються просто величезними цифрами, адже в складних умовах можна підняти лише на два або один відсоток.
« Якби я знала, що інтерес так сильно зросте, то пройшла б цей епізод першим»
Але я не була щасливою. Мене не цікавило, що кількість інтересу зросла.
Адже він був негативним.
***
Я відірвала свій погляд від білої рамочки.
Я прополоскала рот у раковини і подивилася в дзеркало, щоб побачити бліде, гарне обличчя злодійки.
- Пенелопа.
Звуки, які я не могла вимовити навіть якщо я хотіла, без проблем виступали зараз, коли я залишилася наодинці з собою.
Коли я заговорила, дівчина у дзеркалі повторила мене.
Великі бюрузо-зелені очі сяяли як два смарагди.
Рожеве волосся таке ж яскраве, як квітка азалія.
Прекрасна, гарна дівчина з гарним волоссям розлітаються при кожному моєму русі.
Але це не моє обличчя.
✔ Пенелопа Еккарт. Еккарт ...хах.
Еккарт - це єдина гра герцогського роду в імперії Інка.
В останній епізод, до якого я дійшла, був лише початком складного режиму, де я багато разів помирала. У цьому ж епізоді старший син герцога позбавив мене статусу.
Тому що я вибирала варіанти відповідей відповідні особистості персонажа. Це був бездумний вибір.
На щастя, чим більше я вмирала, тим більше разів пробувала різних варіантів. Якби я цього не робила...
Коли я подумала про це, то зробила довгий і глибокий вдих.
- Хах... Мила? Дуже, дуже мила. Принаймні я симпатична...
Коли вона була зображена на картинці, я вважала її привабливою. Але коли побачила обличчя Пенелопи живу, то зрозуміла, що краса якої вона мала, не може існувати в цьому світі.
Якби це було до того, як я покинула будинок, я б була зачарована і славила красу Пенелопи.
Мабуть, я б також з радістю прийняла це рішення.
"Думала б, що це життя було для мене чимось нікчемним".
Однак я зміг вистояти і зрештою втік з того дому.
Мене прийняли у всесвітньо відомий університет.
У мене з'явився будинок, в якому я могла повністю розслабитися, хоча він був маленьким і брудним.
Після того як я покинула сім’ю батька, у мене нічого не залишилося.
Що я намагаюся сказати he життя Пенелопи, в якій будь-яка дрібна помилка може привести мене до смерті не було краще. Зовсім. Вона була набагато гірше.
Інша річ, якби я була героїнем звичайного режиму, в якого будь-яке рішення мало б достатнє значення.
- Але чому?
Але чому мені так не пощастило, то-ль-ко що утікала з цього жахливого будинку?
Чому я...
Хлоп!
Я закричала лялечкою по раковині. Красиві обличчя дівчини, що відбивалася у дзеркалі, перекосилося в жахливій гримасі.
Вона виглядала більш розлюченою, ніж сумна і це робило її схожу на головну злодію в грі.
- Хах...
Я глибоко зітхнув і провела рукою по волосах, відкидаючи їх назад. Я подумала про Пенелопе.
Пенелопа Еккарт. Злодія гри та героїня найтяжчого режиму.
Пінелопа насправді була простолюдинкою без прізвища.
[Маленька Пенелопа, постійно переїжджаючи з місця на місце разом зі своєю хворою матір’ю, випадково зацікавила герцога, який у розпачі шукав свою загублену дочку.
Коли мати Пенелопи померла, її прийняли в сім’ю герцога Еккарта.
Вона могла стати леді з герцогської сім'ї, тільки з однієї причини.
Все, що вона виглядає як загублена дочка герцога.
Рожеве волосся, успадковане від покійної герцогині та блакитні очі — символ Еккартового походження.
Я згадала другого сина герцога, якого бачила не так давно.
Його волосся було прекрасного рожевого кольору.
Але колір волосся дівчини у дзеркалі був ближче до вільняного, ніж рожевого.
І очі бірюзового кольору дещо відрізнялися від кольорів очей інших членів родини.
✔ Чому він взяв у першу дитину, яка впала?
Коли Пенелопа виросла, вона більше не була схожа на його доньку. Герцог втратив її інтерес і незабаром зовсім забув про неї.
Поруч з Пенелотою, більше не цікавий герцогу, залишилися тільки зведені брати, сини принца і слуги гноблять її.
"Це так схоже на моє життя, що навіть неприємно...."
Моє життя пенелопи і те, як з нею поводилися, було таке ж схоже на мене.
Я не помітила це, коли грала в гру.
Раптом я відчула себе пригніченою.
"Фальшива леді".
Всі слуги в особняку герцога Еккарт ставилися до Пенелопе, як до підробки.
Пінелопа була неймовірно красива, але в очах інших вона була лише копією оригіналу.
Може бути все було б по-іншому, якби вона була милою до інших, але тільки через те, що її єдина, яка увійшла в сім'ю Еккарт, у неї був згаяний характер.
У пролозі це пояснюється так: « Вона ніколи нікому не довіряла, була схожа на поваленого їжака. І де б вона не була, і що б не відбувалося, вона завжди спричиняла неприємності."
✔ А я ще й дивувалася, чому всі варіанти відповідей були такими ненормальними.
Я кивнула головою і нарешті зрозуміла, чому всі відповіді були з вітаннями.
По суті, Пенелопа була злодієм, силою якої було в її прізвища.
На відміну від героїні звичайного режиму, вона була різкою і їдою.
Але я здається зрозуміла Пенелопу.
Всього день. Ні, кілька годин. Лише кілька годин я відчуваю те, як з нею поводилися в герцогському домі, цього достатньо щоб зрозуміти яким було її життя.
« Вона навіть підробка називається! »
Як вони можуть її будити, тиша голка? Незважаючи ні на що, все ж ця дівчинка герцог підібрав особисто.
Жодна служниця не буде так будити інших дівчат.
У 12 років Пенелопа була прийнята в сім'ю герцога.
Якщо вона була зґвалтована вже з того дня...
Дитина не може дати відсіч дорослим, яким все одно на його крики.
✔ Не через це їй було судилося стати злодієм?
Ніхто не зможе змінити той факт, що з неї знущалися аж до сьогоднішнього дня.
Жоден персонаж не був милосердним, своїми жорстокими і божевільнимами вони вбили Пенелопу зсередини.
Мені її навіть шкода.
Я підняла руку і погладила ніжну, м'яку щоку Пенелопи.
Дівчина з яскраво рожевим волоссям, що відбивалося у дзеркалі, виглядала сумною.
Разом з цим, я позбулася жалю.
- Ха, подивимось, кого ще тут треба шкодувати.
Не було часу думати про непотрібні речі.
Тепер я стала Пенелотою.
А значить, я можу померти від рук чоловічих персонажів, як і Пенелопа в грі.
— -- ----
Ця дія зараз редагує новий редактор, якщо ви знайшли помилку в тексті. Будь ласка, виберіть один або декілька абзаців. Вбивайте в пошуковий рушій перекладачів « Polina_Velieva». і надішліть повідомлення з помилками.
.
.
.
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert