- Леді, час вставати.
Я почула чийсь шепіт над собою.
Незважаючи на те що я сильно спала, то швидко прокинулась від ледь чутого голосу.
Я не вірила в те, що зі мною трапилося і не могла заснути всю ніч, бо чекала на пробудження від цього сну. Я так хотіла прокинутися, що в процесі непомітно занурилася у царство Морфея.
- Леді.
Знову почувся обережний голос.
« Вона до мене звертається?»
Обидва голубоокі чоловіки пішли, і я залишилася в кімнаті цілковито одна. Це був мій останній спогад.
Тому, називати мене "леді" могли тільки я.
✔ ...
Я все ще дрімала, мої думки плуталися. Я не могла відразу встати.
Через мить, я почула позаду шорх.
На той час я вже майже встала, а тоді готувалась зібратися з силами, щоб піднятися з ліжка.
Як раптом, на мій передпліччя ніби пройшов електричний струм.
- Ай!
Мої очі швидко відчинилися.
Я скрикнула і схопився з ліжка, відкинувши ковдру в сторону.
Потім я обголила свої плечі, щоб перевірити садняче передпліччя.
"Е-це..."
Я була шокована, побачивши шкіру, раніше приховану під рукавом світло-блакитної піжами.
Передпліччя було вкрите фіолетовими синцями, слідами від голок.
Якби це була просто тканина, то на ній не було б так багато слідів, але це був людська шкіра.
Коли я почала калічити себе, то дуже розгубилась.
- Ви прокинулися.
Донісся біля ліжка безсторонній голос.
Я повернула голову на голос і побачила веснушчасту дівчину з каштановим волоссям. Це була служниця.
На ілюстрації служниця не мала портретів і була одягнена в однакові костюми.
Дівчина, яка стоїть переді мною, була винятком.
Я не знаю, куди вона поділала голку якої тхнула мене, але в її руках нічого не було.
Вона дивилась на мене з голкою і з якимось садистичним задоволенням.
« Що з нею не так? Чому вона так поводиться з людиною, яка не зробила їй нічого поганого?»
Я відкрила рот, бажаючи відрубати її.
✔ ...!
Але я не могла вимовити жодного слова, хоч би як намагалася.
« Чому я нічого не можу зробити в цій ситуації? Чорт забирай!»
Коли я мовчки подивилася на неї, служниця зробила вигляд, що нічого не сталося.
Я приготувала вам воду у ванній кімнаті, прошу вас помолись.
На її обличчі виблискнула зла усмішка, коли вона почала застеляти ліжко.
Схоже, вона звикла так поводитися з цим тілом.
Я нерухомо сиділа, закусивши нижню губу, але поштовх служниці змусив мене піти до ванної.
Вона сказала, що приготувала воду для миття, але в порожній ванній була тільки бочка з холодною водою.
Це була крижана вода, від якої у мене пішов табун мурашок, як тільки я опустила в воду кінчик свого пальця.
« Я не очікую, що вона допоможе мені з миттям, але це вже занадто! »
У сюжеті було всього кілька пропозицій про те, як жахливо ставилися до злодійки, але не говорилося нічого конкретного.
Я знову мушу визнати і прийняти реальність. Я дійсно потрапила в гру.
Я потягнула рукав, знову побачивши ранку з засохлою кров'ю і замислилась.
« Як же так. Нічого подібного не було в ігри ...."
Раптом, в моїй пам'яті спалахнула картинка.
Тут показано злодійки в плаття з відкритими передпліччями.
На відміну від інших ілюстрацій, на яких не було жодних вад. На цій ілюстрації було зображено кілька маленьких крапок на передпліччях.
« Ну просто чудово. А я думала, що це родимки!»
Якби їх не було, то можливо вони були б важливими і згадувалися б хоча б в одній гілці, з яких мені не вдалося розблокувати... Хто ж знав, що це були сліди від голок.
Це неймовірно. Я знову була здивована, наскільки детальним був сюжет.
❖ Леді, сніданок готовий. Ви закінчили?
Ми з радістю запитали служницю, чи вона не хотіла б мати двері.
« Хто-небудь скаже їй, що мене не влаштовує її кандидатура на місце моєї служниці?»
Не маючи іншого вибору, роздратована, я знову опустила руку в пробірку до кісток крижану воду.
Для мене, багато років знущання звідних братів не було гіршим за лоскоту.
У будь-якому випадку, для образотворчих таких як я, було б нормально бажати залишити цього тварюка такі ж сліди від голок, але для початку мені потрібно дізнатися про все.
На жаль, я не можу вільно говорити те, що хочу.
Коли я вийшла з ванної, витираючи обличчя рушником, я побачила стіл, накритий до сніданку, як і сказала служниця.
Мабуть, тепер я буду їсти тільки у своїй кімнаті.
Можливо це тому, що я була покарана старшим сином герцога.
- Сядьте, леді.
Служниця потягнула мене за руку і посадила за стіл.
Але сівши на стілець, я не могла не насупитися.
Їжа, приготована для мене, виглядала непридатною.
На тарілці був шматок запліснявого хліба, а в миску був густий сірий суп з плаваючими невизначеними твердостями.
✔ Покваптесь і з'їжте. Я знаю, що ви голодні.
Вона широко усміхнулася мені і спробувала змусити мене з'їсти це.
Я стиснула зуби і впилася у неї поглядом. Перед моїми очима з'явився білий прямокутний екран.
✔
he1. Що це? Ти божевільна? Негайно приведи мені кухаря! Зараз же!
→2. Ти пропонуєш мені з'їсти те, що навіть пси не їдять? Я з'їм це, якщо ти сама спробуєш!
✔3. [Съесть].
✔
Я вже двічі вибирала неправильні варіанти.
Коли я вибрала перший варіант, служниця побігла скаржитися герцогові, разом з слугами, що її, бідну і нещасну, ображає злодійка.
Коли до старшого сина герцога дійшли чутки про вчинки злодійки, він розлютився. Він заборонив давати їй їжу і воду.
Так вона померла від голоду.
Наступного разу я вибрала другий варіант.
У цей момент, молодший син герцога який просто проходив повз, він кинувся до служниці, щоб допомогти їй.
У процесі, він випадково штовхнув злодію і вона впала на виделку, в результаті чого, вилка проткнула їй шию.
Це була дійсно безглузда смерть.
« Залишився тільки останній варіант»
Вся ця сцена, ймовірно, була епізодом з історії відносин героїні між слугами в особняку герцога, потім чого, вона стала злодієм.
Проте я не хотіла дивитись, як з героїню знущаються. Тому пропустила цей епізод і перейшла до наступного чоловіка, в якому вона померла вдруге.
Я зробила це тому, що мала можливість розблокувати інші епізоди навіть не пройшовши один з попередніх.
Але зараз у мене не було кнопки « ескізу», ця кнопка могла скинути дію і повернутися до меню, де я можу вибрати епізод.
"Чорт..."
Я з запалом подивилася на служницю, яка стоїть поруч і повільно натиснула третій варіант.
У ту ж секунду я втратила контроль над своїм тілом.
Моя рука взялася за ложку і засипала нею сумнівно їстівний суп.
Можливо, моє небажання їсти це вплинуло на дії мого тіла, оскільки чим ближче наближалася ложка до моєї рота, тим більше тряслися мої руки.
Краплі сірої рідини впали на стіл.
Але як би не було моє бажання, я не могла зупинити руку, що несе столовий прилад до мого рота.
Зрештою, ложка опинилася в моєму відкритому роті.
he Ухг...
Я відчула сіру рідину мовою. Воно було просто огидним на смак.
Це не їжа, це варені органічні відходи.
Моє тіло рухалося само по собі і проковтнуло рідину. Мерзський бульйон потрапив з рота в горло.
✔ Кха.!
Ця жінка, яка все це бачила, а вона сказала, що я дійсно буду їсти.
"Ого, мене зараз вирує!"
Я проковтнула. І потім я з усіх сил намагалася забути ці жахливі відчуття.
"Думаю, одного разу буде достатньо"
Я б не померла, з'ївши лише ложку органічних відходів.
Я дозволила, щоб з полегшенням полегшила собі життя, бо щасливо закінчила цю сцену.
Але я помилялася.
Моя рука, що тримає ложку, не збиралася зупинятися на цьому.
« Що вона робить! Що...!!"
Навіть після всього цього, я змушена пихати собі в рот заплісневий хліб з супом.
Не добровільно, зрозуміло.
Служниця збліднула, спостерігаючи за тим, як я насильно пасую себе цими відходами.
Моє тіло, яке діє ці шалені дії, зупинилося, коли з'явився молодший герцогський син.
- Що ви робите?
- М-молодий пане Рейнольд!
Його раптова поява викликала паніку у служниці.
- Угх, тьху!
З іншого боку, у мене не було часу звертати на нього увагу. Я замкнула свій рот обома руками.
Я багато проковтнула. Я відчувала, що мене в будь-який момент може вирвати.
« Чому я мушу знову страждати? »
Я вже відчувала подібне, ще до того як потрапила в гру.
Незліченна кількість разів мені доводилось страждати через зведених братів у тому пекельному будинку.
Але тепер я повинна пройти це знову, але тільки у вигаданому світі?
- У-ух, гм...
Нитка слини простягалась від мого рота до долоні.
Мене охопили почуття огиди та несправедливості.
Я дихала, як вмираюча людина, що випиває отруту. Бачачи це, рожевий підійшов до мене. У нього був шокований вираз обличчя.
✔ Ей, ти в пір ...
Він різко замовк на півслові. Він застиг ще в великому шокі коли побачив, що було на столі.
✔ Це...
Хліб із пліснявою і проскладлений суп.
Це був повний безробітний. Ніхто б не здогадався, що було подано на сніданок леді з герцогського будинку Еккарт. Навіть простолюдини не стали б їсти ці відходи на сніданок.
Добрячу половину цієї « подорожі» не було, а його бліда, молодша сестра прикривала рот.
Розоволосий повернувся до служниці і дав ту жахливу думку.
✔ Гей, чим ти її зараз годувала?
- Момолодий пане! Це...
Служниця зблідла від його вбивчої аури і задрижала від страху.
« Дуже очевидно, що він все зрозумів».
Навіть перехожий здогадався б, що фальшива леді, яка завжди надихала скандал з будь-якої дрібниці, їла зіпсовану їжу без скарг.
Розоволосий прикрикнув на служницю, яка не могла належним чином відповісти йому.
Ти дозволила собі принизити нашу сім'ю! Як же проста служниця сміє так звертатися до людини, якій вона служить?
- Юначе пан! Це непорозуміння! Молодий пане!
✔ Провалюй! Забирайся з цієї кімнати!
- Момолодий пане!
Я повідомлю про це батькові і братові! Хто-небудь! Дворецький!
— -- ----
Ця дія зараз редагує новий редактор, якщо ви знайшли помилку в тексті. Будь ласка, виберіть один або декілька абзаців. Вбивайте в пошуковий рушій перекладачів « Polina_Velieva». і надішліть повідомлення з помилками.
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert