Пройшов рівно рік з того самого бою між найсильнішими Шинобі з двох різних епох.
Світ ніколи не змінився за цей час. А він і не повинен був. Ніндзя різних Схованох Дерівень продовжували виконувати свої місії. Але ніхто не втручався у відкриті конфлікти. Просто всі розуміли, що в такому випадку міститься одна людина...
Рок Лі.
Він пройшов ураганом по всіх країнах, вбивши відомих Казі в схоплені один на один. Жодних поразок, лише низка впевненіх перемог, які дали можливість іншим дізнатися про існування такого могутнього Шинобі.
Але все це не більше ніж короткі проміжки в житті хлопця з густими бровами. Де більше тепер він дорожив не боротьбою з спроможними противниками, а можливістю спокійно проводити свої дні в компанії близьких йому людей і не турбуватися їхньою безпекою. Улюблені, батько, вчителі, друзі і знайомі.
У всякому разі, основні проблеми для Рока не були з неминучих хвиль ворогів...
Основні проблеми - це ті, що пов'язані з організацією весілля.
Раніше Лі довелося спілкуватися з батьками Тентен і Іно. Світ Шинобі справді дивовижний. Адже тільки так через його силу ніхто не міг засудити молодого хлопця за поліаморну сім'ю.
Зрештою, на першому місці все одно було щастя. І ніхто з пассій Рока не заперечував з ідеєю масштабного весілля, в якій обов'язково приймуть участь всі улюблені їм дівчата, тоді як навпаки, глядачами стане ціла Коноха. Найбільше свято, що не повинен бути переплюнуте ніким у найближчому майбутньому.
Що ж щодо батьків Карін і Темарі...
Гени Ооцукі, їхня кров і сила дозволили Лі творити неймовірні чудеса. Це зовсім інший рівень. Хлопець більше не міг сидіти в медитації довгими місяцями, щоб зібрати необхідну енергію для воскресіння. Після кількох годин відновлення у тиші знову з’явилася можливість використовувати техніку Реінкарнації справжнього життя.
Таким чином, Рок справився з обіцянкою, даним колись. Він буквально відродив з мертвих батька і матір Темарі, і зробив те ж саме з єдиною близькою людиною для Карін, її мати, чия могила перебувала на території ненависної країни Трави.
Все стало надто добре, у нього навіть вийшло знайти з ними всі спільну мову, так що в цьому не було сенсу шукати нічки підозрілості. Система обдарувала Лі за його зусилля двома платиновими скриньками. До того ж, стільки всього сталося...
Тому виходило, що тисячі днів тренувань не пройшли даремно. Настав час просто-напросто радіти кожній прожитей хвилині.
І повний місяць особливо заспокоїла ночами хлопця. Рок перебував на своєму дворі з посмішкою на устах. Його ноги плавно відштовхувалися від землі, а потім він повільно злетів. Гігант на темному небі освітлював доріжку, якою так і хотілося пройтися. Дивні відчуття манили. Ось чому Лі піддався такому раптовому пориву.
— Так, я досягнув усього того, чого хотів...
Прошепотів Рок, купаючись у блискучих обрисах повного місяця, що ніби ілюзує в червоний з боків. Знаменинний момент, тому що чорні очі майбутнього шостого Хокаґе Конохагакурі, як сама це ухвалила нещодавно Цунда Сенджу в розмові з ним наодинці, миттєво покрилися алим світлом таїнства.
У ту ж секунду шарінган і його зап’ястя перетворилися в гострий візерунок, щоб повністю змінитись, формуючи фіолетовий по кольору риннеган. Оскільки сьогодні Місяць був особливо чудовим у набутих малинових тонах, він ніби горів. Рок навіть не помітив, як увійшов у стан медитації. Це була жахлива подія, навіть для прихильників бойових мистецтв.
Зрештою ген Ооцукі узяв вгору. Волосся побіліли, як і шкіра. У Лі знову з’явилися невеличкі роги, яких так і просили відрізати гострим ножем. Але головне...
На лобі Рока різко відкрився третій погляд. Само собою, найдавніша доудзюцу, предок шарінгана і риннегана. Зовнішній склерр був повністю червоний, а веселка мала кільцеподібний візерунок з трьома томое на кожен.
Рінне шарінгун Лі - нарешті прокинувся!
...
...
...
Невже це сталося? Так! Ми прийшли до фіналу всієї історії. І я відразу ж скажу, що не хотів розтягувати його, а також боячись взагалі притрагатись до теми Ооцуки з Боруто, адже це анімі мені не подобається.
Тому хочу подякувати всім за те, що читали мене, купували мої голови або оформляли підписку, створювали активи, лайкали, коментували і так далі. Загалом, робили все, щоб моя робота просувалася в топи. Від усвідомлення того, що у мене є перший кінцевий фанфік на душі навіть радість і легкість.
Я не буду на цьому зупинятися. І я зараз не про побічні розділи, які також підуть слідом і точно закінчуться до кінця жовтня, а про те, що я продовжуватиму займатися написанням фанфіків. Скоро почну писати новий. Який всесвіт - поки секрет.
Ще раз дякую!
