Хмари тягнулися один до одного, намагаючись з’єднатися в єдиний білий водоворот. Крім того, спалахи енергії продовжували блукати в небі. Лише залишки минулого зіткнення Восьми Воріт і Сусано, але навіть Каге б не витримали, якби щось подібне потрапило по ньому прямим уроном.
Проте, тому від Мадри нічого і не залишилося. Буквально...
Лі ж летів вниз. Кілька сотень метрів над землею не лякали, до того ж, думки хлопця були абсолютно порожні. Тіло Рока швидко руйнувалося, а його серце відмовлялася справлятися з тим гігантським вивільненням чакри. Ще трохи і орган або остаточно зупиниться, або просто вибухне.
Вся плоть Шинобі Конохі ніби пройшла через пекельне випробування. Шкіра облякалася в деяких місцях, огидні лінії розкрили прожоване м'ясо до корочки, а десь і тріснули кістки. Очі Лі втратили блиск життя. На щастя, вихід все ще мався.
Друк Сили тисячі.
З сховища цього фуіндзюцу вивільнялися величезні об'єми енергії. Природна регенерація Року також підтримала цю справу. Поступово серце хлопця почало приходити в норму, повертаючись до спокійного ритму. Таким чином, в самий останній момент, перед тим, як Лі майже що зіткнувся б з поверхнею, він прокрутився у повітрі, щоб слідом акуратно приземлитися на ноги.
З гучним бавовною земля знову потріскалася, і її шматки знов піднялися в повітря. Рок неспокійно озирнувся по сторонах, не реагуючи на спостережний хаос. І все ж хлопець був радий, що битва відбулася далеко від заселених людьми місць.
У всякому разі, історія підійшла до кінця.
Звичайно, історія Обіто, Зецу і Мадарі. Ці персонажі закинули в небуття. Ніби гарна новина, але Лі все одно відчував якусь втрату. Дуже слабку, а також дурню. Він просто вважає, що вороги закінчилися для нього. Ось що значить, важко жити з характером бойового маніяка...
Потім Рок просто взяв і впав спиною на землю.
На нього накоїла дика втому. Більше того, тисячі тисяч людей фактично є порожніми. Очевидно, знадобилися 85% запасів енергії всередині, щоб змусити його тіло знову ожити, а головне відновити все отримане від Врат смерті поранення.
Уявіть собі клітини, які проходять через смерть і звертаються в ніщо. Їм потрібен неймовірний потік щільної життєвої сили для продовження своїх поділів. Тепер організм Рока повністю відновився.
І якщо зірвати криваву засохлу плівку з шкіри, то під нею зрештою виявиться ідеальна і гладке людське тіло.
"Мадара Учиха і впрямий найсильніший серед ніндзя. Більше такого мені не знайти Шинобі в світі. Хоча, я все ще можу спробувати відродити Хашираму для нового возз'єднання зі мною, але це, мабуть, можна буде порахувати повною неповагою до того, хто заснував першу приховану Державу"
У такому ключі подумав Рок Лі в цей момент.
Це спонукало його розслабитися, і це допомогло йому уважно придивитись до того, що відбувалося перед ним. А саме, тьмяно блимає іконка в кутку поля зору, яка так і гіпнотизувала з закликом, щоб з нею щось зробили.
[Поздоровляю, користувача системи на ім'я Рок Лі!]
Звичайно, по-іншому і бути не могло. Але душа хлопця ніби запізнула від цього повідомлення. Так, його настрій очевидно покращився, адже настав час забирати свій приз.
[Ви виконали всі адські вправи, які були призначені цій системі!]
[Ви перемістилися від ударів до епічних боїв!]
[Від слабака до найсильнішого Шінобі!]
"Невже почалися титри?."
Рока навіть перекинула від раптової думки. Фільми до добра не ведуть.
[І хоч життя - це не гра, але ви змогли ідеально її пройти, ніколи не зламавшись перед перешкодами на шляху!]
[За це ваша остання нагорода подвоюється!]
[Мадара Учиха - був воскрешений і убитий вашими руками]
[Награда: дві платінових ящика]
Цифрові сповіщення завалили Лі з ніг до голови. Так, в принципі, щось подібне і слід було очікувати після такого виконання пекельної вправи, суть якого полягала у вбивстві легендарного Шинобі. Серйозна задачка, особливо, якщо він спочатку мертвий...
Однак потяг наздогнав Рока.
Цей чоловік навіть вирішив не повертатися додому, натомість збираючись подивитись на речі, що лежали всередині платинових ящиків. Щось подібне можна сказати про наркотики. До того ж, відчуваючи себе переможцем, Лі мало хвилювався про щось в цю мить.
[Ім'я: Рок Лі]
Джонин]
[Здоровье: 90%]
[Виносливість: 77%]
[Чакра: 85%]
[Ранг Тайдзюцу: EX]
[Ранг Ніндзюцу: A-]
[Ранг Гендзюцу: B+]
[Нагороди першої платинової скриньки]
[Боженяя кров клана Ооцуки]
[Іволюція шарингана до риннегана і кринне кулінгана]
[Нагороди другої платинової скриньки]
[ Ідеальний контроль над усіма сім'ями: вогонь, вода, земля, вітер, блискавка, інь та янь]
[Смертоносні Кости]
"Ну... Мені здається... Чи це вже занадто?!." Хлопець був дійсно шокованим тим, що бачив.
Піднялись густі брови були доказом цього. Якось Шінобі Конохі не вірив у це, тому що він почав активно кліпати і навіть готувався протерти очі. Однак Лі навіть і не здогадувалися, що відбувається. Через хвилину перед ним з’явилось чотири вогники.
Вони наче були голими істотами з казок, які вертілися по колу під Роком, який вже встав на ноги. Була б ніч, кольорова картина вдалася б, а так хлопець нічого особливого і унікального не відчував.
Хоча...
Забудьте, адже в той же самий момент, коли четверта стріляла у його тіло і закарбовувалася в ньому, Лі зміг відчути повний спектр найшорстніших негативних емоцій. Загалом-то, у нього захворіла кожна частинка тіла, заволопивши від усвідомлення жорстокого катування.
Кров всередині Рока забурила, наче магма і в принципі піднялася усією температурою, через що по шкірі проливався піт. Очі Шінобі Ліста зіткнулися з почуттям, ніби по ньому пройшлися гострі лезо. Зір втратив усі фарби, а потім і зовсім з’явило морок. Кості ж заново загортали, ніби хлопець ще раз відкрив Ворота смерті. Він відразу впав на землю.
Лі ніби забув, як дихати в той момент.
Холод забушевал. Тепер кінцівки трястаються і перекручуються як ламані лінії. Все тіло Рока перебудовувалося через систему і її нагороджено з платинових ящиків. Тепер Вискрава Сила керувала його долею.
Ось він, головний приз!
Мазохизм!
...
І тільки через годину біль починала відступати. Рок також моргал і моргал, аж поки його зір не відновився. Крім того, кістки тепер відчувалися зовсім по-іншому. Ніби Лі остаточно взяв їх під свій контроль. Що, однак, так і було. Мабуть, колись саме так себе почував Кімімаро з клану Кагуя зі своїм удосконаленим геномом Шикоцум’яку.
Тим не менш, в цьому плані Року дісталася куди більш вдосконалена версія, яка повинна бути тільки у Богині Кроликів.
Молодий Джон Конохі, подивившись на свої руки, посміхнувся. Вони були білі майже як сніг. В принципі, як і його волосся. А далі, керуючись дивним інстинктом, Лі скористався своїм чакрой і одним голим контролем створив із льоду дзеркало.
Віддзеркалення - ніби він сам, але з врахуванням генів Ооцуки і риннегана в очах. Тобто бліда шкіра, білосніжні локони та маленькі роги на голові. Кінцева частина — це суцільне звірство, про яке Рок хотів негайно позбутися.
Хлопець прислухався до свого тіла. Енергія мирно протікала по своїх каналах. Але вони змінились за такий короткий проміжок часу. Особливо в області очей.
— Ха-ха-хо, — з уст Лі вирвався сухий сміх.
"Це ж просто божевілля. Нагороди платинової скриньки зробили з мене... - Рок доповнив себе думками.
Таких змін він точно не очікував. Але це погано або добре, але тепер йому з цим жити. Тому Лі серйозно настроївся і негайно пішов в медитацію. Це дало йому змогу спостерігати за собою і керувати своїм життям.
Колір волосся відразу змінився. Вернулися знайомі чорні локони, які блищали на світ. Рожки ж хлопець відпилив собі пальцями, які заповнилися гострою чакрой. З ним лишилася тільки блідість, але й та майже що зійшла на кілька секунд.
Неначе б нічого і не відбувалося...
Можна було б так подумати, але замість звичайних очей або доудзюцу шарінга у нього останнє еволюціонувало вриннеган за ті шістьдесят хвилин. А система обіцяла ще ринне шарінгун, через що Лі саме і хвилювався зараз
Це і нервозність, і ентузіазм одночасно. Але на першому плані все одно встала напруга. Зрештою, у звичайному випадку важко забезпечити Ооцукукі утворення шарінгу. Лише Кагуя з’їдала плід чакри, і це було до певної міри.
Рок же відчував, нехай і інстинктивно, що йому потрібно ще час для остаточного пробудження ринне шарингана...
У всякому разі, тепер тим більше немає сенсу турбуватися про які-небудь лиха. З цього моменту Лі буде жити так, як йому хочеться і не задумуючись про щось погане.
А проводити дні зі своїми близькими — це найліпший відпочинок.
— Але все ж вершина цього світу...
"Відтепер вона моя і тільки моя..."
