Перші кілька тижнів літніх канікул цього року були особливо насиченими. Магічний світ бурлив, перетравлюючи новини про те, що два найсильніших мага Британських островів покинули цей бронений світ, забравши з собою кілька десяток своїх послідовників і влаштовуючи знаменитий погром у міністерстві... Так, передсмертні закляття Дамбльдора влаштувала там жахливий погром, розповсюдивши вогонь та інші поверхи міністерства. І я приніс свою лепту, відпустивши пекельне полум'я похуляти.
Добре, що про пожежу стало відомо досить швидко, тому мій обгоник не встиг поглинути надто багато матерії. Боюсь, що його варто було б тушити радикальними методами... При цьому більшість міністерства тому на прогодом. Ця організація і так не була солодкою після всього, що сталося. У них так-то під носом дві організації непідконтрольні міністерству свої розбірки влаштували, тому що за це і відповідати за нього зовсім не кому.
Добре, громадськість була зайнята помінками відомого директора Хогвортсу і святкуванням загибелі Воландеморта. Завдяки цьому міністерство могло спокійно розбиратися зі своїми справами. Але Воландеморта не хотіла так просто здаватися. Ті ж оборотні зробили масові потасовки і йшли майже штурмом брати міністерство. Ну, до тих пір, поки аврори і морокоборці не усмирили цих радикальним чином, мда.
Мене до слова, всі ці події майже ніяк не торкалися. Я ще в перший день дав різні відповіді, на питання брових аврорів, після того, як ті дізналися, що я теж був у тому залі під час зустрічі двох монстрів... Добре, мій метаморфізм дозволив мені легко перетравити зілля правди. Через що мої слова про те, що я звалив звідти, відразу ж після появи Воландеморта, не викликали ні в кого особливих підозр. Хоча тут свою роль відіграло ще й те, що ніхто просто не був готовий повірити, ніби простий студент Хогвортса зміг би пережити той пекельний вогонь, який влаштував Дамбльдор.
Ну, мені ж краще. Тим більше, що в той момент я реально з легкістю міг відіграти для себе звичайну роль. Тіло після того дня у мене ще тиждень відійти не могло, награючи фантомними і не дуже болями там, де в принципі хворіти нічого. Це моя енергетика відновлювалася після такого сильного стресу, поки саме тіло не отруїлося легким отруєнням зіллями... Ну, так принаймні сказав мені цілитель, намагаючись заспокоїти двох схвильованих жінок. І так, решта моїх дівчат не знали мого стану, лише Нарциса і Німфадора були обізнані з правдою.
А решта - ті ж самі історії, що і аврорам, не бажаючи турбувати тих зайвий раз. Я і так отримав за останні часи занадто багато занепокоєння у свою сторону, щоб ще й дівчат запевнити в тому, що зі мною вже дуже скоро все буде гаразд. Ні, дякую! Я і так якось зміг заспокоїти Німфадору, що відійшовши після битви та оцінюючи моє стан, чи мало волосся на голові собі не видрила через те що не змогла мені допомогти в тій ситуації.
Мда, моя кузина буває іноді навіть занадто... просто занадто, як і будь-яка інша Блек. Вон, Нарциса теж акі курка наседка крутилася навколо мого ліжка, поки я відходив від перенапруження. Добре, остання трохи заспокоїлася після того, як я вночі довів те, що зі мною все нормально... І чесно кажучи, я був би не проти провернути подібний фокус і з Німфадорою, але ця навряд чи оцінить це. Хоча, вона ж хоче мені відплатити за своє спасіння, думаю в майбутньому на цьому почутті можна буде і зіграти.
Але це все потім, зараз же я був зайнятий відпочинком, до якого дуже скоро приєдналися і дівчатка ... По-перше, познайомившись з моєю тіткою. Так, тримати Беллу і далі під замком я вважав нецілішим. Така ситуація дуже сильно впливає на мозок людини, що з врахуванням її трауру по улюбленому лордові може призвести до невдачі. Та й в цілому, я не збирався і далі тримати жінку замкненою, чудово розуміючи, що це недоцільно.
Правда, її компанія спочатку кілька нервувала моїх дівчат, та й жарти жінки на рахунок нашої сім'ї виходили досить злі... Але це все одно було толерантно. Мало - помалу жінка відлучилася від свого кумира, коли жила в нашій компанії. Її особливо не тягнулося зовнішній світ, і в цілому та погодилася підтримувати легенду про те, що вона загинула у тій заварці між Дамбльдором і Волландемортом. Після останньої атаки Дамбльдора все одно тіл пожирачів просто не залишилося, повернулися в порох під напором вогню і жару.
Отже, Белла ретельно прописувалась у нас удома, в якій з’їдають дівчат і нервують мене своїми жартами. Шкода, але усмилити ту могла лише Нарциса з парою пляшок вина наперевісно, інакше ця особа просто відмовлялася припинити свої жарти... Хоча, я не особливо те і намагався їх припинити. Все ж таки, жінці потрібен був вихід для стресу, і такі жарти - досить безневинний варіант, як на мій погляд. Було б куди гірше, почни та втопати у алкоголі, чого я в таємниці і боявся. Вона і так то любила пригубити винця в компанії матусі, а вже що б сталося, почни та ним зловживати...
Так, мене дуже влаштовували. Я взагалі був задоволений життям як ніколи, більше не відчуваючи постійного тиску і небезпеки з боку Дамбльдора та Темного лорда. Після їхньої смерті я дійсно зміг відпочити, зосередившись нарешті на своїх власних справах. Тож я почав організовувати свої екзамени, не бажаючи бути голосованим і в цілому нічого проти такого звання. До того ж, наведені мною майстри могли з цілковитою впевненістю побратися за мої навички. А там де їх все-таки трохи нахопило, я з легкістю надихав втрачене.
Хоча я вже зовсім не займався власним розвитком цього літа, але тепер це було дуже важко. Мені хотілося трохи відпочити, бо в мене було багато інших справ. Наприклад, я все ще намагався звабити свою кузину, що навіть через місяць після того випадку усе ще відчувала себе зобов'язаною мені, чим я і користувався, поступово зближуючись з дівчиною.
Добре, решта мої дівчатка не мали нічого проти такої поведінки з мого боку. Ті взагалі ж давно звикли, що я хочу прибрати до рук будь-яку дівчину, яка мені сподобалась, та і в цілому скаржитися тим було не на що. Все ж вони не давали мені сил, щоб принаймні раз дотягнути мене до межі моєї витривалості. Навіть цілі 24 години оргію не могли задовольнити моє лібідо, здається, моє прокляття просто не хотіло заспокоїтися поки поруч зі мною була хоча б одна готова до сексу дівчина...
У мене в моменти, коли сили вже майже не залишилось, а дівчатка все ще вимагали свого, навіть регенерації Віте в організмі зростання, даючи мені й далі відчувати себе енергійним і повним сил. При цьому яких-небудь наслідків після подібних ночей я на собі не відчував, скоріше навпаки, відчув якусь абсолютно особливу легкість і енергію в тілі ... Так що так, розширенням свого гарему я все ще міг спокійно займатися, перешкод на моєму шляху не було.
Хоча, перестаратися в цьому плані все ж не коштувало. У мене є всього двадцять чотири години в сутках, хоча б 4 з яких я повинен виділяти сон. А дівчата, в будь-якому випадку, вимагають від мене мого часу і уваги, через що я й не хочу тягнути до себе у ліжко когось поппало... Навіть якщо такі заяви у моєму сповненні і звучать досить смішно. Я он Грейнджер з молодшою Візлі до себе в койку затягнув, що вже там говорить про решту...
Я вже не знала Джіні, але вона просто з головою поринула у роздуми і навіть не думала змінити мене... Здається, та розуміє, що я не просто так залишив ту на все літо без своєї уваги. Нехай вже навчиться цінувати мою турботу і оцінить все « перевантаження» життя в сім'ї, де головний годувальниця стає переворушеним та втратив свою роботу. Так, це буде тим ще випробовуванням для дівчинки, але якщо вже вона не зможе зупинити власне лібідо, піддаючись спокусі змінити мене з ким-небудь, то витрачати свій час на цю особливу людину мені немає сенсу.
Її доля зараз знаходиться у неї в руках, навіть якщо вона про це і не підозрює...
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda