- Малий виродок, Круціатус! - Не дуже привітно відповів мені старший Лестрейндж, відсилаючи тортурне закляття пряміком в мою сторону. Здається, що мені не дуже сподобалось те, чого я так легко розпізнав. Який сором'язливий... Хоч би як там було, я затіяв цю розмову лише для того, щоб виграти трохи часу. Потрібно було, щоб гриффендорці та їхні леви зрозуміли, що саме зараз сталося. Ну і мені пару зайвих секунд для підготовки до досить масштабного заклинання не завадить б ...
Хоч би як там було, я встиг закінчити приготування, повернувшись від спробового заклинання і змістившись в центр групи гриффиндорців. Треба це було, щоб своїм же заклинанням не вдарити по умовних союзників, тим більше, що після подібного вони навряд чи вижили б... Так, я не збирався дріб'язково в цій ситуації, чудово розуміючи, що нещодавній обмін ударами з колишнім ув'язненим був лише прелюдією до справжньої битви.
Ну а оскільки на моїй стороні замість союзників одні суцільної балальст, починати справжню битву мені потрібно було на могутній ноті. Що я, власне, і зробив, за лічені секунди організовуючи навколо своєї « команди» шалений смерч. Одна з найскладніших природних заклинань у моєму арсеналі протягом лічені секунди розірвала в клочику кілька полиць навколо нас із кулями пророцтв. Та і пожирачам, що взяли нас в кільце довелося дуже не солодко, сотні щепок, осколків та битого скла рилися в їх сторону, перш ніж смерч набрав свою повну силу.
- Бежим, Поттер. - За ширку піднімаючи упалого хлопця, ряв я тому прямо в вухо. А то герой був кілька не в собі, навіть нескінченні бачення вже встигли зійти на ні. - Мої сили не вистачить, щоб довго вас захищати. Шивелите ногами, тупі дегенерати. - Не особливо контролюючи свою промову, ряв я вже всім іншим, заглушуючи своїм голосом ревіння вітру. Добре, розумників, що хотіли б ослухатися мене в цій ситуації не милося, ну а раптовий приступ страху від зустрічі з пожирачем сили, дав дітям достатній приплив Адреналіну, щоб у ту ж секунду просто зірватися вперед.
І нехай з напрямком руху ми не дуже то й заморочилися, що могло стати серйозною проблемою в майбутньому, але для мене зараз головне було вирватись із середовища пожирачів... Добре, я продовжував відчувати це добре, швидко знайшовши слабке лано в оточенні. Хоча слабким воно стало лише після того, як я посилив свій смерч вогнем, перетворивши частину відділу таємниць у справжнє пекло на землі... Те, що додавало моїм словам переконливості, особливо коли я обіцяв точно спалити зам'яних на мить близнюків Уїзлі.
Щоправда, загроза була цілковито порожня. Я був надто зайнятий серйозними пожирачами, щоб відволіктися на всяких там Уїзлі. Крім того, після зустрічі з лордом Лестрейндж у мене виникла до болю заманлива ідея вбити останніх чистокровних представників цього роду, дозволивши Беллі отримати всю спадщину в свої руки... І я не збирався відмовлятися від даної ідеї так просто, тим більше, що за вбивство пари пожирачів у цій ситуації мене точно ніхто винен не буде.
Залишилася проблема лише для того, щоб визначити молодшого з Лестрейнджею. А то Рудольфусу я дізнався тільки під час особистої зустрічі, через скануючі заклинання розпізнати людину просто по фігурі занадто важко. Але це нічого, для початку розберемося зі старшим Лестрейнджем, тим більше що той швидше інших опинився від моєї атаки, почав переслідування нашої компашки. Навіть дуже успішне переслідування, проте швидкість звичайних учнів була значно меншою від тих, хто помер.
Якби не моя участь у затримці цього чарівника, той би вже через кілька десятків секунд нагнав нашу команду... Але, так само як і мої чари, я мусив захищатися майже постійно від полонок з пророцтвами. Добре, у мене було достатньо зосередженості, щоб заклинати прямо на бігу, орієнтуючись при цьому на свої скануючі закляття.
- Туди! - Раптом крикнув Поттер, намагаючись було потягнути мене за собою, але куди вже там. Максимум якого він досягнув - поламаний рукав на моїй мантії, за яку той і вхопився. При цьому сам Поттер через свої нерозсудливі дії втратив рівновагу, кубарем полетівши м'ня прямо під ноги. Тупий пацан! Ця сука абсолютно не усвідомлює, в якій ми зараз ситуації знаходимося... Про що я сказав у дуже грубій формі, розкриваючись в сторону тих хто нас переслідує.
- Кріс Хаура! - Не маючи достатньої концентрації для безпорадного чаклунства, ряв я в бік своїх ворогів потужну струмінь води, що вже за наступну секунду звернулася до пар, створюючи « Димову завісу» між нами і пожирачами. І нехай така дрібничка навряд чи на довго затримає досвідчених магів, але кілька хвилин для оцінки ситуацій я зумів виграти. Тоді ж я і помітив двері, в сторону якої і хотів мене роздягнути Поттер ...
- Тікайте! - Рявкнув я, зрозумівши, що інші члени загону теж помітили визначену Поттером двері. Добре, вони знову прислухалися до моїх слів, навіть не думаючи про мене і що лежить у моєму ногах Поттер. Хлопець, здається з усього, при падінні здорово так перерахував ребра, через що і вибув на кілька секунд із ладу. Мда, наша пара отримала прямо ідеальною мішенню, в яку вже через кілька хвилин полетіли перші заклинання...
Добре хоч власний туман не перешкодив мені вчасно помітити закляття, поставивши кілька універсальних щитів проти проклять і стихійної магії. Правда, даремно мої противники вирішили боротися проти мене моєю ж зброєю, вогнем вал, що рухався у нашу сторону я легко заблокував, не забувши при цьому використовувати його для маскування власного закляття. Добре, вогонь не став серйозною перешкодою для заряду природної блискавки...
Тієї самої блискавки, що за кілька секунд призвело до смерті декількох пожирачів. Все ж туман і вологість, яку я раніше наводив, стали чудовим середовищем для поширення блискавки, якою мало хто встиг зреагувати... Хоча мені теж дісталося. Все ж використовувати подібні закляття потрібно в спеціальному костюмі і рукавичках. Інакше ризикуєш так само, як і я зараз, отримати потужний заряд електрики через все тіло. Добре, але я зміг витримати подібні втрати, хоча вперше мене так перекосило.
- Рабастан! - На фоні дикого дзвінка у вухах, почув я знайомий голос... Усвідомивши значення якого ненавмисно посміхнувся. Більше мені не потрібно було вираховувати молодшого Лестрейнджа, я його тільки що підсмажив. Правда, старший брат через це з якимсь зовсім диким остервенінням рвав нашу з Поттером сторону. Та й заклинання в його виконанні стали куди небезпечніше... Але я все ж таки встиг охолодити його запал, відправивши в його бік вал вогню, що вже через пару хвилин пролунав сильним вибухом.
Добре, що кілька артефактів на моєму тілі успішно заблокували ударну хвилю, яка потрапляла в мою сторону. Боюсь, Поттеру довелося зовсім не солодко, він і так тільки-тільки зміг відновити дихання, піднявшись та риваючись в бік своїх друзів, а тут таке ... Мда, пощастило йому, що я опинився прямо у нього за спиною, теж почав відступ. А основна частина пожирачів вже почала наближатися до місця битви. І добре б, якби ті просто вплуталися зі мною у бій, ну так не ж таки. Вони явно обрали Герміону і будівництво Уїзлі, що вже трохи віддалилися від нас. Все ж я не забув прикривати тих від шальних заклинань, що могли образити і їх компашку...
Правда, цілі ті все одно не залишилися. Недавня вибухна хвиля, хоч і не сильно, але зачепила тих та хвилі жару цих явно обдалися. І якщо Герміоні загалом було плювати на це, та була обвішана артефактами майже так само як і я сам, то ось трійці Уїзлі довелося не солодко. Рон, здається був готовий прямо зараз звалитися на землю, але близькість до рятувальних дверей, схоже, додавало тому ще трохи сил для другого дихання...
Так, одні проблеми з цими Візлі. Шкода, що у мене банально не було можливості відділитися від їх компашки. Захищати одного лише Поттера було набагато легше... Ну та нічого, сил для битви у мене ще більш ніж упереджено. Ну або я так думав, пірнаючи в відкриті двері, і випалюючи на підході до неї простий ланцюг рун ...
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda