Знаєте, я ось чесно не знаю як Дамбльдора взагалі це вдається, але вже до кінця збору його ордену цей самий Орден був готовий от прям зараз штурмувати тепер більше сховку Темного лорда. При цьому у цієї компашки вже навіть десяток планів на штурм родового пометування Нотту, в якому зараз і живе Том, було сформовано... І що найбільш вражаюче, дані плани навіть мають право на життя, все директор самосвідомо погодився брати участь у всій цій авантюрі, і не так вже й мало в наших рядах дійсно письменних та досвідчених Аврорів і Невиразимців.
Загалом так, швидкість розвитку подій мене реально здивувала. Особливо у світлі того, що вся ця бойова операція обговорювалась не про « можливість коли-небудь і зробити», а з абсолютною готовністю здійснити такі грандіозні плани ось зараз... Що дійсно шокувало мене, адже я мала таку ж рішучість і агресію у сповненні Ордена Фенікса. Ці люди якось зачарували, перевернувши з найпевніших в завтрашньому житті особистостей, у готових на все для досягнення мети магів... Ну або щось біля того.
І ні, жодного ментального впливу з боку Дамбльдора не спостерігалося. Він реально одним своїм виглядом, охоче діяти рішуче, і якоюсь зовсім дикою харизмою, змусив людей сходити з розуму подібним чином... Хоча, поспішати з реалізацією операції не стали. У нас було мало сил при кожній розкладі для атаки на Тома, та й міністерство наші дії навряд чи схвалить навіть у всьому світі і стане відомо про відродження Темного лорда.
Так що так, незважаючи на дике бажання деяких осіб ось прямо зараз почати пулятися прокляттями, без чіткого плану орден діяти не зважився. Для початку Дамбльдор вирішив зібрати всі наші сили для спільної атаки, залучити на наш бік найманців і розтрощів проклять, що допоможе долати захист родового мена Нотта. І все ж менер старовинної родини магів - це кенор стародавньої сім'ї чарівників. Це місце, де ви бачите ті ж самі проблеми, і тим більше коли всередині знаходиться зовсім не скромна кількість бойових магів. Тут без підготовки і дуже вузьких спеціалістів не обійтись.
Добре, у нашого директора були потрібні зв'язки з такими спеціалістами, та й Білл Візлі саме є зруйнує прокляття, так що з цією проблемою орден вже якось впорається. Інша справа - міністерство, що все ще скептично ставиться до воскресіння Темного лорда. Наші збори, мабуть, помітять дещо неправильно. І це справжня проблема, адже міністерство може перешкодити дуже багатьом нашим планам. І багато членів ордену працюють у міністерстві або підконтрольних установах... І з цим треба було щось вирішувати.
Добре, особливо вплив на міністерство у Тома поки що не було. І ми могли б змусити це закрити очі на деякі речі, що творяться у них прямо під носом. І коли я кажу "ми" маю на увазі саме себе в парі з Дельфіною, що і взяли на себе таке нелегке завдання... Банально через те, що брати участь у майбутній битві ніхто з нас не збирався. Леді Грінграсс так до кінця і не відновилася після попередньої своєї зустрічі з Темним лордом, ну а мене так і взагалі ніхто не збирався тягти на війну в силу віку.
Добре, я і сам туди не дуже то й прагнув, незважаючи на розуміння того, що мої здібності можуть ну добре підсобити в даній авантюрі. І особиста вигода у всій цій заварці могла бути дуже важливою. І зараз я говорю навіть не про простий бойовий досвід, а про зв'язок, що я обречуся разом з іншими членами ордену борючись із ними « плечом до однієї єдності» проти Темного лорда... І все ж такі події, як правило, не забуваються, через що в майбутньому я точно міг би розраховувати на вірність не найбільших людей у країні...
Але ні, надто високий ризик зустрічі з самим Темним лордом... З тим самим Темним лордом, що хоче дістатися до мене ще з часів свого перебування в образі гомункула, коли я якраз і хотів того підгнати через Пітера. І я ось щось не впевнений, що при особистій зустрічі на полі бою Том не зволить витратити на мене трохи свого часу, особливо якщо згадати про божевілля вищого лича, кім і є Том. Дамблдор не є фактом, що вирішить перешкодити тому у його розправі...
Звичайно, що я не можу залишити на забій той теж не стане, але щось от не тягне мене довіритися нашому директору. Той і сам по собі особа не є однозначна, а у світлі його останніх дій... Я, чесно кажучи, малость наляканий тією рішучістю з якою до цього пасивний у своїх діях Дамбльдор готує навколо нього магів до бою... Щось змінилося в директорі, і мені це зовсім не подобається. Хоча користі від таких змін важко недооцінити.
Все було б куди гірше, продовжуй свою політику повільного нарощування сил та впливу, адже вона безсумнівно привела би його прихильників до краху... І час для активізації Дамбльдор обрав дуже вдалий, якраз тоді, коли вплив Тома ще не надто великий, а товариство Британії налякане масовим втечім з Азкабану і зникненням дементорів. У такому світлі боротися з Темним лордом дійсно складно буде засудити ... Навіть якщо міністерство не вірить у його воскресіння. Та й самі втікачі з Азкабану ще не повинні були прейти в себе, через що і особливою небезпекою не становлять, будучи швидше вже балластом для армії Тома.
Так що так, час для відповіді директор вибрав дуже правильне, грозячи цим ходом на корну обвалити багато і багато плани Темного лорда. Той же, мабуть, теж не очікує від фракції директора таких жорстоких і активних дій... Це тому, що Дамбльдор завжди виступав проти таких методів. І я ось чесно не знаю, що змінилося саме зараз. Підозрюю тільки, що зміни в директорі почалися після спілкування з моєю тещею - Аміто Патіл... Але й це не так.
Отже, поки що вибираємо спостережну позицію, зосереджуючись на справах міністерства. А тим більше, що саме мені з Дельфіною доручили зосередитися на всій верхівці цієї організації... Ну і наймом найманців до деякої міри був покладений на наші плечі. Все ж деякі зв'язки у наших пологів мали, та й з грошима проблем не було... Навіть дивно, що Дамбльдор не попросив у нас додаткового фінансування, я якщо чесно саме так від нього і очікував. Хоча, може той попросить про щось подібне вже під час особистої розмови. Упевнений, найближчим часом такова в будь-якому випадку відбудеться.
Хоча б через те, що дуже багато нюансів майбутньої операції так і не були обмовлені. Не вистачає часу для всього і відразу. Орден і так розходився вже далеко за північ, все ще продовжуючи схвильовані розмови тепер уже окремими групами в ордені. Я ж тоді думав лише про те, щоб повернутися в Хог, не залишаючись наодинці з директором... Добре, Снейп відразу ж зрозумів мої труднощі, перемістивши мене з собою через камін у своїх спокоїх. А то на ніч так-то всі каміни в школі відключаються, а доступ до очних мають лише директора і чотири декан відповідно. Так що, допомога крестного була дуже навіть не зайвій ... І я не хотів говорити про те, що сталося саме з ним, навіть якщо тої й досить мутної особистості є подвійним шпигуном. Крім того, Снейп сам висловив бажання поговорити зі мною наодинці...
Звичайно, майже весь вечір ми спілкувалися між собою. Але деякі питання все ж було не зовсім правильно обговорювати в присутності зайвих ушей... Той же Дамбльдор серйозно так напружує нашу пару однією своєю присутністю. Тим більше, що на його рахунок особисто мені було що сказати і про що запитати. Що я і зробив, як тільки з'явилася подібна можливість...
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda