- Мамо? - Трохи здивовано, запитав я порожнечу, прокинувшись від звуку легких кроків ... Ну і від переробки сигнальних чар, що я вже за звичкою встановив на всю свою кімнату. - Що ти тут робиш? - Озираючись в порожнечу, запитав я. І нехай я нікого не бачив, в моїй кімнаті панувала майже абсолютна темрява, але магія дозволила знайти іншого чоловіка у мою кімнату і без будь-яких поглядів.
Хоча в цьому випадку Нарциса навіть не намагалася втекти. Упевнений, побажай та залишитися непоміченими, і я б так не прокинувся. Але мати у мене досить вправна і сильна чари, щоб не помітити мій захист. І навіть те, що вона могла не очікувати від мене такої параноїї в рідному домі нічого не пояснює. У будь-якому випадку, вона б помітила таку дрібницю.
- Непогані закляття, але не варто було зачаровувати майже всю кімнату. - Запалюючи світильники в моїй кімнаті, простягнула та. Потім вона трохи звела брови до переносниці, помітивши мене стривоженого. - І чому ти не в піжамі? - Вона відразу ж поцікавилася, коли сідала на край двомісного ліжка... Хоча тут швидше п'ятимісною. На моєму ліжку могло спати майже п’ятеро дорослих, що вже тут говорити про такого маленького мене. Це було неприємно, бо це не так.
- У ній незручно. - Просто відповів я, трансфігуруючи ковдру в невеликому халат, що сховав би мою наготу. - І ти все ще не відповіла на моє питання. - Тут же додав я, не збираючись відволікатися від головного питання. Все ж поведінка мами трохи напружувала мене. Раніше вона не турбувала сина посеред ночі, а значить і причини для її тут з'явлення повинні бути істотні... Ну або я чогось не знаю про власну матір.
- Я прийшла поговорити. - Легко відповіла жінка, тихо зітхаючи. - Днем нормальної розмови у нас з тобою не вийде. Люціус наказав домашнім ельфам стежити за тобою. - Доповіла та, задивляючись в моє обличчя. Так, робила вона це досить природно і звично, але я чітко відчув її пильну увагу. Жінка відстежила мою реакцію на цю заяву. Але це навіть не напружувало мене, від Нарциси не віяло хоч якусь загрозу. Просте увага до свого сина... А ще та намагалася не опускати очей на моє тіло, що кілька дивувало. Не думав, що вона буде соромитися мене. Або це не ніяка... Дуже важко спілкуватися з магом.
- Як і кожного року до цього. - Хмикнув я, зручніше влаштовується на подушці. Все ж, лазні правила етикету вимагали від мене сидіти в кріслі під час розмови. А порушити етикет у присутності матері, я якось не хотів. - Але я тебе зрозумів. Нам дійсно є про що поговорити... Я так і не подякував тобі за останній подарунок. - Я посміхнувся, намагаючись поставити трохи неприємне настрій для спілкування. Знову відчувати себе на допиті, я не занадто те і хотів.
- Я знала, що тобі сподобається. - М'яко посміхнулася жінка, весело сягнувши очима в мою сторону. - Шкода тільки, Люціус не дуже то і розуміє, що хоче його єдиний син. Син повинен пояснювати подібні речі батькові. Так і подарунки, подібного роду, ти повинен отримувати не від мене. - Трохи сумно, додала жінка. А я, здається, почав розуміти справжню причину різкого охолодження стосунків між моїми батьками. Нарциссе просто не подобається ставлення Люціуса до мене.
- Батько завжди дбає лише про власні проблеми. - Невпевнено потиснув я плечима, відповідаючи. Різко розкрити своє справжнє ставлення до батька я не збирався, але і захищати того не став. Нарциса повинна зрозуміти, що той хлопчик, щоб мало не фанатично відданий батькові, залишився десь у минулому.
- ... І все ж, ти змінився, Драко. - Одного разу навіть з радістю посміхнулася жінка, залізаючи до мене на ліжко і обіймаючись. Ось тільки я не дуже то і радий такої ніжності. Мені було трохи незручно розуміти, що мене з такою ніжністю обіймає "моя - не моя" мати. Та частина, що дісталося мені від Тома, буквально тремтіла від подібного протиріччя... А ще, я збудився. Я не могла повірити, що м’яке і розкішне тіло Нарциси вкутане лише у щільний халат. Коли та почала леститися до мене, ніжно обіймаючи, я взагалі поплив, втративши контроль над своїм тілом. І Нарциса це помітила...
- Тобі потрібно попрацювати над самоконтролем. Трохи обвинувачно, вимовила Нарциса, але так і не відлучилася. Тільки перебралася до мене за спину, щоб не соромити мене ще сильніше. І я був їй за це вдячний. Не хотілося б псувати таку важливу розмову своєю слабкістю. Все ж Нарциса права, з моїм прокляттям потрібно щось робити. Тепер я дуже слабий перед жіночою полом, і якщо це не так. Так от вже до четвертого курсу Хога, мені стане досить важко. Багато відьом намагаються залізти до мене в ліжко, заради потенційних преференцій від мене і мого роду.
І не те щоб це так вже й погано, не з моїм прокляттям плакатися через жіночу увагу. Але проблем, все це може доставити багато. Та й не приємно мені мати подібну слабкість. Я не знаю, як вирішити цю проблему. Мої знання з магії просто не вистачає для захисту, від такого сильного прокляття. Та і власних навичок поки недостатньо, щоб захиститися хоча б від піків її вираження. Хоча у мене є надія на метаморфізм, певний момент свого розвитку повинен дати мені повний контроль над організмом. Тоді-то, навіть прокляття, не зможе збудити мене, проти моєї на те волі.
- Ні метаморфізм, ні ментальна магія не допомогли мені в боротьбі з прокляттям. - Трохи сухо відповів я, починаючи заспокоюватися. Упряг мене з боку матері кілька зачепив... Задел, але й заспокоїтися допоміг багато людей. Тепер мій боєць вже не був боягузом, хоча й продовжував бути « охочим».
- Зрозуміло. - Відповіла та, погладжаючи по голові. Зрозуміла, що її упрёл кілька зачепив мене, і тепер намагається заспокоїти своє дитя. Яка ж вона все-таки передбачувана. - Я спробую знайти що-небудь в пологовій бібліотеці, що могло б допомогти у твоєму випадку. - Додала та, щось для себе з'ясувавши. А мені лиш і залишалося, що кивнути, приймаючи допомогу жінки. Та дійсно буде не лишньою.
- Ти ж не про мою самоконтролю прийшла до мене поговорити? - Трохи грубо, запитав я, продовжую відигрівати ображеної дитини. Ні, сам я вже заспокоївся, ось тільки Нарциса, чекає від мене саме така реакція. І я її покажу, заспокоєвши і показавши, що я - все ще її хлопчик, просто трохи змінився і змучився. Це зараз просто необхідно жінці, а то вона вже починає відчувати, що випадає з життя свого сина.
- І про це теж, Драко. - Не погодилася зі мною жінка. - Тобі дійсно варто бути стриманішим. Це з китайцями я змогла досить легко домовитись, задовольнивши твої бажання. Тим тільки і потрібно, що гроші, та примарна можливість прийняти твої гени. Англійські чарівники на таке не підуть, а ось крутити тебе, яка-небудь дівиця зможе досить легко. - Доповіла та, притискуючи мене до себе сильніше. Настільки сильно, що у мене з'явилось відчуття, ніби та банально боїться втратити мене. Ось і тримається зараз, як потопає, за рятувальне коло.
- Не рахуй мене ідіотом. Я і сам чудово все розумію. Якби це було інакше, я б навіть не намагався контролювати його. - Преречно серйозно сказав я, повертаючись до матері обличчям. Для повноти картини, та повинна була бачити мій погляд і моє обличчя.
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda