***
Місцем зустрічі було кафе, де Джін Ву вперше зустрівся з Ю Джин Хо за межами підземного підземелля. Він прибув якраз вчасно і виявив, що посланець вже сидить у кутку кафе й чекає на нього.
Зайшовши в кафе, Джін Ву сів навпроти довіреного особи Повелителів. Останній помітив його присутність тільки після того, як він з'явився прямо перед його очима. Посланець ввічливо схилив голову.
З огляду на невідкладність ситуації, Джін Ву відразу перейшов до справи.
Ті, що намагаються потрапити сюди... У тебе є якісь зачіпки про те, хто вони?
- Це "Аутсайдери" нещодавно намагалися проникнути в мій світ. Вони були переможені Небесною Армією і, здається, вирішили випробувати удачу в вашому світі.
- Чому вони намагаються потрапити сюди?
— Вони раса гігантів, яка поглинає каміння на придатних для життя планетах. Їх називають расою "Титанів". Навіть у власному світі вони виділяються злими істотами. Причина їхнього вторгнення на Землю очевидна.
Джін Ву відкинувся на спинку стільця і кивнув.
- ...Значить вони не друзі, — перебільшував він.
— Звичайно, вони не друзі, — підтвердив посланець.
Тепер, коли Джин Ву знав, в чому полягала їхня мета, відповіді вже були висунуті. Проте, йому було цікаво ще дещо.
— Їх не було до використання Чаші Переродження, так чому вони з'явилися? — запитав він.
Джін Ву знав тільки про Воріт і монстрів, він явно не пригадував чужопланетну расу, здатну "з'їзд" планети. Посланець трохи похитався, перш ніж відповісти, але все ж почав.
— Да, ты прав. Насправді, коли я говорив про їх вторгнення в наш світ не так давно, я мав на увазі часову шкалу, яка була переписана.
- Тобто істоти, які мали б прийти у ваш світ замість того, щоб вторгтися на Землю?
— Так. — Він відповів і уважно спостерігав за найменшими змінами настрою Джин Ву.
Звичайно, той відразу зрозумів причину цієї зміни.
— Причина в мені, — впевнено сказав Джін Ву.
- Ці істоти йшли слідами Володаря-німа, який володіє надзвичайною силою... Принаймні, такої думки інші Володарі на цей рахунок.
Так само як одинокий корабель, що пливе по підступних нічних водах, коли не було видно й дюйма перед своїм носом, орієнтується на світло маяка, « Ститани» кинулися до маленької планети, переслідуючи величезну силу, яку спускав Повелитель Теней.
Потенційний вплив сил Джин Ву позначився на цьому світі. Воно викликало те, чого не мало існувати. Те, про що турбувалися Володарі нарешті стало реальністю.
Однак, Володарі відчували себе боржниками Джін Ву. І тому не планували сидіти склавши руки і спостерігати за наступною кризою, що розгортається на Землі. Агент подбав про це.
— Повелительы уже мобілизували Небесну Армию.
Джін Ву повільно похитав головою.
- Ні, вони не встигнуть.
Навіть якщо б вони почали створювати тунель, який з'єднує їх світ із Землою, зараз, принаймні кілька років, щоб дістатися сюди. На той час все буде скінчено.
У такому випадку...
- Я подбаю про це.
Джін Ву був цілком впевнений, що зможе справитися з новими ворогами. Тим більше, якщо їх вже перемагала Небесна Армія.
Голос Володара Теней, наче психологічно надав на посланця. І той нервово проковтнув слину.
Неважливо наскільки сильними вони були. Жоден з них не наважився б піти проти цього чоловіка. Агент Повелителів навіть пошкодував расу "Титанів".
До речі, якщо метою цієї зустрічі не був запит підкріплення, то навіщо вони взагалі тут?
Джін Ву відповів так, ніби читав думки вісника.
- То питання, яке ви мені поставили тоді... Я подумав, що мені пора дати відповідь.
— Ах да. Зрозуміло. Ви хочете обговорити це.
Повелителі запропонували сховати величезну силу Володаря Теней, щоб вона не створювала проблем. Здавалося, що ця криза підштовхнув його прийняти рішення. Посланець кивнув, побачивши рішуче обличчя Джін Ву.
- Я розумію до чого ви ведете. Як тільки ця криза вирішиться, ми ...
— Я залишаюся на Землі, — сказав він.
— ...Простите?
Брови посланця піднялися з несподіваної відповіді. Тим не менш, голос Джин Ву був спокійним, а на губах його видалась легка усмішка.
- Розумієте, я все ще хочу жити тут.
Він хотів провести час у цьому світі. Тут жила його сім’я, друзі та інші люди, з якими він хотів зустрітися і поговорити.
Після того, як він зіткнувся з президентом Асоціації Ву Джин Чолем, ні, тепер детективом Вуд, він нарешті зрозумів, що хоче робити.
« Ну, трохи ніяково, що він продовжує дзвонити мені, щоб нагодувати, але все ж.»
У будь-якому випадку Ву Джин Чоль був хорошою людиною. І саме тому у того молодого детектива, якого він завжди тягав за собою, було таке щасливе обличчя.
« Я хотів би жити з цими людьми,» — це було остаточне рішення.
Джін Ву подумав, що йому хочеться бути з ними і мати можливість сміятися разом. Посланець подивився на посмішку Джін Ву і сором'язливо посміхнувся у відповідь.
- Насправді, я... Мені було дуже нудно перебувати в цьому світі, розумієте. Тепер я нарешті можу повернутися у свій світ. - сказав він.
Пройшов рік з того дня. Якби хтось сказав, що це мало, значить, так воно і було. Але якби хтось сказав, що це занадто довго, він теж міг би бути правий.
Місія посланця - залишатися в цьому світі, поки Володар Теней не прийме рішення, нарешті, підійшла до кінця. І по його обличчю було чітко видно - немає жодного шансу, що він передумає.
- Тоді...
Посланець встав зі свого місця. Він виглядав так, ніби гора спала з його плечей. Потім він вклонився Джин Ву. Ні, найбільшому героя, який поклав край війні двох світів.
— Я довіряю цей світ вашим рукам.