З неба, немов сніжні пластівці, падав сірий попіл. Джін Ву попрощався зі своїми теневищими солдатами — настав час піти різними дорогами. Без жалю мисливець повернувся обличчям до лідера Володаря:
— Я готов.
"Найгарніша чашка Сяючого Світла" прикликала чарівнішу чашу. Вираз його обличчя було злегка сумним. Очі Джін Ву заблискували від інтересу, коли він побачив цей артефакт.
"Так от він який - цей інструмент Бога! Загадка, яка може обернути час назад: Чаша Переродження..."
*глуп
Він одразу ж проковтнув, коли зрозумів, що прийшов той момент. Міг, коли все минуле могло початися заново. Джін Ву був дуже напружений. Побачивши його таким, Частиця Світла знову поставила йому питання:
— Воістину... Чи ти не пошкодуєш про це рішення?
Цей Володар провів цілу вічність у битвах з Правицями. Він краще когось знав, яким важким було тягар такої масштабної війни, коли лягало на одні плечі. Він добре розумів тягар тієї ноші, яку Теневий Правитель збирався нести самотужки.
Другий Теневий Правитель, Джин Ву, згідно кивнув. Він виграв першу битву. Другий бій повинен пройти набагато легше. Він мав подбати про те, щоб так було.
На його обличчі з’явився похмурий дух, змішаний із впевненістю. Йому також кивнула чашка Світу. Його прагнення врятувати всіх тих, хто загинув у цій війні...
Як же цей ангел не знав про його рішучість, коли сам підняв повставання проти Верховної Сущії? Проти його володаря? І все це заради незліченних солдатів, які загинули під час цієї нескінченної війни.
— Молю, щоб твоя хоробрість врятувала твій світ ще раз, - щиро сказав ангел і перекинув Чашу Переродження. Коли він зробив це, світло заповнило Чашу і поступово й плавно вимочувало її.
І це сліпуче світло повільно почало окутувати весь світ. Абсолютно всіх і вся. Поранених солдатів, які чекали на полях бою. Їхні сім'ї, які дізнавалися про їхню долю по телевізору. Тих, хто молився про порятунок їхніх улюблених. Тих, хто зблід, почувши зловісні телерепортажи. Люди, які в розпачі не знали, як жити далі.
Їхні доми, машини, школи, офіси і сквери. Усі бачили це сліпе світло, яке м’яко проникало крізь їхні вікна. Упродовж певного часу ціла планета була омита чистим сяйвом.
І тоді це світло, яке безшумно окутало весь світ, тихо розсіялося і зникло так само як з'явився.
Настав ранок. Проблиски раннього сонця, що проголошували про початок нового дня, відчувалися крізь закриті віки. Джін Ву, який якийсь час лежав на спині з закритими очима, провів рукою по знайомій покритні простирадла.
Хоч він і не прокинувся до кінця, його сприйняття, яке давно перевершило всі людські межі, з легкістю зміг вловити всю навколишнє середовище.
"Джін На, помившись, виходить з ванної. Запах тушевого м'яса, звук удару ножа про роздрібну дошку. І, нарешті, знайомий запах рідної кімнати, де він провів все дитинство".
Це був його дім. Він повернувся додому. Від цього розуміння серцебиття Джін Ву почав поступово посилюватися. Потім він через закриті двері почув голос своєї мами:
— Джин На? Можеш розбудити свого брата?
Так. Його молодша сестра Джін На дуже любила спати, як і було закладено зростаючою дівчинкою її віку. Як не дивно, але вранці вона завжди вставала рано. І майже кожен раз мама так просила її піти і розбудити брата.
— Добре!
Після усвідомлення того, що те дитинство, яке він мріяв пережити заново, знову так явно грає перед його очима, на обличчі Джин Ву розлилася широка умилка.
*кл
— Брааатиїк... — Перш ніж його сестра встигла повністю відкрити двері, він повільно піднявся з ліжка.
— Ээ? Коли ти прокинувся? — Оздивилась сестричка.
Вона випурхнула з очей на вже піднято Джін Ву, і він широко посміхнувся їй у відповідь. Перед ним стояла Джін На, яка ще не втратила друзів через монстрів.
Джін Ву піднявся з ліжка і пройшов повз сестру, прямуючи до вітальні.
— Сынок? Ти вже встав? « Почувши його кроки, мама закінчила готувати сніданок і оглянулася.
Починаючи з сьогоднішнього дня, він більше ніколи б не побачив, як вона намагається врятуватися від лап хвороби Вічного Сна, з якого ніхто не міг прокинутись.
Але найрадісніше видовище, яке він дуже хотів знову побачити, було ...
Джін Ву почув звук перелизування газети і швидко подивився в сторону обіднього столу. Його батько, який тихо читав газету в очікуванні сніданку, відчув його погляд і підняв голову.
У той момент, коли їхні погляди зустрілися, Джін Ву відчув хвилюючий дух почуттів.
— Отец... — Прошепотів він непомітно навіть для себе.
Сон Іль Хван, почувши, як син використав досить доросле слово "бапа", сидів з спантеличеним поглядом.
Його хлопчик прокинувся після страшного сну? Маленький Джін Ву, здавалося, відчайдушно намагався стримувати сльози, тому стривожений Сон Іль Хван швидко піднявся зі свого стільця і підійшов до сина:
— Сынок? У чому справа?