"...Це так дивно."
Старша сестра Ю Джин Хо, Ю Джін Хі, поверталася додому « з порожніми руками ». І все через упертість свого молодшого брата.
Але, повертаючись додому, вона несподівано повернула на обочину і акуратно припаркувала машину.
*кхії
Той чоловік, на якого вона натрапила на вихід з офісу гільдії Аджін ...
І... мисливець Сон Джин Ву."
Мабуть, у Південній Кореї ніхто не знав би, як він виглядає.
Так що хоч вона до цього і ніколи не бачила йогоживу, було легко пояснити, чому їй здавалося, що вони вже зустрічалися раніше.
Кожен, хто не задумувався над такими питаннями, міг би прийняти таке пояснення і жити далі.
Але вона була найстаршою дочкою голови Ю Мен Хана, який славився тим, що ніколи не забував обличчя людини навіть одного разу.
Хоч вона і була не настільки спостережлива, як її батько, але вона теж не забувала облич людей так легко.
Чорти обличчя мисливця Сона Джин Ву, які вона, піднявши голову, мірошком помітила, коли вони пройшли один повз одного, здалися їй злегка знайомими.
"Коли ж це було?" - вона пройшлася по своїх спогадах.
І тоді її очі до незвичайного широко розкрилися.
- "Чи могло це бути тоді?"
Тоді, перед входом в лікарню.
Тоді був момент, коли біля входу в лікарню її батька пройшов чоловік з такими ж рисами обличчя.
Чому ж вона не дізналася про це?
Чи це могло бути через те, що вона була дуже засмучена. У її голові тоді був безлад, тому що її батько злеглий того дня?
"Так, так", - тепер вона була впевнена.
Чоловіком, що викинув лікарню в той день, просто мусив бути мисливець Сон Джин Ву.
І невдовзі після цієї зустрічі надійшов телефонний дзвінок. Їй повідомили, що її батько, який за прогнозами вже повинен був ніколи не відкрити більше своїх очей, прокинувся.
Чи вона вважала це просто збігом обставин?
По всьому тілу Ю Джин Гі несподівано пробігли великі мурашки. Вона швидко дістала свій телефон і почала набирати номер батька.
*піїп пііоп
Але перш ніж вона набрала його до кінця, її пальці застигли.
"Що я намагаюся зробити ...?"
Тільки через те, що вона тоді натрапила на мисливця Сона Джин Ву перед лікарнею, вона чомусь почала зв'язувати з ним чудове видужання свого батька!
Яка ж це була величезна помилка.
Ю Джин Хі зсередини звинувачувала себе за неправильні висновки. Вона вирішила, що її мислення тепер підвело її. Можливо, що воно в цей момент залишило її. Дівчина протяжно зітхала. Вона вже зібралася знову завести машину, але тоді ...
... Дуже своєчасно задзвонив її телефон.
"Дядя секретар," - перевіривши, хто це був, на губах Ю Джин Хі з'явилася усмішка.
Без сумніву, її батькові було цікаво дізнатися про результати візиту до гільдії Аджін. Мабуть він попросив дядька з'ясувати все в неї.
"Що тоді, що зараз, батько просто не може бути відвертим щодо справ його дітей, так?" - і Ю Джін Хі подавала смішок і взяла трубку.
— Алло?
- Доброго дня, міс. Це секретар Кім.
Отже, вся розмова відбулася саме так, як вона і планувала. Але коли він майже прийшов до кінця, Ю Джин Хі подумала, що це могло б бути хорошою думкою. Вона швидко запитала секретарку Кіма.
— Дядя! А тато, випадковий випадок, не може бути близько знайомий з мисливцем Соном
Джин Ву-нім?
- Перепрошую? — Я почув телефонну трубку здивований голос секретаря Кіма, — чому ви так раптово мене запитали?
Почувши таку несподівану відповідь, Ю Джін Хі трохи запаникувала. І вона відповіла кілька розгубленим голосом.
- Нічого особливого. Але знаєте, я пам'ятаю, що бачила, як мисливець Сон Джин Ву виходив з лікарні того дня. І я подумала, що він теж був там, щоб відвідати
Тату, коли його поклали туди.
- Ви хочете сказати, що мисливець Сон Джин Ву-нім був у тій лікарні, коли пан
Голова знепритомнів, міс?
— Д-да. Прямо перед тим, як мені подзвонили, щоб повідомити, що тато прокинувся, ми розминулися з ним прямо біля входу до лікарні.
- Міс, ви впевнені в цьому? Чи міг це бути хто-небудь інший, або ж, може, це було в інший день?
— Нет, я уверена. Я не могла пригадати, хто це був, бо тоді в мене всі думки переплуталися... Але чому у вас такий схвильований голос, дядьку?
— Д-да нет, мисс. Не про що турбуватися. Я вам пізніше ще передзвоню.
Він не сказав свого звичайного "до побачення, ще зв'яжемося", а "я передзвоню пізніше"?
"Я щось не те сказала?" - і Ю Джин Хі, здається, нахилила голову в бік.
Але перш ніж вона встигла покласти свій телефон, він знову задзвонив. Вона перевірила, хто дзвонить, і її брови поднялися.
- "...паба дзвонить мені сам?"
Коли вона побачила номер голови Ю Мен Хана на екрані свого телефону, то зрозуміла, що це не було звичайною справою. Чи могло бути таке, що його видужання і мисливець Сон Джін Ву якось пов'язані? Може бути її припущення правильне?
Вона обережно відповіла на дзвінок.
— Пап?
Міжнародний аеропорт у Пекіні.
Найжвавішим і найзахопливішим аеропортом у Китаї було ще більше шумніше, ніж завжди.
І все це завдяки великому натовпу.
У цього була лише одна причина. Найкращий мисливець Китаю, який прийшов на допомогу корейцям, повертався додому.
Те саме можна сказати і про інші країни.
Але принаймні в Китаї, високорівні мисливці вважалися суперзірками. Вони були настільки шанованими, що де б вони не з'являлися - завжди формувалася величезна юрба фанатів, які захоплювалися ними.
І не було сенсу говорити, що знаменитість Лю Жигена — мисливця семизіркового — можна описати словами.
Одна з кореспондентів, яка займала пояснення ситуації в аеропорту, помітила Лю Жигеня і голосно сказала.
— А! Ось він! Мисливець Лю Жиґень увійшов в будівлю аеропорту!
— Ууаа! — Захоплено вигукували заполучені аеропорти фанів.
Мисливець ішов, тримаючи в одній руці свою особливу пару довгих мечів. Іншою рукою він легонькав своїм зачарованим фанатам.
— Кьяяля! — атмосфера навколо мисливця була наповнена урочистістю. Безперечно, Лю Жиґень мав шарм. Молоді дівчата-фанатки були в захваті. Вони почали навіть підстрибувати на місці і голосно кричати.
За своїм лідером прослідкував особливий загін мисливців. Вони також швидко увійшли в аеропорт.
— Вааа! — З величезного приміщення аеропорту розносився крик і зітхання. Багато людей, яких вони раніше бачили по телевізору, були зворушені образами мисливців.
У цей час та репортерша подивилася в камеру, на якій горів зелений індикатор.
— Наші гідні мисливці, повернувшись зі своєї подорожі для підтримки Південної Кореї, входять до аеропорту в будинок - сказала жінка на камеру.
З погляду уряду Китаю, і як було видно з її жвавого вираження обличчя, загальний результат цієї поїздки виглядав задовільним.
Вони могли заявити, що не кинули свою країну-самеду в біді. І ще й зберегли обличчя, коли їхні найкращі мисливці добровільно виступили захищатися проти гігантських Воріт у небі Сеула.
Чи це було все?
Завдяки цьому, жоден з мисливців китайського особливого загону не постраждав.
Китай зберіг обличчя, і також отримав декілька практичних переваг. Коротко кажучи, одним каменем вбили двох зайців.
Багато китайців схвально аплодували Лю Жигеню, який особисто переконав у необхідності цієї поїздки найкращих мисливців Китаю. Він же і зібрав цей особливий загін.