Прямо перед світанком.
Ще до того, як було можливо повністю сховатися від темряви, Джін Ву розслаблено виконував пробіжку по лісі.
Він вже давно випрацював у себе звичку пробігти десять кілометрів щоранку.
Він добре знав, що вже не мав жодних звичайних завдань, але його тіло рухалося сам по собі.
Дихаючи різке прохолодне повітря в лісі, залитим світанком, Джин Ву, нарешті, закінчив розбиратися зі своїми думками.
"...мне пора повертатися."
Він повинен повідомити світові про існування восьми величезних армій, які можуть в будь-який момент нагрянути на цю планету. Він мусив розповісти їм, що справжня війна тільки починається.
На жаль, він не міг би гарантувати безпеку для всіх. Він також не міг обіцяти, що світ зможе стати колишнім.
Сила Драконячого Імператора була неймовірно величезною. Джін Ву знав про це з спогадів попереднього Теневого Повелича.
Драконячий імператор і Армія Руйнації, яку він очолював, майже все що бачила. І ці істоти націлилися на Землю, як на свою наступну ціль.
Ось чому не тільки йому самому, але й цілому світові потрібно було приготуватися.
Йому не потрібно було нічого повідомляти системі. Однак він зупинився на відмітці приблизно за 10 кілометрів.
Це була ще одна звичка, яка вкоренилася у його тілі після того, як він майже щодня виконував щоденні завдання.
Насправді він набув не лише звички. Він так багато дізнався про битви, і також отримав неймовірну силу.
Останній подарунок, залишений йому Теневим Володарем, який хотів повернутися до вічного покою, тепер перетворювався у "можливості".
Джін Ву повернувся в той бік, куди вказували промені сонця, що сходить.
Через хребту далекої гори ранкове сонце вітав новий день.
Джін Ву тепер міг вільно користуватися "Обменом Тінями".
Першим місцем, куди він вирушив, був будинок Гільдія Аджін. Він вирішив не заходити відразу в офіс, хвилюючись за те, що у його працівників серця підуть в п’ятки. Але завдяки такому рішенню він натрапив на незнайому жінку, яка виходила з офісу.
Він був упевнений, що вона йому незнайома. Але, тим не менш, у нього з'явилось враження, ніби він десь її вже зустрічав. Мабуть, вона відчула те ж. Тому що, коли він вже майже було розминулися, вона різко розгорнулася і заввела розмову з Джин Ву.
— Ээе, простите. Спрощаємо...
- ...? - Він мовчки подивився на неї.
Чомусь вона здригнулася, і, кажучи тільки "Не звертай уваги", в поспіху скрилася.
"Ну, вона була трохи не в собі, чи не так?" - і потім Джін Ву зайшов у офіс гільдії Аджін.
— А?
— Ээе?
Кожен працівник, який потрапляв на його шляху, застиг у місці і був дуже наляканий. Здавалося, ніби вони побачили щось таке, чого не може бути.
"Чи було мені побажати їм доброго ранку, поки я проходжу повз або щось таке?" - подумав Джін Ву.
З такою обстановкою йому не було сенсу заходити в офіс зовні, так?
Перш ніж комусь з'явилася можливість дати нагоню цим свавільним робітникам за те, що вони будували такі особи, коли їхній начальник увійшов до офісу ...
...Ю Джин Хо нарешті помітив Джін Ву і з радістю обличчям помчав до нього.
— Братааaан!
Але перш ніж розділити таке привітання, Джін Ву вирішив спершу
задовольнити свою цікавість.
— Що це за дівчина, яка щойно вийшла з офісу?
Він збирався додати "Вона здалася занадто знайомою".
Але Ю Джин Хо швидко розкрив цю таємницю, так що не було потреби додавати щось ще.
— А, эта? Це моя старша сестра, брат. Я втікав від дзвінків моєї сім'ї, і в результаті вона вибухнула сюди. До речі, вона ж не доставила тобі якихось незручностей? - ...заспокоївся молодий чоловік.
- Ні, нічого подібного.
Ось чому вона здалася такою знайомою - вона була родичкою Ю Джин Хо.
Джін Ву кинув погляд в сторону виходу і знову кивнув, перш ніж запитати.
- Але що ж привело її сюди?
- О, це... — Ю Джин Хо кілька замився, обережно вивчаючи реакцію Джін Ву перед тим як відповісти, — Ти пам’ятаєш братана? Я стояв поруч з тобою прямо перед тим, як відкрилися ці величезні Ворота.
— Да, стоял.
- Схоже, ця сцена потрапила на камери, брате.
Джін Ву майже прикинув у своїй голові, що сталося далі.
— Моя сім’я хоче, щоб я здав ліцензію мисливця і перестав втягатись у небезпечні справи. Вони вважають, що я можу так вчинити. Раз я став заступником майстра глави Аджін.
Як він і думав. Оскільки майстер гільдії Сон Джін Ву сам був мисливцем, то для Ю Джин Хо вже не було необхідності також ним бути.
Його сім’я розповідала йому, що́ він зробив для добра.
Але Джін Ву вже зрозумів, що було на думці Ю Джин Хо. Так що він навіть не спробував переконати хлопця.
"Впевнено, що він би сказав щось схоже на те, щоб він хотів залишитися мисливцем і стояти поруч зі мною," - подумав він.
Звичайно, більшість труднощів розгрібав Джін Ву. Але разом вони пережили багато ситуацій на грані життя і смерті. Від цього Ю Джин Хо був гідний похвали в очах Джін Ву. Він простягнув руку і потріпав волосся хлопця.
— Б-братан?
Джін Ву пройшов повз розгублений Ю Джин Хо і пішов у свій кабінет. Потрібно було змінити одяг, в якому він ходив останні кілька днів.
— Эй, я возьму корпоративну машину ненадовго.
— О? Тебе підвезти, брат?
— Не, все в порядке. Я швидко.
- Куди підеш, брате?
— Асоціація мисливців.
Ю Джин Хо швидко намагався зупинити Джін Ву, коли той взяв ключі, але ...
— А? Братан, зовні все заповнили репортери...
"... тому обставини там можуть дратувати." - ось що він хотів сказати, але Джин Ву до цього часу вже втік з офісу.
І звісно, репортери, які відмовилися від їжі та сну заради одного шансу на сенсацію, засіли зовні будівлі. Вони цілодобово чекали, коли з'явиться Джін Ву і їхні обличчя були висихаючими та втомленими.
Їхня реакція була настільки ж бурхливою, наскільки довгою.
- Мисливець Сон! Це мисливець Сон!
- Мисливець Сон Джин Ву нарешті з'явився!
— Камера працює?
Але довго вони так лопотати не змогли.
— Аа... Аа?
— Ээеэ?
Вони всі подивилися вниз, не розуміючи, що з ними. Потім почали озиратися туди-сюди.
І тільки тоді вони зрозуміли, що відбувається. Кожен зрозумів, що не тільки він сам, але й усі навколишні пари десь за 10 сантиметрів від землі.
- Але якого...?
На щастя, ця раптова подія не тривала довго.
— Аа! - Всі репортери одночасно опустилися на землю.
На жаль, Джін Ву вже давно пішов. Репортери замінялися збентеженими поглядами. Здійнявся сильний сором.
— Ха, ха-ха-хо...
— Ну, ладно.
Відбулося явище, від якого вони всі втратили дар мови.
Але тепер вони могли додати ще одну статтю про мисливця Сона Джин Ву.
Джин Ву доїхав до будівлі Асоціації мисливців на їх "Бонго".
Він подзвонив Ву Джин Чолю заздалегідь, перш ніж виїхати.
Тож він не здивувався, побачивши президента Асоціації та працівників, які чекали його прибуття ззовні будівлі.
Але потім...
Що тут відбувається?
Вираз обличчя Ву Джин Чоля виглядав дуже підозрілим. Те саме можна сказати і про вирази обличчя його співробітників.
Коли Джин Ву вилізав з фургона, Ва Джін Чоль швидко підійшов до нього. Дрозжащим голосом він запитав.
- Мисливець Сон-нім... Ви, випадково, ще не чули останні новини?