Адам Уайт зрозумів, що нічого страшного тут не відбувається. І нарешті, зітхнув з полегшенням.
— Фуух...
Формування дружніх відносин між Мисливцями - це, мабуть, те, що відповідає початковому наміру Міжнародної Конференція Гільдій.
Коли мисливці потиснули один одному руки, Лю Жі Гень сказав з посмішкою ще дещо. Джін Ву знову звернувся до Адама Уайта.
- Звучить як жарт. Так що він говорить?
— А...
Адам Уайт на мить розгубився, перш ніж знову почати перекладати.
- Він дуже радий, що ви провчили Томаса Андре, Мисливця-нім. Йому навіть не потрібно дивитися фото чи записи, щоб зрозуміти те, що саме Томас перший спровокував вас...
Джін Ву посміхнувся на ці слова.
Китайський Мисливець спершу здавався йому дратівливим і грубою людиною. Але в результаті залишив враження хорошого хлопця. Тепер, коли вже закінчилися добрі наміри, їхні руки розтиснулись.
Але потім обличчя Лю Жі Геня трохи помаранчело.
Після цього усмішка зникла з обличчя Адама Уайта. Він швидко перейняв те, що сказав китайський Мисливець.
- Ось чому він тепер палко молиться, щоб не стати членом вашої сім'ї. Він каже, що не хоче воювати проти вас незважаючи ні на що.
Джін Ву мовчки кивнув.
- Ви обидва тут, - чули вони.
Джін Ву та Лю Дже Гень переклали погляд у напрямку цього голосу. Хоча вони відчували наближення цього чоловіка, то знали, що він не мисливець, оскільки не випромінював магічну енергію.
Звичайно ж, цей голос належав директору Бюро Мисливців. Він подивився по черзі на Джін Ву і Лю Дже Геня перш ніж поставити їм питання. З якоїсь причини в його голосі відчувалася напруженість.
— Чи не могли б ви обидва звільнити деякий час у своєму розкладі? Будь ласка!
Джін Ву подивився на Адама Уайта, щоб підтвердити це, але той похитав головою. По суті, він нічого не знає про це.
Чого ж тоді від них хотів директор?
Перед тим як відповісти, Джін Ву довів свій показник Сенсорики до межі. За його допомогою він проаналізував рухи кожного Мисливця, який відвідав конференцію.
"Два людини з величезним концентрацією магічної енергії..." - він відчув їхню присутність.
Два могутніх Мисливця направлялися в один пункт призначення у супроводі кількох людей. Зважаючи на те, що і він, і Лю Джень були несподівано запрошені кудись, ця подія не була випадковим збігом.
« Виникла щось серйозне?»
Поки Джин Ву виглядав так, як ніби він кілька вагався з відповіддю. Адам Уайт щось згадав і швидко відповів за нього.
— А, правда. Сер, Сон Джін Ву Мисливець-нім раніше говорив, що хоче відвідати Ю Джин Хо мисливцем у лікарні...
Проте Джін Ву поклав руку на плече американського агента, щоб зупинити його. Коли їхні погляди зустрілися, він похитав головою і повернувся до директора.
— Все добре, ходите.
Обличчя директора миттєво прояснилося, і він запитанням подивився на Лю Жі Геню.
- А як щодо вас, Мисливець Лю Джень?
— Я в справі, - без коливань відповів китаєць.
- Дуже добре. У такому випадку, будь ласка, йдіть за мною, - запросив директор.
Обличчя директора було дуже задоволеним. Приблизно, як у білого комірка, який успішно провів складні переговори. Він взяв на себе ініціативу і кудись повів двох Мисливців.
***
Як не дивно, але їхні шляхи розійшлися.
Лю Жинь у супроводі інших агентів пішов в лівий коридор, тоді як Джін Ву слідував за директором і продовжував йти по первинному маршруті.
"Хіба це не дивно...?"
Лю Жинь Ген долучився в ряди двох могутніх Мисливців, яких він відчував раніше. І тепер три істоти з величезною магічною енергією зібралися в одному місці.
Джін Ву думав, що вони опиняться в одному місці. Але побачив, що його ведуть в іншому напрямку. Він почав роздумувати над деякими вагомими причинами. Зрештою, він здався і запитав директора.
— Чому тільки я йду в іншу кімнату?
— А...
Директор трохи подумав, що сказати. Але потім вирішив зовсім відкласти відповідь.
- Насправді хтось очікує тебе. Вона все тобі пояснить, як тільки ми прийдемо туди.
—...
Фактично, Джин Ву давно вже відчував аура певної людини. Вона виходила з кімнати, розташованої в кінці цього коридору.
« А? Хіба ця магічна енергія належить не ...?» - Не міг повірити він.
Очі Джін Ву розширилися, оскільки його чекав чоловік, якого він ніяк не очікував побачити тут. Насправді, він ніколи не думав, що вони зустрінуться знову найближчим часом.
- Схоже, ти зрозумів хто вона, — проніс директор.
Мабуть, він дуже нервував. На його лобі з’явилися заметені краплі холодного.
- Ми робимо все можливе, щоб не розкривати її місцезнаходження. Поки це необхідно. Але цього разу у нас не було іншого вибору...
- Це означає, що Бюро Мисливців змусили її приїхати сюди?
— Ні, навпаки. Вона сама наполягала на тому, щоб бути тут. Вона хотіла зустрітися саме з вами.
Кланк....
Директор відчинив двері до кімнати, і Джін Ву зустрівся з афроамериканкою, яка терпеливо очікувала його.
- Давно не бачилися, Сон Джін Ву Мисливець-нім, --вежливо привітав вона хлопця.
- Аналогічно, Мадам Селнер.
Це була не хто інший, як "Апгрейдер", Норма Селнер, пробуджена і наділена унікальною здатністю.
Він запитував себе, чи заспокоїлася вона до цього моменту. Не так багато часу з їхньою останньою зустріччю, але на жаль, світло в її очах було таким же, як і раніше. Вона все ще виглядала так, ніби боїться його.
Він напевно відчував її сильний страх перед ним, бачачи, як вона дивиться на нього. Незважаючи на це, вона чомусь захотіла зустрітися з ним. Що змусило її рухатися назустріч своєму страху? Цікавість Джін Ву напевно було роззадоброєно.
- Я не очікував, що ви перший мене знайдете, мем...
Джін Ву оселився навпроти неї. Адам Уайт, знову призначений перекладачем, тримався поруч з Джіном Ву.
Мадам Селнер ввічливо схилила голову.
— Я хочу вибачитися за той день. Тоді мій розум був десь в іншому місці...
Джін Ву підняв руки і зупинив її.
Він не збирався говорити про минуле, не хотів слухати її вибачення.
Вона подивилася на директора. Але побачила тільки, що він кивнув головою з напруженим обличчям.
Мадам Селнер дуже вагалася, перш ніж почати говорити. Нарешті, її губи ледве розімкнулися.
— Мені снитися один і той же сон щоночі.
Джин Ву не був фахівцем в тлумаченні снів. Але він точно міг сказати, що його покликали сюди не за цим. Тим не менш, він запитав її, щоб почути деякі пояснення по темі.
- Що це був за сон?
« Уві сні я бачу, як група невідомих людей перемагає кращих Мисливців.
Вона сказала, що група невідомих людей вбиває могутніх Мисливців. Майже відразу Джін Ву зрозумів, що це якось пов'язано з ним.
— І через кілька днів сон стає реальністю, — продовжувала жінка.
- Тобто ви говорите про... Крістофере Ріді?
Мадам Селнер кивнула.
Директор продовжив пояснювати з цього моменту.
— Ми попередили Містера Ріда, але він до нас не прислухався. Ну, а в підсумку ... ви вже самі знаєте, що сталося.
Так, Джин Ву вже досить чутний про долю Крістофера Ріда.
Мадам Селнер продовжувала тремтячим голосом.
— Могутні Мисливці, що захищають цей світ, продовжують вмирати. Ті, хто полює на Мисливців, не зупиняться.
- Отже, ви ведете до того, що ...
Джін Ву зібрався з думками і обережно відкрив рот.
- ...Ви хочете мене теж попередити про небезпеку...?
— Ні, справа не в цьому.
Вона рішуче похитала головою.
Якщо вона не хотіла попереджати його, то що ж тоді? Джін Ву дивився на неї з спантеличеним обличчям. Потім мадам Селнер заговорила відчайдушним тоном.
— Будь ласка, я благаю вас. Захистіть цих Мисливців.