Здивований погляд редактора законерно перемістився на обличчя репортера.
На його обличчі було видно таке гасло: « Де ти взяв ці фотографії? »
Така реакція редактора змусила журналіста відчути, що він на вершині світу. Але на це він швидко потиснув плечима.
Редактор продовжував перебирати фотографії трясущими руками.
Вони точно відповідають тому, що репортер описував по телефону.
« Томас Андре знепритомнів після биття за день до Міжнародної Конференції Гільдій?» — було важко навіть уявити.
Мало того — обличчя чоловіка, який неквапно повертався після перемоги над американцем було закарбовано на цих фотографіях.
Хіба це не Мисливець Сон Джин Ву?
Це був великий стіл.
Ні, зачекайте - навіть слова « великий кушей» недостатньо, щоб повністю описати цей неймовірний джекпот. Дихання редактора в той момент стало нерівним і важким.
Тим часом, репортер подивився на фотографію, яку розглядав редактор, і додав деякі пояснення.
- Це чоловік, який побив Томаса Андерса. Якщо ви зможете провести розслідування і розкрити особистість цього хлопця, то, я думаю, ви влаштуєте пекельний шторм у ЗМІ, містер Редактор.
Яким же ідіотом був той хлопець!
Західні люди, мабуть, важко розпізнати азіатські обличчя. Напевно через цього репортер не зміг дізнатися обличчя Сон Джин Ву.
У таких випадках редактор відчував вдячність за те, що був американцем азіатського походження. І водночас він вже почав вигадувати заголовки для першої сторінки завтрашньої газети.
[Людина, яка повалив дракона, побили й відіслали на землю Азіатським змієм.]
[Охотник на Гігантів, Сон Джін Ву, тепер полює навіть на Ґоліята?]
[Крепість Мисливця національного рівня зруйнована новою виходячою зіркою Південної Кореї?]
Не важливо, які заголовки він вирішить використовувати, ці новини привертають увагу цілого світу. А найважливіше те, що його газети матимуть ексклюзивні фотографії.
У нього будуть докази в вигляді десятків справжніх фотографій! Наскільки ж серйозні хвилювання прокотяться завтра по всьому світу!
Фактична цінність цих фотографій неможливо собі уявити. Редактор відчув, як його серце затремтіло.
Коли журналіст побачив пожежу в очах редактора, то швидко забрав фотографії назад.
Редактор міг лише задумливо облизати губи.
— Це... Ну, мені трохи складно запропонувати ціну за ці фотографії.
Редактор сильно вагався. Перед тим як поставити запитання репортеру, він уважно вивчав свого співрозмовника.
— Чому б тобі не запропонувати свою ціну, яку ти вважаєш справедливою? Отже, скільки ти хочеш за них?
Репортер обдумував варіанти деякий час, а потім показав п'ять пальців своєї руки. Редактор кинув головою.
— П'ятдесят штук? Добре. Я згоден.
— Нет.
Репортер одразу ж поправив редактора.
- Це означає п'ять мільйонів доларів.
- П-п'ять мільйонів?
П’ять мільйонів доларів США — це величезна сума грошей, приблизно дорівнює 6 мільярдам корейських вон.
Ясно, що обличчя редактора сильно напружувалося.
"Якщо ви вважаєте цю ціну неправильною, то я просто повернуся до когось іншого", - відповів репортер.
Потім він забрав фотографії назад у сумку і спробував відвернутися. Але редактор швидко зупинив його.
— Нет, погоди!
Сьогодні фотографія дитини відомої пари продається за мільйони доларів. То чому б не витратити п'ять мільйонів на сенсацію світового масштабу?
Як тільки ця новина потрапить у ЗМІ, всі телеканали та друковані видання будуть без зупинки говорити про цю історію протягом наступних декількох днів. Він просто не міг упустити такої можливості зі своїх рук!
Коли редактор ледве прийшов до свого рішення, то відкрив рот.
- Добре, заключим угоду. Але я хочу отримати не тільки фото, але й негативні. А ви присягнетеся, що нікому не розкажете про це. Домовилися?
Угода була укладена.
Репортер був фрілансером, і весь цей час йому доводилося лахатися на дні суспільства. Він думав, що зможе знову побачитися з батьками. Він не бачив їх жодного разу після того, як поїхав з рідного міста. Його голос злегка тремтів від хвилювання, коли він відповів.
- ...по руках.
***
Лікарняна палата, в якій зараз знаходиться Ю Джин Хо.
Він втік з обіймів смерті, але все ще не прийшов в свідомість.
Ю Джін Хо важко дихав від болю. Здавалося, що навіть морфін не був достатньо ефективний.
Трохи пізніше, після того як лікар перевірив поточний стан Ю Джин Хо і пішов...
... У лікарняну палату пробралася гуманоїдна форма, що згустка тіні.
Шурук...
Це був Бер, який помінявся місцями з Джін Ву через "Обмен тінями".
Він простягнув руку, щоб зцілити Ю Джин Хо, як наказав його пан. З кінчиків його рук по темної кімнаті розсіювався ніжний синій світло.
Обличчя Ю Джин Хо, перед цим напружене через біль і дискомфорт, миттєво розслабилося.
Бер мав здібності, які переважали силу звичайних Мисливців S-ранга. Отже, було абсолютно очевидно, що його цілюща магія не має собі рівних. Колишній король мурахи старанно виліковував рани пацієнта і, в той же час, лікував психічну травму Ю Джин Хо.
Вуоннг...
Ю Джин Хо перестав рзати в ліжку. Молодий чоловік відчув, як тепло обкутує все його тіло. І врешті-решт, підняв свої важкі віки.
— А...?
Перше, що він побачив - це гігантська голова мурахи перед його обличчям. Крім того, ця гігантська мурашка приклала палець до рота і прошила « Шш », натякаючи, щоб він мовчав.
- Ох, так я все ще сплю.
Ю Джин Хо закрив очі і повернувся до сну зі щасливим виразом обличчя.
—...
Тим часом Берт мовчки зосередився на зціленні хлопця.
Ніч продовжувалася.
***
Сеул, столиця Південної Кореї.
Між східом США і даним місцем різниці в часі о 14 годин. Коли середина ночі, в Кореї тільки ранок.
Сьогоднішнє місце було покинуте дитячим майданчиком.
Чорний лицар з щільно притиснутою до землі головою біля гойдалки поставив запитання.
— О, мой король. Скільки часу я маю залишатися в цьому становищі?
Джін Ву, який в даний час тихо сидів на гойдалках і чекав сигнала Бера, відповів безстрасно.
— Я думаю... Поки Бер не повідомить мені, що він закінчив зцілення Джин Хо ...
—...
Можливо, лицар визнав свою помилку в цьому питанні. Він вирішив заручитися і залишатися в позиції "Бомбардування Вонсан".
Джин Ву мовчав дивився на лицаря. Потім його погляд різко опустився на руки.
Тильна сторона його рук була в жахливому стані. На них було кілька фіолетових синців і багато сліди крові.
Цей Томас Андре, він дійсно був сильним хлопцем. Джін Ву всього лише вибив з нього все лайно, але при цьому пошкодив руки до такого стану.
Звичайно, такі рани зникнуть назавжди після доброго нічного відпочинку. Все завдяки пасивному ефекту "Здоров'я і Довголіття". Але все ж...
"...Спати хочеться."
Він відчув, як нахлилася втома. Цей божевільний день, нарешті, наближався до досить спокійного завершення.
Лицар, помовчавши якийсь час, знову звернувся до Джін Ву.
- О, мій король...
- Що таке?
- Будь ласка, дайте мені нове ім'я.
Джін Ву переглянув погляд на свого нового Теневого Солдата.
[? Ур.1]
Ранг: Рицар, Командир.
"Так, гадаю тобі і справді потрібне ім'я?"
Джин Ву трохи подумав над цією дилемою, перш ніж посміхнутися і сказати.
- Зважаючи на те, що ти помер через свою жадібність, як щодо того, щоб я дав тобі ім'я "Жадність"?