Адам Уайт швидко перевірив, чи подає ознаки життя Томаса Андре.
Ба-дамп, ба-пампу...
Він притулився вухом до грудей відповідальної людини. Прислухавшись, він почув слабке биння його серця. Потім він підніс до носа Томаса Андре. На руці він відчув його подих. На щастя, мисливець був ще живий.
Але він ледве тримався. Він, звичайно, був живий зараз, але перебував у дуже поганому стані. Можна було навіть сказати, що Томас не був дуже схожий на живого чоловіка. Настільки сильно він був побитий.
« Тільки подумайте, він здатний довести відомого Томаса Андре до такого стану...» - зі страхом подумав Адам про Джін Ву.
Скільки Мисливців у всьому світі здатні на таке? Ні, точніше запитати, чи може хтось взагалі зробити щось схоже?
Якби такі новини поширилися, світ став би на вуха в одну мить. Адам Уайт навіть відчув емоції, як страх. Він побачив силу Джин Ву, яка значно перевершила очікування Бюро Мисливців.
Однак тепер не час вагатися.
- Швидше!
Адам Уайт звернув увагу на Цілителів Бюро Мисливців.
Один з найкращих Цілителів швидко підбіг і оселився біля потерпілих на землі. Проаналізувавши стан Томаса Андре, щоб правильно розпочати процес зцілення, цей чоловік цокнув язиком і заговорив.
— Кожна кістка в його тілі зламана. Кровотеча теж серйозна. Я не зможу зцілити його поодинці. Ми повинні зробити це все разом.
Дотримуючись наказу Цілителя, інші його колеги почали вивчати Томаса Андре.
Але чи зможуть вони наповнити озеро водою з-під крана? Через великий резерв здоров'я Томаса Андре потрібно було докласти титанічні зусилля, щоб зцілити його.
Цілителі потекли на американський Мисливець. Адам Уайт встав з землі, щоб оглянути ситуацію. Він побачив, що Мисливці з Бюро дуже зайняті рятуванням поранених, які постраждали на покинутій фабриці.
— Ух, ех...
— Моя нога, моя нога!
Стан елітних Мисливців Мусорників було, принаймні, жалюгідним. Невідомо, як вони опинилися в такій ситуації. Але не було важко здогадатися, хто відповідальний за їхній пошарпаний зовнішній вигляд.
Один чоловік проти цілої Гільдії.
Лише одного Мисливця було достатньо, щоб повністю знищити одну з кращих гільдій у всьому світі.
"Справді..."
Адам Уайт був просто вражений здібностями Сон Джин Ву, які той виявив у поєдинці з Томасом. Мабуть, вони відіграли ключову роль у зведенні його сили на неймовірний рівень.
"...А?"
Продовжуючи оглядати місцевість, він ніде не бачив Мисливця Сон Джин Ву. Адам Уайт уважно дивився на сторони корейського Мисливця. Але поки він не знайшов навіть здогаду на його присутність.
У його вухах заграла досить знайома «пенія». Це була мелодія дзвінка на його телефоні.
— Це Уайт, - відповів він.
— Агент Уайт, ми з'ясували поточне місце Мисливця-нім Ю Джин Хо.
Дзвінок був з Бюро Мисливців. З усіх новин, які він почув за сьогодні, це мабуть найкраще за весь день. Трагічний вираз обличчя Адама Уайта трохи ясніший.
— Серйозно? Де він зараз?
Дзвонив сказав йому, що важко поранений Мисливець Ю Джин Хо був виявлений біля порога великої лікарні неподалік. У даний час після отримання медичної допомоги його життя нічого не загрожувало.
— Я поїду туди, як тільки закінчу всі справи в цьому місці.
— Принято.
Адам Уайт закінчив розмову і полегшено зітхнув.
— Фуух...
Він поняття не мав, як схоплювати з гнівом Мисливця Сон Джін Ву, якщо з Ю Джин Хо трапиться щось дуже погане. Його голова закрутилася від однієї думки про це.
У будь - якому разі, пролиття молока не врятує. Але чи можна назвати пляшку, що не розбивалася через молоко променем надії серед моря грозових хмар?
І все-таки невелика гора звалилася з його плечей. А незабаром він почув ще одну гарну новину.
- Ми закінчили.
Цілителі, яким було доручено зцілити Томаса Андре, встали з землі. Адам Уайт запитав їх про цю ситуацію.
- Як він? Він в порядку?
- Поки що.
- Поки що ...? Що це означає?
Ми зцілили його тіло, але він отримав багато важких ран. Пройде якийсь час, перш ніж він прийде в себе.
— Ох.
Магія Цільов здатна лікувати фізичні рани, але вони не в силах полегшити психічну травму.
Оскільки Томас Андре без сумнівів зазнав серйозної ментальні поразки в цьому бою, його лікарняна палата буде знаходитися під суворим контролем. Адам Уайт міг тільки з жалем дивитися на несвідомого обличчя Мисливця особливого рівня.
Тим не менш, Целітель знайшов слова, щоб трохи розрядити обстановку.
— У будь - якому разі Томасу Андре вдалося пережити це тільки завдяки тому, що він є Мисливцем особливого рівня. Якби на його місці будь-який інший Мисливець, то всіх цих жахливих ран йому вистачило б на десяток смертей.
- Яка...
Адам Уайт кивнув. Він збирався щось додати від себе, але в результаті вирішив замовкнути.
Томас Андре вижив після всього цього лише завдяки своєму рівні?
Якщо так, то що щодо Мисливця Хван Дон Су? Адже той, мабуть, зазнав односторонній вилив люті Сон Джін Ву?
Цей чоловік теж був тут?
З напруженою особою Адам Уайт у поспіху вирушив на покинуту фабрику. З будинку продовжували виносити поранених. Опинившись всередині, він оглянувся і почув чийсь клич.
— Агент Уайт! Сюди!
Це змусило Адама Уайта зустрітися. Він намагався заспокоїти своє серце і побіг до джерела звуку.
Один із Мисливців Бюро з серйозним виразом обличчя стояв поруч з людиною, що лежить на підлозі. Адам Уайт впізнав його і з важким зітханням прошепотів ім'я цього чоловіка.
— Хван Дон Су...
Потім Мисливець, що стоїть поруч, висловив свої висновки.
- Ця людина не дихає, сер. Його серце більше не б'ється.
***
- Я сподіваюся ти не витрачатимеш мій час, розповідаючи якусь дуже цікаву історію. А потім виявиться, що це жарт або просто помилка.
Вже було досить пізно. Редактор відправився на зустріч з журналістом-фрілансером після того, як той подзвонив йому. Зрозуміло, що погляд редактора був холодним.
Хто він такий?
Він був ніким іншим, як редактором газети з найбільшими тиражами у східній частині США.
Зазвичай, хтось на зразок фрілансера не зміг би витягнути його на імпровізовану зустріч, подібну до цієї. Але після того, що він почув по телефону, у нього не було іншого вибору, окрім як погодитись на цю авантюру.
Редактор казав собі, що якщо цей фрілансер витратить його час на казки, то пошкодить про це. Тоді він зробить усе можливе, щоб цей хлопець опинився у в'язниці за фальшиві звинувачення.
Таким був його розумовий процес. Він в поспіху одягав, як правило, на роботу для нічної зустрічі.
Репортер махав рукою, зазявши підозрілий погляд редактора.
- Це не нісенітниця. Це все реально на 100%. Я подумав, що вам подобаються тільки реальні історії?
— Хмпф...
— Скільки ви готові запропонувати?
- Спершу дозвольте мені подивитися на фото.
Репортер озирнувся по сторонах, наче боячись чогось. Потім почав витягувати фотографії одну за одною зі своєї сумки. Редактор взяв їх без ентузіазму і почав переглядати. Але його руки раптово зупинились.
У той момент спалахнула жахлива шоку.
« Як це можливо? »