Звичайно ж...
Головний лікар, який спостерігав за станом здоров’я Ю Мен Хана всю ніч, продовжував качати головою. Він уважно розглядав медичну карту з добрими результатами аналізу голови.
- Який у всьому цьому сенс...
Ю Мен Хан побачив вираз обличчя лікаря і обережно запитав.
- Мої результати такі погані?
Лікар відразу ж відмахнувся рукою.
— Ах, нет, это не так, сэр. Насправді все в точності навпаки.
Він знову і знов вперто розглядав результати аналізів, наче пробиваючи діру в папері поглядом. І, незабаром, обережно поставив своє питання.
— Головуючий, чи ви випадково не приймали ліки від високого кров’яного тиску?
Він був одною ногою в могилі минулої ночі. Нехай зараз він пильнує, але це не означає, що він був в змозі свідомо знайти і прийняти певні ліки.
— Ні, не приймав, -Ю Мен Хан негативно похитав головою.
Лікар кивнув так, ніби очікував такої відповіді. Потім на його обличчі з'явилося занепокоєння, і він продовжив діалог.
— Навіть без застосування ліків ваш кров’яний тиск, очевидно, стабілізувався до нормального рівня. Ні, зачекайте. Очевидно, ви здоровіша за звичайну людину, сер.
Очі головуючого Ю Мен Хана розширилися від подиву.
« Про що він взагалі говорить? »
Він був упевнений, що після переходу в стан « останнього сну » його чекає лише смерть. Але навіть після пробудження, хронічний кров’яний тиск, від якого він страждав довгий час, був повністю вилікований.
Головний лікар продовжував читати медичну карту.
— А також інші функції вашого організму повернулися до досконалого здоров’я. Голова, якби я забув ваш нинішній вік, то був би абсолютно впевнений, що дивлюся на результати аналізів молодого чоловіка близько двадцяти років.
Як таке могло статися?
Як би не був здивований Ю Мен Хан, подив доктора було ще сильніше. Він з усіх сил намагався не видати цього вигляду. Його очі чітко бачили результати, але він ледве міг в них повірити.
Головуючий Ю вперше знепритомнів кілька тижнів тому, після чого його привезли до лікарні. Аналізи того дня були надруковані в окремій медичній картці, а чорнило на сучасних результатах ледве висохнути належним чином.
Отже, чи зможе хтось пояснити ці абсолютно приголомшливі результати аналізів через кілька тижнів?
Може він радикально змінив свій спосіб життя або щось подібне за цей час? Крім того, пам'ятайте, що минулої ночі він помер від невиліковної хвороби.
Головний лікар не стримався і сказав, що в нього на думці.
- Я працюю лікарем близько 30 років, але вперше за мою практику відбулося щось подібне. Це... Це можна назвати лише чудом і нічим.
Пацієнт прокинувся з синдрому « останнього сну», викликаного
Хвороба Вічного Сна. І, після цього, його тіло стало значно здоровіше, ніж перед сном.
Хіба слово "чудо" не стосується ситуацій, подібних до того, що відбувається зараз?
Доктор більше не міг приховувати свого подиву. Він дозволив м’якому видоху захоплення вирватися з рота, після чого на його обличчі за сяяла виразна усмішка.
- Вітаю, Головуючий Ю. Ваша
Хвороба Вічного Сна повністю вилікована.
Потім він додав, що голова достатньо здоровий, щоб прямо в той момент пробігти тривалий марафон, якщо б він захотів.
Однак...
«...»
Замість радості, Ю Мен Хан задумався на якийсь час. А потім підняв голову, щоб поглянути на лікаря.
— У вас випадково не встановлено камери поруч з моєю палатою?
— Простите? Я не розумію... -Здивовано сказав лікар.
- Я хотів би дещо перевірити. Так є камери в самій палаті чи у коридорі?
— У палаті немає, але на вході повинна бути одна - Відповів лікар.
«Дуже добре.»
Ю Мен Хан кинув.
"Це не може бути збігом."
Зрозуміло, що це не є просто збіг обставин. Є невеличке припущення, що хтось з незбагненними здібностями якимось чином втрутився в цю справу.
І у нього була чудова здогадка щодо того, хто це міг бути.
« Тепер я у нього в боргу.»
Ю Мін Хан ніколи не був винен комусь за своє життя. І не збирався ставати боржником зараз. Але все ж, як йому заплатити за порятунок свого життя?
Ні, більше того. Якщо питання про те, чи платити або сплачувати борг, то чи не було б правильно спочатку дізнатися ім’я рятівника?
Ю Мен Хан хотів особисто переконатися в цьому.
- Я б хотів подивитися записи з камер відеоспостереження за минулу ніч, — запитав він.
***
Досить очевидно, що на записах не було нічого логічного.
- Ось тут. Це єдина дивна річ, яка сталася. Щось не так було з дверним пролом.
Охоронець вказав на екран і пояснив, що сталося в той час. Окна були точно замкнені зсередини, а значить єдиним виходом з цієї лікарняної палати служив дверний пром.
Однак усі чотири охоронці, які стояли біля дверей, говорили те саме. Вони сказали, що під час зміни мухи не пролітали повз них. А оскільки ці хлопці були професіоналами, навчені в спеціалізованій охоронній компанії, вони не допустили б помилок у такій справі.
- Хмм...
Ю Мен Хан не міг собі уявити, що Джин Ву володіє « Прикритими » навичками.
Приблизно в той же час секретарка Кім поспішно зайшов до кімнати охорони, щоб повідомити свіжі новини.
- Головуючий. Я з'ясував те, що ви просили.
Чудово. Які новини? - поглянув на нього Ю Мен Хан.
— Це...
Секретар Кім дуже остерігався чужих очей і вух, тому нахилився до вуха Ю Мен Хана й прикрилася рукою, щоб прошептати свої знахідки.
— Я подав запит до Асоціації. Вони відповіли, що Сон Джин Ву Мисливець-нім завжди був в Японії. Він повинен повернутися в країну тільки завтра або пізніше.
— ... -Предсельник замислився.
Він сидів там, розуміючи, що ніхто інший не здатний на таке, крім самого Мисливця Сон Джин Ву.
Але, врешті-решт, Ю Мен Хан повинен був визнати, що його припущення виявились невірним. Тепер він зрозумів, що це не міг бути цей молодий Мисливець S-ранга.
« Якщо так, то чому...»
Хоча його здогади були спростовані двома фактами, чому в глибині його серця все ще залишаються підозри?
Він просто не міг цього зрозуміти.
Однак голова Ю Мен Хан і Джін Ву мали щось спільне. А саме: вони зберігали рішучість у скрутному становищі, з якого не могли вибратися.
— Зрозуміло.
Ю Мен Хан продовжив.
- Доктор сказав, що я достатньо здоровий, щоб пробігти марафон. Я повернуся на свій пост завтра, тому будь ласка, зроби відповідні приготування.
Можна сказати, що це було більше схоже на нього.
Зрозумівши, що голова залишився такою ж людиною, як колись, секретар Кім ледве стримав сміх і відповів.
- Сер, ви знаєте як вас зараз називають у ЗМІ?
Було очевидно, що зараз зовні хаос, тому що людина, яка ще вчора був на смертному ложі, встав на ноги як ні в чому не траплялося.
Але чому ця подія повинна розглядатися як щось величне?
Ю Мен Хан запитав, що відбувається без вагомих змін настрою.
- І як же вони мене називають цього разу?
- Невразливий, сер. Вони називають вас невразливим, - з умилкою відповів пан Кім.
— Невразливий, от як?
Ю Мен Хана було дуже важко змусити посміхнутись. Але зараз, коли він почув своє прізвисько, кутки його губ злегка зігнулися.
« Невразливий,» - це йому сподобалося.
Його прозвучали мас - медіа, такі як "Рука Мідаса" або навіть « Покерфейс", але на його здивування, цього разу їм вдалося вигадати такий добре ім'я.
— Хахах.
Ю Мен Хан посміявся з нових назв і почав усміхатись.
- Невразливий означає. Невразливий...
Мабуть, це прізвисько ідеально підходило йому. Адже він ніколи не схилявся перед перешкодами, які зустрічаються на його шляху. І навіть зміг врятуватися від смертельної хвороби!
Ю Мен Хан з вдячністю прийняв свій другий шанс і задоволено посміхнувся.
— Мені це подобається, — сказав він.