— Зупиніться! Зупиніться! — Японці швидко почали зупиняти Ю Джин Хо.
Джін Ву вже почав помічати, що з часу їхнього першого зібрання Ю Джин Хо став деградованим. Завдяки цьому дослідження тіней стало набагато простішим.
Він посміхнувся і швидко глянув на Ю Джин Хо. Потім він змінив свій погляд на мертвого велетня.
Потім він витягнув руки і тихо пробурмотів:
- Встань.
- Дорогий глядач... Це важко повірити, але те що я зараз бачу насправді відбувається!
— Третртритретртр...
Репортер, що сидів у вертольоті, продовжував зумлівувати. Він сам не міг повірити своїм очам.
Потім камера почала передавати на екрани те, що відбувалося внизу. Кілька сотень монстрів-мурав'я рогом крокували в точно визначеному напрямку. І попереду них йшов мураха-мутант з крилами на спині.
Звичайно ж, це був ніхто інший, як Бер.
Він йшов вперед, у свою армію маршу. Але раптом він різко задер голову вгору.
— Кьєеэек! - Його гучний рев змусив репортера швидко затиснути вуха. У той час мурашки, що йшли позаду нього, зупинились на цьому крикі.
Перед ними стояло троє гігантів.
Різниця у розмірах призвела до порівняння слонів і миші. Але Бер ніяк не виказав страху, його кігті витяглися, немов довгі леза, і він рився вперед.
— Кьєеэек!
А армія мурашок, що йшла позаду нього, розповзлася і почала, як лавина, покривати всі околиці. Все потемніло від їхніх тіл.
Яроста і кривава битва тривала недовго.
— Боже мой! БОЖЕ МІЙ! - Поки репортер зумлівлював знову і знов, мурашки успішно подолали гігантів. Потім вони почали хапати зі своїх жвалів і поїдати трупи загиблих монстра.
- Чавчавк!
— Кьяяваее!
Звичайно ж, за наказом Бера вони не забували залишати деякі частини монстрів, щоб з них потім можна було створити нових тіньових солдатів-монстрів. Що ж до тих мурашок, які починали дуже жаліти, то швидкі пінки Бера миттєво повертали ситуацію під контроль.
Репортер збуджений голосом кричав:
- Тепер гігантів пожирають! Ці гіганти зараз пожирають мурашки!
Ці велетенські мурашки, які своїми діями вселятили страх і жах у людей, були з’їденими мурашками! Японці, які подивилися на цю сцену відчули якесь незрозуміле задоволення.
Це, мабуть, була причина чому найбільше уваги приділялося мурашокській армії. Особливо тому, що Джін Ву відразу відмовився зніматись.
Єдиною проблемою було...
— Аа? — Репортер і оператор налякалися, і різко відступили від вікна, побачивши, як до вертольота летів Бер.
Колишній король мурах, ні секунди не вагаючись вхопив камеру, направлену на нього, і відразу знищив її.
— Куаяйє! — вигукнув він.
— Ааа! — репортер разом з оператором, здригнувшись від жаху, обхопили один одного.
—... — Бер окинув поглядом двох тремтячих людей, а потім повернувся на землю.
— Ффух...
— Хаа, хаа...
Обидва чоловіки з полегшенням зітхали.
Навіть коли Бер раз розбивав камери вартістю тисячі доларів, вони постійно йшли за мурашною армією. І тому була причина. Незліченні глядачі з жаром підтримували цих істот, ось чому вони продовжували все це робити.
Оператор швидко підхопив запасну камеру, приготовану на такий випадок. Репортер в цей час вимовляв кінцеві репліки. Вони вже звикли до таких ситуацій.
— З вами був репортер Кітамура, який веде прямий репортаж з місця подій.
— Кьяяля! — Вона, мабуть, недавно закінчила початкову школу. Ця маленька дівчинка, заливаючись слізьми, втікала з криками.
— Аа, аа! — За нею з огидною ухміллям мчав гігант.
Як далеко вона могла втекти на своїх коротеньких ніжках? Відстань між ними швидко скоротилась.
Цей гігант, мабуть, здавався кумедною грою в нагонки, де він був явним переможцем. На бігу він продовжував широко умиватися.
Він простягнув свою руку, яка була рази в півтора довша рук інших гігантів. Але за мить до того, як така груба рука зняла дівчинку по зап'ясті монстра пронеслася холодний спалах. Потім, коли вже не було зап’ястка, голуба блискавка пронеслася від неї і обдала шкіру велетенським жаром.
— Крррк...
— Гууаа - ааахх! — Він підскочив на місце і закричав від болю, схопившись за зап’ясті.
Головою голубого меча був ніхто інший, як Ікрид.
Тенневий солдат розвернувся і підхопив на руки поблудлу дівчинку, яка вже тремтіла коліна. І, разом з дитиною, швидко втік звідти.
Гігант люто дивився вниз. Істота, яка відрубувала йому кисть, втікала з його здобиччю.
Очі гіганта швидко налились кров'ю.
— Гррёрг...
Ця сцена була достатньою для того, щоб кожен спостерігач обмочився в штани. Але тільки не для того, хто тепер стояв перед цим страшним монстром. Звичайно ж, це був Айрон. Його броня стала ще міцнішою після того, як його клас піднявся до "Елитного Рицаря".
Айрон з гуркотом встромив щит у землю і гордо вип’яв груди. І потім з-під його шолома пролунав дійсно гучний рев.
— УУАООOОМОГУВУ! - Айрон активував уміння "Провокуючий рів".
Противник впадав у стан роздратування.
Перед тим, як це сталося з Ікридою, він одразу перейшов на Айрона.
Ніби кажучи "Піди, якщо наважишся!", Айрон з силою вдарив себе в груди і високо підняв щит розміром з нього самого.
- Грруууув! — Напад розлюченого велетня на Айрона безжалісно впав.
- Будуум!
Але Айрон не зрушився навіть на міліметр. Ефект від його високого класу підняв його на абсолютно новий рівень сили.
— Буум-туук-стуук.
Айрон вправно захищався від десятків ударів і знову голосно заревів: « Уойоу!
Коли він видав цей рев, армія тіньових солдатів і крижаних ведмедів, які довше за всіх були з Джін Ву, одночасно напали на гіганта з обох сторін.
Лідер загони ведмедів Танк дёрнув головою і голосно проревів. Видно було, що він був в захваті від шансу знову опинитися на полі бою після довгого періоду бездіяльності.
— Гррёр!
Його рев був настільки гучним і оглушливим, що навіть ті, хто перебував далеко від нього, відчували струс повітря.
Репортер здалеку спостерігав за цим рухом, затамувавши подих і прокричав у поблизьку камеру:
- Ви все це бачите? Ці істоти, покликані мисливцем Сон Джин Ву, самі нападають на гіганта!
Чи це дійсно могло бути правдою?
Цей самий репортер з самого початку не повірив словам Юрія Орлова, і, що цілком очевидно, він також не надто сподівався на Джін Ву.
Але тепер, навіть не сам Сон Джін Ву, а його покликані істоти, яким він наказав битися самостійно, швидко здолали цих гігантів. Перед їхньою силою монстри відступали, ніби вони були нікчемними.
Може, але ж може...
Цей репортер подумав, що може Сон Джин Ву і справді зміг би самотужки врятувати цю країну. Ця думка дала йому відчуття тепла і сильного почуття у грудях.
Саме тоді це і сталося.
— В-взгляните! Вон туди! - І оператор вказав на гіганта. Репортер в поспіху перевів свій погляд, повний сліз у сторону, де стояв монстр.
- Як таке можливо...! - Простонал репортер.
Гігант вже почав втрачати ґрунт під ногами. Незліченні дзижчачі розряди блискавок, що вистрілили з кінчику меча Ікрида, постійно спадали на його голову. Він уже занепався і почав падати.
Це було настільки захоплююче і гарне видовище, що всі, хто дивився на це, просто втратили дар мови. Репортер забув про те, що тільки що хотів сказати.