Джін Ву вдивився у глибокий печерний клуб.
Там був тільки один шлях. І так само, як і в той час, він був повністю обгорнений темрявою.
Але він не хвилювався. Його характеристика "Сенсорика", яку він підняв до межі, показала йому шлях у цій непроглядній темряві. Очі Джін Ву виблискували холодним сяйвом, як у нічних тварин, яких зняли на камеру.
"Я бачу." - його очі швидко звикли до відсутності світла і він вже міг розрізняти предмети в цій темряві.
— Ффффуу...
Джін зробив швидкий, але глибокий вдих, перш ніж ркнути вперед зі швидкістю кулі. Всі оточення швидко оминулися, знову і знову.
Цей прохід дійсно був дуже довгим. Але його швидкість була така висока, що йому не знадобилося багато часу на те, щоб дістатися до місця призначення.
"А тоді нам довелося топати туди цілу годину..." - згадав він.
У порівнянні з тим, що він вперше проходив по дорозі, його прогрес був дуже відчутним.
Незабаром він почав відчувати присутність якихось людей попереду. Це були мисливці з команди рейди. Вони всі стояли в одному місці.
Спочатку Джін Ву подумав, що вони всі були у сватці або вже загинули, але, на щастя, це було не так. Коли він підійшов ближче, то зміг чути їхні голоси.
- Ти хочеш повернути назад, коли ми вже зайшли так далеко?
Хех.
Коли Джін Ву зупинився не дуже далеко від них, він почув дещо знайоме, і злегка посміхнувся.
Хоча це було великим полегшенням. Виявилося, що ці люди ще не входили туди. Якби вони це зробили, то не мали б часу на такі марні суперечки.
Потім він почув жіночий голос.
- Що ви хочете робити? Двері навіть не б’ються, коли ми використовували на ній магію.
— Хіба не було б краще повернутися і об'єднатися з гільдією покрутше? -опіти запропонував хтось.
— Так, думаю, так буде краще.
Вони сперечалися, стоячи перед дверима. Джін Ву знав, що вона не відкриється попри всі їхні зусилля.
Мисливцю було не важко зрозуміти, в чому все справа. Учасники рейди, дізнавшись, що це насправді подвійне підземелля, повинні були помітитися в ньому. Вони хотіли б отримати невимовне багатство. Це означало, що вони ні за що не погодилися б повертатися з порожніми руками після того, як без зупинки йшли майже годину.
Але там був і вижив свідок з минулого разу. Джін Ву вирішив без всяких обиняків сказати правду вголос.
— Народ, це пастка, -громко промовив хлопець.
Мисливці не помічали присутності Джін Ву, поки він не опинився поруч з ними. Як і слід було сподіватися, вони відразу перестали сперечатися, раптом почувши голос з темряви позаду себе.
— Боже мой! Я так злякався!
— К-ка-кого черту? Хто ти?
Джін Ву кивнув в сторону залізної двері, яку вже бачив раніше і відповів:
- Я вижив з подвійним підземеллям.
Ти вижив з подвійним підземелля? Мисливці переглянулися і тихо зашепталися. Оскільки було достатньо темно, їм знадобилося деякий час, щоб дізнатися обличчя Джин Ву.
- ...Ее?
- Що?
- Хіба це не мисливець Сон Джин Ву?
- Що це було? — Усі мисливці були прикуті до їхнього товариша, який впізнав Джін Ву. Зрозуміло, що їхні погляди були спрямовані на нього.
— К-кстати кажучи...
- Це він?
— Але, але навіщо мисливцю рівня S взагалі сюди приходити?
Джін Ву підійшов ближче до дверей. Мисливці, що оточували невідомі двері, розступилися, щоб він міг пройти. Він приклав руку до дверей і сказав мисливцям:
- Я знаю, що за цими дверима.
Коли він встав перед цими самими дверима, його охопила хвиля спогадів про минуле, яке, як йому здавалося, було так далеко.
Це було те саме місце, куди його запросила Система.
Для цих мисливців краще було піти звідси. Він не міг дозволити небажаним гостям гуляти тут, це було небезпечно для їх життів. Джін Ву повернувся і подивився на кожного з стоячих там мисливців, перш ніж важко сказати:
- Це дуже небезпечно. Тут я розберуся вже сам. Так що ви повинні повернутися назад, будь ласка.
Мисливці заснули. Піднялася метушня.
Якби не той факт, що Джин Ву був неймовірно відомим мисливцем рівня S, то ці люди відразу ж вибухнули б від незадоволення. І зараз вони ледве стримувалися, як було видно з їхніх облич.
З усіх них вийшов той, хто раніше сказав, що не може повернутися з порожніми руками.
- Вибачте, мисливець Сон Джин Ву-нім, - відреставрував він хлопцю.
Чоловік виявився майстром цієї маленької, за розмірами ближче до середнього розміру — гільдії, яка наполягала на цьому рейди.
— Ми, гільдія Храбреців, чесно отримали дозвіл на проведення рейди в цьому підземеллі. У вас просто немає ніякого права говорити нам, щоб ми пішли.
— Т-т-то! Бути рівень S - це ще не все, знаєте!
У відповідь на заперечення цих Мисливців Джін Ву стидав губи.
"..."
Вони повелися саме так, хоча він зробив їм послугу і спробував допомогти. Але це не означало, що він мав намір кожному пояснити ситуацію.
"На додаток, я не зобов'язаний це робити", - він вже зробив для цих людей все, що міг. Тож Джін Ву вирішив залишити все так, щоб вони могли всі вирішити для себе самі.