- Як давно вони увійшли всередину? — поспішаючи, запитав у робітниці Джин Ву. Чим довше ті мисливці заходили в цьому підземелля, тим менше шансів повернутися неушкодженими.
Робототниця Асоціації з сумом відповіла: « Вже минуло дві години.
Дві години, вона сказала. Це було якраз тим проміжком, який не можна назвати надто коротким або занадто довгим.
І тоді:
— Ти хто такий, чорт забирай? Ти з асоціації? - Працівник гільдії схопив Джін Ву за плече і спробував його розвернути. Очевидно цьому хлопцю не дуже сподобалося поведінка новоприбулих. Його обурило, що цей невідомий юник не тільки його проігнорував, а ще й почав нести мерзенну нісенітницю.
Сила, з якою чоловік стискав плече Джін Ву була не занадто відчутною. Але він не став чинити опір і розвернувся до нього.
Він подумав, що не варто вдаватися у довгі пояснення зі сотень слів. У такій ситуації було б добре просто показати своє обличчя.
- Тобі варто відповідати, коли з тобою ра... - і працівник гільдії обірвався на півслові, коли зустрівся поглядом з Джін Ву.
"Скундочку. Хіба я не бачив десь обличчя цього хлопця, навіть не раз?" - став згадувати він.
Але де?
Працівник напружує свою пам'ять. Зрештою, згадав одне ім'я. Він ахнув, не довіряючи своїм очам. Потім, заїкаючись запитав: "Оо-охотник С-сон Джін Ву?!
Хто б міг подумати, що він наткнеться на мисливця рівня S урат класу C? Звичайно, ніхто не міг припускати такої зустрічі. А він ще й грубо схопив S-рангового за плече і п'явся на нього? Працівник до смерті злякався і інстинктивно відпустив руку. А потім швидко відступив на два-три кроки назад.
— М-мне п-п-правда шкода, - вибачився він.
—... — Навіть тоді час продовжувалось цокати. Не можна було його втрачати на розбірку з цим працівником гільдії. Джін Ву знову звернувся до робітниці Асоціації.
— Я зайду всередину, щоб вивести їх назад.
Нелегка робітниця опинилася в скрутному становищі.
Цей мисливець широко посміхався навіть тоді, коли Врата рівня B, в які він входить, стали Червоними Воротами. Але тепер цей же чоловік говорив їй в негайному порядку, що люди, які під час руху у уявні звичайні Ворота рівня C були в великій небезпеці.
що ви так кажете? Якщо б ви могли пояснитися... - вона спробувала заперечити.
— Немає часу, — перебив її Джін Ву.
Відверто кажучи, він міг би просто залишити "хмарність" включеною і ніким не поміченим увійти в Ворота. Насправді була багато можливостей відволікти цих людей і пройти у Ворота без їхньої згоди.
Єдина причина, чому він не став цього робити була в тому, що він поняття не мав, чим могло там статися. Він вирішив перестроїтися на всяк випадок, щоб потім не потрапити в опит.
Работа Асоціації продовжувала відкривати й закривати рот. Перед нею стояла справжня дилема, і жінка розгубилася.
Чи можна було дозволити цьому мисливцю просто взяти і пройти до Ворта? Адже не було жодних доказів, що небезпека справді існує. Крім того, ці Ворота вже були призначені іншій гільдії для проведення рейди. Такий дозвіл просто немислимо.
Але, побачивши блиск в очах Джин Ву, вона не змогла відповісти "ні".
- ...будь ласка, проходьте, — відійшла жінка.
- Ще побачимось, Джін Ву кивнув їй і відразу ж заскочив у Ворота.
[Ви увійшли в підземелля.]
Він швидко виявив багато вбитих монстрів, що лежали на підлозі підземелля. З них уже були виманені їхні магічні кристали.
Штука була в тому, що у низькорівних підземельах можна було дістати не дуже багато лута. Це разюче відрізнялося від високорівних підземелля, де тільки залишки самих монстрів можна було реалізувати за непогану суму.
Єдиною справжнім джерелом прибутку в таких низькорівних підземеллях були кристали. І ця ситуація була йому дуже знайомою.
Джін Ву закрив очі і зосередився. Чомусь він не міг відчути присутності команди рейди.
- Невже їх вже...? — І Джин Ву швидко струшив головою. Навіть якщо вже і було пізно, то від тіл тільки що вбитих все одно виходила б магічна енергія. Але він чомусь не міг відчути і її.
Джін Ву мовчазно вивчав околиці підземного району. Раптом у нього з’явилося відчуття, що він дежав. Це місце чомусь здавалося йому знайомим.
Він вже бачив таке підземелля.
"Ааа," - подумав він.
Якщо його пам’ять не підводила, то він мав таку ж будову, як і дволичний підземний майданчик.
"А якщо так..." - і Джін Ву швидко помчав туди, де минулого разу був вхід у друге підземелля. І звичайно ж, там був другий вхід всередині підземелля.
"Це так само, як і тоді." - і тільки тоді він зрозумів, чому він не міг відчути присутності мисливців.
"То підземелля... Воно було до жаху величезне, так?"
Тоді це було так. Звичайно ж, тоді ще був фактор швидкості ходьби низькорівних мисливців. Однак їм треба було майже годину, щоб дістатися до цього дивного входу.
Якби це підземелля було подібним до того, яке він знав, то не дивно, що ці мисливці вже були б далеко. І також майже неможливо відчути присутність мисливців, які особисто мали дуже малу кількість магічної енергії.