Темрява розпорошилася. А на Жаніеллу, яка стояла перед Сон Міном, світило велике місячне світло. Тепер він перестав бути в милості у монстра, який копіював сили протягом багатьох сотень років.
Але Сан Мін знав, що втекти не можна. Сенс робити цього просто немає. Дженіелла дізналася, що він убив Айне і якщо він тепер вирішить втекти, то вона сама стане лихом, яке призведе до кінця. Ось вже вона здатна стати монстром, який зруйнує світ. Вона знищить все живе ще до того, як монстр у сплячому лісі встигне прокинутися. І тоді вже Дженіеллу ніхто не зможе зупинити.
На даний момент королева вампірів була сильнішою за будь-кого. Можливо, вона вирішить навертати людей і зрештою створить армію, яка зробить її ще сильнішою. Так що її потрібно зупинити тут і зараз.
Втекти він не може і з іншої причини:
« У Ві Джі Хюн є я, і я сказав їй довіритися мені".
Сун Мін не хотів порушувати обіцянку, яку вона дала. Він не хотів виглядати боягузом в її очах.
Він подивився в круглі очі Дженіелли. Зіниця в її очах витягнувся, і по ній було ясно, що на Сун Міна вона дивиться з передчуттям.
Осла розкрила крила і складала руки перед грудьми в молитовному жесті. Світло, яке з'явилося з її тіла, окутав Сан Міна. На нього спустилося її благословення, і страх, що не відпускав його весь цей час, нарешті пішов, а серце забилось швидше.
— А-а!
Коп'є здавалося важким. Сон Мін заричав і відштовхнувся від повітря. Він одночасно застосував Фіолетовий Закат чудового Посува і Чорний Грім. Як і говорив Ян Іль Чон, сила виходила не з живота, а з усього тіла, як завжди, але навіть при цьому він був швидкою. Ставши блискавкою, він полетів прямо на Дженіеллу. Він розставив руки і побачив, як королева вампірів засміялася. Спис Сон Міна пройшов через магію Дженіелли, встромившись у серце. Вона трохи відступила назад. З рани потекла кров, а потім і рот омалювався червоним. Вона обнажила зуби і розсміялася.
— Добре, — сказала вона.
Магії навколо неї стало ще більше. Між Дженіеллою і Сун Міном стався червоний вибух. Перш ніж хлопця відкинуло назад, він розкрив Чорний Грім і стрибнув у просторі. Йому здавалося, що голова ось-ось вибухне. Видавалося, що в іншому місці спершу було тіло чоловіка, а потім вже голова наповнилась мозком. Сан Міна накрив червоне світло. Він відвів руки назад і, приклавши всі сили, замахнувся на Дженіеллу, який захищався. Пробивши дірку в червоному світлі, він провернув копальню і розширив отвір. Магічна сила вибухнула, і як тільки це сталося, на нього націлилася нова магія.
На Сан Міна надихнула більша енергія, ніж його. Він прищурився і застосував руйнівну силу. Сила нелюдяної людини почала виходити, але нічого не сталося під час зіткнення з магією і навіть вибуху. Проте Сун Мін зміг уникнути тиску, який на нього поводилась магія.
« Уся проблема в тобі самому! — Выплюл Ходжу. - Ти вважаєш себе занадто слабким, але це не так. У тебе немає таланту, кажеш? Ідіот, ти і без цього отримав те, про що талановиті люди можуть тільки мріяти!"
Не тільки Дженіелло похитнуло повний місяць: на Сан Міна, який фізично став нелюдям, воно також впливало.
« Подумай про те, що тобі дає тіло монстра!» — закричав Ходже.
Десять років тому в Ормурі Сун Мін зіткнувся з нелюдом. Його вбила Айне, а Сун Мін більше не використовував отриманих тоді сил. Але Ходже зараз говорив не про силу людя з Ормуру.
З’явилися води Ходже. До цього моменту він майже ніколи так особисто не втручався в бій. Але цього разу все було по - іншому.
— Кто я?
Ходже. Великий нелюдь, який правив чотириста років тому. Великий нелюдь, силач і монстр, які здатні перемогти Дженіеллу. Якщо б тоді не втрутився святий дух, то вбити Ходжу було б неможливо. Через те що сталося його сила майже пропала, але я не зник і продовжував існувати в тілі Сан Міна.
— Ходжу! — розсміялася Дженіелла і викрикувала його ім'я.
Сун Міна стала сильнішою, а головний біль зник завдяки благословенню Осли.
- Думаєш, що зможеш змінити ситуацію? Ах-ха-хо! Я вже давно перевершила тебе! - Дженіелла додала магію.
Вона змахнула руками і розрізала простір, а навколо розлилося червоне сяйво, яке невдовзі поковтало все світло.
- Перевершила ти мене? Бред! — Розповідав гучний крик.
У Ходжу бурили емоції. Сун Мін осяяв, а в його спис пішов величезний натовп. З драконячого матеріалу в його руках була затремтіла зброя. Він з силою стиснув спис і замахнувся ним. Красень умить розтопився, і земля наповнилась нелюдям.
Потрібно змінити поле бою на свою користь. Сила нелюдяних людей зібралася на кінці списа. Відкрився інший простір, який наповнював енергію. Дженіелла не стала нічого з цим робити і залишила все як є. Вона дізналася, що завдяки володарю Крові вдалося зробити техніці Сун Міна і які почуття вона відчуває, випробувавши їх на собі. Вона також пам’ятала про Ци. Назви вона не знала, але уявляла, що станеться.
« Це більше нагадує магію, а не Ци. Ні, навіть більше чаклунство."
У просторі не було нічого, крім Ци. Сон Мін розчинився в повітрі, а туман перед очима перешкоджав оглядові. Дженіелла, яка втратила можливість чути і відчувати запахи, розкрила руки. Вона могла перешкодити Сан Міну здійснити задумане, бо знала, чого їй очікувати. Насправді, вона б і без цього відчула атаку.
« Дженіелла знає, що це за Ци» — сказав Ходже тільки йому.
Сан Мін стежив за рухами королеви вампірів крізь туман. Вона підносила червону магію. З широкою посмішкою на обличчі вона розглядала простір, в якому не було Сан Міна. Хоча вона знала, що це за Ци, то ніяк не могла зробити цього. Енергія Сан Міна відчувалася з усіх боків. Цей простір був наповнений блискавками. Кожного разу, коли вона приймала блискавку за Сан Міна, вона хіхикала. Навколо розлетілися розкоти грому, настільки оглушливі, що здавалося, весь світ розвалиться, а в центрі всього цього як і раніше стояла Дженіелла з простягаючими руками. Вона була в червоному захисту і зовсім не рухалася.
« Цього мало», — закричав Сон Мін зубами.
Ось так просто у нього не вийшло знову пробити її захист. Він ще сильніше надачив на спись двома руками. Незважаючи на те, що вони були в створеному Сун Міном просторі, Дженіелла взяла ситуацію під контроль, так що прикладених ним зусиль виявилося мало. Він широко розкрив очі, серце забилося ще швидше, почав майже вистрибувати з грудей. У ньому з’явилася пожадливість. Техніки, про яку йому розповіла Ві Джі Хюн і яку доповнив Ян Іль Чон, було мало. Йому здавалося, що його голова готова підірватися.
Він робив усе можливе, але цього було мало. Золоті очі Сун Міна задрижали. Це не техніці вчителя було мало, це він не дотягував до потрібного рівня. Він був набагато слабшим, ніж Ян Іль Чон того дня, так що Сун Міну повинен спробувати зробити те, чого його вчили. Іль Чон казав, що коли ми належно очищаємо розум, то можемо з одного разу засвоїти навіть найскладнішу Ци.
Губи Сан Міна задрижали. Як казав учитель, його розум не може бути повністю очищений.
Простір навколо нього почав розсіюватися. Голова, серце і тіло були готові підірватися. Сила нелюдяної людини поширилася по всьому організму і почала виходити назовні через шкіру.
Світ похитнувся. Сила нелюдяна рухалася в просторі саме так, як того хотів Сун Мін. Він бачив, як нахмурилась Дженіелла за блискучими блискавками.
« Пора почати?» — подумав Сун Мін, як раптом енергія, що виходить від нього, якісно змінилися.
« Ти...» — навіть Ходже здивувався.
Коп'є було важким. Він був настільки важким, що не міг замахнутися ним. Сон Мін так сильно зніс зуби, що ясен пішла кров. Він вкладав у спис нейгун і силу. Сун Мін став списом, а спис — Санміном. У просторі виникли десятки розколів. Дженіелла, яка стояла під захистом, округила очі.
— Ах-ха-хо! - Вона голосно розсміялася.
Сун Мін здалека почув її сміх і висунув вперед спис. З розколу в повітрі з'явилися обстрілення. Дженіелла під своєю кривавою оболонкою широко розкрила руки. Коп’є вдарило на захист, яка не витримала раптового віддалення і потріскалася. Зброя пройшла через бар'єр, і блискавка зі списа вдарила по Дженіеллу, не залишивши від неї й слідів.
« Вона не померла! » — вигукнув Ходже.
Сан Мін відштовхнувся від пустоти і піднявся в повітря. Він почув, як в грудях тріпотиться його серце.
— Знаю, — сухо відповів хлопець.
Він розумів, що Дженіела не могла померти від такої великої атаки. Сон Мін навіть думав про те, де ховалася така сила.
Зруйноване тіло Дженіелли знову зібралося, і вона виглядала так, ніби нічого не сталося. Як тільки її голова повністю відновилася, Сан Мін провів списом перед її носом. Голова Дженіелла вибухнула і з'явився червоний дим, який почав затягувати в себе спис, а слідом Сун Міна. Червоний дим мав жахливу магічну силу. Сун Мін запрацював певний захист.
« Все в порядку» — він почув голос Осли.
Вона не заходила в Сеун Міном простір, але спостерігала за тим, що відбувається ззовні. Яскраве світло окутав тіло хлопця і розсіяв дим навколо. Після вибуху за ним з'явилася Дженіелла. На ній не було жодної рани, а на обличчі була широка усмішка.
- Благословення королеви фей... Так, це ж її ліс.
Сан Мін знову зник у диму. Як же Дженіеллу дратувало це місце. Вона підняла очі до неба. Полового місяця видно не було. Сили Осла не вплинули на неї, але вона була зла.
- Час закінчувати.
Цього замало. Навіть того, що Сун Мін зробив, було мало. У нього з носа потекла кров. Він розкрив усі свої основні технології за один раз. Загалом їх було п’ять.
« Обережно!» — вигукнув Ходже.
Часу було дуже мало. З тіла Дженіелли вирвалося магія, заповнивши простір. Це було не просто ще одне заклинання, це багаторічна магія, яка окутала собою створений Сун Міном простір.
« Ні, — кров наповнила її очі. — Я швидший, ніж я.