Темний ліс освітлював вогонь, за яким хіхікали і танцювали феї. Поруч з костромою стояли порожні пляшки з-під алкоголю. Король Копій, який напився в стельку, тихо поспішав і сів трохи здирав у кутку. Ллойд, якого вирубало після першої склянки, розвалився поруч. Чорний Дракон, що дуже почервоніли від кількості випитого, ще тримався, і сидячи поруч з Терезою щось їй розповідав, але Сун Мін не прислухався до його слів. Так і Тереза йому симпатична, тож слухати їхню розмову було б дивно.
— Що відбувається з дітьми, які народжуються у людини і дракона?
— А це взагалі можливо?
— Хм... як знати. Але хіба це не те, про що він повинен подумати першим? — Пробурмотала Скарлет, обертаючи в руках келих з вином.
Насправді вона була права, і Сан Мін кивнув.
- Та й різниця у віці...
- ... Принаймні двісті років? Але вік не є проблемою, якщо люди люблять одне одного.
- Думаєш, у них є шанси?
— Всяке буває. Та й характер у нього... ніж у цього старого. Ні, у порівнянні зі старим чоловіком його можна вважати ангелом. Скарлет розсміялася своїми словами.
- Та що про них говорити... — Скарлет підняла погляд до неба. — Які у тебе стосунки з маленьким Дияволом?
- Ти до чого?
— Та мені просто цікаво стало. Хоча ти не говорив про це безпосередньо, але всім зрозуміло, що ви не просто дружите.
— Ты перепила?
— Я не пьяна. Просто хто, крім мене, може поставити таке питання?
— Та крім тебе, це нікого не цікавить.
— Ох, сумніваюся, — коротко відповіла вона і доторкнулася губами келиха, подивившись на Пек Сого.
Вона сиділа поруч з Сан Міном, обхопивши руками коліна, а на її обличчі танцювали відблиски полум'я. Здивувавши на себе, вона не здивувалась і відпивши з келиха вина, яка постала перед очима.
дівчата люблять такі розмови, а вони йдуть з келихом.
- Саме так!
Їх підтримали феї, а у погляді Рубі з’явився блиск. Вона підняла котячі вуха підійшла до Скарлет, сівши поруч.
- Хоча що мені, я знаю в яких відношеннях ви знаходитесь.
- Звідки?
— Я бачила вашу зустріч в лісі. Та й те, що було до цього...
— Не базікай дурниць! — Сказав Сан Мін Рубі і та надула губи.
Але чим більше ви слухаєте про такі історії, тим цікавішим стає ваше життя.
— Пам’ятаєш хто твій господар? Хто дозволив тобі розірвати угоду з королевою духів?
— Завдяки Вам, Скарлет...
— Да. Так що відповідай своєму господареві, що ти знаєш?
— Вона друг дитинства Сан Міна.
Така відповідь не була поставлена так само. У її погляді з'явився блиск, і вона поставила те ж питання. Рубі знала, що Сан Мін не хоче говорити про це, тому мовчала.
У цей момент Тереза розсміялася над якимось жартом Чорного Дракона. Пек Сого переключилася на їхню розмову і почала підслуховувати, але Сун Мін почав розповідати Скалет історію їхнього знайомства, про зустрічі в підземному підвалі, Рубесі, Лесу фей та Спящому лісі. Він розповів про все, що пов'язано з Ві Джи Хюн, запускаючи деякі деталі. Можна сказати, що в якийсь момент він навіть почав додумувати якісь частини свого розповів. Коли він дійшов до епізоду, де вони з Ві Джюн прожили рік в одному лісі, Рубі накрила почервоніле обличчя руками, Пек Сого нахмурилась і Сакарлет глянула на неї та цокнула мовою.
— Це перебір.
- Що?
— Нет, нічого.
Скарлет в задумливості потерла підборіддя. Вона і сама була зацікавлена в Сан Міні. Якщо подумати, то в її оточенні немає більше нікого, хто виглядав би добре, мав непоганий характер і завжди був поруч. З самого початку Скарлет не мав іншого вибору. Вона, як і всі інші маги, воліла більше виділяти часу на знання, ніж відносини. Хоча їй було трохи шкода, вона не дуже сумувала через це.
« Та й ніколи зараз про це думати».
Вона не збиралася забивати голову вчинками закоханими, тому що для початку вони повинні були зупинити кінець, а для цього їй потрібно стати ще сильнішими, як магу. Любов, стосунки, весілля — все це потім.
Але думки Пек Сого явно відрізнялися. Скарлет подивилася на поблудлу дівчину. Зовсім недавно її обличчя було пунцовим від алкоголю, а тепер від колишньої червоноти не залишилося і слідів.
« Не зізнаєшся? » — запитала Скарлет, тремтячий голосом, замінивши магію.
Вона вирішила стати місцевого купідона. Пек Сого здивувалася і підняла погляд на неї.
"З чого ти так раптово..."
« Яка ж несподіванка, коли на тобі все написано. Дати дзеркало, чи що?»
"А що з моїм обличчям?"
« Ясно. Краще скажи, що збираєшся робити? Не зізнаєшся? Як на мене, так зараз цілком вдалий момент. Якщо вирішиш, я тобі допоможу."
« Ми... не настільки близькі. Так і що з моєю обличчям?»
« Відразу ж по тобі ясно, що ти страждаєш від нерозділеної любові і можеш висловитися тільки мені. Це очевидно."
Пек Сого не змогла нічого відповісти і прикусила нижню губу. Скарлет цокнула мовою і знову подивилася на неї. Сон Мін відчув, що розповів зайвого, і приклався до пляшки.
« Ладно, я поняла. Ти досі не готова сказати про це вголос? "
« Зараз не час для цього, а я... буде дивно, якщо ти...»
« Не хвилюйся, язик у мене підвішений».
Здається, Пек Сого думала, що для Скарлет важко зіграти роль купідона, але та вирішила довести протилежне. Дівчина вихопила з рук Сан Міна пляшку і налила йому в келих.
— Що ти думаєш про полігамію?
- Якого...
- Відповідай.
- Це коли у чоловіка кілька жінок?
— Да.
— А жінки не будуть ненавидіти одні одних?
— Вони можуть добре погуляти між собою.
— І все ж...
— А що сказати про багатозначність?
— Я проти.
— Вот же ублюдок! — Скарлет відповіла. — Так тебе не влаштовує, коли у жінки кілька чоловіків, а чоловікам можна декілька дружин мати?
- Я не говорив, що я це підтримую.
— Але ж засомнився. Зробивши акцент на тому, що важливо, щоб жінки добре ладили між собою.
— Не было такого.
- Та замовкни вже, ясно все з тобою. Всі чоловіки однакові! Ну так, хто відмовиться від ще однієї жінки, тим більше якщо вона красива?
- Чому ти огризаєшся?
- Бо ти мені не подобаєшся, придурок.
— Та що я...
що ти зробила десять років тому?
— Що?.
Скарлет обхопила голову руками і подивилася на Пек Семо. Та, здригнувшись, подивилася на дівчину у відповідь.
- Що ти зробила десять років тому, я питаю?
— Ну... Блукала по світлому.
— А до цього?
— Була на горі Муші...
- Знову була на цій чортовій горі, так? А я сиділа у своїй вежі, вдихала аромати старих книг і сувоїв, читаючи лекції до посиніння. А ты? Ти з маленьким Дияволом мучила весь цей час!
- Думаєш я тільки цим була зайнята? Та й не те щоб я мучилася...
- Так ти цього не робила?
— Ну...
— Ти часом себе надто принижуєш. А все заради чого?
Сон Мін відкаштувався і підніс до губів келих. Скарлет переключила на нього свою увагу:
- І як я взагалі спілкуюся з кимось настільки неймовірним?
- Чому це я несвідомій? - Перепитав Сан Мін, подивившись на неї.
Зустрівшись з серйозним поглядом, Скарлет зрозумів, що відповіді не дочекаються. Сон Мін зітхнув і помотав головою.
— Слухай, ми ще не зупинили кінець. Королева духів зникла, але залишилися Дженіелла і Мусин, та й хто знає, кого ще ми зустрінемо на своєму шляху. Тож...
— Ну як я і думала! Я сподівалася випити, розважитися і відпочити, а все знову зводиться до твоєї персоні.
— Ти сама розпочала цю розмову. І я хотів сказати, що зараз не найкращий час забивати собі голову подібною нісенітницею є проблеми і важливіші.
— Хіба ми не повинні жити ні про що не жалкуючи? Адже світ може розвалитися в будь-який момент.
- Може мені яблоню посадити?
- Яку ще яблуню, ти чого несеш?
- У світі, де я був, так говорили. Якщо Земля завтра розпадеться, але залишиться хоч один пенек...
- Ти з глузду з'їхав? Що ще за "Земля" і чому тут яблуня? — Несмоела выпалила Скарлет.
Сан Мін хотів щось сказати, але зрозумів, що це марно, і вирішив перекласти тему:
- Загалом, я не хочу слухати такі розмови. З усіх нас Ви Джі Хюн зараз...
- ...страшує найбільше, так. Завдяки їй нам вдалося з'ясувати королеву духів. Думаю, вона і сама може кінець зупинити, навіть якщо ми будемо сидіти, склавши руки.
- Не хочу звалити на неї весь вантаж.
— Я просто припускаю, але не можу вірити тій, кого ніколи особисто не зустрічала. Треба робити все, що в наших силах. О-ох, ну ось що знову на нас натрапив? Знову ці розмови про кінець...
— А! — Вызяв сюн Мін, не встигла Скарлет і договорила про це. — Спиноза.
- Що?
— Це Спіноза придумав ту фразу про яблуню.
- І що?
— Та просто раптово згадав.
- Ти псих...
— Ах-ха-хо! — Тереза розсміялася.
Скарлет переклала погляд на дівчину, що розмовляє з Чорним Драконом, і насупилася.
- Чого він такого смішного їй розповідає?
- Мабуть, він той ще гуморист.
- Та у нього все одно не встане.
- Це ще не факт.
- Але ймовірність висока. Цікаво, що думає Ві Джі Хюн?.
- Про що?
— О полігамие.
- Ну ти знову за своє? — запитав Сан Мін.
Пек Сого приводилася, що не слухає їхньої розмови, а Скарлет кивнула.
— Так, я так подумала і вирішила, що її думка в цій ситуації важливіша.
Насправді вони говорили з нею про це перш, ніж вона покинула Ліс фей.
- Вона сказала, що їй байдуже, бо вона перша.
— Перша?
— Ну...
— Ну, загалом вона має бути першою, а по-третє і все одно? Ось це самовпевненість. Ми жодного разу не зустрічались, але я відразу можу уявити її характер.
Скарлет повернулася до Пэк Соґо.
"Краще, що якщо у нього буде хтось ще, то їй все одно."
« Як я можу мати подібні почуття до учня?...»
« Але ти відчуваєш їх, і це факт»
Вона не дала продовжити Пек Сого тягти і налила їй черговий келих алкоголю.
— Як же смачно.
Після цих слів вона і сама піднесла до уст келих, досить посміхнувшись.